Гринюк В.І.
Тези доповідей ІV Міжнар. наук.-практ.
конф.-фестивалю «Нематеріальна культурна спадщина
як сучасний туристичний ресурс: досвід, практики,
інновації» (м. Київ, 20-21 травня 2021 р.)
К.: Вид. центр КНУКіМ, 2021. 426 с. С.222-224.

Гастротуризм як метод популяризації нематеріальної культурної спадщини

Нематеріальна культурна спадщина є важливою складовою збереження ідентичності різних етнографічних груп та української нації зокрема. Вона має тісний взаємозв’язок з етнічною культурою, що вбирає в себе самобутні, неповторні традиції кожного народу, які населяють певну територію.

Проблемам вивчення, збереження української нематеріальної культурної спадщини не приділялося достатньої уваги, хоча регіони України мають надзвичайно багату не тільки природну та рекреаційну, а й етнокультурну ресурсу базу. Зберегти багатство народної культури українців - основу нематеріальної культурної спадщини великої європейської нації, є сьогодні одним із пріоритетних завдань, що потребує популяризації серед різних верств населення.

Питання нематеріальної культурної спадщини вивчали Мельничук О.І., Василенко В.О., Андрес Г.О., Троєльнікова Л.О., М.П. Мальська, Л. Підлісна.

Мета дослідження - пошук методів популяризації нематеріальної культурної спадщини України.

Згідно з офіційними даними станом у Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини міститься 549 елементів, що відповідають 127 країнам [1].

До нематеріальної культурної спадщини відносяться не тільки звичаї, традиції, знання і навички, що передаються з покоління в покоління, а й традиційна кухня різних народів світу.

В основі кожної національної кухні різних країн лежать фактори, які вплинули на її формування:

• економічні особливості країни;
• географічне розташування, кліматичні умови;
• історичні події;
• релігійні і старовинні звичаї;
• набір вихідних продуктів і їх поєднання;
• характерні способи, прийоми приготування страв.

Одним із методів популяризації нематеріальної культурної спадщини є розвиток гастротуризму, що сприяє відродженню національних кулінарних традицій та залученню туристів в приготуванні національних страв та відвідування кулінарних фестивалів та конкурсів.

Українська кухня створювалася упродовж багатьох віків, тому вона у певній мірі відображає не лише історичний розвиток українського народу, але й його звичаї, традиції та культуру.

Основним завданням у розробці гастрономічного туру є поєднання кулінарії та культурно-пізнавальної програми в одному турі. Перевагою гастрономічного туризму в порівнянні з іншими підвидами пізнавального туризму є те, що тільки гастрономічний туризм задіює крім зору і слуху також інші органи відчуття людини, зокрема смаку та запаху.

Турист під час гастрономічних турів отримує унікальну можливість:

• відвідати ресторани та інші заклади національної кухні;
• взяти участь у гастрономічних фестивалях;
• ознайомитися з історією та рецептурою національної кухні відповідно до сезонів;
• спробувати себе у приготуванні національних страв [2].

Важливо насолодитися місцевою рецептурою, яка століттями вбирала в себе традиції і звичаї місцевих жителів, їхню культуру приготування їжі.

Варто зазначити, що Україна входить до п’ятірки країн Європи, де винний туризм має величезні перспективи розвитку і є всесезонним [3]. Основними центрами, де популярні винні тури, є Закарпатська, Одеська, Херсонська та Миколаївська області. На думку дослідників, найбільш вдалою формою є поєднання винного та сільського туризму, де є змога не тільки спробувати традиційні страви й посмакувати вино, але й дізнатися про традиції етногруп та набути навичок у ремеслі.

Найвідомішими гастромічними фестивалями в Україні є «Закарпатське Божоле» (Ужгород), «Біле вино» (м. Берегово, Закарпатська обл.), гастрономічний фестиваль вина та меду «Сонячний напій» (м. Ужгород, Закарпатська обл.), «Фестиваль ріплянки» (с. Колочава, Закарпатська обл.), «Гуцульська бринза» (м. Рахів, Закарпатська обл.), Полтавської галушки (м. Полтава), свято шоколаду (м. Львів), фестиваль дерунів (м. Коростень, Житомирська обл.), гастрофестиваль «Бульбяні пироги бойківські» (Івано-Франківська обл.) тощо [4].

В період коронавірусної кризи спостерігалася тенденція поїздок в Українські Карпати, де туристи мали змогу познайомитися із звичаями етнографічних груп українців (бойки, лемки, гуцули) та скуштувати їх традиційні страви.

Отже, гастрономічний туризм в сучасних умовах досить динамічно розвивається та являється допоміжним інструментом у пізнанні нематеріальної культурної спадщини країн та регіонів світу, оскільки страви національної кухні є одним із елементів, що відображають спосіб життя, світогляд й традиції. Для популяризації нематеріальної культурної спадщини необхідно акцентувати увагу на внутрішньому туризмі, розробляти цікаві гастротури територією України, залучати SMM-менеджерів для створення якісного контенту та просування туристичного продукту в соціальних мережах.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. URL: https://ich.unesco.org/en/lists.
2. Кукліна Т.С. Гастрономічний туризм на туристичному ринку України. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/kuklina.htm.
3. Матвєєв В.В. Винний туризм як рекламний фактор й інструмент для стимулювання розвитку конкурентного потенціалу виноробних підприємств України // Науковий вісник Херсонського державного університету. Економічні науки. 2015. №10. Ч.4. C.29-31.
4. Гастрономічні фестивалі українців. Львів, Виставковий центр ЛІЕТ «Тури та туристичні продукти для львів’ян та гостей міста», 2016.