Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Смирнов І.Г.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2008. - №12. - С.159-167.

Логістика ресурсної бази туризму в контексті його сталого розвитку

У статті розкрито важливість, сутність, підходи та конкретні методи логістичної оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів, що в сукупності становить зміст логістики ресурсної бази туризму - важливого складника компонентної структури логістики туризму.

Ключові слова: туристична галузь, туристичні пі дприємства, туристичні послуги, логістичний потенціал, рекреаційна ємність територій, туристичний потік.

Логістика туризму - новітній науково-практичний напрямок, який досліджує логістичні особливості туристичної галузі, зокрема застосовує логістичні засади до її організації та управління. Це дозволяє в діяльності туристичних підприємств значно підвищити їх прибутковість за рахунок скорочення витрат та підвищення рівня логістичної координації всіх операцій з обслуговування туристів. Комплекс складових туристичної послуги охоплює засоби розміщення та харчування туристів, їх транспортування та програмно-екскурсійне забезпечення, інформаційне та фінансове обслуговування тощо. У функціональному аспекті як окрема туристична послуга, так і її компонентні складові обов’язково передбачають логістичні функції постачання, виробництва та збуту. Тому кожну компонентну складову турпослуги слід розглядати як окрему туристичну підсистему, а це надає можливість організації діяльності всього туристичного комплексу певного геопросторового рівня:

- локального (тур);
- мікро (туристичне підприємство);
- мезо (туристичне господарство області, туристичної зони чи курортополісу);
- макро (туристична індустрія держави);
- мега (туристичні макрорегіони світу чи інтеграційні об’єднання);
- мета (світовий туризм).

Логістичний підхід сприяє вирішенню проблеми сталого розвитку туризму, збереження та відновлення ресурсної бази галузі; дозволяє зменшити (а в ідеалі - виключити) ризики погіршення екологічної ситуації, зниження якості туристичних послуг, що надаються, загрози здоров’ю та безпеці туристів, отже, може служити основою для визначення стратегії сталого розвитку туризму в країні та її регіонах. Серед компонентних складових логістики туризму чільне місце займає логістика ресурсної бази туризму. Вона висвітлює такі питання, як значення ресурсної бази в туризмі та її логістичної оцінки, а також особливості визначення логістичного потенціалу природно-рекреаційних та історико архітектурних ресурсів.

Наукові джерела та публікації з логістичної оцінки ресурсної бази туризму практично відсутні, якщо не рахувати праць автора [8, с.47-53; 9; 10 та ін.]. Разом з тим, автор спирався на численні праці українських та інших дослідників, які класифікували [1; 7] та різноманітно вивчали рекреаційно-туристичні ресурси [2; 3; 4; 5; 6; 11; 12].

Метою статті є розкриття сутності, підходів та конкретних методів логістичної оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів.

Особливістю туристичної галузі, на відміну від інших галузей сфери послуг, є її безпосередня прив’язка до рекреаційно-туристичних ресурсів. За [10, с.162] ємність туристичного ринку жорстко визначається пропускною спроможністю туристичного об’єкта (ресурсу) та ступенем розвитку відповідної інфраструктури. Таку особливість туризму повною мірою враховує новий науково-практичний напрямок - логістика туризму, в структурі якої логістиці рекреаційно-туристичних ресурсів належить важливе місце, зокрема в складі компонентної структури (рис. 1).

Комплексна структура логістики в туризмі
Рис. 1. Комплексна структура логістики в туризмі

* Світова туристична організація виділяє шість туристичних макрорегіонів світу: Європейський, Американський, Азійсько-Тихоокеанський, Африканський, Близькосхідний, Південно-Азійський

Логістична оцінка рекреаційно-туристичних ресурсів базується на визначенні їх логістичного потенціалу, тобто максимально можливого для даного туристичного ресурсу (об’єкта) потоку туристів, який:

а) не зашкодить стану самих ресурсів;
б) не зашкодить самопочуттю та стану здоров’я туристів;
в) не зашкодить екології місця знаходження ресурсу (об’єкта);
г) не порушить “показник гостинності”1;
д) не зашкодить безпеці туристів.

