Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Журавльова С.М.
Сталий розвиток економіки. - 2011. - №7(10). - С.158-163.

Економічна ефективність інвестицій в готельному господарстві

Анотація. У статті розглянуто наукові основи проблем інвестування та заохочень інвестицій у готельному господарстві. Проведено аналіз іноземних інвестицій в готельне господарство України. Розроблено пропозиції щодо оцінки інвестиційної політики на підприємстві.

Ключові слова: інвестиції, готельне господарство, залучення коштів, окупність, ефективність, доходність, підприємство.

Постановка проблеми. Науковий інтерес до теми дослідження обумовлений як актуальністю теми, так і недоліком наукових робіт, присвячених комплексному аналізу розвитку ринку готельної нерухомості і ролі іноземних інвестицій в цьому процесі. Багато питань управління інвестиційної діяльності сфери послуг досі не вирішені, а значна частина реалізованих рішень вимагають коригування з урахуванням постановки завдань виходу країни з економічної кризи, у тому числі, через активізацію готельного сектора економіки. Вивчення теорії і практики формування і розвитку інвестиційної системи, організації і управління її діяльністю показали, що не розроблені механізми взаємодії системи інвесторів готельного бізнесу з державними органами управління. Залишається невирішеним питання створення умов, стимулюючих участь в інвестиційних проектах сфери послуг і їх законодавча захищеність. Між тим, управління інвестиціями в готельному бізнесі дуже важливо сьогодні для ухвалення ефективних рішень, для побудови і якісного поліпшення економічного стану як готельного комплексу, так і усієї сфери відпочинку і ділового туризму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми інвестиційної політики, її роль у процесі здійснення інвестиційної діяльності активно досліджують провідні вітчизняні економісти: І. Бланк, М. Долішній, В Карсекін, В. Кузьменко, І. Крейдич, А. Мазаракі, І. Маркіна, Н. Судова-Хомюк, Д. Черваньов, М. Чумаченко та ін., а також зарубіжні економісти: Г. Александер, В. Александров, Дж. Бейлі, Г. Бірман, В. Горфінкель, В. Ковальов. У. Шарп, В. Швандар та ін.

Однак у більшості наукових розвідок мало уваги приділено управлінню інвестиційним процесам за критерієм ефективності. Усе це свідчить про актуальність теми, а відтак зумовило вибір напряму дослідження в науковому і практичному аспектах.

Постановка завдання. Метою дослідження є розробка теоретичних, методологічних положень і практичних рекомендацій щодо реалізації інвестиційної політики на підприємстві, а також проведення оцінки економічної ефективності інвестицій у готельному господарстві.

Виклад основного матеріалу дослідження. Приплив іноземних інвестицій на ринок готельної нерухомості однаково вигідний і приватному бізнесу, і державі. Разом з фінансовими вливаннями іноземні інвестиції приносять нові технології організації готельного бізнесу, нові стандарти якості, методи управління, робочі місця, вони приводять з собою нових міжнародних клієнтів і сприяють налагодженню міжнародних зв'язків. Окрім високих доходів розвинена готельна галузь позитивно впливає на імідж країни у світі, супутній їй мультиплікативний ефект сприяє розвитку інфраструктури і підвищенню якості життя населення країни. Основна проблема полягає в тому, що, не маючи якісної і доступної готельної пропозиції, украй складно створити якісний конкурентоздатний на світовому ринку туристичний продукт і, отже, забезпечити стабільний платоспроможний туристичний попит [1].

Створення якісної і доступної готельної пропозиції безпосередньо залежить від об'єму інвестицій, що притягаються в галузь. Таким чином, розуміння інтересів і стратегій іноземних інвесторів, що вкладають в український ринок готельної нерухомості, а також інших чинників, що роблять безпосередній вплив на потік інвестицій у вітчизняну готельну нерухомість, представляється украй важливим для розробки адекватного інструментарію регулювання їх діяльності і використання його в національних інтересах.

