Рудь В.В.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.771-774.

«Зелений» туризм як стратегічний напрям розвитку регіонів України

«Зелений» туризм як компонента стратегії диверсифікації господарської діяльності суб’єктів аграрного сектору спроможний забезпечити вирішення проблем зайнятості сільського населення, підвищення рівня доходів агровиробників, раціонального природокористування та охорони довкілля [1].

Соціальний і економічний розвиток туризму, в тому числі «зеленого», збільшення його популярності є актуальним, оскільки сприятиме зростанню державного бюджету та зайнятості населення, підтримання високого рівня життя населення, підвищенню рівня освіти, впровадженню нових засобів поширення інформації, створенню передумови для поліпшення платіжного балансу країни, розвитку територій та інших галузей економіки України [2].

Проте ряд важливих проблем формування стабільного та ефективного розвитку «зеленого» туризму ще не отримали належного розв’язання. Подальшого дослідження потребують питання, пов’язані з розвитком ефективного механізму економічних відносин між туристичними підприємствами, туроператорами, турагентами та органами державної влади. Вирішення вище зазначених проблемних питань потребує комплексного підходу, спрямованого на підвищення розвитку «зеленого» туризму.

Отже, науково-практичне значення та практична цінність, поряд з недостатньою глибиною вивчення проблеми, зумовили вибір цієї тематики і вимагає продовження дослідження.

Основними показниками змін у динаміці є революційні та кризові події: 2004 рік - Помаранчева революція, 2007-2009 роки - фінансова криза, 2013-2014 роки - Революція Майдану. Саме це є причиною спаду активності туризму, а особливо іноземних гостей. У 2003 році спостерігається різкий спад через Помаранчеву революцію і до 2016 р. кількість продовжувала зменшуватися у зв’язку з нестабільною політичною та економічною ситуацією. Кількість туристів прямо пропорційно залежить від економічно-політичної ситуації в приймаючій країні. У 2014 р. почалися терористичні дії на території України, тому спад спостерігався по всій території України. Після 2014 року йде повільний зріст, туристична ситуація 2017 року дає привід стверджувати про продовження даного процесу. Для туристів безпека та сервіс - найважливіше. 2016 рік відзначився тим, що представниця України Джамала приймала участь у пісенному конкурсі «Євробачення - 2016», тим самим прославив країну на всю Європу, з урахуванням цього почала збільшуватися кількість туристів [3].

Отже, є реальні та потенційні можливості вважати «зелений» туризм як стратегічний напрям соціально-економічного розвитку, що забезпечить підвищення рівня доходів населення сільських територій та зменшення безробіття на селі.

Незважаючи на потужний потенціал здійснення «зеленого» туризму в області, характерними ознаками на сучасному етапі його розвитку є несистемний характер, низький рівень інформаційно-консультаційного забезпечення, відсутність профільних об’єднань, які акумулюють весь спектр «зелених» послуг та займаються стратегічним плануванням розвитку даної сфери. Зелений туризм за своїми характерними особливостями є специфічною формою особистого селянського господарювання, не потребує державної реєстрації, здійснюється, переважно, фізичними особами та постає перспективним джерелом формування доходів домогосподарств [4].

Важливим аспектом організаційного та правового забезпечення «зеленого» туризму має стати категоризація суб’єктів надання туристичних послуг. В Україні категоризацію зелених садиб здійснює спілка сприяння розвитку «зеленого» туризму в Україні в рамках програми добровільної категоризації у сфері «зеленого» туризму «Українська гостинна садиба» («ukrainian guest house»). Дана програма передбачає чотири категорії зелених садиб:

• базова категорія - садиба відповідає мінімальним вимогам щодо міст розміщення туристів;
• І категорія - садиба відповідає встановленим вимогам оснащення території, паркування автотранспорту, мінімальних площ кімнат та санітарно-технічних приміщень;
• ІІ категорія - садиба відповідає вимогам І категорії та включає наявність світової вивіски, окремого входу для гостей, дитячого майданчику, мережі Інтернет;
• ІІІ категорія - самий високий рівень послуг - садиба відповідає вимогам ІІ категорії та додаткового включає: наявність басейну, гаражу, телевізору та холодильнику у кожній кімнаті, використання у інтер’єрі натуральних матеріалів, цілодобове гаряче та холодне водопостачання [5].

Отже, для подальшого розвитку «зеленого» туризму необхідно:

• запропонувати власникам зелених садиб прийняти участь у програмі добровільної категоризації, які не брали участі або не пройшли її;
• розробити та проводити різноманітні анімаційні заходи, такі як розважальні, спортивні, соціально - культурні та інші види, для того, щоб подовжити термін відпочинку;
• налагодити й імплементувати механізм обміну досвідом у сфері «зеленого» туризму з іншими областями України та країн світу;
• проводити майстер - класи, тренінги, різного роду уроки для власників «зелених» садиб, щоб активізувати їх діяльність;
• активно використовувати Інтернет-ресурс та соціальні мережі, для відображення інформації, яка безпосередньо стосується «зеленого туризму;
• залучати до розвитку «зеленого» туризму блогерів та представників засобів масової інформації, які будуть публічно відображати певні заходи в даній діяльності, що сприятиме підвищенню іміджу регіону;
• розповсюджувати рекламні проспекти та буклети про дестинації «зеленого» туризму [6].

Тому слід вважати, що «зелений» туризм є стратегічним напрямом розвитку регіонів України в цілому.

Список використаних джерел

1. Кравчук А.О. Управління розвитком діяльності суб’єктів сільського зеленого туризму: Дис... к.е.н.: 08.00.04. Чернігів, 2015. 236 c.
2. Габа М.І. Соціально-економічне значення розвитку туризму в Україні // Інтелект XXI. 2013. №1-2. С.153-160.
3. Добрянська Н.А., Стоянова-Коваль С.С., Ніколюк О.В. Реалії сьогодення та перспективи розвитку туристичного бізнесу Одеської області // Економіка харчової промисловості. 2018. Т.10. №1. С.9-15.
4. Крюкова І.О., Кравчук А.О. Сучасний стан та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Одеській області // Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. С.462-466.
5. Плетос С.В. Зелений сільський туризм в Одеській області: сучасний стан та перспективний напрямок розвитку // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип.25. Ч.1. С.87-88.
6. Добрянська Н.А., Попович В.В. «Зелений» туризм як стратегічний напрям соціально-економічного розвитку регіонів України // Економіка: реалії часу. 2018. №3(37). С.20-28.