Подібні проблеми нині спостерігаються і в міжнародному туризмі. Так, в країнах Африки (зокрема в Кенії) є побоювання, що зростаючий туристопотік може зашкодити унікальній екосистемі африканських саван, з їхнім різноманіттям фауни і флори.

Визначення логістичного потенціалу рекреаційно-туристичних ресурсів є важливою складовою логістичної моделі сталого розвитку туризму, поряд з логістичним потенціалом матеріально-технічної бази туризму та логістичним потенціалом вхідного потоку туристів у місцевість, регіон, країну. Отже, початковою та програмуючою ланкою розвитку туризму мають бути рекреаційно-туристичні ресурси, відповідно до логістичного потенціалу (пропускної спроможності або рекреаційної ємності) яких повинні визначатися потоки туристів, а їхні потреби в комплексі необхідних послуг (проживання, харчування, перевезення, інформаційно-програмне забезпечення) мають забезпечуватися розвитком відповідної матеріально-технічної бази туризму.

Необхідною умовою сталого розвитку туризму в регіоні, країні (рис. 2) є менший обсяг логістичного потенціалу матеріально-технічної бази (ЛП МТБ) по відношенню до логістичного потенціалу туристичного ресурсу (об’єкта), тобто рівняння 1 моделі.

Логістична модель сталого розвитку туризму в регіоні, країні
Рис. 2. Логістична модель сталого розвитку туризму в регіоні, країні

Це рівняння виступає запобіжником першого рівня щодо збереження туристичних ресурсів регіону країни. Друге рівняння моделі сталого розвитку туризму, яке вимагає, щоб ЛП МТБ був більшим (або рівним) ЛП вхідного потоку туристів, окрім того, що виступає запобіжником другого рівня щодо збереження рекреаційно-туристичних ресурсів, ще й забезпечує бізнесову ефективність їх використання. Інформаційні потоки в даній моделі теж бувають двох видів:

- перші - це інформація щодо максимально допустимого потоку туристів (на нашу думку, цей показник слід обов’язково вказувати в рекреаційному паспорті ресурсу (об’єкта)),
- друге - це інформація, яка надається туроператорами (які звичайно володіють МТБ туризму в регіонах) фірмам-турагенціям - скільки і яких путівок пропонується на продаж.

Логістичну оцінку рекреаційно-туристичних ресурсів слід здійснювати з урахуванням їхньої класифікації, яка найбільш повно представлена в працях О.О. Бейдика (виділяються природно-географічні, природно-антропогенні, суспільно-історичні ресурси, інфраструктурні об’єкти та суперточка-тур (рис. 3)), та І.В. Смаля (виділяє природно-географічні та суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси, з подальшим поділом перших - на геологічні, геоморфолого-орографічні, ландшафтні, флоро-фауністичні, кліматичні та погодні, водні; других - на археологічні, архітектурні, подієво-інформаційні, науково-пізнавальні, героїко-виховні, літературно-мистецькі (рис. 4)).

Класифікація рекреаційно-туристичних ресурсів за О.О. Бейдиком
Рис. 3. Класифікація рекреаційно-туристичних ресурсів за О.О. Бейдиком [1, c.45]

Класифікація рекреаційно-туристичних ресурсів за І.В. Смалем
Рис. 4. Класифікація рекреаційно-туристичних ресурсів за І.В. Смалем [7, с.64, 75]

Щодо методики визначення логістичного потенціалу ресурсної бази туризму, то із урахуванням вищенаведених класифікацій можна запропонувати принаймні чотири підходи:

1) рекреалогічний (В.Ф. Данільчук [3], В.І. Мацола [5], В.І. Стафійчук [9]);
2) порогового аналізу (Смирнов І.Г., В.Г. Шубаєва [8]);
3) кількісних характеристик (В.Г. Гуляєв [2]);
4) рекреагеографічний (Л.М. Донченко [4], Н.С. Мироненко та І.Т. Твердохлєбов [6]).