Так, на ринку готельних послуг інвестиційна привабливість готельного об'єкту визначається співвідношенням попиту і пропозиції на цьому ринку в конкретному регіоні. Активність інвесторів істотно зростає за наявності у регіону високого туристського потенціалу (висока ділова активність, присутність рекреаційних, культурних, історичних об'єктів) і розвиненої інфраструктури (розвиненою транспортною системою, різноманіття ресторанів і інших підприємств обслуговування). На інвестиційну привабливість готелю певний вплив має його місце розташування, чинник сезонності, професіоналізм керівника, впізнаваність бренду, під яким працює готель, і ряд макроекономічних чинників, найбільш значимим з яких є політика, що проводиться регіональною і національною владою в сфері туризму [2].

Одна з особливостей готельної нерухомості полягає в тому, що готелі є головною інфраструктурою складової галузі туризму. Це означає, що без відповідної якісної готельної пропозиції украй складно створити якісну туристичну пропозицію і, отже, забезпечити стабільний платоспроможний туристичний потік. З іншого боку, без певної політики держави, що підтримує розвиток туризму, або, як мінімум, без розвитку приватно-державного партнерства (ПДП) у сфері туризму приплив іноземних інвестицій і ріст якісної готельної нерухомості буде неорганізованим, спонтанним і не масштабним.

Готельний сектор вимагає первинних великих інвестицій для забезпечення фізичних елементів туристського продукту. Його інвестиції окупаються тільки через декілька років. Оскільки в створенні продукту індустрії гостинності беруть участь різні її сектори, то компанії одного сектора мають інтерес у фінансуванні інших структур. Наприклад, туроператори можуть фінансувати розвиток готельних комплексів на курортах, куди вони відправляють своїх клієнтів [1].

Діяльність багатьох компаній в індустрії гостинності є трудомісткою. Складно адаптувати виробництво своїх послуг до флуктуацій попиту. Більше того, операційна вартість значно залежить від того, як продається продукт.

Існують дві групи складнощів для компаній:

1. Вибір прийнятного методу і критеріїв інвестування;
2. Обґрунтування засобів для інвестування.

Якщо компанія приймає рішення інвестувати свої основні активи, то важливо, щоб рішення підходило до її комерційних інтересів. Хоча в першу чергу комерційний інтерес компанії полягає в забезпеченні вигідної віддачі для своїх власників або акціонерів, важливе також дотримання інтересів інших інвесторів - позикодавців, робочої сили, уряду і суспільства в цілому. При інвестуванні капіталу дуже важливе місце займає питання інформаційного забезпечення. Необхідна інформація для ухвалення рішень по інвестиційних проектах, зокрема, залежить від того, які фінансові цілі переслідує компанія:

1. Який чистий прибуток даватиме проект після втілення його в життя?
2. Чи буде проект забезпечувати той середній рівень віддачі від інвестицій, який перевищує мінімальний доступний рівень, потрібний власникам? [3]
3. Як швидко здійснюється окупність інвестиції ?
4. Чи буде інвестування забезпечувати привабливість обігових коштів?

Для знаходження відповідей на ці питання збирається наступна інформація про інвестиційні проекти:

1. Вартість капіталу на початку інвестування.
2. Додаткові доходи, пов'язані з проектом.
3. Додаткові витрати, пов'язані з проектом.
4. Можливе скорочення додаткових витрат.
5. Рівень віддачі, визначений власниками і менеджерами.
6. Втрати від невикористання альтернативних можливостей вкладення капіталу.

Збір інформації - це обов'язок комітету з фінансового планування. Його обов'язком є також знаходження альтернативних шляхів досягнення цілей компаній. У свою чергу перший етап фінансового планування - це оцінка первинних витрат. Необхідна сума для інвестицій визначається за допомогою тендерів [3].

В період життєвого циклу проекту додаткові доходи витягаються з самих інвестицій, які оцінюються ретельно. Сам процес оцінки розпочинається з оцінки отриманих доходів від інвестицій основного капіталу. Цю інформацію оцінюють експерти, а також персонал з виробництва і персонал з продажу та маркетингу. Також оцінюють витрати на устаткування і приміщення або можливу економію, яку можна отримати за допомогою вірного вибору альтернатив. Наприклад, під час купівлі устаткування звертають увагу на економію, яка має відношення до купівлі пального або до оплати праці.

Також важлива оцінка норми віддачі для довгострокових інвесторів. Це робиться за допомогою визначення кількості, виду і вартості фінансів, вкладених у бізнес. Далі визначають, яку частину фондів узяти у позику і по якій ставці? Яка частина капіталу інвестована акціонерами і яка мінімальна віддача очікується? [2]

Для опису методів інвестування, визначення його результатів беруть зазвичай одну ситуацію та кожну альтернативну ситуацію порівнюють з нею.

