Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Зінько Ю.В., Гетьман В.І.

Проблеми зрівноваженого туризму у національних парках України

Національний природний парк «Сколівські Бескиди» Проблема туристичного загосподарювання та оцінки туристичного руху у національних парках України є ще слабо висвітлена у науковій літературі. Основні публікації щодо цієї групи природоохоронних територій стосуються характеристики їх природничих та історико-культурних ресурсів [1, 2, 11], тоді як досить незначною є кількість публікацій, присвячених стану і розвитку туризму у парках. Представлене дослідження - одна з перших спроб оцінити сучасний стан туристичного загосподарювання 11 національних парків України; зокрема їх туристичні атракції, інфраструктуру, туристичний продукт та ступінь відвідування парків.

Специфічність українських парків пов’язана з недостатньою площею заповідних територій та значною площею антропогенних ландшафтів. Власне останні часто виступають об’єктом рекреаційного використання.

Для розвитку туризму в українських національних парках створені законодавчі умови, а у планах охорони парків передбачено виділення спеціальних територій для рекреації і різних форм туризму. Разом з тим, сучасна практика туристичного використання українських національних парків свідчить, що ще в недостатній мірі використовується їх потенціал для внутрішнього і міжнародного туризму, обмеженим залишається спектр пропозицій та слабо впроваджуються форми зрівноваженого туризму. Існує різниця у рекреаційному освоєнні парків. Деякі з них (Карпатський, Шацький, Святі Гори) за час використання у значній мірі відчули рекреаційний тиск на природне середовище, тоді як більшість новостворених ще не готові для прийому відвідувачів. Тому існує потреба розробки шляхів заохочення і регулювання туристичного руху, удосконалення туристичної інфраструктури, оптимального територіального загосподарювання та наближення парків до вимог щодо стійкого розвитку туризму на цих територіях.

Аналіз показує, що за показниками ступеня розвитку інфраструктури та інтенсивності туристичного руху поділити українські національні парки на два типи - інтенсивного і екстенсивного туристичного освоєння. Кожен з рекреаційних типів національних парків вимагає розробки певних стратегій стійкого розвитку туризму із конкретизацією планів дій для кожного з парків.

Особливості функціонування національних парків з інтенсивним та екстенсивним туристичним розвитком. Для забезпечення виконання національними природними парками покладеного на них завдання щодо створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних ландшафтних комплексів і об’єктів на їх території виділяються зони регульованої і стаціонарної рекреації [3].

В зоні регульованої рекреації (25-55% від загальної площі) проводиться короткостроковий (уікендовий) відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються промислове рибальство і мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних ландшафтів розміщеної по сусідству заповідної зони.

Зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парків. Площа цієї зони орієнтовно становить 5-10% в умовах обмеженого рекреаційного використання парку (1-а модель) і 10-20% - активного рекреаційного використання парку (2-а модель). В зоні стаціонарної рекреації проводяться довготривалий відпочинок, організований туризм, санаторно-курортне лікування.

При створені національних парків в Україні прослідковувались два основних підходи в їх організації. Ці підходи можна означити як заповідно-рекреаційний і поліфункціональний [11]. У першому підході національні парки відносились до природоохоронних установ напіввідкритого типу, а в другому - до установ напівзакритого - орієнтовані на європейську модель. Перша модель була апробована у 80-х роках на прикладі перших українських національних парків ("Карпатський", "Швацький") і продовжена в кінці 90-років ("Подільські Товтри" та "Святі Гори"), а друга - у більшості новостворених національних парків ("Яворівський", "Сколівські Бескиди", "Вижницький"). Дві вище згадані моделі організації територій служать основою для типізації парків за характером та ступенем розвитку рекреаційно-туристичної галузі. З точки зору рекреаційно-туристичного аспекту нами виділяються два типи національних парків:

- національні парки з вираженою рекреаційно-туристичною функцією;
- національні парки з екстенсивним туристичним розвитком.

Національні парки з вираженою рекреаційно-туристичною функцією вирізняє значна площа, яка припадає на стаціонарну і регульовану рекреаційні зони, при незначній площі заповідної зони. Їх характеризує розвинута туристична і рекреаційна інфраструктура (бази відпочинку, санаторії), а також значна площа населених пунктів. Фактично національні парки цього типу створювались довкола відомих рекреаційних центрів (Яремчанського, Сатанів, Кам’янець-Подільський, Слов’яногірський, Світязько-Шацький). Як правило, ці рекреаційні центри виступали одним з важливих структуроутворюючих елементів згаданих природоохоронних територій.

