<<< назад | зміст | вперед >>>

Горішевський П., Васильєв В., Зінько Ю. Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності

1. Поняття, суть і особливості ринку туристичних послуг

1.4. Класифікація основних та додаткових засобів розміщення туристів

Для класифікації готелів у різних країнах використовуються різні системи, яких на сьогоднішній день існує понад тридцять.

Запровадженню єдиної класифікації готелів у світі перешкоджає ряд факторів, пов'язаних з культурно-історичним розвитком держав, що здійснюють туристську діяльність, їхніми національними особливостями, відмінностями в критеріях оцінки якості обслуговування тощо.

Ще більшою проблемою є запровадження єдиної класифікації для приватних засобів розміщення неготельного типу або додаткових засобів розміщення.

Загалом підприємства розміщення можна класифікувати за рядом ознак.

Одна з ознак передбачає розподіл усіх засобів розміщення на два основних типи: засоби розміщення готельного типу і додаткові засоби розміщення.

Одним з найважливіших блоків у технології туристської індустрії є засоби розміщення туристів, іншими словами, готелі, мотелі, кемпінги, туристські бази, пансіонати й ін. Ринок засобів розміщення, які надають послуги гостинності, перебуває у постійному поступальному розвитку. Пропозиції у цьому сегменті настільки різноманітні, що створити якусь одну всеохоплюючу схему практично неможливо. Всесвітньою туристичною організацією (ВТО) запропоновано класифікатор на основі специфіки організації діяльності та особливостей використання в туризмі, у якому всі існуючі засоби розміщення туристів зведені до чотирьох основних груп. Цей класифікатор і використовується у світовій практиці сфери послуг розміщення.

1) готелі та аналогічні підприємства (готелі, пансіонати, мотелі, клуби і будинки для гостей);
2) комерційні й соціальні засоби розміщення (туристські бази і кемпінги, молодіжні готелі, бунґало й ін.);
3) спеціалізовані засоби розміщення (санаторні готелі, табори відпочинку, трейлери, родтелі, ботелі, флотелі, альпотелі);
4) приватні засоби розміщення туристів (приватні та орендовані приміщення: помешкання і будинки).

Кожна з категорій готелів розрахована на цільові сегменти клієнтів, і їхня діяльність цілком і повністю залежить від місцезнаходження, сезонності, якості наданих послуг і т. д. Українські туристські підприємства й організації часто звертаються до зіркової системи класифікації готельного сервісу, що заснована на французькій національній системі класифікації. У деяких країнах при класифікації готелів застосовується бальна система. Також є країни, у яких готелі класифікуються не за зірками або коронами, а за місцем розташування. Так, наприклад, у Японії прийнято розрізняти готелі трьох основних типів: міські готелі, курортні готелі і «рекан» - невеликі приватні готелі в японському національному стилі.

Приватні засоби розміщення подекуди не мають уніфікованої класифікації навіть в окремо взятих країнах.

У розвитку екологічного туризму в США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії і країнах Скандинавії все більшу популярність здобувають так звані готелі «Bed & BreaKfast», що в перекладі з англійської означає «Нічліг і Сніданок» (далі в тексті використовується скорочення В&В). У європейській і українській навчально-методичній літературі термін «В&В» мало застосовується при перекладі в значенні «нічліг і сніданок», а в більшому ступені терміном В&В позначаються приватні пансіонати або малі готелі. Необхідно відзначити, що В&В (приватні пансіонати і готелі) відносяться до тієї категорії готельних господарств, які за технологічними нормами проектування і стандартами не відносяться до стовідсоткових готелів.

В Україні засоби розміщення туристів гостинні садиби - аналогічні В&В, як правило, також відносяться до неготельних засобів розміщення.

<<< назад | зміст | вперед >>>