Вагіна Н.С.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.399-402.

Проблеми підвищення професійної майстерності екскурсоводів

З якою б метою не їхали туристи до тієї чи іншої країни, у подорожі завжди буде присутній пізнавальний елемент. Турист отримує нові для себе відомості, враження та відчуття, на основі яких формуються нові знання, змінюється світоглядна система оцінок. Цьому сприяє інформаційно-екскурсійна робота в туризмі, яку виконують головні суб’єкти екскурсійної діяльності - екскурсоводи. Саме від їх майстерності залежить кінцевий когнітивно-аксеологічний результат, який отримує учасник подорожі, що в свою чергу обумовлює необхідність професійної підготовки таких фахівців.

Екскурсія являє собою процес пізнання предметів і явищ світу, у якому ми живемо. Керівником цього процесу є кваліфікований фахівець - екскурсовод, що володіє професійною майстерністю [1, с.18]. Екскурсоводи відрізняються один від одного як фахівці певних галузей знань і в той же час всі вони однакові в таких питаннях, як знання методики ведення екскурсій, педагогічної майстерності й уміння керувати групою в процесі пізнання.

Професійна майстерність екскурсовода - це особливий вид мистецтва, що побудований на:

- активному використанні й умілому сполученні показу й розповіді;
- участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об’єкти;
- застосуванні методичних прийомів ведення екскурсії;
- володінні специфічними вміннями й навичками, властивих даній професії [2, с.45].

Майстерність екскурсовода, безумовно, базується на основі його особистісних якостей, але досягається в результаті цілеспрямованого навчання та професійної підготовки і вдосконалюється протягом всього часу практичної діяльності. Виходячи з цього, шляхами підвищення професійної майстерності екскурсоводів можуть бути наступні:

- удосконалення організації методичної роботи.
- підготовка якісної методичної документації, удосконалення методичних документів.
- детальна розробка технології екскурсії та методичних прийомів показу та розповіді з урахуванням особливостей екскурсійних тем та різних груп населення.
- відпрацювання техніки проведення екскурсії.
- встановлення та збереження контактів між екскурсоводом та екскурсійною групою шляхом застосування основ психології та педагогіки.

Ще до недавнього часу професія екскурсовода трактувалася як робітнича і не вимагала наявності у нього вищої освіти. У той же час професія екскурсовода вимагає не тільки ґрунтовних знань широкого спектру, але й досконалого володіння методикою їх викладення, іноземною мовою та культурою мови, основами психології, логіки, педагогічної майстерності тощо [3, с.87]. Все це свідчить, що професійна підготовка екскурсоводів (гідів-перекладачів) має здійснюватися в рамках вищої школи, зокрема - у ВНЗ туристичного профілю.

У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм», екскурсоводи та гіди-перекладачі визначаються в числі суб’єктів, які здійснюють туристичну діяльність як фахівці туристичного супроводу. Кваліфікаційні вимоги до екскурсоводів та гідів-перекладачів затверджені як абсолютно ідентичні, з єдиною різницею - вимогою «вільного володіння іноземною мовою або мовами» для гідів-перекладачів, що ніяк не відображає дійсного змісту їх роботи. Крім того, код професії «екскурсовод», згідно з діючим Класифікатором професій, потребує доопрацюванню згідно змін у законодавстві [4, с.154].

Згідно з «Кваліфікаційними вимогами до екскурсоводів», екскурсоводами та гідами-перекладачами можуть працювати «особи, які мають базову вищу освіту, повну вищу освіту, вільно володіють іноземною мовою або мовами, мають посвідчення або диплом про спеціальну екскурсійну підготовку (учбовий заклад, курси підвищення або перепідготовки фахової кваліфікації)».

Іншим гострим питанням екскурсійного обслуговування є контроль за якістю надаваних послуг, які значно погіршилися на ринку туристичних послуг. На ринку з досить жорсткими умовами цінової конкуренції зросла кількість суб’єктів підприємництва, які, пропонуючи більш дешеві ціни (а іноді і завищені), фактично перетворюють екскурсії на суто перевезення до об’єктів, практично не виконуючи духовну-пізнавальні та виховні завдання екскурсійної справи.

Деякі автори вважають, що у зв’язку з цим необхідним заходом є жорсткість процедури ліцензування даного виду діяльності та контроль за наданням екскурсійного обслуговування, введення туристичної поліції [5, с.102]. Як підкреслюють фахівці, згідно п. 27 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 25.04.2014 р. внесені зміни до Закону України «Про туризм» та відповідно скасовано видачу дозволів фахівцям на право здійснення туристичного супроводу. Однак враховуючи світовий досвід організації діяльності з туристичного супроводу, нормативну базу щодо державного регулювання надання екскурсійних послуг підприємцями потрібно було вдосконалити, а не скасувати [6; 7].

Таким чином, організація діяльності фахівців екскурсійної сфери в Україні потребує удосконалення. Взагалі, в туристичній галузі - екскурсійна справа, - це важлива ланка, яку слід підтримувати, розвивати та вдосконалювати. В Україні ж проблема підготовки фахівців екскурсійної сфери стала головним питанням для місцевих органів влади та бізнесу, насамперед, форми підготовки екскурсоводів та гідів-перекладачів. Екскурсовод повинен бути компетентним фахівцем, що упевнено орієнтуються в тих областях знань, які закладають основи проведення екскурсій і творчо підходити до своїй роботі. Основою професійної діяльності екскурсовода є необхідні фахові знання й уміння, навички, любов до своєї професії.

Список використаних джерел

1. Нездоймінов С.Г. Організація екскурсійних послуг: навчально-методичний посібник. Одеса: Астропринт, 2011. 216 с.
2. Сокол Т.Г. Проблеми професійної підготовки кадрів екскурсоводів і гідів-перекладачів для сфери туризму України // Географія та туризм. 2015. Вип.34. С.42-49.
3. Нездоймінов С.Г., Дьяченко Д. Сучасні проблеми підготовки екскурсоводів в сфері рекреації та туризму України // Экономика и управление: современный подход к изучению проблематики: материалы V междунар. науч.-практ. конф. (г. Донецк, 25-27 декабря 2013 г.). Донецк: Цифровая типография, 2013. С.85-89.
4. Дем’яненко Ю.С. Проблеми і шляхи вдосконалення системи підготовки та контролю якості екскурсійної діяльності в Україні // Географія та туризм. 2010. Вип.9. С.149-154.
5. Нагірняк А. До проблеми професійної підготовки екскурсоводів і гідів-прекладачів у сфері екскурсійної діяльності в Україні // Історико-культурна спадщина: європейський вимір: тези Всеукр. наук.-практ. конф. Інтерпрінт, 2018. С.105-108.
6. Галасюк С.С. Організаційно-правове забезпечення провадження екскурсійної діяльності // Актуальні питання управління сталим розвитком у сучасному суспільстві: проблеми та перспективи: матеріали IV Міжнар. конф. (м. Кременчук, 15-16 жовтня 2015 р.). Кременчук: КрНУ імені Михайла Остроградського, 2015.
7. Галасюк С.С., Нездоймінов С.Г. Організація туристичних подорожей та екскурсійної діяльності: навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2013. 178 с.