Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

В.В. Шулик
Містобудування та терит. планув. - 2006. - Вип. 23. - С.358-364.

Про сучасний стан і проблеми розвитку сфери відпочинку і туризму в Україні

Анотація. В роботі наводиться аналіз існуючого стану галузі відпочинку і туризму України за окремими показниками, акцентується увага на тенденції збільшення кількісних показників туристичного потоку останніх років в державі, наводяться основні проблеми, з якими стикаються туристичні організації при обслуговуванні туристів та пропонуються напрямки рішення цих проблем.

Вступ. Розвиток рекреаційно-туристичної сфери для багатьох країн є на сьогодні однією з головних задач. Україна, яка розташована в центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, і яка має для поступального розвитку своєї рекреаційної сфери сприятливі природно-кліматичні умови, значний історико-культурний потенціал, необхідні людські та матеріальні ресурси, значно відстає від більшості європейських країн за рівнем розвитку рекреаційно-туристичних послуг [1]. Такий стан не є нормальним і потребує активізації процесів щодо створення в нашій державі потужної рекреаційної індустрії, яка спроможна задовольняти різноманітні рекреаційні потреби як мешканців України так і іноземних туристів. При цьому слід враховувати, що організація рекреаційної діяльності на сьогоднішній день виступає не лише як задача містобудівна, а насамперед соціальна та економічна, що повинна  вирішуватися як  на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Вирішення таких складних задач потребує наукової постановки досліджень, які можуть включатися як перед проектна стадія в процес містобудівного проектування на відповідному рівні [2]. Містобудівні об’єкти різного рівня цілісності є складовою частиною системи взаємодії населення з оточуючим його середовищем, яке забезпечує необхідні умови для життєдіяльності людини та задовольняє його соціальні та біологічні потреби [3, 4, 5]. У моделі взаємодії населення із середовищем [3] виділений компонент «діяльність», який безпосередньо не є об’єктом архітектурного проектування, при цьому  повноцінне просторове моделювання середовища може  відбуватися лише після дослідження інших компонентів моделі, в даному випадку це «діяльність», особливо існуючі проблеми її нинішнього стану.

Основний матеріал. Туристична індустрія для багатьох країн є одним із основних джерел отримання доходів до бюджету. В Україні вона перебуває у початковій фазі свого розвитку [6], не зважаючи на те, що країна має значний рекреаційний потенціал. Розвиток «експорту вражень», тобто ввезення іноземних туристів  до України на сьогодні має свої особливості. За останні роки (2003-2004 роки) зупинилося скорочення кількісних показників туристичного потоку та намітилась тенденція до їх збільшення (рис.1). Статистичні показники розвитку туристичної галузі України [7] свідчать, що найбільш кризовим для даної галузі України був 1999 рік, після якого намітилась тенденція до зростання загального обсягу туристського потоку.

Статистичні  показники розвитку туристичної галузі України
Рис.1. Статистичні  показники розвитку туристичної галузі України.

За січень-вересень 2004 р. експорт туристичних послуг [6] склав на 137,6% більше, ніж за січень-вересень 2003 р. Імпорт за вказаний період збільшився на 142,3% відносно січня-вересня 2003 р. Збільшився також потік внутрішніх туристів до найбільш популярних рекреаційних регіонів України, наприклад до Криму чи до Карпат [8, 9]. Наприклад, кількість відпочиваючих в літній сезон у Криму мала такі показники (табл.1). У свою чергу, збільшення кількісних показників туристичного потоку обумовило загострення багатьох проблем, які ускладнюють діяльність туристичних компаній [8, 10, 11, 12]. Ці проблеми пов’язані, в основному, з візовим режимом, недостатнім розвитком (в окремих випадках відсутністю) інфраструктури, низькою якістю умов проживання та низьким санітарним станом існуючого рекреаційного середовища.