Рекреаційний підхід найбільш повно представлений в навчальному посібнику В.І. Стафійчука “Рекреація” [9, с.134], де зазначається, що одним із важливих науково-практичних завдань рекреалогії є визначення рекреаційної ємності території (показника, що виражається числом рекреантів, які протягом певного періоду можуть перебувати на певній території, не спричиняючи її дигресії).

Розрізняють максимальну, оптимальну та прогнозовану природну рекреаційну ємність. Максимальна рекреаційна ємність - це добуток рекреаційного навантаження і праці конкретної територіально-рекреаційної системи. Для визначення оптимальної ємності застосовується формула:

Вік = ЕСі / D

де Вік - оптимальна ємність к-го району в і-ий період;
Е - оптимальна ємність території;
Сі - тривалість і-го періоду (днів);
D - середня тривалість перебування рекреанта в рекреаційному районі.

В. Мацола обчислює і наводить у таблиці показники економічно припустимих рекреаційних навантажень на природні ландшафти (табл. 1).

Таблиця 1

Показники припустимих рекреаційних навантажень на природні ландшафти
Типи території Рекреаційне навантаження, чол./км2
Літо Зима
Низовинні території 100/200 16/48
Горбисті території, височини 100/150 30/50
Гірські території 120/200 50/100

Зазначає, що за допомогою цієї таблиці можливо визначити логістичний потенціал, тобто максимальне туристичне навантаження (потік), для, наприклад, національного парку в Карпатах, площею 100 км2, для гірськолижного туризму або турбази на південному березі Криму, площею 1 км2, під літній відпочинок (засмагання, плавання, екскурсії) на березі моря. Також наводить формули для визначення місткості бальнеологічних та кліматичних курортів:

WБ = QД⋅f та WK = S⋅NP

де WБ - підсумкова ємність бальнеологічного курорту (чол.);
QД - сума дебіту всіх джерел (м3/доба);
f - коефіцієнт, що враховує тривалість роботи курорту, витрати води на одну процедуру, середню кількість процедур на одного рекреанта (f = 2-3);
WK - підсумкова ємність кліматичного курорту (чол./га);
S - величина території природних ландшафтів (га);
NP - норма навантаження на ландшафт (чол./га).

Крім того, автор указує нормативи рекреаційного навантаження на природні комплекси (табл. 2).

Таблиця 2

Нормативи рекреаційного навантаження на природні комплекси
Природні комплекси під рекреацію та туризм Одиниця виміру Показник
1. Приміські зони відпочинку м2/чол. 80
2. Сосновий сухий бір чол./га 0,5-1
3. Широколистяний вологий ліс чол./га 3-5
4. Луки чол./га 5-10
5. Берегова смуга озер або ставків із проточною водою м/чол. 5 (діти-4)
6. Морські пляжі м2/чол. 5
7. Морські пляжі в закладах для хворих туберкульозом та з порушенням функцій опорно-рухового апарату м2/чол. 12
8. Акваторія для купання в морі (річці) чол./га 300-500 (окремі джерела - 2000)
9. Акваторія для купання в непроточних водоймах чол./га 1000
10. Акваторія для катання на моторних човнах і водних лижах чол./га 0,5-1

Слушно звертається увага, що при визначенні ємності територіально-рекреаційних систем важливо враховувати психо-фізіологічну комфортність (визначається можливістю одночасного проведення в межах даної території будь-яких рекреаційних занять певним числом людей без шкоди для їх психічного здоров’я при забезпеченні основних гігієнічних потреб). Так, для спокійного відпочинку гігієністи рекомендують 500-800 м2 лісопарку на одну людину; для активного - 100-130 м2/чол.; для купання в морі - 100-200 чол./га.

Наприкінці дослідник робить правильний висновок, що при організації рекреаційної діяльності слід пам’ятати, що перевищення показників рекреаційної ємності та нещадна експлуатація природних ресурсів території не здатні забезпечити очікуваних надприбутків. Результатом подібної політики стає втрата рекреантами інтересу до відпочинку в такій місцевості і пошук ними нових, менш освоєних регіонів.

