Дика О.О., Зараховський О.Є.
Матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Гостинність, сервіс, туризм: досвід, проблеми,
інновації» (м. Київ, 14-15 квітня 2022 р.)
К.: КНУКІМ, 2022. 294 с. С.111-113.

Засоби розміщення на території фортифікаційних об’єктів як новий напрям розвитку сталого туризму

З міркувань безпеки протягом своєї історії майже кожна країна будувала військову інфраструктуру для оборони своєї території, зокрема, фортифікаційні споруди. Нерідко такі споруди розглядають як потенційну туристичну інвестицію через їх привабливий масивний зовнішній вигляд. Цікавим їх робить унікальне розташування, оскільки такі укріплення чи бункери зазвичай розташовані посеред моря, на скелях, вмуровані в скелі чи печери тощо. Ці споруди мають досить великі розміри та можуть бути переобладнані з метою розміщення туристів на своїй території.

Ідея використовувати фортифікаційні об’єкти та прилеглі до них території як бази для кемпінгу першочергово виникла через проблему сезонності туризму. Подібним шляхом, теоретично, можна було б вирівняти пікові періоди туристичної активності та більш рівномірно розподілити кількість подорожуючих. Крім того, використання фортифікаційних об’єктів в якості баз для кемпінгу може допомогти уникнути небезпеки перенавантаження через надмірний туризм вже наявних туристичних баз відпочинку. Чимало забутих і занедбаних антропогенних структур, покинутих через розвиток нових технологій та через нові демографічні концентрації на окремих територіях, знову можуть бути перетворені на прибуткові об’єкти, які, окрім фінансового доходу, будуть активізувати й інші економічні результати.

Традиційно відновлення культурно-історичних пам’яток фортифікаційного характеру часто передбачає їх використання у культурно-мистецьких цілях. Як й інші культурні заклади, ці об’єкти переважно спеціалізуються на короткочасних екскурсійних відвідуваннях та збереженні власної музейно-галерейної колекції. Однак, з динамічним розвитком туристичної галузі фортеці можна пристосувати для розміщення туристів без великих фінансових вкладень в комунальну інфраструктуру, а унікальність атмосфери фортифікаційного об’єкту компенсує відсутність різноманітних технічних умов, які забезпечуються деякими іншими сучасними моделями закладів розміщення.

Для подібного перевлаштування фортифікаційного об’єкту необхідно встановити жорстке законодавче регулювання зі загальнодержавними стандартами та вимогами через небезпеку негативного впливу нерегульованої діяльності гостинності на соціокультурну автентичність об’єктів культурної спадщини. Міжнародним прикладом успішної реалізації цієї ідеї у наші дні можна назвати форт Спітбанк (або Форт Спіт-Сенд) розташований у м. Портсмут, Великобританія. Замок Сан-Мартіно (Італія), який сьогодні використовується як готель, є гарним прикладом відновлення спадщини відповідно до принципу стійкості енергозабезпечення, заснованого на інноваціях у різних сферах, а саме впровадження інтегрованих сонячних термальних (BIST) панелей, вбудованих у каркас будівлі.

Це дозволяє поєднати виробництво енергії з іншими функціями, такими як шумоізоляція, захист від атмосферних впливів, теплоізоляція, забезпечення тіні тощо. Розвиток сучасного технологічного ринку дозволяє створювати подібні комплексні продукти та надавати їм вигляд традиційних (відповідно до фортифікаційного об’єкту) архітектурних матеріалів.

Таким чином, всі вимоги до кемпінгу на території фортифікаційних споруд можуть бути виконані на основі стійких і екологічних принципів технологічного будівництва.

Цей процес також вплине на місцевих підприємців, збільшуючи кількість туристів, які прибувають у пункт призначення, особливо якщо кемпінг буде орієнтуватись на гостей із вищою купівельною спроможністю. Бари, магазини та ресторани зможуть отримати безпосередню вигоду, оскільки ці послуги не надаються в рамках базової моделі кемпінгу.

Отже, відродження та використання фортифікаційних об’єктів як баз для кемпінгу повинно забезпечити фінансові та культурні переваги місцевої громади, і, відповідно до цього, кемпінг на території фортифікаційних об’єктів може запропонувати вдалу стійку модель розвитку туризму, яка поєднує у собі переваги бізнесу і охорону культурної спадщини.

Оскільки фінансові надходження від раціонального використання історичних будівель і об’єктів культурної спадщини є ключовим аспектом сталого туризму, процес перевлаштування фортифікаційних об’єктів повинен здійснюватися відповідально, беручи до уваги як потреби місцевої громади, так і сектор приватного бізнесу. Бізнес-моделі мають бути пристосовані до форм власності, оскільки архітектурні об’єкти можуть перебувати як у власності держави так і у приватній, що визначатиме модель впровадження.

З огляду на зростання культурного туризму в останні роки, ідея реалізації кемпінгу у фортифікаційних об’єктах може стати реальним та ефективним напрямком розвитку туристичної інфраструктури.

Список використаних джерел

1. Бордун О.Ю., Білоус С.В. Стан та перспективи замкового туризму в контексті стратегічного розвитку туристичної галузі західного регіону України // Економіка. Управління. Інновації. 2011. №1.
2. Смирнов І.Г. Логістичний менеджмент туристичних ресурсів як складник ефективного управління туризмом у регіоні // Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. Серія: економіка, право, політологія, туризм. 2010. Т.2. №2. С.139-146.
3. Lucchi E., Polo Lopez C.S., Franco G. A Conceptual Framework on the Integration of Solar Energy Systems in Heritage Sites and Buildings // International Conference Florence Heri-tech: the Future of Heritage Science and Technologies (Florence, October 14-16, 2020). URL: https://doi.org/10.1088/1757-899X/949/1/012113.