Шпеник Т.К.

Ключові терміни сільського зеленого туризму

Помните, что успех состоит из целого ряда улучшений
и усовершенствований, порой совсем незначительных.
Фредерик Райхельд, Роб Марки

Зростання попиту на відпочинок у сільській місцевості, підвищення якості сільського туристичного продукту, призводить до потреби у конкретизації ключових понять, які розкривають суть поняття сільський зелений туризм. Опираючись на дослідження науковців в галузі сільського зеленого туризму, пропонуємо уточнені терміни, які більш відповідають реаліям часу та максимально розкривають сутність індустрії гостинності в сільській місцевості: сільський зелений туризм, зелена садиба, бренд зеленої садиби, туристична бренд-карта зеленої садиби, туристичний бренд місцевості (району).

Визначення терміну «сільський зелений туризм» обґрунтовані в працях А. Мазаракі [1], Т. Ткаченко [2], К. Хрипунова [3], В. Биркович [4], В. Косенко [5], на нашу думку не в повній мірі розкривають суть поняття. Пропонуємо визначення терміну сільський зелений туризм як форма довгострокового, короткострокового або одноденного проведення дозвілля у сільській місцевості чи приміських зонах на базі приватного домогосподарства, де створені спеціальні умови для відпочинку притаманні сільській місцевості: з добровільною участю або без участі у сільськогосподарських роботах, передбачає харчування натуральними продуктами, спостерігання або участь у побуті, традиціях, релігійних обрядах краю, ознайомлення з природно-архітектурними, культурно-історичними пам’ятками місцевості, носить елементи оздоровлення, релаксації та культурно-пізнавального насичення.

Основним елементом сільського зеленого туризму є приміщення, де надаються послуги гостинності, проживання, харчування. Відповідно до ДСТУ 4527:2006 в Україні визначено види колективних та індивідуальних засобів розміщення, що спеціалізовані для сільського туризму: агроготель, гірський притулок, сільський будинок [6]. Оскільки, переважна більшість закладів сільського зеленого туризму позиціонують свої послуги на базі зелених садиб, конкретизуємо визначення поняття зелена садиба як колоритний будинок, що розташований у мальовничій сільській або приміській зоні, з сільським господарством або без нього, частина якого відведена для проживання, харчування, дозвілля, відпочинку невеликої групи туристів.

В маркетингу та рекламі для визначення певного уявлення про відповідний товар, послугу, компанію або особистість використовується термін «бренд». На нашу думку актуальним є наукове обґрунтування терміну бренд сільської зеленої садиби, визначення його основних характеристик. Бренд зеленої садиби - унікальний комплекс, поєднання факторів, що включають територіальне розміщення, архітектурне вирішення, набір гостинних послуг, предметів побуту та інтер’єру, що створюють неповторний колорит для проживання, харчування, проведення дозвілля та відпочинку невеликої групи туристів у сільській місцевості. Бренд зеленої садиби є свого роду поняттям, що означає її унікальність, самобутність та своєрідність, допомагає створити власний, не схожий на інші туристичний продукт та вирізнитися серед інших подібних закладів.

Основними факторами, що впливають на створення власного іміджу, бренду зеленої садиби є:

• географічно-територіальне розміщення садиби, що визначає загальні фактори розвитку та функціонування закладу;
• зовнішнє та внутрішнє оформлення садиби (інтер’єр, екстер’єр);
• унікальність послуг.

З метою популяризації туристичних принад окремої місцевості широко використовуються туристичні карти районів, туристичне маркування (знакування). На основі аналізу практичних розробок науковців, відділів сприяння розвитку туризму та рекреації, державних, громадських установ з популяризації туристичних маршрутів різного тематичного спрямування, обґрунтовуємо поняття «туристичний бренд місцевості (району)» з точки зору розвитку сільського зеленого туризму.

Туристичний бренд місцевості (району) - перелік туристичних об’єктів, природних заповідників, місць надання унікальних туристичних послуг (гірськолижних курортів, дегустаційних залів, етнофестивалів), що може запропонувати зелена садиба своїм гостям з метою урізноманітнення відпочинку в сільській місцевості, організації екскурсій, розробки культурно-пізнавальних турів, «зелених маршрутів».

Список використаних джерел

1. Ткаченко Т.І., Мельниченко С.В., Бойко М.Г. та ін. Стратегічний розвиток туристичного бізнесу: монографія / За заг. ред. А.А. Мазаракі. К.: Київ. Нац. торг.-екон. ун-т, 2010. 596 с.
2. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія. К.: Київський нац. торговельно-економічний університет, 2006. 537 с.
3. Хрипунова К.С. Передовий закордонний досвід функціонування правового механізму розвитку суб’єктів господарювання сільського туризму та реалії України. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/hrypunova.htm.
4. Биркович В.І. Сільський зелений туризм - пріоритет розвитку туристичної галузі України // Стратегічні пріоритети. 2008. №1(6). С.138-143.
5. Косенко В. Сільський зелений туризм - специфічна галузь // Туризм сільський зелений. 1998. №3. С.10-11.
6. Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення ДСТУ 4527:2006 (Національний стандарт України). К.: Держспоживстандарт України, 2006. С.28.