Бітківська Лідія, Кушнір Ірина
Наука і техніка сьогодні. 2026. №5(59). С.1265-1274.

Формування професійних компетентностей майбутніх учителів фізичної культури засобами спортивного орієнтування та спортивного туризму

Анотація. Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та розкриттю потенціалу спортивного орієнтування та спортивного туризму як інтегративних засобів формування професійних компетентностей майбутніх учителів фізичної культури в умовах реалізації концепції Нової української школи. У роботі проаналізовано сутність поняття «професійна компетентність» педагога фізкультурної галузі на сучасному етапі, виокремлено її ключові рівні (професійний, соціальний, особистісний, індивідуальний) та структурні компоненти. Доведено необхідність відходу від традиційного репродуктивно-рухового підходу у вищій педагогічній школі. Установлено, що специфічні завдання спортивного орієнтування (робота з картою, декодування топографічних знаків, вимірювання азимута та читання рельєфу) є потужним засобом розвитку когнітивної гнучкості, аналітичного мислення та багатозадачності здобувачів. Обґрунтовано роль топографічної грамотності у формуванні військово-прикладної компетентності вчителя в контексті безпекових викликів та викладання предмета «Захист України». Доведено, що засоби спортивного туризму виступають дієвим майданчиком для моделювання управлінської та логістичної діяльності майбутнього фахівця (проєктування маршрутів, забезпечення автономного бівуаку). Визначено, що командна взаємодія у поході базується на засадах «педагогіки співробітництва» і трансформується у прогностичну, комунікативну та соціально-громадянську компетентності педагога. У висновках схарактеризовано синергетичний ефект інтеграції спортивного орієнтування та туризму у процес підготовки кадрів, що забезпечує єдність високої фізичної витривалості, психоемоційної стійкості, екологічної етики та методичної креативності вчителя нового покоління.

Ключові слова: професійна компетентність, вища педагогічна освіта, вчитель фізичної культури, Нова українська школа, спортивне орієнтування, спортивний туризм, когнітивна гнучкість.

Постановка проблеми. Трансформація сучасної системи вищої освіти в Україні, зумовлена інтеграцією до європейського освітнього простору та вимогами Нової української школи (НУШ), актуалізує питання пошуку інноваційних підходів до підготовки фахівців галузі фізичної культури і спорту Сучасний учитель фізичної культури має володіти не лише базовими знаннями з теорії та методики викладання, а й широким спектром професійних компетентностей, що дозволяють організовувати змістовне дозвілля, оздоровчу та військово-патріотичну роботу в умовах безпекових викликів. У цьому контексті спортивне орієнтування та спортивний туризм постають як унікальні інтегровані засоби, що поєднують фізичне навантаження, прикладні навички виживання, когнітивний розвиток та емоційну стійкість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання підготовки майбутніх вчителів фізичної культури висвітлюють у своїх дослідженнях О. Ажиппо, О. Алєксєєв, О. Атамась, Д. Балашов, Н. Башавець, О. Безкопитний, Н. Винник, Т. Круцевич, П. Рибалко, Л. Сущенко, Н. Степанченко та ін., акцентуючи увагу на компетентнісному підході, готовності майбутніх вчителів до професійної діяльності, сутності та специфіці педагогічних умінь і навичок, а також механізмів їх формування в професійно-педагогічній підготовці.

Багато дослідників (Г. Безверхня, Б. Ведмеденко, І. Євстігнеєва, В. Кузьменко, В. Лисак, Я. Олексієнко, Б. Шиян та ін.) наголошують на зниженні інтересу сучасних школярів до традиційних уроків фізичної культури, низькому рівні позитивної мотивації учнів підліткового віку до занять фізичними вправами та спортом. Ключовими у підготовці вчителів фізичної культури дослідники вважають формування мотивації до здорового способу життя, професійний саморозвиток, а також уміння працювати з різними категоріями учнівської молоді.

Роль та місце спортивного орієнтування у професійній підготовці майбутніх фахівців з фізичного виховання та спорту досліджували І. Зігунова, А. Конох, І. Скрипченко та ін. В. Березовський, М. Горбань, О. Півень розглядають спортивне орієнтування як засіб формування всебічно розвиненої особистості школярів.