Для великих проектів така оцінка ще більш важлива тому, що ризик провалу тут більший. Таким чином, альтернативно формується капітал компанії для задоволення першочергової вимоги акціонерів отримати найбільший прибуток. Сучасна фінансова теорія для оцінки ризику застосовує так звану «модель оцінки фінансових активів». Цей метод визнає, що інвестиції допускатимуть два різного виду ризику: систематичний ризик, який відноситься до усієї економічної системи, і несистематичний ризик, який пов'язаний тільки з проектом [5].

Теорія допускає, що інвестори повинні тільки чекати на віддачу від систематичного ризику, оскільки іншого ризику можна уникнути. Так, систематичний ризик та чутливість до ризику компанії вимірюється за допомогою ринкового коефіцієнта.

Звідси:

Y = Yf + (Ym -Yf)·βm   (1)

де Y - очікувана доходність інвестицій;
Yf - безризикова ставка доходності;
Ym - очікувана ринкова доходність;
βm - чутливість інвестицій від систематичного ризику.

Показник Yf має бути еквівалентним доходності від інвестицій в державні цінні папери, а різниця Ym - Yf спостерігається між 8-9%, βm - для проекту не може бути визначена безпосередньо, але прогнозований результат з певною точністю може бути отриманий з коригування даних минулого періоду [2].

Звідси обчислюється очікуваний рівень доходності (віддачі) або мінімальна допустима рентабельність інвестицій. Остання може виявитися просто вартістю, призначеною банком, або вартістю іншої позики. Після встановлення мінімально допустимої рентабельності відбувається оцінка з використанням прийомів оцінки інвестицій, які намагаються відбирати відповідні інвестиційні проекти з доходністю, що перевищують мінімально допустиму рентабельність інвестицій.

Одним з вищезгаданих прийомів є прийом дисконтованого потоку фінансових коштів з використанням показників чистої поточної вартості (ЧПВ) і внутрішньої норми рентабельності (ВНР). Він базується на показнику ЧПВ, цей прийом засновується на простому принципі, без урахування інфляції гроші можуть бути отримані сьогодні та мають більше ціни, ніж ті, що будуть отримані пізніше, із-за скорочення можливостей для інвестування і внаслідок втрати інтересу з боку інвесторів в результаті пізнього повернення вкладених грошей [3].

Прийом ЧПВ оцінює і значимі майбутні двосторонні потоки фінансових коштів, а також конвертує їх в існуючих еквівалентних цінах. У випадках з малими ризиками приймаються ті схеми, які мають позитивне значення ЧПВ, бо вони збільшують добробут фірм. Складність цього прийому полягає у визначенні того, який саме рівень дисконту використати, але цю проблему можна пом'якшити за допомогою моделі оцінки фінансових активів, описаних вище.

Прийом оцінки інвестицій за допомогою показника ВНР теоретично не має переваг по відношенню до прийому з використанням показника ЧПВ, але має застосування. А іноді йому віддається перевага, оскільки він відбиває картину доходності для проекту, яка легко представляється менеджерам і легко сприймається ними. ВНР - це норма внутрішньої рентабельності інвестицій, точніше, дисконтний коефіцієнт, який при визначенні приведеної вартості майбутніх грошових потоків дає чисту поточну вартість, рівну нулю, тобто при цьому дисконтні надходження і вибуття грошових коштів рівні [2].

Ризик може бути розрахований так само, як і для ЧПВ, за допомогою застосування моделі оцінки фінансових активів для оцінки мінімально допустимої рентабельності інвестицій, яка в даному випадку має бути мінімальною ВНР, отриманою від проекту.

Іншим прийомом оцінки інвестицій є не дисконтний прийом потоку фінансових коштів, який ґрунтується на показниках облікової норми прибутку (ОНП), терміну окупності і коефіцієнта рентабельності. Останні у свою чергу ігнорують тимчасову вартість грошей [3].

