<<< назад | зміст | вперед >>>

Мосоров В. Малайзія очима українців

Малайзійська екзотика

Головною ціллю сьогоднішньої поїздки був базар - справ­жній малайзійський базар. На відміну від України, їхні базари по­чинають працювати, коли сонце заходить, тобто приблизно від 19 до 23 год. Ці ринки змінюють свою дислокацію залежно від дня тижня. Один із таких базарів знаходиться недалеко від нас. У ятках продають різний "ширпотреб", але нас цікавлять свіжі овочі та фрукти. Враження від базару, як від "Клубу кіноподорожей" тільки ще з голосним супроводом продавців, які припрошу­ють покупців, кричать - "вар'є-вар'є" ("купуємо"), а також запаха­ми східних екзотичних плодів та їжі, яка готується на місці.

Для освітлення продавці використовують переносні ге­нератори, які працюють на бензині і голосно гудуть. Ми вибира­ли тропічні дари природи. А ось і ятка з дуріаном. Я вирішую ще раз спробувати його. Підходимо, вибираємо маленький дуріан. Ціна дуріана 8 РМ за кілограм, що відповідає приблизно 1,5 євро. Продавець люб'язно розрізає його - дає скуштувати. В ніс уда­ряє ні з чим незрівнянний запах ацетону і тухлятини! Попробу­вав м'якоть. Незручно було випльовувати, але смак знову нагаду­вав гниле м'ясо. Я жую, роблячи задоволений вираз обличчя. Про­давець запитав, чи цей дуріан підходить. Сказав, що так, заплатив гроші і забрав покупку. Ідучи далі, дружина сказала, щоб я їв там і не ніс "це" додому. В мене в роті присмак ацетону. Усвідомлюю, що їсти цей делікатес більше не зможу, незважаючи на те, що я є особою, яка не перебирає, особливо в їжі. Побачив, що на базарі стоїть жебрак. Підійшов до нього, кинув ринггіта і віддав йому па­кет із дуріаном. Чоловік втішився, що дістав такий смачний пода­рунок! Малайці, особливо старші, вважають цей плід делікатесом.

Тоді пригадалась одна історія, прочитана про Малайзію в Інтернеті. Один росіянин працював у Малайзії, але на каніку­ли їздив додому. Його знайомий з Росії попросив привезти щось екзотичного звідси. Тож росіянин привіз йому в подарунок дуріан. Після цього під час зустрічі його вже нічого не просили привезти.

Щоб перебити смак дуріана, який був у роті, вирішив ку­пити ананас. Ціна великого ананаса менше ніж 3 РМ, тобто при­близно 8 грн. Ананас це те, що мені найбільше смакувало. При­ходивши додому, після вечері нарізав його собі шматочками і їв, дивлячись телевізор. Одного разу ввечері з'їв цілий ананас, про­те не варто наїдатись ним настільки, бо наслідки можуть бути подібними, як після кавуна.

Серед малайзійських фруктів, крім добре відомих нам динь, кавунів, бананів чи апельсинів, у Малайзії ви побачите ще багато незвичайних фруктів.

Одним з них є рамбутан (мал. rambutan) "волохатий фрукт". Це плоди червоного чи жовтого кольору розміром, як грецький горіх, покриті наче м'якими волосинами, звідки і по­ходить назва цього фрукта "рамбут" - що означає малайською "волосся". Розрізаний плід містить всередині білий плід із кіс­точкою. Смак вишуканий, солодкавий. Рамбутан росте невели­кими гронами на величезних деревах. Плоди обривають разом з гілками, а потім уже з гілок обривають рамбутани.

Надзвичайно смачним фруктом є також мангостин (мал. mangosteen). Мангостин або інша його назва мангуста чи мангостан - це маленький фіолетово-коричневий фрукт, усе­редині якого є смачні дольки білого кольору, солодкаво-терпкі на смак. Розміром ці плоди нагадують невелике яблуко.

Цей соковитий фрукт так сподобався англійській коро­леві Вікторії, що було оголошено королівську нагороду кожному, хто привезе свіжі мангостини в Англію. Нагадаємо, що йдеться про XIX ст., коли літаків ще не було.

Є тут і знаменита на весь світ папайя - видовжений фрукт, покритий тонкою шкіркою. Недозрілий фрукт має зеле­ний колір, але, дозріваючи, поступово змінює колір на жовтий. Важливо купити його, коли він не є перезрілим. Малайзійці, ку­пуючи папайю, дивляться передусім на колір. Розрізавши плід, побачили жовто-червонувату м'якоть, яка на смак і вигляд тро­хи нагадує диню. Вибирати папайю треба вміти, найсмачнішою вона є тоді, коли 80% шкірки набуло жовтого кольору. їдять її сирою, але можна шматочки папайї додавати до салатів, запіка­ти чи робити з неї варення або сік.

Ще одним поширеним фруктом, який можна придба­ти в кожному закутку Малайзії, є карамболь або, як називають його європейці, зірочка (англ. starfruit). Плід має форму чо­тирьох виростів і на вигляд та на дотик наче покритий воском. Його м'якоть водяниста, хрумка і лише трішки солодкава. На смак він нагадує недозрілий аґрус, яблуко і... огірок. Карамболь прекрасно гамує спрагу.

До речі, варто зауважити, що всі листки тропічних де­рев не є ніжними на дотик, як наші українські, а жорсткі і наче покриті воском. Розірвати такий листок - це наче розірвати грубий папір. Такі властивості допомагають дереву затримати швидке випаровування води на тропічному сонці.

А як щодо наших рідних фруктів, хоча б яблук?! Яблу­ка в Малайзії не ростуть, і в малайській мові є лише їхня англій­ська назва епл (англ. apple). Яблука можна скуштувати лише ім­портні, але ціна на них дорожча, ніж у Європі. Так само і картоплю привозять з Австралії чи з Нової Зеландії, що коштує 5 РМ за 1 кг. Це приблизно 14 грн. До речі, ця ціна подібна до ціни на рис, який може коштувати від 5 до 25 грн. за кг.

Співробітники Малайської атомної агенції

У центральному парку Куала Лумпура (Татап Tasik Perdana)

Мечеть в адміністративній столиці країни, м. Путраджая

Малайзійська екзотика

<<< назад | зміст | вперед >>>