Підготовка майбутніх фахівців фізичної культури до спортивно-туристичної діяльності стала предметом наукового інтересу В. Ганопольського, О. Дишко, Л. Дурової, М. Зубалія та ін. Сучасні підходи до мотивації активного туризму та його значення для розвитку фізичного виховання серед учнів закладів загальної середньої освіти розглядають І. Васкан та І. Штефюк. Дослідження І. Ткачівської присвячено підготовці а майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи з учнями. Попри ґрунтовність наявних розвідок, механізми формування саме професійних компетентностей (організаторських, методичних, рекреаційних тощо) через специфічний інструментарій цих видів спорту потребують глибшого теоретико-методологічного аналізу.

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та розкритті потенціалу спортивного орієнтування та спортивного туризму як ефективних засобів формування професійних компетентностей майбутніх учителів фізичної культури, що забезпечують їхню готовність до інноваційної педагогічної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Протягом останніх десятиліть перед вітчизняною вищою педагогічною школою постало стратегічне завдання підготовки фахівців нового типу, здатних гармонійно поєднувати фундаментальну теоретичну базу з прикладними навичками в умовах стрімкого розвитку інформаційного суспільства та глобальної цифровізації освітнього простору. Вектори реформування галузі та стратегічна роль вчителя в цьому процесі чітко регламентовані базовими нормативно-правовими актами, зокрема Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту», Концепцією розвитку педагогічної освіти, а також Професійним стандартом вчителя. Ці документи визначають зміщення акцентів із репродуктивної (знаннєвої) парадигми на продуктивну - діяльнісну та компетентнісну.

Розв’язання зазначеного завдання вимагає від академічної спільноти інтенсивного пошуку, теоретичного обґрунтування та практичного впровадження принципово нових, більш ефективних засобів і методів навчання. Відповідно до особливостей сучасного етапу розвитку вищої педагогічної освіти в Україні, здійснюється глибоке реформування змісту підготовки майбутніх учителів. Стосовно фахівців фізичної культури та спорту, ця трансформація полягає в диверсифікації вимог до їхньої професійної компетентності. Сучасний ринок освітніх послуг вимагає від вчителя фізичної культури не просто демонстрації високих спортивних результатів чи вміння суто технічно виконувати рухові дії, а готовності проєктувати гнучке, варіативне та безпечне фізкультурно-оздоровче середовище. У зв’язку з цим в освітній процес закладів вищої освіти активно впроваджуються інноваційні інтерактивні технології фахової підготовки, спрямовані на стимуляцію самостійності та креативності студентів.

На даний час гостро постає проблема підготовки майбутніх учителів фізичної культури, які не лише володіють глибокими спортивно-педагогічними знаннями, анатомо-фізіологічною базою та профільними практичними навичками, а й здатні кваліфіковано, адаптивно та диференційовано використовувати цей інструментарій у майбутній педагогічній діяльності. Професійна лабільність вчителя має виявлятися у здатності ефективно реагувати на специфічні освітні потреби різних категорій учнів (зокрема, в умовах інклюзивного навчання), розробляти інтегровані уроки та впроваджувати елементи неформальної освіти (квести, гейміфікацію, рекреаційні заходи на відкритому повітрі).

У загальній системі фізкультурної освіти виняткового значення набуває професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту, що безпосередньо спрямована на формування інтегральної професійної компетентності особистості. Рівень цієї компетентності має бути об’єктивно достатнім для успішної організації фізичного виховання різних верств населення - від учнів початкової школи до дорослого населення в межах оздоровчих та рекреаційних програм. Орієнтація на актуальні вимоги ринку праці змушує вищу школу формувати у здобувачів високу конкурентоспроможність, яка базується на універсальних навичках (soft skills): комунікативній мобільності, здатності до управління ризиками, лідерстві, командній взаємодії та емоційній стійкості в кризових чи стресових умовах.

Подібна зміна професійного профілю майбутнього педагога актуалізує необхідність переосмислення самого процесу його підготовки у закладах вищої освіти.

Інтеграція гнучких навичок (soft skills) у структуру фахових умінь свідчить про те, що сучасний фахівець має оцінюватися не за локальними критеріями сформованості окремих знань, а за комплексним показником його професійної зрілості. Саме тому базовою категорією постає «професійна компетентність», яка інтегрує в собі зазначені особистісні та прикладні атрибути.

