Шиліна І.І.
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Світові досягнення і сучасні тенденції розвитку
туризму та готельно-ресторанного господарства»
(м. Запоріжжя, 25 листопада 2022 р.). Запоріжжя:
НУ «Запорізька політехніка», 2022. 770 с. С.433-435.

Управління ризиками у діяльності туристичних фірм України

Згідно з п. 31 ст.7 Закону України «Про страхування», до обов’язкових видів страхування зараховано страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну [1].

Управління ризиками у діяльності туристичних фірм

Урядом України затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження туроператорської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та визначено періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством економічного розвитку і торгівлі. [2]

До критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження туроператорської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та визначається періодичність проведення планових перевірок, належать:

  • вид туроператорської діяльності (виїзний, в’їзний та внутрішній туризм);
  • обсяг наданих туристичних послуг (кількість туристів, які скористалися послугами туроператорів протягом року, що передує плановому періоду);
  • наявність протягом останніх трьох років, що передують плановому періоду, порушень ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності, встановлених за результатами заходів державного нагляду (контролю);
  • наявність рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення цивільного позову споживача туристичних послуг до туроператора або іншого цивільного позову, яким підтверджується ненадання або неналежне надання послуг туроператором, протягом останніх трьох років, що передують плановому періоду.

Ризики згруповано залежно від імовірності настання негативних наслідків від провадження туроператорської діяльності, які можуть призвести до втрати життя та здоров’я людини - споживачів туристичних послуг, нанесення моральної та матеріальної шкоди, надання неналежної якості туристичних послуг.

Віднесення суб’єктів господарювання, які провадять туроператорську діяльність, до високого, середнього або незначного ступеня ризику здійснюється з урахуванням суми балів, нарахованих за всіма критеріями, за такою шкалою:

  • від 41 до 100 балів - високий ступінь ризику;
  • від 21 до 40 балів - середній ступінь ризику;
  • від 0 до 20 балів - незначний ступінь ризику.

Планові перевірки здійснюватимуться Мінекономрозвитку з такою періодичністю:

  • з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки;
  • із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки;
  • з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п’ять років.

У разі коли за результатами планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) (за наявності) протягом останніх шести років для суб’єктів господарювання, які віднесені до середнього ступеня ризику, та протягом останніх десяти років для суб’єктів господарювання, які віднесені до незначного ступеня ризику, у суб’єкта господарювання не виявлено суттєвих порушень ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності, наступний плановий захід державного нагляду (контролю) щодо такого суб’єкта господарювання здійснюється не раніше ніж через період часу, встановлений для відповідного ступеня ризику, збільшений в 1,5 раза.

Статтею 15 Закону «Про туризм» встановлено, що з метою забезпечення законних інтересів споживачів туристичних послуг туроператор і турагент зобов’язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантія банку або іншої кредитної установи) перед туристами [2]. Банківська гарантія туроператора і турагентства є необхідною умовою роботи компанії в туристичному бізнесі. Так, мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро, турагента - не менше ніж 2000 євро. Якщо туроператор надає послуги виключно з внутрішнього чи в’їзного туризму, то розмір фінансового забезпечення має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро. Це одна з ключових умов отримання ліцензії на здійснення туристичної діяльності.

Отже, суб’єкт туристичної діяльності зобов’язаний відшкодувати туристу збитки, понесені ним з вини цього суб’єкта туристичної діяльності або його партнерів з організації обслуговування в разі надання туристичних послуг не в повному обсязі, неналежної якості чи ненадання їх взагалі.

Література

1. Закон України «Про страхування». URL: https://tourlib.net/zakon/pro_strahuv.htm.
2. Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження туроператорської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державним агентством розвитку туризму. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/747-2018-п.
3. Закон України «Про туризм». URL: https://tourlib.net/zakon/pro_turyzm.htm.