Таблиця 1

Порівняльні дані по кількості відпочиваючих за літній сезон у Криму.
№ п/п Назва показника З початку 2003 р. З початку 2004 р. Сальдо, у %
Кількість відпочиваючих в Криму
1 Всього 3859421 4705484 +18
2 «Організованих» 952034 993433 +4.2
3 Зареєстровано «неорганізованих» 199857 257733 +22
Оздоровниці Криму
4 Кількість працюючих оздоровниць 242 292   +17
5 Кількість місць 75402 89553 +16
6 Кількість відпочиваючих 44831 54981 +18

На сьогодні, крім загального відставання розвитку рекреаційно-туристичної сфери України від подібної галузі багатьох країн світу, існує досить суттєва диференціація різних територіальних одиниць країни за рівнем розвитку санаторно-курортної та туристичної діяльності. Існуючий стан розвитку індустрії відпочинку і туризму в межах України різниться по кожного регіону (АР Крим, адміністративні області, м. Київ, м. Севастополь) країни [13]. За кількістю обслужених туристів попереду виділяється м. Київ, далі йде Автономна республіка Крим, потім Одеська область, а також м. Севастополь, Львівська, Херсонська, Запорізька, Донецька Харківська області. Найменше обслужених туристів у таких регіонах як Житомирська, Чернігівська та Сумська області. (рис.2А). Найбільша кількість обслужених екскурсантів відслідковується в Автономній республіці Крим, а також м. Севастополь та м. Київ, далі йдуть такі регіони як Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Херсонська та Запорізька області. Відповідно, найменше екскурсантів було у Сумській та Рівненській областях, а також Чернігівській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській, Миколаївській та Донецькій областях.

Враховуючи існуючі дані, всі області України можна об’єднати у певні групи за кількістю обслужених туристів: 1) найбільш розвинені (м. Київ); 2) розвинені (АР Крим, Одеська область); 3) середньо розвинені (м. Севастополь, Львівська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Харківська, а також Закарпатська, Волинська, Миколаївська,  та Дніпропетровська області);

Розвиток туризму і санаторно-курортного лікування України (станом на 2002 рік)
Рис. 2. Розвиток туризму і санаторно-курортного лікування України (станом на 2002 рік).

4) слабо розвинені: (Луганська, Полтавська, Кіровоградська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Рівненська, Чернівецька, Івано-Франківська області); 5) нерозвинені: (Тернопільська, Черкаська області); 6) відсталі регіони: (Сумська, Чернігівська, Житомирська області). За кількістю обслужених екскурсантів слід виділити наступні групи: 1) найбільш розвинені (АР Крим); 2) розвинені: (м. Київ, м. Севастополь); 3) середньо розвинені: (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Херсонська, Запорізька, також Одеська, Харківська, Полтавська, Волинська області); 4) слабо розвинені (Вінницька, Дніпропетровська, Луганська області); 5) нерозвинені: (Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька, Житомирська, Чернігівська, Кіровоградська, Миколаївська, Черкаська, Донецька); 6) відсталі регіони: (Сумська, Рівненська області).

Санаторно-курортне лікування також розвивається досить нерівномірно на теренах України (рис.2Б). За кількістю ліжок у санаторно-курортних закладах випереджають всіх АР Крим, Одеська, Донецька області. Найбільш відстають такі регіони як: м. Севастополь, Сумська, Кіровоградська, Житомирська, Хмельницька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області. За кількістю оздоровлених іноземних громадян випереджають інших такі області як Львівська, Одеська та АР Крим. Значно відстають від інших Чернівецька, Сумська та Кіровоградська області.

Враховуючи вище сказане, всі регіони України можна об’єднати у певні групи. За кількістю ліжок у санаторно-курортних закладах виділяються групи регіонів: 1) найбільш розвинені (АР Крим, Одеська, Донецька області); 2) розвинені: (Львівська, Миколаївська, Запорізька, Херсонська, Дніпропетровська області); 3) середньо розвинені: (Київська, Харківська, Луганська області); 4) слабо розвинені: (Закарпатська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська області та м. Київ); 5) нерозвинені: (м. Севастополь, Сумська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області). За часткою іноземних громадян у загальній кількості оздоровлених всі регіони України можна об’єднати у такі групи: 1) найбільш розвинені (АР Крим, Одеська, Львівська області); 2) розвинені (Миколаївська, Запорізька області); 3) середньо розвинені (Херсонська, Харківська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська області); 4) слабо розвинені (Рівненська, Тернопільська, Житомирська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Дніпропетровська,  Донецька, Луганська області); 5) нерозвинені: (Чернівецька, Кіровоградська, Сумська області).

