Тараненко О.О.
Матеріали методологічного міждисциплінарного Інтернет-семінару
«Туристичне господарство у світлі гуманістичних ідей
Г.С. Сковороди (до 300-річчя з дня народження мислителя)»
(м. Полтава, 3 грудня 2022 р.). Полтава: ПУЕТ, 2022. 106 с. С.102-104.

Особливості управління інноваційною діяльністю у сфері туризму

Туризм протягом багатьох років є важливою перспективною складовою економік багатьох країн світу. Національні туристичні ринки характеризуються високим рівнем конкуренції, динамічності та залежності від багатьох соціально-економічних факторів різного рівня. В таких умовах інноваційна діяльність є дієвим інструментом існування та розвитку для суб’єктів туристичного ринку. Управління цією діяльністю має здійснюватися комплексно на різних рівнях з урахуванням особливостей сфери туризму.

Інноваційна діяльність суб’єктів сфери туризму має зосереджуватися на реалізації інноваційних рішень в туристичних продуктах та управлінських бізнес-процесах.

Важливим критерієм реалізації інновацій в туристичному продукті є забезпечення його конкурентоспроможності [1]. В цьому процесі задіяні усі суб’єкти сфери туризму, що безпосередньо обслуговують туристів. Туристичний продукт як комплекс туристичних послуг є дуже чутливим до змін якісного стану кожної з цих послуг. Тому в туроператорській діяльності у процесі вибору партнерів-постачальників туристичних послуг важливо враховувати активність інноваційної діяльності потенційних партнерів.

Необхідність забезпечення конкурентоспроможності туристичних послуг актуалізує потребу до постійного вдосконалення внутрішніх і зовнішніх операційних процесів суб’єкта туристичної діяльності. У зв’язку з цим від фахівця сфери туризму вимагається розвиток навичок продукування нових творчих рішень для підвищення відповідних процесів на якісно новий рівень.

Для забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів туристичної сфери необхідна порівняльна оцінка застосовуваних рішень у власних бізнес-процесах відносно рішень конкурентів. Її результати повинні стати основою рекомендацій про доцільність та джерела якісних покращень відповідних бізнес-процесів за рахунок впровадження інноваційних рішень. При цьому мають враховуватися стан внутрішнього середовища суб’єкта, його потенціал та стратегічні цілі. А також, поточний стан, перспективи та прогнози розвитку зовнішнього середовища діяльності суб’єкта. При цьому слід враховувати особливість туризму як багатогалузевої сфери діяльності, в якій тісно взаємопов’язані матеріальне виробництво та сфера послуг. І якщо сфера послуг є більш мінливою, динамічною та швидше пристосовується до змін зовнішнього середовища, то виробнича сфера має менше можливостей для оперативних змін бізнес-процесів. Це в кінцевому рахунку може вплинути на туристичний продукт як кінцевий інтегрований результат діяльності усіх суб’єктів сфери туризму. Тому вміння прогнозувати та передбачати потенційні зміни туристичного ринку є важливими для оперативної реалізації управлінських рішень.

Важливим рівнем управління інноваційною діяльністю у сфері туризму є регіональний. На ньому відбувається співпраця приватних суб’єктів туристичної діяльності із центральними та регіональними органами державної влади, державними організаціями та регіональними осередками, які є провідниками державної інноваційної політики. Управління інноваційною діяльністю сфери туризму на цьому рівні передбачає управління інтелектуальними ресурсами, інноваційною інфраструктурою, науковою діяльністю та інформатизацією [2]. Дане управління має здійснюватися на основі державно-приватного партнерства, що зумовить наступні позитивні наслідки для державного та приватного сектору: легалізація значної кількості бізнес-суб’єктів та повніше використання їх інноваційного потенціалу, збільшення обсягів податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів, підвищення ефективності діяльності суб’єктів туристичної сфери, повніше використання регіонального туристичного потенціалу та ін. [2-4]. Фахівці сфери туризму, що здійснюватимуть управління інноваційною діяльністю у сфері туризму на регіональному рівні мають враховувати необхідність забезпечення досягнення інтересів усіх учасників даного процесу.

Таким чином, інноваційна діяльність у сфері туризму має здійснюватися комплексно на рівнях туристичного продукту, бізнес-процесу, міжпартнерської взаємодії та державно-приватного партнерства з урахуванням специфіки туристичної сфери. Це забезпечить підвищення повноти та ефективності використання туристичного та інноваційного потенціалу суб’єктів і сфери загалом.

Список використаних інформаційних джерел

1. Колотюк О.І., Маслак М.В. Підвищення конкурентного потенціалу підприємств, працюючих у галузі туризму, за рахунок оптимізації логістичних процесів // Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Економічні науки. 2020. №2(4). С.35-38.
2. Огієнко М.М., Огієнко А.В., Саркісян Г.О., Любаров Ю.Й. Формування інноваційної стратегії розвитку туристичного бізнесу в регіоні // Вісник ХНАУ. Серія: Економічні науки. 2020. №4. Т.2. С.62-78.
3. Тараненко О.О. Методичний підхід до оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу туристичного підприємства // Економічний форум. 2016. №4. С.186-190.
4. Шацька З.Я., Пушкар К.С. Проблеми та перспективи розвитку туризму в контексті переходу до інноваційних технологій // Приазовський економічний вісник. 2020. Вип.3(20). С.143-147.