Облікова норма прибутку порівнює середній річний доход, отриманий від проекту, з кількістю грошей, інвестованих в проект, і виражається у відсотках:

  Середньорічний прибуток, отриманий з проекту  
ОНП = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––– ·100%   (2)
  Кількість грошей, інвестованих в проект  

Цей показник істотно залежить від способів обліку доходності вкладеного капіталу і легко сприймається. Основа методу полягає в тому, що усі доступні проекти повинні приводити доходність до відповідної мети. Проте він базується на обліку доходу і є чутливим до способів виміру прибутку, тому в цілому не може бути послідовним [5].

Ще один показник, а саме показник терміну окупності, оцінює тривалість часу, при якій проект повертає вкладені інвестиції. Фірма може обмежити термін для окупності, а проекти, які не можуть забезпечити це, можуть бути відкинути. Метод, який використовує цей показник, сильно відрізняється від тих, які робляться з урахуванням тієї обставини, тобто прискорення окупності первинних інвестицій, що пов'язані з найменшими ризиками.

Це легко сприйманий і популярний прийом, але ігноруючи деякі потоки грошових коштів, які акумулюються після періоду окупності. Цей прийом стає найбільш доречним, коли капітал обмежений або проекти є предметом високого ризику, як, наприклад, розвиток в політично нестабільному середовищі [6].

І нарешті, коефіцієнт рентабельності визначає відношення загальної поточної вартості майбутніх поповнень грошей до первинних вкладених засобів. Перевага методу, що використовує цей коефіцієнт, полягає в його незалежності від об'єму проекту.

У свою чергу, економічний ефект завбачає для підприємства не тільки збільшення доходу, але й зростання вартості капіталу у грошовій чи матеріальній формі, що спричиняє збільшення, відповідно, ресурсного потенціалу підприємства.

Що стосується структури інвестиційного потоку в Україну (рис. 1), інвестиції надійшли зі 119 країн світу, при цьому на 13 з них припадає 71,5% їх загального обсягу. Таким чином станом на 01.04.10 р. обсяг іноземних інвестицій в Україну склав 39,95 млрд. дол. США. Причому прямі іноземні інвестиції в підприємства готельного господарства склали 1276,9 млн. дол., або 4,3% загального обсягу [7].

Структура прямих іноземних інвестицій в Україну за основними країнами інвесторами
Рис. 1. Структура прямих іноземних інвестицій в Україну за основними країнами інвесторами

Обсяг прямих іноземних інвестицій у розвиток діяльності готелів та інших місць для тимчасового проживання на початок 2008 р. збільшився на 48,3 млн. дол. США і становив 280,3 млн. дол. США, що складає 1% від загального обсягу прямих інвестицій в економіку України.

Належний рівень розвитку готельного господарства сприяє пожвавленню всіх суспільно-економічних контактів та зв’язків, посилює економічний потенціал регіонів, піднімає рейтинг держави, окремих її міст у світовому співтоваристві, і навпаки нестача готелів гальмує всі ці процеси [8].

Слід зауважити, що питома вага інвестицій, спрямованих у розвиток готельного господарства, у загальному обсязі освоєних капіталовкладень становила 0,7%, інших місць для тимчасового проживання - 0,5%.

Готельне господарство є перспективним та привабливим видом діяльності, головне призначення якого - надання місць тимчасово проживання відвідувачам та туристам, що здійснюють поїздки з метою задоволення пізнавальних, рекреаційних потреб, оздоровлення, вирішення комерційних та службових справ тощо [7].

Готельне господарство в системі економічних відносин
Рис. 2. Готельне господарство в системі економічних відносин

Як бачимо, що в системі економічних відносин підприємство готельного господарства є потужним стрижнем економічної комунікації з іншими галузями економіки з приводу обміну ресурсами та продуктами діяльності. Надання послуг, продаж необхідних товарів формують туристичний продукт, що тісно пов’язано з використанням матеріально-технічної бази інших галузей економіки в результаті придбанню товарів та послуг їхнього виробництва. Крім того, між сферою готельного господарства та іншими галузями економіки можуть виникати зв’язки на основі інвестицій [6].

Висновки з даного дослідження. Таким чином, інвестиційний ринок являє собою поле боротьби за інвестора та його капітал, тому кожне підприємство має підпорядковувати і корегувати свою інвестиційну діяльність відповідно до типів інвесторів, звичайно не позбавляючись своїх власних амбіцій, які визначають його імідж та репутацію.