Метод порогового аналізу, запропонований І.Г. Смирновим та В.Г. Шубаєвою [8 с. 420], має підставою твердження, що логістичний потенціал ресурсної бази туризму в регіоні охоплює низку взаємопов’язаних складових.

Перший - це рівень відвідуваності регіону (туристичний потік), перевищення якого призводить до шкідливих екологічних або інших наслідків у результаті дії самих туристів або внаслідок функціонування обслуговуючої інфраструктури.

Друга - це певний обсяг туристичного потоку в регіон, спричинить негативні наслідки для місцевого населення і, внаслідок цього погіршення взаємин із туристами.

Нарешті третя складова - рівень туристичного потоку, перевищення якого здійснює руйнівний вплив на невідновлювальні туристичні об’єкти - витвори мистецтва, архітектурно-історичні комплекси (наприклад, печери Києво-Печерської лаври, частина яких, унаслідок надмірного неконтрольованого туристопотоку упродовж декількох останніх десятиріч, обвалилася в 2005-2006 рр.)

В усіх наведених випадках логістичний потенціал обмежує граничні показники туристичного потоку до рекреаційно-туристичних ресурсів регіону. Саме з метою оцінки рекреаційно-ресурсного потенціалу регіону та визначення перспектив його розвитку доцільно застосовувати математичний метод порогового аналізу.

Під час його першої фази визначається існуючий ступінь використання всіх видів рекреаційно-ресурсного потенціалу регіону. Для цього слід помножити загальне число споживачів рекреаційних ресурсів регіону і об’єктів туристичної інфраструктури на нормативний показник використання в розрахунку на одну людину. Порівняння отриманого показника з фактичною ресурсною базою дозволить визначити співвідношення між ними. За умови виявлення недостатньої ресурсної бази для існуючого туристичного потоку в даний регіон виникає необхідність додаткових капітальних вкладень для розвитку ресурсного потенціалу регіону або вжиття заходів для стримування туристичного потоку.

Друга фаза аналізу полягає в дослідженні можливостей розвитку туризму в регіоні, що розглядається. Спершу необхідно здійснити прогноз показників збільшення туристичного потоку в регіон. Такий прогноз проводиться на основі статистичного методу коригованої екстраполяції, для чого необхідно мати спостереження за достатньо тривалий період. При цьому враховується, що додаткові інвестиції, потрібні для відповідності фактичного та необхідного потенціалів, вже виконані. Наступний етап другої фази аналізу - це розрахунки необхідних додаткових витрат для задоволення потреб передбачуваного туристичного потоку на тому чи іншому рівні від рекреаційно-туристичного ресурсу.

Підхід з використанням кількісних показників рекреаційно-туристичних ресурсів лежить в основі економічних методів визначення логістичного потенціалу відповідних ресурсів. Найбільш концентровано він викладений в праці В.Г. Гуляєва [2, с.96], де підкреслюється, що саме наявність туристичних ресурсів визначає інвестиційну атрактивність туристичних територій і зон. Логістична оцінка туристичного ресурсу, у т.ч. об’єкта культурної спадщини, повинна базуватися на його кількісних характеристиках. Останні, в свою чергу, слід пов’язувати з видами туристичної діяльності, які генерує даний ресурс, та його середовищем. Наприклад, якщо середовищем є земля, суходіл, то її туристичним ресурсом можуть бути гори: даний ресурс генерує такі види туристичної діяльності, як альпінізм, скелелазіння, спелеотуризм, крекінг, екологічний туризм тощо. Водне середовище з ресурсом “річка-озеро-море-канал” генерує різні види водного туризму: круїз, яхтинг, підводне плавання, дайвинг, спуск на плотах, плавання на човнах, рибальство тощо. Для узагальненої економічної (а також логістичної) оцінки пропонується два параметри:

1) потенційна місткість (потенціал) туристичного ресурсу (тобто його максимальне значення, визначене на конкретний період часу без обмежень у споживанні) - Rn;
2) споживчу місткість ресурсу (тобто фактичне значення обсягу ресурсу, доступного для споживання протягом конкретного проміжку часу, з урахуванням обмежень споживання, сезонності, транспортної доступності тощо) - Rc.