Окремі дослідники вважають [6], що в цілому, для успішної реалізації державної програми "Розвиток туризму в Україні" необхідно провести ряд організаційних заходів, основними серед яких вважаються: формування економічних механізмів стимулювання розвитку іноземного та внутрішнього туризму, залучення інвестицій; спрощення митних процедур, впровадження спрощеної системи сплати податків, приватизація туристичних об'єктів та їх інфраструктури.

Висновки. В цілому можна стверджувати, що на сьогодні більшість туристичних фірм країни працюють переважно на вивіз туристів, а отже і капіталу, за кордон, тобто на "імпорт вражень". При цьому, сфера відпочинку і туризму в Україні пройшла етап спаду та поступово покращує свої економічні показники. Тенденції, які намітилися за останні роки щодо збільшення "експорту вражень" в галузі іноземного туризму, виявили також проблеми, з якими стикаються туристичні організації в процесі своєї діяльності, і які, в основному, полягають в складності візових процедур, низькою якістю вітчизняних автодоріг, недостатньо розвиненою рекреаційною інфраструктурою, її піковим переповненням чи навіть, в окремих випадках, її відсутністю.

Як показує проведений аналіз, дана галузь розвивається нерівномірно за регіонами країни – є адміністративні одиниці (області) - як найбільш розвинені, так і регіони, які значно відстають в розвитку  санаторно-курортного лікування і туризму. Такий стан не відповідає потенційним можливостям регіонів нашої держави і потребує свого удосконалення. Це спонукає до прийняття термінових юридичних, економічних та проектних заходів як на загальнодержавному так і на регіональному рівнях. Ключовими дійовими особами цього процесу мають бути, окрім інших фахівців, архітектори, як на етапі наукового обґрунтування перспективних видів середовища для відпочинку і туризму в країні, так і на стадії його проектування. Такий підхід сприятиме процесу вирівнювання розвитку рекреаційної галузі в регіонах країни, та значно покращить загальні показники розвитку даної сфери в Україні загалом.

Література

1. Шулик В.В. Про місце України в галузі іноземного туризму// Традиції  та  новації  у  вищій  архітектурно-художній  освіті /Під заг.ред.  Н.Є.Трегуб. -Харків: ХДАДМ. - №5-6/2003 - №3-4/2004, - С.135-136.
2. Фильваров Г.И. Особенности планирования и проектирования рекреации на современном этапе / Проблемы и перспективы развития района Большая Ялта / КиевНИИП градостроительства. - Киев: КиевЗНИИЭП, 1989. - С.4-10.
3. Демин Н.М. Управление развитием градостроительних систем. -К.: Будывельник, 1991. -185 с.
4. Дёмин Н., Лаврик Г. Экологические аспекты регионального планирования. // Города и экология/ Под ред. О.Н.Яницкого. – М.: Наука – 1987. – Т.1. – С.113-117.
5. Лаврик Г.И., Дёмин Н. Методологические основы районной планировки. – М.: Стройиздат, 1975. – 251 с.
6. Колеснікова Н.І. Аспекти розвитку туристичної діяльності в Україні // Матеріали V Міжнар.наук.-практ.конф. "Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків"  - Донецьк. ін-т турист.бізнесу. – Донецьк, 2005. - С. 27-29.
7. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Навч.посіб./ Передм. В.А.Смолія. – К.: Вища шк., 2002. – 195 с.
8. Бережная Л. Мало места // Ukrainian Travel Gazette – 2004. - №1. – С.5.
9. Царук В. Славское – высокий сезон // Ukrainian Travel Gazette – 2004. - №1. – С.4.
10. Прямая речь // Ukrainian Travel Gazette – 2004. - №1. – С.4.
11. Мнения туроператоров // Ukrainian Travel Gazette – 2004. - №1. – С.5.
12. Даниленко Г.П. Курица не птица, Украина не заграница // Новости турбизнеса. – 2004, №10. – С.13.
13. Комплексний атлас України. К.: ДНВП «Картографія», 2005. – 96 с.

Аннотация. В работе дается анализ существующего состояния отрасли отдыха и туризма Украины по отдельным показателям, акцентируется внимание на тенденции увеличения количественных показателей туристического потока последних лет в государстве, приводятся основные проблемы, с какими соприкасаются туристические организации при обслуживании туристов и предлагаются пути решения этих проблем.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.