Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Скрипко Т.О., Ланда О.О.
Вісник ЛКА. - 2009. - Серія економічна. - Вип. 29. - С.209-213.

Інтеграція маркетингового та інноваційного потенціалу підприємства туристичної галузі

Інтеграція маркетингового та інноваційного потенціалу підприємства туристичної галузі У статті розглядаються питання формування потенціалу підприємства туристичної галузі. Основний акцент зроблено на його двох функціональних напрямках: інноваційному та маркетинговому.

І. Вступ. Згідно Закону України «Про туризм» дана галузь визнана одним з пріоритетних напрямків розвитку, що визначає державну увагу і проведення стимулюючої державної туристичної політики, спрямованої на розбудову індустрії туризму відповідно до європейських стандартів. Індустрія туризму країни знаходиться в стадії перманентного реформування, що, зокрема відобразилося на зміні форм власності, структурі діючих підприємств та чисельності зайнятих. Потенційні мжливості розвитку галузі ще далеко не вичерпані. На європейському туристичному ринку ще довгий час будуть „вільні ніші”, які з успіхом можуть заповнити українські туроператори. Отже, актуальність дослідження особливостей формування та підвищення потенціалу підприємств даного бізнесу нині важко переоцінити.

Питання потенціалу підприємства розглядаються такими вітчизняними науковцями, як Федонін О.С., Олексюк О. [8], Краснокутська Н. [7], Должанський І., Загорна Т. [5], Чухрай Н. [9] та іншими. Однак воно переважно опрацьовано стосовно виробничих підприємств, а у галузі туризму ступінь розробленості проблеми недостатньо висока. Частково в цьому напрямку працюють такі науковці, як: Бутусов Г. [1], Гнатів О. [2], Гонгало П. [3], Горобець Н. [4], Качанівський В. [6].

ІІ. Постановка завдань. Конкуренція на внутрішньому та потреба виходу на міжнародний туристичний ринок обумовлюють підвищення потенціалу підприємств, що конкретно проявляється через оновлення матеріально-технічної бази відповідно до європейських стандартів, кадрового складу, уваги до маркетингових та інноваційних механізмів туристичної діяльності.

Мета дослідження – дослідити складові зміцнення ресурсного потенціалу вітчизняних туроператорів. Відповідно до поставленої мети у статті розв’зуються наступні задачі:

- дослідження особливостей розвитку туристичного ринку;
- визначення факторів, які сприяють підвищенню потенційних можливостей та ефективності діяльності туристичних підприємств.

ІІІ. Результати. Щороку консолідований обсяг туристичних послуг збільшується, розбудовується система підготовки кадрів для туризму і координуються зусилля в цьому напрямі як по вертикалі (від макро- до мікрорівня), так і по горизонталі (між підприємствами суміжних підгалузей).

Водночас розвиток туризму гальмується суттєвими чинниками, такими як:

- відсутністю цілісної системи державного управління туризмом у регіонах;
- підпорядкованістю закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;
- недосконалістю нормативно-правової бази;
- недостатністю методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;
- повільними темпами зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;
- відсутністю відповідних об'єктів для розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості;
- невідповідністю переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам;
- незадовільним стан туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури;
- незбалансованістю соціальної та економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та необхідністю їх збереження;
- відсутністю інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму;
- недостатньою забезпеченістю туристичної галузі висококваліфікованими спеціалістами тощо.

У таких умовах традиційними видовими сегментами ринку виступають: рекреаційний з метою відпочинку, курортно-лікувальний, культурно-пізнавальний (екскурсійний), спортивно-оздоровчий. Однак завдяки приватній ініціативі з’явилися нові види туризму і відповідно інноваційні продукти. До таких можна віднести екологічний, сільський, екстремальний, прочанський туризм тощо.

Інтеграційні процеси в межах видових та територіальних структур спричинили урізноманітнення пропозиції на основі маркетингового та інноваційного підходів до ведення бізнесу. Видова реструктуризація та диверсифікація, поява елітарного сегменту споживачів підкріплені конкуренцією суб’єктів видових та територіальних субринків, закріплюються в територіальній структурі та зміцнюють свій потенціал. Цим обумвлюється формування місцевих територіальних ринків різного типу, спеціалізації та масштабів. Більшість цих ринків є моноцентричними, сформованими зв’язками точкових елементів з туристичним центром. В ареальних елементах територіальної структури з визначеною туристсько-рекреаційною спеціалізацією формуються поліцентричні місцеві ринки (Крим, Прикарпаття та Закарпаття).

Інноваційний розвиток підприємства можна охарактеризувати як процес структурного вдосконалення його діяльності, який досягається переважно за рахунок практичного використання нових знань для зростання обсягів виробництва, підвищення якості продукції, зміцнення конкурентоспроможності та поліпшення соціальних умов персоналу.

На рівні підприємства поняття потенціал (лат. potentia – сила, потужність) більшість науковців розглядає у єдності технічних, економічних, соціальних, управлінських й інших аспектів. Проте можна стверджувати про наявність і науково-технічного та інноваційного потенціалу. Він формується внаслідок розвитку науково-технічної революції, глобалізації конкуренції, виробництва, інтеграції, посилення ролі ексклюзивних видів продукції та інших факторів. Тобто за функціональними напрямками може йти мова про виробничий, маркетинговий, інноваційний, фінансовий, організаційний потенціал підприємства.

