<<< назад | зміст | вперед >>>
Мосоров В. Малайзія очима українців
Школа
Скоро Новий рік, а це означає кінець шкільних канікул у Малайзії. Це означало, що потрібно вирішити питання про навчання для старших дітей. У Малайзії від листопада до кінця грудня шкільні канікули (тут все навпаки ніж в Україні - взимку діти мають найдовші канікули). Тому я вибрався до Департаменту освіти султанату Селангор, який знаходиться в його столиці Шах Аламі (мал. Shah Alam). Їздив я з двома малайзійськими колегами (Махаді і Хері), які згодились допомогти мені залагодити справи щодо освіти наших дітей, оскільки ми з дружиною бажали, щоб вони пішли саме до державної школи.
У Департаменті освіти штату сказали, що процедура видачі дозволу триватиме два місяці. Що ж, тут такі правила. Жорсткі вимоги зумовлені високим рівнем нелегальної еміграції у країні.
Існують інші можливості, зокрема відправити дітей до приватної школи. Існує кілька приватних типів шкіл у Малайзії - ісламські та міжнародні. Ціна залежить від школи. Так батьки, посилаючи дитину до ісламської школи, повинні заплатити 1000 РМ за реєстрацію, купити шкільну одежу, підручники і ще оплатити деякі витрати на подарунки та поїздки учнів. Оплата навчання в школі 300-350 РМ на місяць. Для не-мусульман така школа не підходить, бо предметів, пов'язаних з ісламом і культурою ісламу, є чимало. А в інтернаціональній школі, напр. Taranata, вчаться діти заможних батьків. Оплата за навчання 1000 РМ на місяць, а також додатково потрібно оплатити реєстрацію, послуги адміністрації та депозитний внесок - загалом це становить 3000 РМ. Цю суму сплачують одноразово. Це немалі гроші, якщо діти планують ходити недовго.
Останній вихід - це найняти приватних вчителів. Ціна за одну годину приватного вчителя починається від 30 РМ і вище - максимально до 80 РМ. Усе залежить від репутації викладача. Як правило, батьки посилають дітей підтягнути такі предмети як англійська, малайська, математика і природа.
Щодо дитячого садка, то в дитсадку, який знаходиться недалеко від нас, потрібно сплатити одноразовий внесок напочатку 565 РМ, а потім оплата залежить від того, як довго дитина перебуватиме в дитсадку: найкоротше від 8:30 до 12:30 - це коштує 130 РМ на місяць, що передбачає лише сніданок: найдовше від 8.30 до 18.00, така тривалість перебування охоплює сніданок, обід і підвечірок. Ціна 250 РМ за місяць. Якщо в сім'ї троє дітей, то простіше найняти опікунку, зазвичай іноземку, яка доглядатиме дітей. До речі, емігрантів легальних і нелегальних у Малайзії є багато. За статистичними даними, кожна третя, четверта особа - це негромадянин Малайзії. У деяких галузях працюють тільки іноземці. Зокрема, всі будівельники - немалайці. Країна бореться з нелегальним напливом іноземців з різних країн, насамперед із Індонезії, Філіппін, В'єтнаму, Китаю, М'янми, Бангладешу. Саме місто Шах Алам є супутником Куала Лумпура і є дуже подібним до нього. До речі, коли їдеш машиною від Куала Лумпура до Шах Алама, то невідомо, де кінчається одне місто, а починається інше. У Шах Аламі бачив відому на всю Малайзію місцеву мечеть. Цей грандіозний будинок збудував місцевий султан.
Повертаючись, ми заїхали до ресторанчика і я почастував моїх колег обідом. Малайці не люблять їсти в невідомих місцях, бо тоді можуть виникнути сумніви чи їжа приготована згідно з приписами ісламу. Тож їдять, як правило, в малайських ресторанах. На обід ми вибрали найкращий малайський ресторан, де готують з продуктів, вирощених у малайських селах. Ми замовили курку, яка зовсім маленька. А щоб освіжитись, попили коконасу - сік кокосового горіха з м'якоттю і льодом.
Інколи на шляху додому я призупинявся на узбіччі, щоб купити фруктів у місцевих продавців, які торгують тут скрізь. Особливо запам'яталась одна з перших моїх покупок. На столику у продавця був широкий вибір місцевих фруктів. Мене зацікавили великі жовто-зелені плоди.
- Скільки це коштує? - запитав, показуючи на плід розміром з видовжену диню і покритий зубчиками.
- Три ринггіти за кілограм, містер, - відповідає продавець.
- Зважте цей, - просив його. Плід заважив якраз 2 кг.
Дав 6 РМ і запитав як його їсти. Він пояснив, що плід їдять сирим, вистачить розрізати і їсти те, що всередині.
Забрав покупку і поїхав додому, щоб разом посмакувати цією екзотикою. Вдома розрізав цей фрукт, а він запах, наче ацетоном. Такий сильний запах, що ніхто з дітей не відважився не те, щоб попробувати, але й понюхати його. Всередині нього були якісь невеличкі плоди. Я наважився скуштувати, все-таки шкода витрачених грошей. Смак солодкавий з присмаком ацетону. З'їв кілька таких кульок з думкою: хоч би не зашкодило!
Дружина підказала мені, що це дуріан (durian) - найекзотичніший фрукт тропіків!
Плоди дуріану ростуть на дереві, яке має таку саму назву. Його батьківщина, як і прабатьківщина малайців - це Індонезія. Тепер його вирощують у всіх країнах Південно-Східної Азії. Плоди дуріану мають овальну форму (до 40 см довжини) і важать вони в середньому 2-3 кг. Покритий він шипами, звідки і його малайська назва duri, тобто - шип. Треба бути дуже обережним біля цього дерева, оскільки дозрілий плід, який падає з дерева на землю, може поранити або вбити людину на смерть. Тому його ще інколи називають найнебезпечнішим фруктом у світі.
Дуріан можна також варити і смажити. Роблять з нього пасту, додають до морозива чи коктейлів. Тим, хто хоче його попробувати чи купити, варто пам'ятати, що забруднений ним одяг пахне неприємно і запах може вразити співрозмовника. Ось тому в багатьох громадських місцях заборонено торгувати цим фруктом. Дорогі готелі, а також деякі аерокомпанії забороняють брати його із собою в номер чи в літак.
Що ж, треба було щось з ним зробити, жінка не хотіла тримати його в холодильнику? Ми зібрались їхати, тож по дорозі віддав цей фрукт сторожу-індусу який стояв на брамі і був вдячний мені за подарунок.
<<< назад | зміст | вперед >>>