Парки другого типу - національні парки з екстенсивним туристичним розвитком - мають більш зрівноважену територіальну структуру природокористування (заповідна, рекреаційна, господарська зони), характеризуються слабою або недорозвинутою туристичною інфраструктурою, а населені пункти займають незначну, а часто лише периферійну частину. Ці парки почали створюватись з початку 90-х років на базі існуючих заказників, заповідно-мисливських господарств. В цю групу можна віднести наступні національні парки: "Сине вір", "Вижницький", "Сколівські Бескиди", "Деснянсько-Старогутський", "Яворівський". Саме створення парків обумовило необхідність розвитку туризму, переважно екологічної орієнтації. Потрібно зауважити, що два різних типи національних парків різняться туристичною спеціалізацією, основними видами турпродуктів, а також інтенсивністю туристичного руху і спектром туристичних послуг.

У туристичному відношені ці парки, що включають розвинені туристичні центри, характеризує різноманітність форм рекреації та туризму. Тут суттєва роль належить оздоровчій і відпочинковій рекреації на базі чисельних санаторіїв і баз відпочинку ("Карпатський", "Швацький", "Святі Гори"). Разом з тим досить розвинутими тут є кваліфікований туризм ("Карпатський"), культорологічний ("Подільські Товтри", "Святі Гори", "Карпатський") та екоосвітній ("Карпатський", "Швацький"). Ці парки вирізняє добре розвинута нічліжно-оздоровча база, яка включає десятки і сотні об’єктів. У більшості цих парків існує дві форми обслуговування туристів: безпосередньо спеціальними структурами парку і суб’єктами рекреаційно-туристичної діяльності. Адміністрації парків ведуть облік лише відвідувачів, які проходять через контрольно-пропускні пункти і збирають оплату за вхід на територію парку у вигляді продажу квитків. За статистичними даними 1999-2000 років кількість відвідувачів у цих парках коливалась у межах 30-50 тис. осіб, а грошові надходження за надані туристичні послуги складали від 2 до 8 гривень на одного туриста. Тоді як кількість відвідувачів, що відвідують і отримують оздоровчо-відпочинкові послуги від інших суб’єктів вища від облікованої національними парками у декілька разів.

Парки з екстенсивним туристичним розвитком, як правило, відрізняє більш звужений спектр відпочинкових і туристичних занять і характерна недостатня туристична облаштованість їх території. Вони мають виражену туристичну спеціалізацію: рибальство і мисливство ("Яворівський", "Сколівські Бескиди", "Азово-Сивашський", "Деснянсько-Старогутський"), піший і водний туризм ("Вижницький", "Сине вір"), культурологічний ("Вижницький", "Яворівський", "Сине вір"). Кількість відвідувачів у цих парках коливається від кількох до десятків тисяч відвідувачів. Мережа відпочинкових та оздоровчих об’єктів не перевищує першого десятка, багато з них знаходяться на периферії парку або прилягають до нього. Разом з тим, ці парки мають значні ресурси для розвитку різноманітних форм екотуризму [11].

Таблиця 1

Національні природні парки в Україні (станом на 2001 рік)
Національний парк Туристичні і оздоровчі об’єкти Кількість місць Кількість туристів (2001 рік)
Парки з вираженою рекреаційно-туристичною функцією
Карпатський 30 4936 70000
Шацький 64 6179 100000
Святі Гори 170 30000 50000
Подільські Товрти 21 2421 -
Парки з екстенсивним туристичним розвитком
Синевир 10 290 37000
Вижницький 5 710 2700
Яворівський 5 275 2060

Ідея зрівноваженого розвитку туризму, яка реалізується в сусідніх європейських країнах, знаходить свій вияв у сучасному менеджменті національних парків України. У зв’язку з існуванням в Україні двох типів національних парків необхідна розробка двох різних технологій впровадження елементів стійкого туризму. Для парків першого типу, з вираженою рекреаційно-туристичною функцією, у їх моделі стійкого розвитку туризму повинно бути передбачено наступні заходи:

- здійснення природоохоронних заходів і підвищення рівня комфорту відпочинкових і оздоровчих закладів;
- модернізація місць масового відпочинку і туристичної інфраструктури, розосередження туристичних потоків та зменшення навантаження на природні та аквальні комплекси;
- більш широке впровадження екологічних форм туризму (пізнавальний) та агротуризму;
- розробка спільно з місцевими органами самоврядування планів дій на впровадження елементів стійкого розвитку: через покращення зовнішнього вигляду населених пунктів, забезпечення доступу до основних атракцій, підтримку традиційних народних промислів, а також забезпечення розвитку гастрономічно-нічліжної бази.

