Волошин М.Г.
Матеріали наукової конференції студентів
"Сучасні напрями розвитку економіки, підприємництва,
технологій та їх правового забезпечення"
(м. Львів, 2 червня 2022 р.). Львів:
Видавництво ЛТЕУ, 2022. 443 с. C.158-159.

Бізнес-стратегії в туризмі

Сучасна індустрія туризму є однією з найбільш швидко прогресуючих галузей світового господарства, яку можна розглядати і як незалежний вид економічної діяльності, так і міжгалузевий комплекс.

Багато держав визнали туристичну індустрію одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури, що сприяє збільшенню ВВП, валютних надходжень, розвитку промисловості і торгівлі, інфраструктури, інвестицій, сприяє створенню нових галузей.

В економіці найбільш розвинених країн світу туризм посідає одне з головних місць за обсягами доходів, кількістю створених робочих місць, надходжень до бюджету. На загальну думку, туризм, як правило, сприймається як діяльність дозвілля веселощів, але факти говорять про те, що в цю сферу вкладаються мільярди доларів по всьому світу. Тому, без сумніву, туризм повинен серйозно аналізуватися та вивчатися науковцями, дослідниками, політиками, національними та місцевими органами влади тощо.

Хоча географічне положення та природні ресурси відіграють важливу роль у розвитку туризму, численні приклади в усьому світі доводять, що цього недостатньо. Створення належних туристичних можливостей та використання належних бізнес-стратегій з метою отримання конкурентних переваг, конкурентна перевага в жорсткому і конкурентоспроможному світі туризму має вирішальне значення для всіх підприємств, які займаються туризмом.

У зв’язку з цим видається актуальною подальша розробка бізнес-стратегій, від яких багато в чому залежить комерційний успіх туристичного підприємства.

Стратегію підприємства вважають одним з головних понять у стратегічному менеджменті. Різні вчені запропонували безліч визначень терміну «стратегія». Із цих визначень можна зробити висновок, що стратегія - це такий компонент стратегічного менеджменту, який дозволяє підприємству досягати чітко встановлених цілей підприємства, забезпечити конкурентоспроможність на ринку, тобто забезпечити такий стан підприємства, щоб воно могло успішно працювати у жорстких ринкових умовах.

Кожна організація для забезпечення стабільної роботи в майбутньому, повинна мати чітко визначені цілі. Це вимагає від керівників розуміння сутності стратегії, використання прийомів і методів стратегічного управління, розробки стратегічних планів. Звідси, стратегія повинна змінюватися і пристосовуватися до зміни умов як зовнішнього, так і внутрішнього середовищ.

Стратегію трактують як певний план діяльності підприємства, пов’язаний із позицією підприємства на зовнішньому ринку, як сьогодні, так і в майбутньому. Стратегія спрямована на реалізацію основних довгострокових цілей підприємства.

Для початку розглянемо базові стратегії підприємства. Базова стратегія підприємства є складним багаторівневим утворенням, у якому стратегія нижчого рівня підтримує і доповнює стратегію вищого, а реалізація кожної з них забезпечує досягнення загальних цілей. До таких стратегій відносяться:

• корпоративна стратегія (встановлення інвестиційних пріоритетів і спрямування корпоративних ресурсів у найпривабливіші сфери діяльності; посилення конкурентних позицій у кожному виді бізнесу; створення та управління господарським портфелем структурних підрозділів);
• ділова стратегія (розробка заходів, підходів до формування конкурентних переваг; об’єднання стратегічних дій основних функціональних підрозділів);
• функціональна стратегія (дії щодо підтримання ділової стратегії, досягнення цілей підрозділу);
• операційна стратегія (вирішення проблем, пов’язаних із досягненням цілей підрозділу; способи вирішення стратегічно важливих оперативних завдань - закупівля, управління запасами, ремонт, транспортування, реклама).

Найпопулярнішою моделлю конкурентної стратегії підприємства є концепція М. Портера. Він визначає три основних типи загальних ділових стратегій: лідерство за витратами, диференціація та фокусування.

Головна ідея стратегії лідерства за витратами - це здатність компаній виробляти товар чи послугу з меншими витратами в порівнянні з їх конкурентами. Ця здатність може відрізнятися залежно від галузі та можливостей самої компанії. З цієї точки зору використання факторів економії, доступу до сировини за нижчою ціною, технології є деякими факторами, які дозволяють компанії реалізувати стратегію сфокусованого лідерства за витратами.

Відповідно до стратегії диференціації, компанія намагається відрізнити себе від своїх конкурентів. Основи диференціації включають, але не обмежуються характеристиками самого продукту, можливостями компанії продавати товар, можливостям компанії поширювати продукт своїм клієнтам.

Основною ідеєю стратегії фокусування туристичного підприємства є збільшення конкурентоспроможності компанії. Іншими словами, туристична компанія повинна визначати специфічні ринкові ніші, в яких вона збирається конкурувати і бути кращою, ніж інші компанії в рамках цієї ніші.

Кожна загальна стратегія має принципово інший підхід до створення та підтримки конкурентних переваг та досягнення за її допомогою головної стратегічної мети. Зазвичай туристичне підприємство повинне обрати серед всього різноманіття стратегій одну або дві, або вона не буде розвиватися. Переваги оптимізації стратегії туристичного підприємства для певного цільового сегмента (фокус) неможливо отримати, якщо фірма одночасно обслуговує широкий спектр сегментів (лідерство за витратами або диференціацію). Іноді фірма може створювати два відокремлених бізнес-підрозділи з однією юридичною особою, кожна з яких має іншу загальну стратегію.

Розробка стратегій управління на сучасних підприємствах дає змогу підприємству вижити на ринку та перемагати у конкурентній боротьбі. Стратегія туристичного підприємства розглядається як систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз зовнішнього середовища задля майбутньої прибутковості. Застосування стратегічного управління та стратегій на туристичних підприємствах дає змогу використовувати економічні, організаційні, технічні можливості діяльності, своєчасно координувати роботу з розвитку підприємства.

Формування ефективної системи стратегічного планування розвитку туристичного підприємства в рамках його комплексного розвитку є тривалим процесом, що пов’язаний з вдосконаленням всієї системи управління і підвищенням рівня його організаційної культури.

Список використаних джерел

1. Стратегія підприємства. Інші матричні методи формування корпоративної стратегії підприємства. URL: https://buklib.net/books/25143/.
2. Портер М. Конкурентные преимущества: создание и поддержание высокой производительности. М.: Альпина Паблишер, 2016. С.224-276.
3. Холлоуей К. Маркетинг в туризмі. К.: Знання, 2012. С.128-152.