Данилова К.В.
Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф.
«Туристично-рекреаційна сфера: виклики
сучасності» (м. Хмельницький, 22 квітня 2026 р.)
Хмельницький: Хмельницький: Хмельницький
університет управління та права імені
Леоніда Юзькова, 2026. 231 с. С.174-177.

Палацо-паркові ансамблі Хмельниччини в туристичних маршрутах Україною

За останні десятиліття в Україні бурхливо розвивається внутрішній туризм. Мальовничість і різноманіття нашої держави викликає щире захоплення і жвавий інтерес в усьому світі. За роки незалежності значно поліпшилась необхідна інфраструктура, як то: сучасні готелі та хостели, модернізувалися заклади харчування (готелі «Сім Днів» та «Клеопатра» у Кам’янець-Подільському, «Royal Palace» та «Reikartz» у Хмельницькому тощо). З 2022 року, коли розпочалося широкомасштабне вторгнення і туристичний вектор спрямувався на недовгі подорожі по області.

Особливе місце у туристичному просторі належить унікальним творам мистецтва - палацово-парковим ансамблям. Палацово-паркове мистецтво і, в цілому, архітектурно-ландшафтне, нараховує не одну сотню років. Описи парків збереглися у трактатах давніх істориків, філософів, а також в творах поетів та письменників.

Сади й парки були тісно пов’язані не лише з ідеями та смаками суспільства, а й з побутом господарів, з життям сучасників. Сади в кожну епоху відповідно до використання: для роздумів, поетичних мрій, духовних колегіумів, а в середні віки - для молитов та благочестивих бесід, в більш пізні часи - для прийому гостей.

Архітектура резиденцій Волині та Поділля пов’язана з історією української та європейської культур XVIII-XIX століть. В межах сучасної Хмельниччини збереглися корені відомих шляхетних родів, які залишили у спадок шедеври європейського мистецтва: Потоцькі (Антоніни), Орловські (Маліївці), Санґушки (Ізяслав, Славута), Гіжицькі (Новоселиця), Яблоновські (Ганнопіль, Старий Кривин, Плужне). Власники маєтків замовляли проекти садиб та парків знаменитим архітекторам Європи - італійцям, французам, полякам. Будівництво маєткових палаців почало бурхливо розвиватися після третього поділу Польщі, коли Волинь і Поділля перейшли до складу Всеросійської імперії, а Польща втратила незалежність і Варшава перестала бути столицею. Знаних архітекторів, які працювали у Варшаві в часи Королівства Польського, особливо при королі Станіславові Авґусті, зустрічаємо на Волині і Поділлі. Саме тоді створюються довершені палаци, мистецька вартість яких не поступається найвидатнішим зразкам палацового будівництва Європи.

Серед відомих архітекторів того часу, що працювали на теренах теперішньої Хмельниччини, особливу увагу заслуговують:

• італієць Пауло Антоніо Фонтана (Ганнопільський палац), один з авторів Королівського палацу в Варшаві;
• італієць Домініко Мерліні (Маліївецький палац), автор короліьвського палацу в Лазенках та палацу Красінських у Варшаві;
• поляк Якуб Кубицький (Самчиківський палац);
• австрієць Фердинанд Фельнер (Антоніни), автор проєкту оперного театру в Одесі;
• литовець Вальдемар Федера (Маків).

Поруч з архітекторами на території Волині та Поділля працюють відомі паркознавці та ландшафтні архітектори. Найбільший внесок у будівництво парків вніс ірландець Діонісій Мак-Клер. Саме за його участі було закладено Малієвецький, Самчиківський, Маківський, Новоселицький, Кривинський парки. Пейзажний архітектор Шульц Кайзер є автором маєткового парку в Антонінах. Людвіг Метцель створив парк «Софіївка» в Умані та парк в Киселях, що на Старокостянтинівщині. Парк в усі часи і в усіх стилях повинен був слугувати музеєм живої природи, тому розведення екзотичних рослин, їх інтродукція та акліматизація були поширені у багатьох парках, де працювали досвідчені ботаніки та садівничі. Спеціально спорядженими екіпажами з різних країн світу доставляли для цього різноманітні рослини.

У виборі рослин садівничі не обмежувались архітектурним ефектом, який вони могли б створювати. Важливими були рідкісність, дорожнеча рослин, почуття здивування, захоплення і новизни, які вони викликали. Дендрофлора парків створюється на базі існуючого природного лісового масиву поблизу міст чи сіл, при цьому шляхом реконструктивного вирубування та насадження деревно-кущової рослинності формувались чудові пейзажі. Про це свідчить наявність багатовікових дерев, що збереглися до нашого часу та безпосереднє прилягання лісу до території парку. Основу формування більшості паркових пейзажів становлять аборигенні породи дерев та кущів: дуб звичайний, граб звичайний, клен польовий, липа серцелиста тощо.

Обов’язковим компонентом кожного садибного парку є велика кількість хвойних порід, крони різних відтінків яких збагачують композиції паркових пейзажів, надають їм високої довершеності не лише в літній період, але й узимку. Велика роль в їх створенні належала місцевим майстрам-будівельникам. Їх знання та досвід вдосконалювались з роками, переходили з покоління в покоління, ставали національним надбанням.