Для парків другого типу з екстенсивним розвитком туризму існує можливість адаптації до моделей стійкого розвитку, використовуваних у національних парках європейських країн. Ці моделі повинні бути направлені з однієї сторони - на збільшення потоку туристів до цих парків, а з іншої - на розбудову інфраструктури для екологічно орієнтованих форм туризму. Серед першочергових заходів тут слід передбачити створення візит-центрів і екоосвітніх центрів, розробку і облаштування маршрутів, підготовку і забезпечення трас для кваліфікованого туризму, створення тематичних і екоосвітніх стежок, підготовку турпродуктів, орієнтованих на знайомство з місцевими природними і культурними цінностями, а також розбудову нічліжно-гастрономічної мережі у охоронній зоні парку.

В конкретних національних природних парках України екотуристична діяльність передбачає розвиток наступних форм екотуризму:

- екскурсії маркованими екологічними стежками з короткостроковим відпочинком в зонах регульованої та стаціонарної рекреації - Карпатський НПП, "Святі Гори";
- піший спортивно-оздоровчий екотуризм - НПП "Вижницький", Ужанський;
- лижні подорожі та прогулянки (лижний, включаючи гірськолижний) - НПП "Вижницький", "Сколівські Бескиди";
- подорожі на велосипедах (велосипедний екотуризм) - НПП "Синевир", Ужанський;
- прогулянки і подорожі на конях (кінний екотуризм) - НПП "Синевир", Шацький;
- водний екотуризм - спуск гірською річкою на надувних плотах, човнах, катамаранах (рафтінг) - НПП "Вижницький", подорож на яхті, катання на водних лижах, віндсерфінг, прогулянки на човнах - Шацький НПП;
- екскурсії у карстові печери (спелеологічний екотуризм, спелеотуризм) - НПП "Вижницький";
- любительське (спортивне) полювання (мисливський екотуризм) - НПП "Синевир", "Деснянсько-Старогутський", "Сколівські Бескиди";
- підводне плавання з аквалангом, екскурсії до підводних печер і гротів (підводнимй екотуризм, дайвінг) - Азово-Сиваський НПП;
- любительське і спортивне рибальство - "Швацький", "Азово-Сиваський", "Яворівський" НПП;
- парапланеризм, прогулянки, подорожі на повітряних кулях (балунінг) - НПП "Сине вир", "Подільські Товтри";
- скелелазіння (альпінізм) - НПП "Вижницький", "Сколівські Бескиди", "Карпатський".

Успішний розвиток екотуризму в національних природних парках України стримується наступними чинниками:

- відсутність соціально-політичних та економічних умов, сприятливих для інвестицій в розвиток екотуризму (дещо полегшує таку ситуацію прийнята Кабінетом Міністрів України постанова "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду" від 28.12.2000 р. №1913, відповідно до якої національні природні парки за надані платні послуги повинні звільнятися від відрахувань в якості податків);
- неспроможність наших національних природних парків згідно затвердженого названою постановою КМУ Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповід-ного фонду, забезпечити надання перелічених платних послуг, їх відповідну якість;
- відсутність детальної інформації (включаючи спеціалізовану) про рекреаційні території національних природних парків, їх реклама (зокрема, у вигляді буклетів) та популяризація в засобах масової інформації. Успіх екотуризму в значній мірі залежить від можливості відвідувачів парків отримати адекватну інформацію ще до початку екотуру;
- відсутність туристичного продукту, відповідного зразкам міжнародного туристичного ринку (недосконала розробленість спеціалізованих маршрутів і програм для різних категорій екотуристів);
- відсутність у штатних працівників відповідних структурних підрозділів адміністрації національних природних парків достатнього досвіду і знань щодо організації екотуризму, зокрема, в області маркетингу, ціноутворення, пізнавальних програм для різних категорій відвідувачів;
- в сфері ціноутворення не має єдиних цивілізованих стандартів формування цін на послуги, нерідко ціни за надані послуги не відповідають їх якості;
- спеціалізовані структурні підрозділи адміністрації національних при-родних парків не забезпечують досконале управління (планування, організація, координація, контроль) рекреаційною (туристичною) діяльністю, що здійснюється спільними підприємствами з залученням комерційних структур - туристських фірм (турагенти, туроператори);
- недооцінювання участі місцевого населення в розвитку екотуризму [3].

На даний час більшість вітчизняних національних парків поки що обмежуються популяризацією еталонів природи шляхом екскурсійної діяльності, просвітницько-краєзнавчої роботи та деякими іншими екотуристичними функціями.