Отже, споживча місткість ресурсу дорівнює:

споживча місткість ресурсу

де Ki - значення прийнятих обмежень споживання рекреаційно-туристичного ресурсу, які змінюються від 1 до m.

Розмірністю споживчої місткості ресурсу можуть виступати кратність його споживання (дві туристичні групи за тиждень) або число туристів, що відвідують об’єкти за одиницю часу (осіб/рік, людино-день тощо).

У низці випадків логістичний потенціал рекреаційно-туристичних ресурсів може бути визначений через показник економічної продуктивності ресурсів. Так, на думку Є.Ю. Колбовського, продуктивність туристичних ресурсів у вигляді мисливських угідь Ярославської області, що оцінюється виходом здобичі з одиниці площі (230 кг/1000 га), надає підстави для визначення максимально можливої завантаженості мисливських угідь (285500 людино-днів/рік). Відповідно можна оцінити ресурси рибальства на підставі продуктивності водоймища в кг/га або кг/км2 (для прикладу, такий ресурс Рибинського водосховища становить 6,2 кг/га, Горківського - 3,4 кг/га), а далі визначити максимально можливий потік туристів-рибалок із застосуванням певної норми вилову на одного туриста. Проведена оцінка грибних та ягідних угідь Ярославської області визначає їх продуктивність у 10-30 т/км2, що становить в перерахунку на одного туриста 3-10 кг/рік. Отже, знаючи площу ресурсу, визначивши його продуктивність та встановивши раціональну середню норму споживання ресурсу в розрахунку на одного туриста, можливо розрахувати максимально можливий допустимий потік туристів на цей ресурс, тобто знайти його логістичний потенціал за формулою, запропонованою автором:

  Пртр · ПРртр
ЛПртр = ––––––––––––
  НСртр

де ЛПртр - логістичний потенціал рекреаційно-туристичного ресурсу (чол./рік-сезон);
Пртр - площа рекреаційно-туристичного ресурсу (га, км2);
ПРртр - продуктивність рекреаційно-туристичного ресурсу за рік/сезон (кг, т/га, км2);
НСртр - середня норма споживання рекреаційно-туристичного ресурсу в розрахунку на одного туриста за рік/сезон (кг/добу).

Наступний підхід до визначення логістичного потенціалу ресурсної бази туризму - рекреагеографічний - має багату джерельну базу, оскільки спроби узагальненої оцінки туристичних ресурсів здійснювалися ще в 1960-70 рр. такими видатними спеціалістами економічної географії, як Ю.О. Веденін, І.В. Зорін, Є.Б. Лопатін, О.Л. Мінц, Л.І. Мухіна, О.Р. Назаревський, В.С. Преображенський, Ю.С. Путрик, М.П. Шеломов, та ін.

Цілеспрямовано проблема якісних та кількісних показників туристичних ресурсів була поставлена в книзі В.В. Покшишевського “Про господарську оцінку природних ресурсів та умов” (1960 р.), а спроби вирішення цієї проблеми були зроблені в працях В.Б. Нефедової та С.Ю. Смирнової “Методи рекреаційної оцінки природних комплексів” (1973 р.), В.П. Чижової “Рекреаційні навантаження в зонах відпочинку” (1977 р.) та ін. На підставі даних досліджень у 1981 р. з’явився “Каталог туристичних ресурсів у СРСР”, а дещо пізніше - “Карта туристичних ресурсів СРСР”. У наведених працях, крім якісних фізико-географічних характеристик туристичних ресурсів, запропоновано декілька їх оцінкових показників, таких як: місткість природно-рекреаційних ресурсів (млн.чол.-днів/рік), місткість пізнавально-рекреаційних ресурсів (млн.чол.-днів/рік); туристичне навантаження на природні комплекси (чол./км2). Саме ці показники склали основу туристичного районування територій, але вони недостатньо відображали економічну сутність туристичних ресурсів як товару за ринкових умов та відповідну логістичну оцінку ресурсної бази туризму.