На території сучасної Хмельницької області знаходиться біля ста палацо-паркових ансамблів кінця XVIII - початку XX ст. Природа Хмельниччини багата і різноманітна через унікальне поєднання особливостей Поділля та Полісся. Саме це і приваблювало відомих архітекторів і паркобудівників. Слід зауважити, що для туристичного огляду доступні ті комплекси, де є музеї, або заповідники. Після буремних подій минулого століття - війн, революцій, змін існуючих режимів - вціліло лише 27 старовинних садово-паркових комплексів. Двояке значення для гарного збереження пам’ятки мало розміщення в колишніх палацах клубів, професійно-технічних училищ (Ілляшівка, Ладиги, Гриців - на півночі), санаторіїв (Маліївці, Удріївці, Михайлівка, Балин - на півдні). Завдяки розташуванню селищної ради у колишньому панському гаражі в Антонінах нам залишилася частинка фахверкової архітектури. Натомість розміщення спеціалізованих лікувальних закладів, геріатричних інтернатів, виправних колоній у колишніх маєтках робить їх огляд недоступним. До прикладу, назавжди втрачені оригінальний неоготичний палац з баштою в селі Кривчик та своєрідний еклектичний палац родини Скибіневських в селі Голозубинці на Дунаєвеччині.

Отож, найбільш пристосованими для повноцінного туристичного огляду на Хмельниччині є три палацово-паркових комплекси: Державний історико-культурний заповідник «Самчики», Малієвецький обласний історико-культурний музей та комплекс в Антонінах.

Поява палацово-паркового ансамблю в Маліївцях завдячує родині Орловських. Палац зведений у стилі раннього класицизму архітектором Доменіко Мерліні (окремі мистецтвознавців не виключають, що автором або співавтором міг бути Якуб Кубицький). Ансамбль стоїть на виступі крутого схилу, на підвищеній частині рельєфу; побудований з гладких блоків тесаного пісковика. Палац прямокутний, з двома бічними одновісьовими та тривісьовими ризалітами. На центральному ризаліті - портик з колонами тосканського ордену. Паркова частина палацу вирішена парадно, з використанням скульптур - погрудь шести атлантів; чотирьох круглих колон у центральному ризаліті та чотирьох балконів, рустованих пілонів, що обмежують галерею. Близько 1826 року дружина Адама Орловського Роза Бельська до східної частини добудувала великий зимовий сад з оранжереєю. Гармонію підсилює кам’яна огорожа та водонапірна вежа.

Англійський ландшафтний парк площею 17,2 га. створив Діонісій Мак-Клер разом з садівником - біологом Д. Клігером. Парк доповнює і регулярне мереживо доріжок у формі кленового листя, і багато різновидів дерев та кущів, ендемів та реліктів. Родзинкою та головною атракцією парку є скеля з 18-метровим штучним водоспадом, навколо якого - ставочки з кам’яним островом.

Малієвецький обласний історико-культурний музей було зареєстровано 29 вересня 2021 року. Історія його створення розпочалася восени 2020 року. З того моменту, коли де-факто перестав функціонувати обласний дитячий спеціалізований санаторій «Світанок». Санаторій розміщувався в стінах садиби. Попри суперечливі моменти і повне ігнорування історичної цінності архітектурного комплексу санаторій все ж залишався його хранителем.

У грудні 2020 року громадські активісти почали бити на сполох, а громадська організація «Малієвецька спадщина» організувала волонтерську толоку, на якій небайдужі люди заготовили дрова для опалення палацу.

На активний волонтерський рух відреагувала обласна влада, яка вивчила ситуацію, і 8 квітня 2021 року сесія Хмельницької обласної ради затвердила створення комунального закладу культури «Малієвецький обласний історико-культурний музей».

У минулому одним із найкрасивіших і найбагатших на волинських та подільських землях вважався палацо-парковий ансамбль в Антонінах (нині селище на Красилівщині), що належав найзаможнішій родині Потоцьких. Розквіт містечка поклав регент королівської канцелярії Ігнатій Мальчевський. Він перейменував село Холодьки на честь коханої дружини Антоніни і заклав палац з парком в кін. XVIII ст. Продовжив його історію останній з шляхетної родини - Юзеф Потоцький (1862-1922). У 1879 році в Антоніни запросили французького архітектора Франсуа Арво та німецького ландшафтного архітектора Шульца Кайзера. До палацу добудували ряд приміщень для прислугі. Шарм маєткові додали два парадні в’їзди і кована огорожа. Побудову парку площею 14,4 га. було створено в ландшафтному стилі. Біля палацу - чітко виражений регулярний стиль.

Зараз по території парку проходить сім основних алей: ялини європейської, туї західної, липи серцелистої, горобини звичайної, клена гостролистого, берези пухнастої і верби білої форми плакучої. У парку росте 48 видів, форм, гібридів дерев і кущів. Особливу увагу привертають модрина польська, сосна чорна, ялина колюча, бархат амурський, бук лісовий пурпуролистої форми, вільха чорна, горіх маньчжурський.