Для ефективного розвитку екотуризму на рекреаційних територіях природно-заповідного фонду України доцільне запровадження регіонального туристичного менеджменту та маркетингу, що неможливо здійснити без участі місцевого населення, його знання історії, культури та природної самобутності краю.

Висновки. Українські національні парки мають ряд специфічних рис, які відрізняють їх серед аналогічних утворень в інших країнах. У їх структурі природокористування переважають освоєні території, на заповідні масиви припадає менше 25% території, а також характеризуються вираженим зонуванням (заповідна, рекреаційна та господарська частини). Законодавством рекреаційна функція виділяється як одна з провідних, за якою у територіальних планах парків закріплені зони регульованої і стаціонарної рекреації. У планах охорони парків детально аналізується стан розвитку туризму і рекреації та розробляються шляхи і форми перспективного розвитку туристичної галузі на перспективу 10-20 років. Сучасний стан туристичного загосподарювання парків демонструє два різних типи розвитку:

а) національні парки з домінуючою рекреаційно-туристичною функцією, що виникли на базі оздоровчих і відпочинкових центрів - мають розвинуту рекреаційно-туристичну інфраструктуру, характеризуються інтенсивним туристичним рухом та різноманітним спектром туристичних послуг;
б) національні парки з екстенсивним туристичним розвитком, що виникли на базі заповідних масивів, характеризуються слабо розвинутою туристичною інфраструктурою, відносяться до недостатньо відвідуваних об’єктів та не мають достатньо розроблених туристичних пропозицій.

Актуальним для сучасного стану розвитку туристичної сфери національних парків України є впровадження на їх території елементів стійкого (зрівноваженого) туризму. Для парків з домінуючою рекреаційно-туристичною функцією впровадження стратегії стійкого розвитку передбачає модернізацію відпочинково-оздоровчих закладів, розробки схем розосередження туристичних потоків та більш повне впровадження форм екотуризму, особливо пізнавального. Стратегія стійкого розвитку у парках з екстенсивним розвитком повинна бути зорієнтована на впровадження екотуристичних форм (пізнавальний, кваліфікований, культурно-етнографічний), розбудову проекологічної туристичної інфраструктури та розвиток туристичної сфери у охоронній зоні парків. Найбільш поширеними формами екотуризму в українських національних парках можуть стати: пізнавальний природничий і культурологічний туризм, піший та велосипедний, рибальство, альпінізм і спелеотуризм.

Література

1. Андрієнко Т.Л., Онищенко В. А., Клєстов М. Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. - Київ: Фітосоціоцентр, 2001. - 60 с.
2. Гетьман В.І. Концептуальні питання екотуризму в контексті збереження ландшафтного різноманіття // Рідна природа. - 2001. - №2. - С.34-35.
3. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. / Відповідальний редактор проф. В.І. Андрейцев. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - Кн.2. - 576 с.
4. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999. - 232 с.
5. Зінько Ю.В., Мальська М.П. Концепція туристичного загосподарювання національного природного парку “Яворівський” і прилеглих територій // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми і перспективи розвитку природоохоронних об’єктів на Розточчі”. - Львів: Логос, 2000. - С.201-203.
6. Зорин И.В., Штюрмер Ю.А. Туризм и охрана окружающей среды. - М.: Турист, 1986. - 103 с.
7. Мілкіна Л. Життя і смерть «червонокнижників». Проблеми оптимізації режиму охорони заповідних територій // Зелені Карпати. - 1994. - №1-2. - С.12-13.
8. Моралева Н., Ледовских Е. Екологический туризм в России // Охрана дикой природы. - 2001. - №3(22). - С.30-34.
9. Национальные парки в Польше. - Варшава: Шевелье, 1989. - 16 с.
10. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. Довідник. - К.: Омега-Л, 1999. - С.240.
11. Chebakova I.V. National Parks of Russia. - Moskow, 1997. - 167 p.

Summary

Yu. Zin’ko, V. Het’man. Problems of Sustainable Tousirm in Ukrainian National Parks

At the same time, the practice of use of Ukrainian national parks for the purposes of tourism shows that their resources for local and international tourism are utilized insufficiently; level of service is weak; sustainable tourism is not being adequately developed. According to the character and level of tourism development, Ukrainian parks are divided in this paper into two types. The parks of the first type emerged on the basis of recreational centers, which have a developed infrastructure, are able to offer various services for tourists, and are often visited (tens and hundreds of thousands of visitors a year). The most widespread forms of ecological tourism in Ukrainian national parks may include in the future educational, natural, and cultural tourism, walking, biking, fishing, mountaineering, and speleological tourism.

Література

рр

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.