Управління поведінкою підприємства визначає вплив на характер його інвестиційних дій певної системи факторів. Виходячи з цільової спрямованості дослідження інвестиційної поведінки підприємства, оцінку його доцільності й ефективності необхідно проводити з позицій системного підходу, заснованого на єдності і взаємодії його аспектів: технічного, географічного, трудового, організаційного, екологічного, ресурсного, фінансово-економічного, правового та комерційного [7].

Кожна організація, використовуючи у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави, є юридично уповноваженим членом суспільства і тому повинна усвідомлювати свій обов’язок, нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусилля на його благо і вдосконалення.

В Україні існує багато чинників, які стримують господарський розвиток і підприємницьку активність. Одним з найвагоміших є відсутність необхідного інвестиційного клімату. При створенні інвестиційного клімату, який сприяє залученню матеріальних і фінансових ресурсів в готельне господарство можна виділити мотиви, які є визначальними для ухвалення рішення про інвестування [8].

Для залучення внутрішніх інвестицій (національних) ключовою вимогою являється зменшення оподаткування і гарантії забезпечення прав власності. Питання зниження оподаткування доцільно розглядати в аспекті зниження ставок на три основні види податку: податок на додану вартість, податок на прибуток і нарахування на заробітну плату, оскільки ці види податкових платежів мають найбільшу питому вагу в структурі податків і прирівняних до них обов'язкових платежів і фактично визначає загальний рівень оподаткування (так званий «податковий прес»). Зниження ставок дозволить забезпечити зменшення частини відчужуваного доходу і стимулюватиме зацікавленість в розвитку підприємництва в готельній сфері.

Слід забезпечити єдність норм податкового режиму і господарського законодавства для усіх суб'єктів готельної діяльності, незалежно від країни походження капіталу і форм організації. Виконання цієї вимоги ставить рівні умови для національних і іноземних інвестицій [7].

Бібліографічний список

1. Бочан І.О. Глобальна економіка: підручник / І.О. Бочан, І.Р. Михасюк. – К.: Знання. - 2007. -403 с.
2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: учебный курс / И.А. Бланк - К.: Эльга-Н; Ника-Центр, 2001. - 448 с.
3. Мамедов О.Р. Современная экономика. Общедоступный курс / О.Р. Мамедов. – Ростов-на-Дону, «Феникс», 2006. – 275 с.
4. Управление инвестициями: в 2-х т. / В.В. Шеремет и др. - М.: Высшая школа, 2008. - Т.2. -512 с.
5. Управління сучасним готельним комплексом: навч. посіб. / Г.Б. Мунін, А.О. Змійонов, Г.О. Зінов’єв та ін.; під ред. члена-кор. НАН України, д.е.н., проф. Дорогунцова С.І. – К.: Ліра-К, 2005. – 520 с.
6. Карсекін В.І. Проблеми інвестування підприємств готельного господарства України в сучасних умовах / В.І. Карсекін, Л.А. Петренко // Вісник ДонДУЕТ. - Донецьк, 2004. - Вип.16. - Т.1. - С. 254 - 266
7. Карсекін В.І. Інвестиційна політика: проблеми теорії і практики готельного бізнесу: монографія / В.І. Карсекін, Л.А. Бовш. – Харків: ХДУХТ, 2010. - 518 с.
8. Федорченко В.К. Уніфіковані технології готельних послуг / В.К. Федорченко. – К.: Вища школа, 2001. – 237 с.

Аннотация. В статье рассмотрены научные основы проблемы инвестирования и поощрений инвестиций в гостиничном хозяйстве. Проведен анализ иностранных инвестиций в гостиничное хозяйство Украины. Разработаны предложения относительно оценки инвестиционной политики на предприятии.

Ключевые слова: инвестиции, гостиничное хозяйство, привлечение средств, окупаемость, эффективность, доходность, предприятие.

Annotation. The article reviews the scientific basis of problem of investing and encouragements of investments are considered in a hotel economy. Analysis of the present level foreign investments is conducted in the hotel economy of Ukraine. Suggestions are worked out in relation to the estimation of investment policy on an enterprise.

Key words: investments, hotel economy, bringing in of facilities, recoupment, efficiency, profitableness, enterprise.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.