У 1990 році Красилівський машинобудівний завод спільно з Київським інститутом «Укрінжпроєкт» розробили проект реконструкції парку. Відтоді почали відновлювати цегляну огорожу навколо парку, проводити догляд за зеленими насадженнями. На сьогодні спадщина Антонін, хоча й не належить музейним чи заповідним фондам, але місцева влада (Антонінська ОТГ) досить гарно дбає про колишній мистецький спадок: створено музей на громадських засадах, проводяться екскурсії місцевими краєзнавцями, завдяки чому значно пожвавився туристичний потік.

Державний історико-культурний заповідник «Самчики» розташований у колишньому Старокостянтинівському р-ні Хмельницької обл. Комплекс - один з найкращих творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму в Україні. Гайсинський староста Пьотр Чечіль наприкінці XVIII ст. будує палац, два флігелі, в’їзну браму, оранжереї, теплицю відкритого типу «Сад у мурах», стайні. Архітектором палацу, скоріше за все, був Якуб Кубицький, хоча й не виключають авторство Доменіко Мерліні. Форма палацу прямокутна, центральна частина північного фасаду акцентована далеко висунутим портиком іонічного ордера, шести колонам якого відповідають шість пристінних. У центрі південного паркового фасаду знаходиться тригранний ризаліт, завершений прямокутним аттиком. В інтер’єрі палацу майже повністю збережено первісне розташування приміщень, серед яких - п’ять залів (Кругла, Велика, Римська, Спочивальня та Японський кабінет), що з боку паркового фасаду утворювали анфіладу. Всі зали мають багате художнє оздоблення у стилі ампір і назва кожної відповідає своєму призначенню. Найменша, і напевно, найзагадковіша це - Японська. Фресковий живопис стін складається з трьох ярусів, а загадки витонченої східної філософії не дають спокою жодному мистецтвознавцю. В свій час з Японської зали можна було вийти просто в парк.

До комплексу входять Графські ворота і Китайський будинок. Китайський будинок - взірець еклектики, де поєдналися риси класицизму, неоготики та псевдоорієнталізму. Зовсім недавно, до відзначення 25-річчя садиби, є можливість оглянути старий палац, який не пов’язаний стилістично, але композиційно вписаний. Це - палац Хоєцьких, споруджений у 1725 році.

У 1801 році П. Чечіль запросив відомого паркобудівника Діонісія Мак-Клера до садиби, де майстер розпланував парк у романтичному стилі. Пейзажний архітектор майстерно використав природні ділянки деревостану (дубовий, сосновий гаї), змінив компонування насаджень, трасування алей, стежок, створив найкрасивіший елемент парку - штучний рельєф з яром та гіркою з встановленою на ній альтанкою. На початку XX ст. останній власник М. Шестаков приєднав до маєтку територію сільського майдану (близько 3 га.) і заклав нові ділянки в регулярному стилі класицизм, через що площа парку становила 18,8 га. За радянських часів більша частина парку була втрачена.

До складу комплексу включили церкву Параскеви П’ятниці (1771 р.) Це єдиний відомий в Україні монастир - резиденція чернечого ордену Маріанів, який в свій час запросила родина Хоєцьких. У північно-західній частині церковної садиби стоїть мурована дзвіниця (колишній склеп костелу, усипальниця Хоєцьких). В храмі є іконостас, виготовлений у стилістичних формах бароко й рококо.

Невідомо, яка б доля була садиби та інших пам’яток півночі, якби не самовіддана праця О.М. Пажимського (краєзнавець, етнограф, історик і художник), який всупереч перешкодам добився, щоб парк і палац стали музеєм. Довгі роки Самчиківський палацово-парковий ансамбль був філією Хмельницького обласного краєзнавчого музею. З 1995 року, завдяки підтримці колективу музею та його методичній допомозі, садиба стала юридично-самостійним закладом.

В усіх вищезгаданих садибах та парках проводиться досить активна дослідницько-пошукова робота з історії та генеалогії шляхетних родин-власників. Долучаються історики та мистецтвознавці, ландшафтні архітектори з інших країн - Польщі, Словаччини, Німеччини.

Культура та історична спадщина відіграють ключову роль у розвитку такого найважливішого активу, як бренд населеного пункту. Головною роллю садибного комплексу є іміджева цінність пам’ятки. Ці комплекси є окрасою містечок, селищ, тією родзинкою, що відрізняє їх одне від одного. З цим брендом, в свою чергу, пов’язана їх привабливість для туристів. А на сьогодні внутрішній туризм, безсумнівно, є однією з найбільш перспективних галузей економіки.

Література

1. Єсюнін С. Незнане Поділля. Городок: Бедрихів край, 2012. 156 с.
2. Жукова О. Пам’ятки садибного будівництва Хмельниччини в контексті розвитку пам’яткознавчого руху, краєзнавства й туризму сьогодення // Хмельниччина в контексті історії України: Матеріали Всеукр. наук.-краєзнавчої конф. Хмельницький, 2012. 560 с.
3. Путівник. Хмельницька область / редкол.: І. Курус та ін. К.: Богдана, 2010. 320 с.