<<< назад | зміст | вперед >>>

Семенов В.Ф., Герасименко В.Г., Горбань Г.П., Богадьорова Л.М. Управління регіональним розвитком туризму

Тема 5. Управління розвитком туризму в обласному регіоні

5.1. Мета, принципи, інструменти й важелі управління регіональним розвитком туризму

Головною метою управління регіональним розвитком туризму є забезпечення збалансованого та комплексного розвитку регіону. Задачі управління регіональним розвитком зводяться до того, щоб забезпечувати:

1) вибір і обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку господарського комплексу регіону;
2) ефективне використання регіональних ресурсів;
3) ефективне функціонування соціально-економічного комплексу регіону;
4) високий життєвий рівень населення;
5) збалансоване рішення соціально-економічних задач та збереження якості навколишнього природного середовища;
6) реструктуризацію господарського комплексу регіону.

Управління регіональним розвитком туризму здійснюється за принципами:

- наукової обґрунтованості управлінських рішень, що передбачає їхню якість, засновану на об'єктивних економічних законах і результатах попереднього аналізу рівня регіонального розвитку туризму;
- погодженості всіх елементів системи управління регіональним розвитком туризму, що полягає у формулюванні адекватних цілей діяльності й розвитку регіонального рекреаційно-туристичного комплексу, виконанні для їхньої реалізації основних функцій регіонального управління, а також використанні необхідних методів управління при відповідному ресурсному забезпеченні;
- раціоналізації діапазону управління регіональним розвитком туризму, що полягає в розробці та функціонуванні ефективних організаційних структур управління, що забезпечують суб'єкту управління відповідну керованість об'єктом управління;
- оптимізації співвідношення централізації та децентралізації в процесі управління регіональним розвитком туризму, що полягає у забезпеченні раціонального об'єднання єдиноначальності й делегування повноважень, що дозволяє приймати якісні управлінські рішення і реалізовувати їх у запланований термін;
- формування та використання адекватної і достовірної інформації, організації інформаційних потоків для оптимізації й підвищення ефективності управління регіонального розвитку туризму;
- максимізації результату управління регіональним розвитком туризму при мінімізації ресурсних витрат, заснованого на одержанні запланованого результату управління при використанні необхідного обсягу природних, матеріально-технічних, фінансових, трудових і інформаційних ресурсів.

Специфіка регіонів визначає можливість використання в процесі управління регіональним розвитком туризму в кожному конкретному випадку набору інструментів, важелів і стимулів, що зумовлені на державному рівні, але відповідальність за формування й ефективне їхнє використання покладається на регіональні органи влади та місцеве самоврядування.

До інструментів управління регіонального розвитку туризму відносяться:

- регіональна, у тому числі й економічна, соціальна, туристична політика;
- концепція економічного й соціального розвитку регіону;
- концепція регіонального розвитку туризму й рекреації в регіоні;
- стратегія економічного й соціального розвитку регіону;
- стратегія регіонального розвитку туризму й рекреації в регіоні;
- регіональний маркетинг програми інвестиційного розвитку туризму в регіоні;
- баланси: трудових ресурсів регіону; фінансових ресурсів регіону; виробництва й розподілу продукції; зовнішньоторговельний, надання та споживання туристичних та курортно-оздоровчих послуг тощо;
- місцеві бюджети: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети і бюджети місцевого самоврядування.

Інструментами управління регіональним розвитком є: заборона, дозвіл,

примушення, трансферти, субсидії, премії, позики, кредити, програми, плани розвитку. Інструменти систематизують за ступенем універсальності та широті впливу, виділяючи макроінструменти та мікроінструменти.

Макроінструменти - це загальноекономічні регулятори, які впливають на поведінку багатьох економічних суб’єктів. Ці інструменти мають диференційовані, по кожному з регіонів, параметри (нормативи, ставки тощо) та умови загальнодержавної податкової, кредитної, інвестиційної, соціальної політики. Вони використовуються головним чином для вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів, подолання міжрегіональної диференціації підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки.

Мікроінструменти - це регулятори адресного впливу. Вони безпосередньо спрямовані на діяльність суб’єктів регіональної економіки, впливають на власників основних факторів виробництва - праці і капіталу з метою стимулювання їх активної участі в процесі регіонального відтворення. Макро- і мікроінструменти використовуються як центральним урядом, так і регіональними адміністраціями. Однак перші у більшій мірі застосовує центр, а другі - регіональною адміністрацією в управлінні регіональним розвитком. Така інструментальна орієнтація зовсім не виключає того, що центр для реалізації своїх задач може впливати на конкретні об’єкти, а регіональна влада застосовувати податкові, кредитні, цінові важелі впливу на всю економіку регіону.

Основними мікроінструментами є різного роду інвестиції (субсидії і знижки), вони надаються на конкретні об’єкти, які сприяють економічному розвитку регіону, на розширення виробництва експортної продукції, на створення нових технологій і проведення науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт (НДДКР), на поліпшення якості управління.

Варто всіляко користуватися економічними важелями, що сприяють процесу регулювання регіонального розвитку. Їхній діапазон містить у собі реалізацію економічних ініціатив, спрямованих на впровадження ефективних технологій управління й також звітність по використанню рекреаційно-туристичних ресурсів. Різні інструменти й важелі управління регіональним розвитком туризму не протиставляються, а застосовуються комплексно, вибірково, відповідно до обставин, характеру ситуацій і рівня поведінки людей. Ефективний стимулюючий вплив на економіку регіону отримується від громадського, державного і муніципального секторів. Основними напрямками такої діяльності є реалізація платних послуг підприємствам і населенню, створення виробничої та соціальної інфраструктури за рахунок бюджетів (центрального, регіонального, місцевого), проведення суспільних робіт, розподіл державних замовлень (закупівель) між підприємствами.

Рис.5.1. Управління регіональним розвитком туризму

Наведена схема (рис. 5.1) показує, що управління регіональним розвитком туризму слід розглядати як безперервний процес, що складається із кількох відносно самостійних підпроцесів. У просторово-часовому відношенні вони не мають суворої послідовності. Головні напрямки розвитку управління регіональним розвитком туризму:

- удосконалення системи регулювання господарської діяльності з урахуванням досвіду країн із розвиненою туристичною галуззю;
- формування нових соціально-економічних підходів до стратегії розвитку регіонального туристичного бізнесу й системи управління туристичними процесами на регіональному рівні;
- створення цільових програм розвитку туризму на рівні регіонів;
- формування стратегії розвитку туризму та розробка конкретних заходів щодо досягнення поставленої стратегічної мети;
- змішане (державне та ринкове) регулювання розвитку туристичної галузі;
- виділення пріоритетних видів (насамперед, внутрішнього, в'їзного, соціального, сільського) і напрямів державного регулювання розвитку туристичної галузі.

Туризм в регіонах України може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

<<< назад | зміст | вперед >>>