<<< назад | зміст | вперед >>>

Мельниченко О.А., Шведун В.О. Особливості розвитку індустрії туризму в Україні

2.3. Регіональні програми розвитку туризму

Одним з інструментів реалізації регіональної туристичної політики, який у сучасних умовах дає змогу сконцентрувати фінансові, трудові, матеріально-технічні й інші ресурси, скерувати потенціал підприємств, установ, організацій на вирішення пріоритетних завдань, спрямованих на покращення стану санато­рно-курортного господарства, туризму і відпочинку та створення належних умов для забезпечення якісного зростання рівня туристичних послуг, є регіона­льні програми розвитку рекреації і туризму, визначення і правильна постановка завдань у таких програмах, які вважаються стратегічними документами на рівні регіону чи окремих його адміністративних одиниць, повинні, у свою чергу, зна­чно підвищити ефективність управлінських рішень за рахунок комплексного відображення регіональних особливостей туристичної сфери та пов’язаних з нею видів економічної діяльності, врахування намірів суб’єктів галузі, інших зацікавлених структур стосовно перспективного розвитку рекреації, спеціально розроблених механізмів реалізації програмних заходів [102].

Процес розробки таких програм, як і будь-який процес планування, скла­дається із процедур і методів конкретизації проблеми, її формування, оціню­вання і вибору способів вирішення. На кожній стадії розробки програми прово­дяться схожі за змістом дослідження, які, однак, відрізнятимуться глибиною опрацювання та рівнем конкретизації:

- формування цілей програми;
- визначання кількісних характеристик функціональних та об’єктних цілей, цільових норма­тивів і показників;
- проектування системи цілей і підсистеми забезпечення про­грами;
- розробка комплексу заходів програми за способами досягнення кількіс­них характеристик;
- аналіз необхідних витрат ресурсів;
- оцінювання ефективнос­ті програми;
- розробка системи управління програмою й об'єктами програмної реалізації;
- узгодження показників і заходів програми з іншими програмними документами [73].

Розробка регіональних цільових комплексних програм включає такі етапи:

1) інформаційно-підготовчий;
2) розробка проекту програми;
3) науково-методичний (розробка і затвердження концептуальних поло­жень);
4) затвердження проекту програми [123].

У структурі програми виділяють такі розділи (блоки):

1) аналітично-інформативний - повинен містити аналіз передумов розви­тку і сучасного стану галузі, зокрема, перелік природних та історико-куль-турних рекреаційних ресурсів і опис рівня їх використання, обґрунтування еко­логічних обмежень (регламентацію) розвитку основних туристичних центрів; визначення кількісних (кількість закладів, їх місткість, чисельність зайнятих) і вартісних (рентабельність закладів, обсяги завантаженості, бюджетні відраху­вання) показників матеріально-технічної бази сфери туризму;
2) цільовий, де констатуються дані аналітичної частини і формулюються суть проблеми, яку необхідно програмно вирішити, мета, пріоритетні завдання розвитку галузі та очікувані результати. Виділяються економічні, соціальні та екологічні результати програми і визначається система показників, які б відо­бражали систему цілей програми;
3) блок організаційного забезпечення реалізації програми - встановлю­ються форма та порядок організації виконання програми і контролю за її реалі­зацією, відносин між виконавцями та їх відповідальність, перелік і обґрунту­вання основних організаційно-управлінських, економічних, нормативно-правових, маркетингових, рекламно-інформаційних і наукових засобів (механі­змів) реалізації заходів програми;
4) блок фінансового забезпечення розкриває фінансові ресурси, необхідні для реалізації програмних заходів, з детальною розбивкою по джерелах фінан­сування програми, по роках та основних її напрямах (підпрограмах);
5) деталізовані конкретні вимоги до різних суб’єктів господарювання, су­купність яких повинна забезпечити виконання намічених завдань по кожному з пріоритетних напрямів програми, виділяється у блок програмних заходів. Для зручності програмні заходи зводяться у спеціальну таблицю із зазначенням від­повідальних виконавців, термінів виконання, обсягів і джерел фінансування.

Регіональні програми виконують роль активного засобу регулювання ри­нкових процесів, інтеграції державних і регіональних інтересів і відносин у ре­креаційно-туристичній сфері, мобілізації ресурсів для забезпечення цілеспря­мованого розвитку територіальної рекреаційної системи в господарському ком­плексі регіону [184].

Представницькі органи влади і державні адміністрації на місцях у межах своїх повноважень і компетенції здійснюють комплексне управління розвитком території і через відповідні нормативно-правові та адміністративні важелі регу­люють процеси рекреаційного освоєння її потенціалу та хід виконання конкре­тних заходів програми на місцях. На відповідальні за хід виконання програми управлінські органи і структури покладатиметься також здійснення протекціо­ністської політики щодо забезпечення необхідних умов і засобів на реалізацію окремих проектів, програм і заходів та залучення коштів як з державного бю­джету, так і з інших позабюджетних джерел (гранти міжнародних фондів, орга­нізацій) [121].

