Зеленська О.О., Руснак Д.І.
Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції розвитку індустрії
туризму та гостинності: глобальні виклики»
(м. Харків, 15 квітня 2025 р.). Харків:
ХНУМГ імені О.М. Бекетова, 2025. 425 с. С.287-290.

Інноваційна складова розвитку туристичної індустрії за сучасних реалій

Державне регулювання та інвестиційна політика розвитку індустрії туризму в умовах повоєнного відновлення вимагає популяризації серед представників сфери туризму та туристичної інфраструктури нових підходів до розвитку туризму із визначенням ключових пунктів. При цьому мають бути враховані основні тенденції розвитку туристичного ринку.

Так, ключовими інноваційними ідеями, що є доцільними для використання в роботі компаній туристичної сфери, є наступні:

• нові підходи до автоматизації бізнес-процесів в роботі туристичних компаній;
• нові підходи в управлінні людськими ресурсами;
• нові управлінські підходи взаємодії із клієнтами;
• нові технології взаємодії в мережі постачальників та контрагентів.

Автоматизація бізнес-процесів на основі мережі Інтернет має за мету ефективність процесу наданням туристичних послуг на засадах оперативності взаємодії та зниження витрат. Популярними є Інтернет-платформи, на базі яких відбувається взаємодія між надавачами послуг та клієнтами. В умовах швидкого розвитку цифровізації найближчими роками прогнозується поширення даної моделі на ринку та витіснення традиційних підходів. Проте її використання передбачає значні інвестиції, а частина підприємств туристичної індустрії, що працюють за цією моделлю, може бути включена до екосистем, прямо не пов'язаних з туристичною галуззю [1].

Реінжиніринг бізнес-процесів на основі автоматизації частини операцій за допомогою технологій workflow є іншою поширеною інноваційною технологією надання туристичних послуг. Передбачається, що будь-яке підприємство сфери туризму чи туристичної інфраструктури частину своїх бізнес-процесів може організувати дистанційно. Це стосується як знайомства із клієнтом та ознайомлення, оплати послуг, бронювання розміщення і т.ін. Зазначений процес не потребує значних капіталовкладень, що є оптимальним для невеликих організацій туристичної сфери.

Нові підходи в управлінні персоналом стосуються використання таких управлінських технологій, як фрілансинг, коворкінг та інші гнучкі підходи, що створюють сприятливі умови праці для спеціалістів. Використання технологій гейміфікації передбачає впровадження ігрових методик у бізнес-процеси фірми, що веде до підвищення продуктивності, скорочення витрат на персонал, більшої задоволеності клієнтів, які отримують нові враження.

Частина інноваційних технологій присвячена виявленню потреб клієнтів з метою їх найкращого задоволення із подальшим використанням задоволених клієнтів як інструмента просування у соціальних мережах. Так, у сфері е-туризму гарно зарекомендували себе технології краудсорсингу на основі залучення клієнтів із числа знайомих за комісійну винагороду. Паралельно із цим ефективним є використання тематичних сайтів, що в умовах діджиталізації виступають як прибуткові рекламні носії із можливістю поширення на великий сегмент ринку.

Виокремлення ключових точок або пунктів в розвитку туристичної інфраструктури має спиратись на досвід провідних країн-лідерів. Так, дослідження сучасних підходів державного регулювання інноваційного розвитку туристичної індустрії дозволяє наголосити на наступних пунктах:

1. Розвиток державних інвестицій в туристичну інфраструктуру. Так, використання інструментів державно-приватного партнерства дозволяє вкладати кошти у будівництво мережі закладів розміщення із подальшою їх передачею в управління іноземним чи внутрішнім інвесторам на основі контрактного управління. В подальшому є доцільність аналогічної підтримки розвитку дорожньо-транспортної інфраструктури, формування безпекового середовища, розвитку мережі підприємств громадського харчування, розважальних закладів і т.ін., проте потенційні можливості для цих заходів створюються лише за умови зниження ризику ведення підприємницької діяльності. Подібна політика є поширеною в Туреччині, Тунісі, країнах Східної Європи. Що стосується України, то, на жаль, в умовах військових дій подібні заходи є такими, що складно реалізувати, а залучення приватного капіталу за цим механізмом потребує чіткої концепції розвитку та державних гарантій підтримки.
2. Якість туристичного продукту. Передбачає налагодження процесів сертифікації туристичних послуг, заохочення тих компаній, які працюють в напрямку удосконалення якості послуг, що надаються. В цьому ракурсі доцільно звернути увагу на досвід державного регулювання туристичної індустрії в Італії, влада якої вибрала стратегію підвищення якості національного туристичного продукту як основну. Налагоджена система контролю діяльності підприємств туризму та туристичної інфраструктури дозволяє визначеним підприємствам претендувати на державну фінансову підтримку, отримання податкових преференцій, розширення можливостей кредитування діяльності.
3. Технології та інновації, що здатні не тільки суттєво скоротити витрати та підвищити конкурентоспроможність туристичного бізнесу, а й спростити саму процедуру формування, просування та продажу туристичного продукту [2].

Одночасно це сприяє формуванню системи державного маркетингу туристичних послуг, що передбачає визначення потенційних ринків збуту, формуванні ключових чинників успіху національної індустрії туризму.

Врахування зазначених ключових пунктів в розробці державної політики управління інноваційним розвитком туристичної індустрії дає змогу розвивати туристичний потенціал країни та створити передумови для просування вітчизняних туристичних компаній.

Список літератури

1. Державне агентство розвитку туризму. Статистика. URL: https://www.tourism.gov.ua/statistic
2. Maslyhan O., Todierishko E., BaulaO., Liutak O. Internal Network and System Routing of Tourism and Hotel-Restaurant Clusters // Інвестиції: практика та досвід. 2022. №21. С.43-48.