Яровий О.В.
Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
"Стратегії та інновації: актуальні управлінські практики"
(м. Кривий Ріг, 28 квітня 2018 р.). Кривий Ріг: ДонНУЕТ
ім. М. Туган-Барановського, 2018. 559 с. С.217-219.
Система показників конкурентоспроможності туристичної дестинації в умовах турбулентності
Оптимальне співвідношення ринкових і державних методів регулювання сфери рекреації та туризму є однією із ключових проблем економічних досліджень туристичної діяльності. Управління в сфері рекреації й туризму розвивається в постійно мінливому політичному й соціальному контексті, звертаючись до нових соціальних і економічних турбулентних процесів.
Питання підвищення конкурентоспроможності туристичних дестинацій стають найбільш актуальними, оскільки сьогодні на туристичному ринку існує гостра конкурентна боротьба.
Чим вище конкурентоспроможність туристичних дестинацій, тим більше туристів її відвідує, а це, у свою чергу, поліпшує економічний стан певної території, підвищує добробут і якість життя місцевого населення. Тому в підвищенні конкурентоспроможності туристичної дестинації повинні бути зацікавлені не тільки підприємства туріндустрії, місцеве населення, але, насамперед, адміністрація даної території, оскільки розвиток туризму позитивно впливає й на розвиток всього регіону (туристичної дестинації) [1].
Як відомо, туристською дестинацією вважається територія, регіон або країна, де турист бажає провести свій час. Тому важко назвати дестинацією всю країну, якщо турист має намір побувати тільки в окремих місцях. Звідси можна зробити висновок: дестинація - це територія невеликого розміру, яка повинна мати привабливі об'єкти з відповідною інфраструктурою й сервісом, бути доступною для більшості туристів.
Держава створює законодавчий і бюджетний базис функціонування туристичної індустрії. У зв'язку із цим розвиток державно-приватного партнерства в сфері туризму як одна з найбільш ефективних форм концентрації ресурсів влади, бізнесу й місцевого населення є необхідним [2].
Як справедливо відзначає Н.С. Морозова, «конкурентоспроможність - умова, що відрізняє поняття «туристський регіон» і «туристська дестинація». Саме конкурентоспроможний туристський продукт, при правильній комбінації факторів, дає змогу перейти від теоретичних підходів до туризму через пропозицію (туристський регіон) до формування туристського продукту через конкретного споживача, тобто попит (дестинація)» [3]. Таким чином, теоретична рефлексія сутності феномена туристичної дестинації як частини туристичної системи дає можливість вибудувати причинно-наслідковий «ланцюжок» її формування й розвитку, який включає такі основні ланки: «пропозиція» - «конкурентоспроможний туристичний продукт» - «попит».
На регіональному рівні стратегії розвитку туризму використовують такі показники:
- обсяг внутрішнього й в'їзного туристського потоку;
- обсяг податкових і інших обов'язкових платежів від сфери туризму в бюджети всіх рівнів;
- обсяг послуг, наданих населенню в сфері туризму;
- кількість засобів розміщення на території;
- кількість осіб, зайнятих у сфері туризму.
Отже, ці показники можна віднести до соціально-економічного ефекту розвитку туризму.
Завдання вибору показників для відображення результативності формування конкурентоспроможності туристичної дестинації повинна вирішуватися таким чином, щоб одержати не окремі кількісні вирази, а систему взаємозалежних між собою показників, кожний з яких характеризував би той або інший бік оцінюваного критерію. Для того щоб оцінка конкурентоспроможності туристичної дестинації була всебічною й обґрунтованою, показники оцінки повинні бути статистично доступними, містити мінімум суб'єктивної інтерпретації.
Необхідно використовувати сукупність критеріїв, що мають кількісні і якісні значення.
Таким чином, для оцінювання управління конкурентоспроможністю туристичної дестинації пропонуємо таку систему показників:
- Для одержання економічного й бюджетного ефекту - блок економічних показників: дохід від туризму; податкові надходження.
- Для безпеки дестинації - блок соціальних показників: доступність і якість медичної допомоги; рівень злочинності в дестинації; епідеміологічна обстановка; екологічна обстановка; доступність і якість медичної допомоги; рівень соціальної активності населення;
- Для створення інфраструктури, розвитку інновацій, вкладення інвестицій, одержання інформації, розвитку інституціональна середовища - організаційний блок показників: транспортна інфраструктура; готельна інфраструктура; інфраструктура громадського харчування; наявність специфічної туристичної інфраструктури залежно від специфіки виду туризму; інфраструктура розваг; НДДКР і комерціалізація інновацій; інвестиції в галузь; інформаційна забезпеченість розвитку; нормативі та стандарти якості туристичних послуг; інститути.
Запропонована система показників результативності управління конкурентоспроможністю туристичної дестинації надасть можливість організаціям туристичної галузі більш ефективно впроваджувати розроблені стратегії та планувати свою діяльність.
Література
1. Морозов М.А., Морозова Н.С. Оценка привлекательности туристских дестинаций // Вестник РГТЭУ. 2012. №7-8(67). С.41-49.
2. Царева Н. Государственно-частное партнерство в сфере туристских услуг. Региональные особенности: монография. LAPLAMBERT Academic Publishing GmbH&Co, 2011. 132 с.
3. Морозова Н.С. Теория и методология формирования и развития конкуренции в туризме: дис... д.э.н.: 08.00.05. Сочи, 2012. 335 с.