Стратічук Н.В., Бурим М.І.
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасний стан та потенціал розвитку індустрії гостинності
в Україні" (м. Херсон, 23 квітня 2021 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2021. 327 с. C.46-50.

Перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Туристична індустрія представляє собою складну економічну систему, що складається з найрізноманітніших компонентів і включає: людські ресурси, природно-рекреаційні об'єкти і споруди, організації та підприємства, що діють за відповідним державними і регіональним законами, податковому та цивільному кодексам.

Зрозуміло, що в умовах світової економічної кризи туризм слід розвивати на контрольованій, комплексній та стійкій основі, застосовуючи принципи розумного та ефективного планування. Завдяки такому підходу туризм може принести регіону значні економічні вигоди, які не будуть при цьому породжувати будь-яких серйозних екологічних та соціальних проблем та несприятливих наслідків.

При формуванні механізмів розвитку туристичного регіону повинна враховуватися необхідність розвитку регіональної індустрії туризму на основі дотримання принципів сталого розвитку. Розробка механізмів на основі концепції сталого розвитку має виключно важливе значення, тому що більшість аспектів розвитку туризму пов'язано з визначними пам'ятками і видами діяльності, що відносяться до природного середовища, історичної спадщини та культурним моделям відповідних регіонів. Якщо ці ресурси будуть погіршуватися або руйнуватися, то туристські регіони не зможуть приваблювати туристів і туризм не буде успішним і ефективним.

Туризм є рушійним двигуном економічного зростання та економічного розвитку як територій, регіонів держав, так і країни загалом. Розвиток туризму набуває активних обертів, що спонукає по-новому оцінювати усі його аспекти: економічні, соціальні, екологічні [1].

Однак, попри значний позитивний соціально-економічний ефект, інтенсивний розвиток туризму несе зі собою низку загроз, серед яких важливе місце займає негативний вплив на навколишнє природне середовище.

Найважливішими джерелами впливу туризму на навколишнє середовище є:

  • надмірна концентрація туристичного руху в часі і в просторі;
  • нерівномірне розташування туристичної інфраструктури (часто в місцях з найціннішими природними комплексами);
  • недосконалі форми організації відпочинку, а також брак екологічної культури туристів.
  • З огляду на це, надзвичайно актуальною є проблема пошуку нових концепцій розвитку туризму, ключовою метою яких повинна стати гармонізація стосунків людини з навколишнім природним та соціальним середовищем, турбота про збереження довкілля, що використовується в туристичних цілях та підвищення екологічної свідомості суспільства. Одним з нових векторів розвитку туризму є зелений туризм.

    Досліджуючи зміст понять «зелений туризм», «сільський туризм», «сільський зелений туризм», «агротуризм» та «екотуризм», варто звернути увагу на те, що вони мають багато схожих рис, оскільки характеризують вид відпочинку в сільській місцевості. Сільський зелений туризм є дещо ширшим поняттям, ніж агротуризм, оскільки передбачає не лише проживання з родиною на території сільськогосподарського виробника з метою ведення домашнього господарства, а й відвідування місцевих пам’яток культури та історії, природних багатств. Це спонукає до висновку, що функціонування сільського зеленого туризму пов’язане з використанням власних осель жителів, а агротуризм - із використанням майна фермерів, основна діяльність і зайнятість яких спрямована на сферу сільського господарства [2].

    сільський зелений туризм

    Зелений туризм в Україні з’явився ще 15-20 років тому, але зараз до цього напряму більше уваги, оскільки у зв’язку з COVID-19 людям цікавіше відпочивати в невеликих садибах в екологічно чистій місцевості.

    Особливістю останніх років є те, що туристи не зупиняються в одній садибі на тиждень чи два, як було раніше, а складають маршрут так, щоб відвідати кілька місць за одну поїздку. Для тих, хто хоче не лише відпочити на природі, а й відкрити для себе Україну з різних боків, за підтримки місцевої влади, складаються окремі туристичні маршрути.

    Кілька нових туристичних зон з’явилися і у 2020 році. Наприклад, на Кіровоградщині презентували новий туристичний маршрут "Від індустрії до загубленого раю". Маршрут розпочинається з колишнього вугільного розрізу "Морозівський" - затопленої території, де колись видобували буре вугілля. Далі веде до селища Приютівка, де розташована прибережна зона відпочинку із унікальним ландшафтним дизайном (арт-об’єктами, елементами декоративного освітлення та вимощеними пішохідними доріжками).

    Тут туристам також пропонують переправитися через Войнівське водосховище так званим "поромом", який щодня перевозить жителів сусідніх населених пунктів. Далі у селі Протопопівка туристи можуть познайомитися з досвідом підприємців із Німеччини з розведення великої рогатої худоби молочних порід, а також випікання хліба, кондитерських виробів і тістечок. Усе це можна продегустувати. На завершення на мальовничому березі озера поблизу села можна скуштувати традиційний козацький куліш.

    Новий оздоровчо-пізнавальний тур цього року відкрили і на Херсонщині. Назва - "Таврійське екооздоровлення". Туристи побувають у кавуновій столиці України - місті Гола Пристань, зможуть половити рибку, покататися на човнах. Історико-розважальний комплекс "Зелені хутори Таврії" - це територія українських народних ремесел, розваг просто неба. За бажанням можна обрати додаткові послуги чи розваги, наприклад, відвідати Чорноморський біосферний заповідник, Боброве озеро, острів Джарилгач, санаторій "Гопри".

    Попри те, що знайти непогані варіанти для зеленого відпочинку споживачам таких послуг вдається досить легко, все ж у цьому напрямі туризму залишається немало і проблем.

