Розмариця Світлана Анатоліївна
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасний стан та потенціал розвитку індустрії гостинності
в Україні" (м. Херсон, 23 квітня 2021 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2021. 327 с. C.325-326.

Образи закладів індустрії гостинності в сучасній українській поезії

У сучасній українській літературі образи закладів індустрії гостинності (кав’ярень, ресторанів і готелів) зазвичай корелюють із мотивами мандрів, зустрічей і розлук, оприявнюючись як у прозових, так і в поетичних творах. Розглянемо специфіку цих просторових образів у ліриці Наталки Білоцерківець, Сергія Жадана та Юрія Андруховича.

Збірка поезій Н. Білоцерківець «Готель Централь» (2004) відкривається віршем «Hotel Central», у якому образ закладу індустрії гостинності постає місцем, сповненим меланхолії і смутку, самотності й відчуженості: «у кожнім місті є Готель Централь - / Для тих хто як і ти ніхто нікому» [2, с.6]. Природно, що готель як місце тимчасового перебування асоціюється з дорогами і розлуками. У вірші Н. Білоцерківець елегійний настрій візуалізовано в рутинних діях ліричної героїні, що свідчать про її втому й апатію: «тут розкладеш нехитрий статок свій / контактні лінзи витягнеш з-під вій» [2, с.6]. У поезії образ готельної кімнати є метафорою внутрішньої спустошеності, душевного сум’яття: «і музика нічна не знає меж / у камерах твого Готель-Централю» [2, с.6]. Образ готелю пов'язаний із химерними оніричними візіями ліричної героїні «з інсектами що грають на кларнетах / з москітами що п’ють покірну кров» [2, с.7]. Такі сновидні образи увиразнюють атмосферу неспокою, притаманну поезії «Готель Централь». Солярний образ, використаний у вірші, змінює його тональність, додаючи позитивних конотацій: «як спалах сонця в згинах перкалю - / Готель Централь стрічає новий ранок» [2, с.7].

Ще одним образом закладу індустрії гостинності, що оприявнюється у збірці Н. Білоцерківець «Готель Централь» є образ кав’ярні. У вірші «Дівчина з кав’ярні» він корелює з мотивом розлуки, адже у ньому йдеться про «старих коханців», які в чужому місті прощалися «напевно назавжди» [2, с.31]. Образ кав’ярні оприсутнюється у традиційному ключі: «два столики під липами стояли», «і дівчина їм каву принесла» [2, с.31]. Утім, останні рядки вірша акумулюють драматизм завдяки трансформації звичних образів. Мотив розлуки й жалю увиразнюється поетичним порівнянням: «ту каву як вино вони пили удвох» [2, с.31].

У вірші С. Жадана «Півжиття прожити в готельних кімнатах…», що входить до збірки «Антена» (2018), образ готелю також асоціюється з мотивами самотності й розлуки. Він доповнює поліфонічну картину розділеного війною світу, яка оприсутнюється на її сторінках. Перший рядок вірша сповнений драматизму і навіть трагізму, адже «півжиття прожити в готельних кімнатах» означає певну бездомність, позбавлення захисту й опори, якими наділений у міфології образ дому. Ліричний герой поезії почувається одиноким і тому звертається з проханням: «Напиши мені колись на готельну адресу» [3, с.31]. У цих словах відчувається розпач через відсутність адреси постійного проживання. Готель у вірші С. Жадана візуалізовано як місце, у якому віднаходять тимчасовий притулок ті, хто зазнав втрат, болю й розчарувань. Поет увиразнює печальну атмосферу вірша повторами: «З ночі в готелі прокидаються найбільш самотні», «З ночі в готелі плачуть зраджені і забуті» [3, с.31]. Пунктирно окреслений образ ночі (з безсонням і розмовами уві сні) посилює елегійний модус поезії.

Образ готелю у вірші Ю. Андруховича «Just in between» викшталтовується з низки рутинних дій, характерних для цього закладу індустрії гостинності: «...це трохи як з готельними / номерами - / виселення перед дванадцятою, / отже, ми зачиняємо двері, / збігаємо вниз / і здаємо ключі у рецепцію» [1]. Ліричний герой намагається уявити те, що залишається «за лаштунками», те, що трапляється в кімнатах після від’їзду тимчасових постояльців: «але що з номерами? / що відбувається з ними без нас?» [1]. Більша частина віршу Ю. Андруховича - риторичні запитання про долю речей, які переходять у користування до інших, зберігаючи в собі пам'ять про попередніх мешканців готелю. Ліричного героя цікавить, чи все в номерах залишається без змін при постійному русі тих, хто в них мешкає, чи вдається покоївці стерти всі сліди від колишній перебувань. Образ готелю постає велетенським носієм інформації про тих, хто колись зупинявся у ньому. Ліричний герой ніби відчуває, що якась його частка також стала історією поселень, яка нікому, окрім нього, не буде відомою: «О, багато я дав би за те, / аби тільки побачити, / що відбувається з номером, / котрий я навіки покинув!» [1]. Останні рядки вірша підкреслюють кореляцію образу готелю з мотивом кохання: готельний номер, «де так близько лежалось удвох, / так близько дихалося?» [1] стає частиною любовної історії.

Таким чином, образи закладів індустрії гостинності в поезіях Н. Білоцерківець, С. Жадана і Ю. Андруховича переважно корелюють із мотивами дороги, самотності, розлуки, бездомності і кохання. Усім проаналізованим творам властивий елегійний модус і драматична напруга.

Список літератури

1. Андрухович Ю. Just in between. URL: http://tekstovoi.ru/text/52674780_12616298p928539520_text_pesni_just_in_between.html.
2. Білоцерківець Н. Готель Централь. Вибрані вірші. Львів: Кальварія, 2004. 120 с.
3. Жадан С. Антена. Чернівці: Meridian Czernovitz, 2018. 404 с.