Має місце галузева специфіка формування потенціалу залежно від характеру технологічних процесів, особливостей організації діяльності, відмінностей в характеристиках кінцевого туристичного продукту та ресурсів для його виробництва. Структурно-організаційні параметри підприємства: масштаб діяльності, розміри, організаційна структура також впливають на потенціальні можливості. Водночас маркетингові аспекти діяльності: правильна ідентифікація запитів клієнтів, асортиментна політика, стратегія розвитку ринків збуту, гнучкість реагування на зміни середовища залежать від наявного і формують майбутній потенціал. Планування нових маршрутів залежить від маркетингу, що враховується в процесі управління інноваціями, адже напрямки досліджень, придбання певної технології до певної міри залежить від потенційних можливостей збутової стратегії.

Важливе значення у зміцненні потенціалу відіграють окремі складові: управління якістю, асортиментом, цінами, каналами збуту. Управління асортиментом тісно пов’язане з сегментацією товарів. Усвідомлення відмінностей між окремими типами клієнтів дає керівництву тісно поєднати пропозицію з їх потребами. Сегментація ринку дозволяє враховувати сильні і слабкі сторони підприємства, а отже – забезпечити концентрацію зусиль там, де воно має переваги. Через політику ринкової сегментації здійснюється один з найголовніших принципів маркетингу: орієнтаціяї на споживача. В протилежному випадку продукт “середній”, тобто проміжний між сегментами споживачів може взагалі не знайти покупця.

Під сегментом ринку розуміють однорідну групу людей, відокремлену поміж сукупності покупців даного продукту на основі певних соціально-економічних, демографічних, психологічних та інших критеріїв. Сегментація – це засіб формування асортименту, цін, каналів збуту, впровадження інновацій, рекламної політики тощо.

Існує сегментація як споживчих товарів, так і виробничо-технічного призначення. Вона змінюється відповідно до збуту безпосередньо покупцям чи посередникам.

Після визначення сегментів менеджери приймають рішення щодо власної ринкової позиції. Це так зване ринкове позиціювання (табл. 1)

Таблиця 1

Взаємозв’язок позиціювання з сегментацією

Якість

Ціна

Позиція ринку
Сегмент А Сегмент Б Сегмент В
Висока X W  
Середня Y    
Низька     Z

Якщо маркетингова служба важає, що продукція має бути змінена, то це спричиняє зміну у поведінці інших підрозділів. Коли туристичний продукт комплексний, залучаються висококваліфіковані фахівці різних напрямків діяльності, і краще сприймаються радикальні нововведення. Наявність цілісно-відокремленої системи розвитку, що складає з внутрішніх і зовнішніх елементів, сприяє прогресивному сприйняттю нововведень за власними проектами і копіювання нововведень за зовнішніми проектами. Таким чином відбувається інтеграція маркетингового та інноваційного потенціалу підприємства, в результаті якого виникає синергетичний ефект.

ІV. Висновки. Оцінити потенціал можна за спроможністю (готовністю та достатністю) системи для здійснення інноваційної діяльності. Провести аналіз потенціалу можна за допомогою ресурсного методологічного підходу. Рівень потенціалу може бути визначений за допомогою низки параметрів.

Пріоритетним напрямом розвитку туристичної галузі є внутрішній туризм. Його активізація передбачає диверсифікацію видових субринків та ускладнення територіальної структури внутрішнього ринку за рахунок формування місцевих територіальних ринків на основі інтенсифікації ресурсної бази туризму і розбудови туристичної інфраструктури. Основним регулятором повинно стати проведення регіональної туристичної політики стимулювання малого та середнього підприємництва у внутрішньому туризмі та організації екскурсійної діяльності. Врахування попиту і його активне формування на користь підприємства спонукає знаходити інноваційні продукти і навіть напрямки туристичного бізнесу.

Синергія інноваційного та маркетингового потенціалу підприємства характеризується здатністю до розвитку. Кожна складова є важливою і в комплексі вони забезпечують великий потенціал. Повинні існувати механізми підтримки та доведення ідей до їхньої комерціалізації. Жодне підприємство не виживе у висококонкурентному середовищі, якщо вона не буде орієнтуватися на зростання. Підприємства з великим науково-технічним потенціалом успішніше конкурують на ринку завдяки вдосконаленню та оновленню своєї продукції. Важливу роль у формуванні інноваційного потенціалу відіграє менеджмент, а саме здатність управлінської ланки оперативно приймати рішення, визначати актуальні інноваційні цілі, орієнтири та координувати виконання функцій, завдань, об’єднавши колектив людей з різним рівнем кваліфікації, освіти, досвіду, з творчою орієнтацією на розроблення та впровадження нових ідей.

Список використаних джерел

1. Бутусов Г. Аналіз туристичного ринку України // Галицькі контракти. - 2003. - №5. - С.8-10.
2. Гнатів О.К. Проблеми розвитку вітчизняного туризму // Економіка України. - 2003. - №5. - С.23-25.
3. Гонгало П.Ф. Проблеми відтворення ресурсного комплексу України. // Економіка і Екологія. - 2001. - №15.
4. Горобець Н.П. Нові технології в галузі туризму // Економіка і інформатизація. - 2003. - №7. - С.27-28.
5. Должанський І.З., Загорна Т.О. Управління потенціалом підприємства. Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 362 с.
6. Качанівський В.С. Концепція розвитку туризму в Україні. – Л.: Брама, 2003. – 317 с.
7. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
8. Федонін О.С., Олексюк О.І. Потенціал підприємства. Формування та оцінка. Навчальний посібник. – К: КНЕУ, 2003. – 316 с.
9. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства. Маркетингове та логістичне забезпечення: Монографія. Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка", 2002. – 316 с.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.