Із появою правових механізмів оцінки нерухомості, інтелектуальної власності, бізнесу та довільних об’єктів громадянських прав потрібно розробити економічні та логістичні параметри оцінки (фізичні оцінкові показники) туристичних ресурсів, тобто для різних видів і типологій ресурсів визначити їх економічну (ринкову) вартість і логістичний потенціал.

Відсутність Єдиного кадастру туристичних ресурсів України практично позбавляє фахівців у галузі оцінки традиційної оцінкової бази, а також утруднює вибір економічних та логістичних показників, які є підставою їх раціонального споживання та відтворення туристичних ресурсів, податкообладнання, формування структури ціни туристичного продукту, рентних відносин тощо.

Викладені вище теоретичні положення мають надзвичайну актуальність для всіх регіонів України з їхніми значними туристичними ресурсами, про що говориться в нещодавно виданому навчальному посібнику автора [8, с.50-53]. Але для того, щоб розвивати туризм, скласти плани сталого туристичного розвитку територій, попередньо слід здійснити економічну та логістичну оцінку ресурсної бази рекреації та туризму. Це дасть можливість визначити вхідний туристопотік, а відтак - і обсяги створення потрібної матеріально-технічної бази і туристичної інфраструктури. Заключним етапом буде визначення ринкової вартості туристичних ресурсів та можливої туристичної ренти, як факторного доходу від туристичних ресурсів, який отримує їх власник. У якості власника туристичних ресурсів може виступати держава в особі місцевих органів влади, а також фізичні та юридичні особи, за якими закріплено право власності.

Література

1. Бейдик О.О. Рекркаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - 367 с.
2. Гуляєв В.Г. Туризм: Экономика и социальное развитие. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 304 с.
3. Данильчук В.Ф. и др. Методы оценки рекреационных территорий. - Донецк: ДИТБ, 2003.
4. Донченко Л.М. Оцінка пляжних ресурсів для рекреаційного використання на прикладі Запорізького Приазов’я // Географія і сучасність: Зб. наук. пр. НПУ імені М.П. Драгоманова. - Вип.13. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. - С.129-135.
5. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів, 1997.
6. Мироненко Н.С., Твердохлебов Н.Т. Рекреационная география. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - 280 с.
7. Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму: Навч. пос. - Ніжин: Вид-во НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004. - 264 с.
8. Смирнов І.Г. Бізнесові основи міжнародного туризму: Навч. пос. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. - 112 с.
9. Смирнов І.Г. Логістична модель сталого розвитку туристичної галузі в Україні // Вісник ДІТБ. - 2007. - №11. - С.26-31.
10. Смирнов І.Г. Логістична модель сталого розвитку туристичного бізнесу // Логістика. Вісник НУ «Львівська політехніка». - 2007. - №594. - С.158-163.
11. Стафійчук В.І. Рекреалогія: Навч. пос. - К.: Альтерпрес, 2006. - 264 с.
12. Туризм, гостеприимство, сервис: Словарь-справочник // Под. ред. Л.П. Воронковой. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 367 с.

В статье раскрыты важность, сущность, подходы и конкретные методы логистической оценки рекреационно-туристических ресурсов, что в совокупности составляет содержание логистики ресурсной базы туризма, которая, в свою очередь является важной составной частью компонентной структуры логистики туризма.

Importance, essence, ways and concrete methods of logistical estimation of recreational - touristic resources is shown in the article. All that is considered as contents of tourism resource base logistics, which in its turn are part of logistics of tourism's componential structure.



1 Це припустиме співвідношення числа туристів та постійних мешканців, за якого зберігається атмосфера гостиності; оптимальним вважається співвідношення, не вище 1:3







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.