Прикладом добре розробленого інформаційного забезпечення для турис­тичної та рекреаційної галузі може бути Туристичний сервер Ради з туризму Карпатського регіону, на якому зібрана докладна інформація про сам регіон, туристичну сферу (каталог санаторіїв і баз відпочинку, готелів, список турів та екскурсій) та інша корисна інформація [82].

Програма розвитку індустрії туризму передбачає вирішення найважливі­ших проблем, які існують в цій сфері, використовуючи комплекс взаємопов’я-заних правових, економічних та організаційних заходів на національному або регіональному рівнях. Нині в Україні відсутня державна цільова програма роз­витку туризму, адже її концепція, яка була запропонована у 2013 р., втратила свою чинність, а замість неї не було розроблена альтернативної. На регіональ­ному рівні сьогодні реалізуються декілька цільових програм розвитку туризму: до 2015 р. - м. Київ, Запорізька, Івано-Франківська, Одеська, Полтавська, Сум­ська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області; до 2018 р. - Харківська область, до 2020 р. - Черкаська та Чернігівська області [118].

Розберемо, що розуміється під кожним напрямом фінансування і які його основні статті витрат серед приведених регіонів:

1. Розвиток матеріально-технічної бази туристичної інфраструктури. Проблема розвитку туристичної інфраструктури набуває великої актуальності і потребує якомога скорішого вирішення. Цей напрям передбачає: розвиток ін­фраструктури на природно-заповідних територіях; облаштування місць для стоянок і короткочасних зупинок туристично-екскурсійних автобусів, автоту­ристів; створення додаткових об’єктів туристичних відвідувань, розширення переліку територій перспективних для запровадження нових туристичних мар­шрутів; збереження та реконструкція пам’яток архітектури.
2. Формування рекламно-інформаційного забезпечення. Даний напрям ставить своєю головною метою інформування як внутрішнього так і зовнішньо­го споживача регіонального туристичного продукту. До основних заходів які забезпечують даний напрям відносяться: створення інформаційних туристич­них центрів; підтримка й поповнення туристичного WEB-порталу; організація регіональних виставок, конференцій, фестивалів, семінарів та інших заходів; замовлення й придбання поліграфічної та відео-рекламно-презентаційної про­дукції та сувенірів; популяризація туристичного бренду через загальнодержавні та місцеві ЗМІ; встановлення інформаційних щитів щодо розташування турис­тичних об’єктів.
3. Залучення інвестицій. Залучення інвестиційних коштів в регіонах, пе­реважно реалізуються наступним чином: вивчення інвестиційно привабливих об’єктів і надання консультативно-методичної допомоги в реалізації пріоритетних проектів за участю вітчизняного та іноземного капіталу; розроблення інноваційних та інвестиційних проектів у туристичній галузі, участь у щоріч­них форумах інвестиційних туристичних проектів; створення та видання турис­тично-інвестиційного довідника.
4. Підвищення кваліфікації спеціалістів туристичної індустрії. Кваліфі­кація спеціалістів є суттєвим аспектом успішності будь-якого туристичного ре­гіону. Саме спеціалісти формують рівень обслуговування споживачів і загальне враження від туристичного продукту. Серед основних заходів, які впроваджу­ються по регіонам України відповідного до цього напряму фінансування є: ор­ганізація засідань, семінарів, круглих столів з питань розвитку туризму та куро­ртно-рекреаційного комплексу в області та за її межами; сприяння підготовці та підвищенню кваліфікації спеціалістів відділів та управлінь культури і туризму райдержадміністрацій і міських рад, фахівців туристичного супроводу, інших працівників туристичної сфери; проведення постійно діючих курсів для підго­товки та підвищення кваліфікації фахівців туристичного супроводу, інструкто­рів.

Зміст сучасних регіональних програм розвитку туризму в Україні полягає в акценті на фінансування інформаційного забезпечення регіонального турис­тичного продукту, у середньому 53% за усіма адміністративно-територіальними одиницями. В той час, на розвиток інфраструктури та підготовки кадрів витрачається 8,4% та 3,2% відповідно. Ця пропорція не може призвести до ро­звитку об’єктів цієї індустрії, оскільки не створюються умови для їх повноцін­ного та гармонійного розвитку в національній економічній системі.

Велика кількість територій та об’єктів туристичної та загальної інфра­структури потребують значних фінансових інвестицій. На заходи для їх залу­чення, у середньому, витрачається 5,4% коштів регіональних програм. Треба відзначити, що інформаційне забезпечення повинно активно фінансуватись за умов наявності нового готового туристичного продукту, якому потрібно просу­вання у масове інформаційне поле. Для цього, перш за все, необхідні інфраструктурні умови для повноцінного відпочинку та проведення дозвілля. Велика проблема вітчизняного туризму полягає у високій вартості послуг проживання та харчування, що робить галузь неконкурентоспроможною, у порівнянні із ін­шими. Безперечно, що для розбудови інфраструктурного забезпечення необхід­ної якості необхідні суттєві інвестиції. Тому, в умовах економії державних ко­штів і фінансової кризи доцільним стане вузькоспеціалізований характер підт­римки розвитку туризму, який буде властивий кожній окремій групі регіонів.