У науковому дискурсі цей термін виражає єдність теоретичної обізнаності й практичної готовності до професійної діяльності в цілісній структурі особистості й характеризує її професіоналізм. Професійна компетентність визначається рівнем професійної освіти, індивідуальними здібностями й досвідом особистості, її мотивацією до самовдосконалення, а також творчим і відповідальним ставленням до професійної діяльності.

Компетентнісний підхід підсилює власне практико-орієнтованість освіти, висуває на перший план не лише інформованість здобувача, а й його здатність успішно вирішувати життєві та професійні проблеми, акцентує увагу на результатах освіти. Причому результат розглядається не як сума засвоєної інформації, а спроможність випускника ефективно діяти в різних проблемних ситуаціях.

Теоретичні засади компетентнісного підходу в освіті обґрунтовані Н. Ашиток, І. Бехом, Н. Бібік, О. Глузманом, Р. Гуревичем, І. Зязюном, В. Лунячеком, О. Пометун, В. Радкевич, О. Савченко, С. Сисоєвою та ін. Серед дослідників існують різні думки щодо розуміння компетентнісного підходу, як такого, який:

• спрямовує освітній процес на формування й розвиток ключових і предметних компетентностей [5];
• спрямовує освітній процес на формування й розвиток ключових компетентностей, а також сприяє формуванню в майбутніх фахівців вміння ефективно вирішувати професійні завдання різного рівня складності на основі здобутих знань і власного набутого досвіду [2];
• розглядає професійну компетентність майбутнього фахівця як властивість його особистості, що характеризує рівень його інтеграції до професійного середовища [6, с.11].

Дослідники відзначають, що основним критерієм професійної компетентності фахівця є суспільна значущість результатів його праці й розглядають її на кількох рівнях:

• професійному - забезпечує належний рівень виконання професійної діяльності, проєктування професійного саморозвитку;
• соціальному - характеризує виконання спільної діяльності у професійному середовищі із застосуванням прийнятих у ньому прийомів професійної взаємодії;
• особистісному - сприяє реалізації потенціалу особистості в професійній діяльності, запобігає професійним деформаціям;
• індивідуальному - відкриває шлях до самореалізації, розвитку і збереження індивідуальності суб’єкта професійної діяльності, його професійного самовдосконалення, уникнення професійного вигорання, вироблення вміння раціонально організувати свою трудову діяльність [4, с.123-124].

Професійна компетентність вчителя фізичної культури - це складне системне утворення, елементами якого є:

• професійні знання про зовнішній і внутрішній світ дитини;
• професійні уміння як психічні утворення, що полягають у засвоєнні здобувачем техніки професійної діяльності;
• професійні навички, тобто дії, які сформовані в навчальному процесі і доведені до автоматизму;
• професійні позиції як сукупність сформованих установок і орієнтацій, ставлення до учнів, батьків і колег, які визначають характер професійної діяльності та поведінки вчителя;
• індивідуально-психологічні особливості фахівця - поєднання різних функціональних виявів психіки, які визначають індивідуальність вчителя, його стиль професійної діяльності, поведінки тощо;
• внутрішня мотивація вчителя до постійного саморозвитку, творчості та самовдосконалення [1, с.41].

Професійна підготовка учителя фізичної культури складається з 5-ти блоків, кожен з яких містить перелік необхідних знань, умінь, навичок і компетенцій, що мають першочергове значення для майбутньої професійної діяльності учителя фізичної культури: науково-теоретичної, методичної, організаторської підготовки; підготовки з матеріально-технічного оснащення занять; підготовки із виконання правил безпеки у процесі занять фізичними вправами.

Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури вимагає залучення засобів, які б володіли інтегративним виховним та розвивальним потенціалом. Аналіз структури професійної компетентності фахівця (зокрема її науково-теоретичного, методичного, організаторського та безпекового складників) дозволяє стверджувати, що найбільш релевантним та комплексним дидактичним інструментарієм володіють такі прикладні види спорту, як спортивне орієнтування та спортивний туризм. Вони виступають не просто як елементи рухової активності, а як цілісні психолого-педагогічні системи, що моделюють реальні життєві та професійні виклики.

