Чепурда Л.М.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 27-29 жовтня 2021 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2021. 202 с. С.167-170.

Інклюзивний туризм та інклюзивне освітнє середовище: міждисциплінарний підхід до освітньої та соціальної інклюзії людей з інвалідністю

Сьогодні проблема інклюзії є вкрай актуальною, адже в Україні та світі людей з особливими потребами нараховується близько 15%, тому є необхідним пошук інноваційних, але водночас ефективних видів соціально-психологічної реабілітації людей з обмеженими можливостями, серед яких можна назвати інклюзивний туризм. Інклюзивний туризм забезпечує доступність туристичних послуг для всіх категорій громадян, тобто пристосування інфраструктури туристичних центрів і об’єктів туристичного показу до різних потреб людей, в тому числі людей з інвалідністю, людей похилого віку, їх опікунів і членів сімей, людей з тимчасовими обмеженими можливостями, батьками з дитячими колясками, сімей з маленькими дітьми [1].

У цьому контексті задача навчальних закладів, які готують фахівців з туризму, готельно-ресторанної справи, має бути спрямована на розвиток інклюзивного туризму, формування стратегії підготовки фахівців для галузі туризму, які б мали навички та компетенції для роботи із категорією туристів з особливими потребами, адже інклюзивний туризм дозволяє залучити в туристичну діяльність будь-яку людину, незалежно від її фізичних та психологічних можливостей. Виклики, що виникають при такій діяльності:

• питання міждисциплінарного підходу до освітньої та соціальної інклюзії людей з інвалідністю;
• психолого-педагогічні основи професійного становлення та самореалізації молоді в інклюзивному освітньому середовищі;
• організація медичної, фізичної та спортивної реабілітації людей з інвалідністю;
• удосконалення інформаційно-комунікаційних технологій інклюзивного навчання та правових й організаційних засад формування та розвитку інклюзивного освітнього середовища.

Найбільш перспективним вектором розвитку інклюзивного туризму є поширення та популяризація сільського зеленого туризму. І в цьому випадку Україна може вийти на перші позиції і стати лідером напряму, зважаючи на те, що карантинні обмеження через пандемію СOVID-19, обмеження або тимчасове припинення міжнародного сполучення та діяльності певних видів туризму призвели до активного розвитку внутрішнього зеленого, сільського, агротуризму. Для України це створило можливість готувати відповідні кадри та забезпечувати їх робочими місцями у територіальних громадах. Це створює також перспективу для розвитку освітніх послуг через необхідність напрацювання вимог та стандартів, курсів підготовки для власників агроосель щодо прийому осіб з інвалідністю тощо. В даному випадку важливим соціальним внеском як туристичної галузі, так і освіти в цілому є шанс покращити якість життя для осіб з особливими потребами.

Наразі персонал підприємств туристичної інфраструктури України не підготовлений до обслуговування туристів з інвалідністю або іншими особливими потребами, що створює відчутні перешкоди для розвитку інклюзивного туризму. Інфраструктура і фізичне середовище (дороги, парки, сквери та ін.) часто недоступні для усіх категорій інклюзивних туристів. Відсутні діючі законодавчі механізми, які б стимулювали розвиток інклюзивного туризму. Ще одна проблема - недостатнє інформаційне забезпечення - туристи з особливими потребами не можуть знайти інформацію щодо доступних умов для туризму, або не впевнені, що інформація достовірна [2].

Задача, що стоїть перед індустрією, - необхідна доступність - передбачає реалізацію концепцій безбар’єрної архітектури шляхом створення інклюзивного туристичного простору, інфраструктури, спорудження об’єктів нерухомості відповідно до норм та стандартів інклюзивності. Почасти це можна прослідкувати на прикладі Черкаської області, а саме зеленої садиби «Коло друзів», в якій було облаштовано під’їзди, територію та будинок відповідно до загальних будівельних вимог, щоб зробити їх доступними для осіб з інвалідністю.

Ще одним аспектом проблеми інклюзивності протягом багатьох років є фізична дискримінація та дискримінація, пов’язана з психологічними особливостями. Це спричинено різними факторами:

• суспільство намагається ізолювати або відмежуватися від людей з інвалідністю;
• люди з інвалідністю зазнають як умисної, так і неумисної дискримінації стосовно працевлаштування, доступу до державних установ, транспорту, комунікацій та рекреації;
• відсутності необхідної юридичної допомоги для осіб з інвалідністю, які зазнали дискримінації;
• низьких соціальних позицій, що вимушено займають люди з особливими потребами тощо.

На прикладі Черкаської області ми можемо прослідкувати позитивні зрушення в цьому напрямі, які вдалось реалізувати завдяки співпраці освітніх закладів та громадських установ. На території області активно розвивається інклюзивний реабілітаційний туризм як технологія корекційної роботи з дітьми-інвалідами та ветеранамии АТО/ОСС. Унікальні для України програми каністерапії реалізуються Черкаським обласним клубом службового собаківництва ТСО України. Каністерапія є одним із видів лікування та реабілітації людини за допомогою спеціально відібраних і навчених собак під наглядом кваліфікованих фахівців, і виявляється найефективнішим методом для дітей і літніх людей, які часто є найбільш вразливими категоріями щодо соціалізації та емоційного благополуччя. Це не тільки реабілітація, це може бути абілітація для дітей, які народилися із певними особливостями психофізичного розвитку: із синдромом Дауна, із ДЦП, із розладами аутичного спектру. Також розробляються каністерапевтичні програми для підготовки собак-помічників ветеранів; собаки навчені приносити власнику-ветерану одяг, взуття, воду або пакет продуктів із магазину. Але головне в терапії, що людина не почувається самотньо, це значна психологічна та фізична підтримка людей, у яких спостерігається подавлений, депресивний стан, ПТСР. Такі програми також реалізуються громадською організацією «Друг героя». Ще одним напрямом інклюзивного реабілітаційного туризму на Черкащині є іпотерапія, яка реалізується на базі кінно-спортивного клубу «СВАН».

До інших викликів, які стоять на заваді розвитку інклюзивного туризму в Черкаській області і на Україні в цілому, слід віднести недоступність більшості видів транспорту для людей з інвалідністю та недостатню інклюзивність культурно-розважальних об’єктів. Тож наразі основним завданням закладів освіти у розвитку інклюзивного суспільства і туристичної галузі як його складової, є забезпечення якісних освітніх послуг щодо супроводження туристів шляхом навчання персоналу відповідним кваліфікаціям.

Список використаних джерел

1. Інклюзивний туризм для осіб з інвалідністю. URL: https://www.ispf.gov.ua/news/inklyuzivniy-turizm-dlya-osib-z-invalidnistyu.
2. Інклюзивний туризм - новий вид реабілітації людей з інвалідністю. URL: https://dmu.edu.ua/ru/novini/178-inklyuzivnij-turizm-novij-vid-reabilitatsiji-lyudej-z-invalidnistyu.