Для цього, в першу чергу, необхідно визначити якість виконання існуючих ре­гіональних програм підтримки розвитку туристичної галузі [123].

Оцінювання якості виконання регіональних цільових програм з розвитку туристичної сфери, відповідно до потреб адміністративно-територіальних оди­ниць пропонується визначити на основі критеріїв якості: не відповідає - "-", ві­дповідає - "+" [7]. Відповідність критеріїв обґрунтовується наявністю або від­сутністю одного чи декількох їх елементів.

Першим критерієм оцінки якості програми є "Оцінка стану розвитку ту­ристичної галузі в Україні", за яким висвітлюються основні показники розвитку туризму за останні роки. Даний критерій буде відповідати вимогам змісту для ефективної програми у разі проведення більш детального аналізу за допомогою більшої кількості методів (кластерний аналіз регіонів, SWOT-аналіз, експертне оцінювання та ін.). Зміст критерію повинен чітко висвітити усі проблеми тури­стичної галузі за певною областю.

"Формування проблем розвитку туристичної галузі адміністративно-територіальних одиниць" - це другий критерій у оцінці якості програм розвитку туристичної галузі. Він не відповідає вимогам, якщо проблеми розвитку турис­тичної галузі не визначені або не висвітлені в повній мірі. Це ставить під загро­зу головний напрям реалізації програми, адже заплановані кошти можуть бути направлені не на найголовніші проблеми. І навпаки, при чіткому обґрунтуванні визначення усіх проблем з якими стикається туристична галузь в певній адміні­стративно-територіальній одиниці.

Третім критерієм є "Визначення цілей програми", який вимагає чітку пос­танову цілей спираючись на визначені проблеми. Тобто повинен простежува­тись логічний ланцюг "Проблеми - цілі".

Четвертий критерій "Постановка завдань програми" є завершальною лан­кою після визначення проблем і постановки цілей. Завдання програми предста­вляють собою поетапну реалізацію конкретних заходів в рамках конкретного об’єкту впливу.

П’ятим критерієм при оцінці якості програми є "Визначення змісту та структури програми", який передбачає у разі відповідності вимогам логічного взаємозв`язку елементів структури програми та її змісту. Якщо зміст підрозді­лів програми не відображає назви цих підрозділів, або в програмі не представ­лено один або декілька невід’ємних підрозділів у структурі, то можна говорити, що програма не відповідає за цим критерієм.

Критерій "Визначення очікуваних результатів" в більшості програм відсу­тній, або не має конкретизованої кількісної оцінки. Для відповідності цього кри­терію якості програми необхідним є реальна та аргументована кількісна оцінка показників запланованих результатів виконання завдань програми.

Сьомим критерієм є "Визначення ефективності програми", за яким необ­хідно чітко визначати показники ефективності реалізації програми. Даний кри­терій повинен дозволяти оцінити ефективність витрат державних коштів на під­тримку туристичної галузі регіону.

Восьмим критерієм є "Механізм реалізації та контролю", який при відпо­відності повинен висвітлювати порядок та етапи реалізації програми, перелік учасників і процедуру контролю за виконанням.

Визначений порядок оцінки якості регіональних цільових програм підт­римки розвитку туристичної сфері дозволяє проаналізувати діючі програми на сьогодні в певних адміністративно-територіальних одиницях України на пред­мет відповідності приведених критеріїв (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Відповідність регіональних цільових програм розвитку туризму критеріям якості [84]

Треба відзначити, що в результаті аналізу регіональних цільових програм розвитку туристичної галузі за адміністративно-територіальними одиницями України, усі критерій якості присутні в шести регіонах. Це свідчить про те, що програми реалізуються без істотного сенсу, адже кінцевим етапом програми повинні бути чіткі результати, які виражаються у певних конкретних кількісних показниках. За цих обставин, головним питанням є використання державних коштів. Дана проблема потребує термінового вирішення, для підвищення ефек­тивності при плануванні та реалізації подальших програм регіонального розвитку туристичної сфери. Як було зазначено вище, обсяги фінансування регіона­льних програм є дійсно мізерними, і, за великим рахунком, не здатен вирішува­ти необхідні завдання.

Наявність регіональних програм розвитку туризму не відзначаються між­регіональним зв’язком, тобто туристичний продукт може буди представлений в одному регіоні, а сусідньому він буде відсутній, або інший. Це свідчить про диспропорцію у міжрегіональному контексті, що перешкоджає розвитку туриз­му в країні загалом. Більшість з цих програм (табл. 2.3), реалізуються до кінця 2015 р. Тобто, в подальшому, не відомо, чи будуть розроблятись і фінансува­тись аналогічні програми у найближчому майбутньому. Це загрожує втратою наявних туристичних ресурсів в регіонах, де не діє програма розвитку туристи­чної галузі, за рахунок значного зниження конкурентоспроможності пропозиції та споживання туристичного продукту [118].

Таким чином, попри існування (до того ж, не в усіх областях) регіональ­них програм розвитку індустрії туризму, недостатня їх методологічна пропрацьованість і брак фінансування лише частково вирішують наявні проблеми у цій царині.

<<< назад | зміст | вперед >>>