Особливістю спортивного орієнтування є гармонійне поєднання фізичного та розумового розвитку, ефективне зняття нервового напруження, тощо. За даними медичних досліджень, спортивне орієнтування займає одне з перших місць за кількістю споживаного кисню на 1 кілограм ваги спортсмена, а за розумовим навантаженням поступається лише шахам. Цей вид спорту випереджає інші у швидкості набуття таких необхідних людині компетентностей і навичок, як самостійність, рішучість, самодисципліна, наполегливість у досягненні мети, вміння володіти собою, правильно мислити в умовах фізичних навантажень тощо. Дослідники відмічають , що в багатьох школярів, які регулярно займаються орієнтуванням, помітно поліпшується успішність, вони стають більш організованими, зібраними, дисциплінованими [3, с.308].

Спортсмен повинен одночасно виконувати кілька завдань:

• утримувати високий темп бігу;
• зіставляти карту з місцевістю;
• обирати оптимальний шлях між контрольними пунктами та миттєво коригувати свої дії у разі помилки.

Це розвиває аналітичну здатність та когнітивну гнучкість. У професійній діяльності вчителя це трансформується у вміння швидко приймати нестандартні рішення в динамічних умовах шкільного середовища та здатність до багатозадачності.

Робота з картою - це процес декодування складної символьної інформації у реальні просторові образи, що вимагає опанування мови спортивних карт (система умовних знаків IOF), роботи з масштабом, вимірювання азимута за допомогою рідинного компаса та читання рельєфу за допомогою горизонталей. В умовах сучасних безпекових викликів в Україні, вчитель фізичної культури стає ключовою фігурою у викладанні основ орієнтування в межах предмета «Захист України» або гурткової роботи. Володіння топографією формує військово-прикладну компетентність, що є критично важливою для формування національної стійкості молоді.

Спортивне орієнтування вимагає від студента здатності зберігати «холодний розум» у ситуаціях невизначеності (наприклад, втрата орієнтування в лісі), таким чином формується навичка саморегуляції та подолання стресу. Вчитель, який пройшов школу спортивного орієнтування, демонструє вищу емоційну стабільність, впевненість у власних силах і здатність до самостійної діяльності без зовнішньої підтримки.

Крім того спортивне орієнтування дозволяє вчителю відійти від стандартних уроків у спортзалі. Здобувачі навчаються створювати навчальні квести, інтелектуальні ігри на місцевості (фотоорієнтування, орієнтування в лабіринті), що відповідає концепції НУШ щодо «навчання через гру». Це формує проєктивно-технологічну компетентність - здатність конструювати цікавий та результативний освітній контент.

Таким чином, засоби спортивного орієнтування у підготовці майбутнього вчителя виконують подвійну функцію: з одного боку, вони забезпечують високий рівень фізичної витривалості та прикладної підготовки, а з іншого - стають потужним інструментом розвитку інтелекту, самодисципліни та методичної креативності, що є фундаментом професіоналізму сучасного педагога.

На відміну від індивідуального характеру орієнтування, спортивний туризм базується на колективній взаємодії, що дозволяє формувати у майбутнього вчителя навички управління групою в екстремальних та непередбачуваних умовах.

Професійна діяльність учителя фізичної культури невід’ємно пов’язана з відповідальністю за життя та здоров’я учнів. Спортивний туризм є найкращим полігоном для відпрацювання цієї компетенції. Під час опанування техніки пішохідного або водного туризму майбутні вчителі фізкультури вивчають алгоритми страховки та самостраховки, правила наведення переправ, надання домедичної допомоги в польових умовах. Це формує прогностичну компетентність - здатність вчителя передбачати потенційні загрози (травмонебезпечні ділянки, зміна погодних умов) та оперативно впроваджувати заходи безпеки.

Окрім того, організація туристичного походу - це складний багаторівневий проєкт, що вимагає від педагога навичок менеджера та логіста. Здобувачі навчаються розробляти маршрути (відповідно до вікових категорій школярів), здійснювати розрахунок калорійності харчування, підбирати спорядження та забезпечувати автономне життєзабезпечення групи (облаштування бівуаку), таким чином розвивається управлінська компетентність.

Туристична група в поході - це модель суспільства в мініатюрі, де успіх залежить від кожного учасника. Подолання природних перешкод, спільне приготування їжі та нічна варта біля багаття створюють умови для глибокої соціальної взаємодії. Майбутній учитель опановує методику «педагогіки співробітництва». Спортивний туризм формує комунікативну компетентність та здатність розв’язувати міжособистісні конфлікти в групі, що виникають на фоні фізичної втоми.