    Садиби, які приймають гостей, переважно залишаються не сертифікованими, і відповідно зелений туризм не має певної категоризації послуг і централізованої бази даних про розташування садиб у регіонах. Категоризація і сертифікація потрібна для впорядкування цієї сфери. Якщо садиба підходить під якусь категорію, там мають бути елементарні речі - холодна і гаряча вода, дотримання санітарних вимог, наявність Інтернету. Якщо господарі розраховують приймати іноземних туристів, то вони мають розуміти, що таке бронювання, як його скасовувати за необхідності, як працювати з платіжними системами, розуміти хоч трішки англійську. Крім того, більшість таких господарів не мають терміналів і приймають кошти готівкою. Проблема посилюється коли ще й немає банкомату у селищі, за таких обставин іноземці, не звиклі до наших реалій, просто не можуть нічого купити. Для того щоб сервіс на місцях був на відповідному рівні, власників садиб та управлінський персонал потрібно йому навчати.

    Відсутність державного регулювання цієї сфери бізнесу, а водночас і державної підтримки, окрема тема. Лиш коротко відзначимо, що наразі зелений туризм регулюється лиш законом про особисте селянське господарство, в якому йдеться, що людина, яка володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, може надавати послуги з сільського (чи то зеленого) туризму (розміщення до 10 людей) і не обкладається податками, оскільки це вважається власним виробництвом. Нажаль цим користуються власники садиб в курортних регіонах і ухиляються від сплати туристичного збору [3].

    З іншого боку, немає і працюючої державної підтримки цієї сфери туризму. Приміром, у Європі для старту такого бізнесу виділяються кредити під малі відсотки. В Україні ж таке кредитування відсутнє, тому власники садиб не поспішають вкладати кошти, відповідно тому, цей напрям розвивається дуже повільно. Фахівці у сфері туризму, роблять ставку на програму доступного кредитування для початку бізнесу.

    21 січня президент підписав закон про внесення змін до держбюджету-2020, які передбачають виділення 2 мільярдів гривень для запуску програми кредитів під 5, 7 та 9 відсотків для підтримки мікро- та малого бізнесу. 24.01.21 р. Кабмін схвалив початок програми доступних кредитів для малого бізнесу з 1 лютого. Доповнена програма передбачає заходи, які є універсальним та дієвим механізмом кредитування мікро- та малого бізнесу з фінансовою державною підтримкою суб’єктам підприємництва незалежно від сфери їх діяльності [4].

    Зазначена програма є передумовою для сталого розвитку туризму в регіоні. Основою для ефективного функціонування підприємств туристичної індустрії є наявність державної політики в галузі туризму, формування і реалізація регіональних комплексних цільових програм і концепцій розвитку туризму в регіоні. Такі кроки передбачають функціонування державних структур з координації та контролю за розвитком туризму в регіоні.

    У ХХІ столітті екологічна грамотність, екологізація мислення працівників туристичної галузі стає важливим чинником поширення ідей сталого розвитку серед широких верств населення, а, отже, забезпечення конкурентоспроможності туристичної індустрії України на світовому ринку.

    Екологізація є дієвим механізмом врівноваження антропо- і техногенного навантаження на природно-туристичні комплекси України, як вагома передумова забезпечення належної якості та ефективності оздоровлення і відпочинку населення.

    Забезпечення раціонального, еколого-збалансованого туристичного природокористування має охоплювати заходи стосовно:

    • дослідження природно-ресурсного потенціалу туристичних регіонів України, визначення допустимого антропогенного навантаження;
    • вдосконалення нормативно-правової бази у відповідності з вимогами міжнародного законодавства;
    • поширення практики стандартизації та сертифікації туристичних послуг, а також ліцензування закладів, що їх надають;
    • обґрунтування місткості (норм і нормативів використання) об’єктів, розташованих в туристичних зонах і центрах;
    • розвиток найбільш перспективних видів туристичної діяльності;
    • вдосконалення рекламно-інформаційної діяльності, у тому числі активізація участі держави в рекламуванні національного туристичного продукту на зовнішньому ринку.

    Вплив туристичної діяльності на довкілля має глобальний характер і при нинішніх темпах використання туристичних ресурсів може призвести до незворотніх наслідків. З іншого боку, погіршення якості навколишнього середовища, яке на сьогодні набуло характеру глобальної екологічної кризи, негативно позначаються на розвитку туристичної галузі. Саме тому, розвиток туризму на сучасному етапі повинен базуватися на основоположних принципах сталого розвитку, що передбачає раціональне використання природних ресурсів і зменшення шкоди для довкілля.

    Список літератури

    1. Зінько Ю., Рутинський М., Кудла Н. та ін. Збереження і сталий розвиток Карпат: Навчальний посібник зі сталого туризму / за ред. М. Катсакіорі, М. Алемпакі, П. Джеракіс. К., 2008. 103 с.
    2. Розвиток сталого сільського туризму: тематичний довідник / Упоряд. Т. Пащенко та ін. URL: https://tourlib.net/books_green/paschenko.htm.
    3. Закон України «Про особисте селянське господарство» URL: https://tourlib.net/zakon/pro_selgosp.htm.
    4. Зміни до державної програми «Доступні кредити 5-7-9%» для підтримки малого та середнього бізнесу в умовах карантину. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/kabmin-shvaliv-zmini-do-derzhavnoyi-programi-dostupni-krediti-5-7-9-dlya-pidtrimki-malogo-ta-serednogo-biznesu-v-umovah-karantinu.