Яковенко В.С.
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
«Модернізація економіки в умовах зростання
суспільної свідомості: людинорозмірність,
духовність, партнерство, кооперація»
(м. Полтава, 1 листопада 2016 p.)
Полтава: ПУЕТ, 2016. 231 с. C.221-225.

Тенденції розвитку туристичної галузі України

Доречно говорити про те, що туристи є мобільними носіями культури, поведінки, цінностей, звичаїв народу, який вони представляють у приймаючій країні, тим самим вони формують певний імідж країни, яку вони представляють. Для України у нестабільному становищі, неоднозначному ставленні з боку країн-партнерів, доречно було б використовувати цей потужний ресурс як зі сторони в'їзного, так і виїзного туристичних потоків.

Однак, динаміка основних показників галузі не є втішною. Мережа суб'єктів туристичної галузі у 2015 р. зменшилась на 5,06 % відповідно до 2014 р. У 2014 р. становила 4 572 одиниць, що на 28,69 % менше, ніж у 2013 р. (рис. 1).

Рисунок 1. Динаміка кількості суб'єктів туристичної діяльності [1]

Зростання кількості суб'єктів до 2013 р. пояснюється інвестиційними сподіваннями, пов'язаними з Євро-2012, які при більш глибокому аналізі не виправдали себе. У свою чергу, різкий спад з 2013 р. пояснюється складною політичною та економічною ситуацією, нестабільністю на Сході України та подальшим банкрутством багатьох організацій.

Структура мережі за видами туристичної діяльності у 2015 р. представлена найбільш численною категорією - турагентами - 75% (у 2012 р. 74,2%) від загальної кількості суб'єктів, найменша категорія - суб'єкти, що здійснюють екскурсійну діяльність - 8,4% (у 2012 р. також 8,4%). У 2015 р. Суб'єкти, що здійснювали туристичну діяльність як туроператори, складали 33,1% від загальної кількості юридичних осіб, які надають туристичні послуги (у 2012 р. 32,2%).

Географічний розподіл туроператорів та туристичних агентів наведено на рис. 2 [1].

Рисунок 2. Розподіл суб'єктів туристичної діяльності в Україні у 2015 р. за регіонами

Оцінимо сильні та слабкі сторони, можливості та загрози туристичного бізнесу України на основі проведеного дослідження. Так серед сильних сторін доречно виділити наступні:

1) сприятливе геополітичне положення України;
2) можливості для розвитку всіх видів туризму, забезпечені наявністю різноманітних природних та історико-культурних туристичних ресурсів;
3) забезпеченість розгалуженою транспортною інфраструктурою (хоча і низької якості);
4) збільшення конкуренції туристичних операторів;
5) значний розвиток культури відпочинку українців.

Серед слабих сторін виділені наступні:

- повільні темпи зростання інвестицій у розвиток інфраструктури туризму;
- відсутність бюджетного фінансування важливих для розвитку туристичної і курортної сфер України;
- відсутність платоспроможного попиту;
- невідповідність національних тури стичних послуг між ціною і якістю;
- залежність ефективності функціонування галузі від економічної та політичної ситуації;
- низький рівень інформаційних технологій в Україні.

Туристична галузь України має наступні можливості:

- прихід до України європейських операторів, що призведе до зниження ціни та збільшення ємності ринку;
- інвестування в розширення туристичного бізнесу;
- розвиток різноманітних напрямів туризму (екстремальний, історико-культурний, науковий, діловий, зелений);
- розширення туристичних маршрутів під впливом зміни вподобань українців та втрати популярності масових напрямів;
- вдосконалення системи маркетингу в туристичній галузі, введення програм лояльності, впровадження якісної реклами України як туристичного регіону;
- вдосконалення інформаційних систем в туризмі.

Загрозами туристичної галузі є:

1) несприятлива економічна ситуація;.
2) збільшення ціни на туристичні послуги, зменшення попиту;
3) зменшення варіантів для населення із середніми доходами;
4) відмова від туристичного відпочинку.

Український виїзний туризм може зазнати значних змін у найближчі роки. Можливе дворазове скорочення працівників цього напрямку протягом трьох-п'яти років. Причин тому декілька. Однією з них є злиття великих туристичних операторів. Поряд з цим, вони продовжують розвивати свої дилерські мережі, укрупнювати франчайзингові мережі, нарощувати потужності і завойовувати ринок. Великі туроператори активно користуються аутсорсингом, автоматизують значну частину виконуваних процесів, тому його потреба в персоналі скорочується, незважаючи на збільшення обсягів робіт. Об'єднані туроператори здатні практично повністю «заглушити» більш дрібні компанії, відтіснити їх з ринку, позбавити прибутку і спровокувати їх закриття.

Другою причиною можна назвати зростаючу самостійність українських туристів. З кожним днем все більше і більше українців займаються організацією свого відпочинку, не звертаючись до послуг туристичних операторів. Допомагають їм у цьому численні Інтернет-сервіси. Нове покоління схильне економити витрати фінансів і часу, роблячи всі необхідні попередні замовлення і оплати віддалено, використовуючи гаджети і доступ в Інтернет.

Матеріальне становище середньостатистичного українця не стало кращим: курс валют нестабільний, купівельна спроможність населення знижується. Тому говорити про наявність іміджевого ресурсу - туриста-українця дуже складно. Природно, що українці воліють відпочивати дуже економно. Конкуренція між туроператорами за платоспроможних клієнтів збільшилася в рази, що знову ж таки змусить потіснитися дрібним компаніям. Експерти прогнозують, що в таких умовах зможуть вижити тільки найбільш підготовлені, гнучкі, які вміють пристосовуватися, мають власну стратегію і ексклюзивні продукти, дрібні туркомпанії.

Список використаних джерел

1. Динаміка кількості об'єктів туристичного бізнесу України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/tyr/tyr_u/hotel_05u.html.
2. Географічний розподіл суб'єктів туристичної галузі України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/tyr/tyr_u/tyr_met.html.