Туризм також неможливий без занурення у природне та історико-культурне середовище. Вивчення флори та фауни регіону, ознайомлення з пам’ятками історії під час маршруту, дотримання принципів «Leave No Trace» (не залишай слідів) формує соціально-громадянська компетентність.

Вчитель стає провідником екологічної свідомості та патріотизму, навчаючи дітей любити та берегти свій край не через підручники, а через власний досвід.

Спортивний туризм у системі підготовки майбутніх вчителів фізичної культури виступає як потужний інтегратор організаторських здібностей, високої особистої відповідальності та виховної майстерності. Він забезпечує перехід від репродуктивного викладання вправ до активного формування особистості учня в процесі спільної діяльності на лоні природи.

Висновки. Проведене теоретичне обґрунтування дозволяє констатувати, що в умовах сучасних безпекових та освітніх викликів підготовка вчителя фізичної культури має вийти за межі традиційного репродуктивно-рухового підходу. Професійна компетентність сучасного педагога є багатокомпонентним системним утворенням, формування якого ефективно реалізується за допомогою засобів спортивного орієнтування та спортивного туризму.

Синергетичний ефект використання цих дисциплін у закладах вищої освіти забезпечує:

• інтенсифікацію когнітивної гнучкості;
• розвиток топографічної грамотності як елемента військово-прикладної готовності;
• формування стресостійкості та навичок швидкого прийняття рішень у дефіциті часу;
• розвиток організаційно-управлінських та логістичних навичок,
• опанування алгоритмів безпеки й страховки;
• а також формування соціально-громадянської та екологічної свідомості через командну взаємодію в природному середовищі.

Література

1. Грибан Г., Мичка І, Жуковський Є., Цимбалюк Н., Айунц В., Косенко Н. Особливості формування професійних компетентностей у бакалаврів - майбутніх вчителів фізичної культури закладів загальної середньої освіти // Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. 2025. Серія 15. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (Фізична культура і спорт). №6(193). С.40-43.
2. Красільнікова О. Компетентнісний підхід як основа філософії освіти // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. 2018. №1. С.147-156.
3. Півень О.П., Горбенко М.І. Особливості спортивного орієнтування як засобу оздоровлення школярів. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. 2020. Вип.3К(123). С.307-310.
4. Повстин О.В., Козяр М.М. Значення «soft skills» у формування управлінських компетентностей фахівців у галузі безпеки людини // Вісник Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. 2019. №20. С.122-127.
5. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. К.: А.С.К., 2004. 192 с
6. Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: монографія / за ред. О.А. Дубасенюк. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. 412 с.

Bitkivska Lidiia, Kushnir Iryna. Developing the Professional Competencies of Future Physical Education Teachers through Sport Orienteering and Sport Tourism

Abstract. The article is devoted to the theoretical justification and exploration of the potential of sport orienteering and sport tourism as integrative means for developing the professional competencies of future physical education teachers within the framework of the New Ukrainian School concept. The paper analyzes the essence of the concept of «professional competence» of a physical education teacher at the present stage, identifies its key levels (professional, social, personal, individual), and structural components. The paper demonstrates the need to move away from the traditional reproductive-motor approach in higher teacher education. It is established that the specific tasks of sport orienteering (working with a map, interpreting topographic symbols, measuring azimuths, and reading terrain) are a powerful tool for developing students’ cognitive flexibility, analytical thinking, and multitasking skills. The role of topographic literacy in shaping a teacher’s military-applied competence in the context of security challenges and teaching the subject «Defense of Ukraine» has been substantiated. It is proven that the tools of sports tourism serve as an effective platform for modeling the managerial and logistical activities of a future specialist (route planning, ensuring an autonomous bivouac). It is determined that team interaction during a hike is based on the principles of «cooperative pedagogy» and transforms into the teacher’s prognostic, communicative, and socio-civic competencies. The conclusions characterize the synergistic effect of integrating sport orienteering and sport tourism into the training process, which ensures the unity of high physical endurance, psycho-emotional resilience, environmental ethics, and methodological creativity in the new generation of teachers.

Keywords: professional competence, higher pedagogical education, physical education teacher, New Ukrainian School, sport orienteering, sports tourism, cognitive flexibility.

DOI: 10.52058/2786-6025-2026-5(59)-1265-1274.