Карпович Н.О., Любченко В.В.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
«Стратегічні перспективи туристичної та
готельно-ресторанної індустрії в Україні:
теорія, практика та інновації розвитку»
(м. Умань, 29 жовтня 2026 р.)
Умань: УНУ, 2026. 587 с. С.43-46.

Туризм покинутих місць: феномен abandoned tourism та можливості його розвитку в Україні

Сучасний туристичний простір характеризується постійним пошуком нових форматів подорожей, здатних забезпечити не лише відпочинок, а й незвичайний емоційний та пізнавальний досвід. Одним із таких напрямів є туризм покинутих місць, який у міжнародному середовищі пов’язують із поняттями abandoned tourism, dark tourism, ruin tourism та urban exploration.

Прип’ять

Abandoned tourism можна визначити як відвідування покинутих або занедбаних об’єктів, які втратили своє первісне функціональне призначення, але зберігають історичну, архітектурну, культурну чи естетичну цінність. Близьким за змістом є ruin tourism - відвідування руїн і частково зруйнованих споруд як об’єктів туристичного інтересу, де особливе значення мають їхня історія, архітектура та зв’язок із минулими подіями. Dark tourism передбачає відвідування місць пов’язаних зі смертю, трагедіями, війнами, катастрофами.

Феномен покинутих місць є цікавим не лише з туристичної, а й із соціокультурної точки зору. Наукові дослідження urban exploration визначають його як практику дослідження та документування забутих, заборонених або недоступних для широкого загалу просторів, зокрема покинутих будівель, промислових об’єктів та інфраструктури [1].

Таким чином, туризм покинутих місць є комплексним явищем, у межах якого поєднуються елементи культурно-пізнавального, пригодницького, фотографічного, індустріального та частково темного туризму. Його привабливість пов’язана не лише із самим фактом занедбаності об’єкта, а й із можливістю дослідити матеріальні сліди минулого, простежити трансформацію територій та сформувати нове туристичне сприйняття місць, які раніше не розглядалися як ресурси для туризму.

Важливу роль у формуванні цього феномену відіграє фотографія. Дослідження покинутої Прип’яті показує, що туристична фотографія може не лише фіксувати існуючу спадщину, а й формувати нове сприйняття місця через створення певних образів і наративів [3]. Саме тому занедбані об’єкти особливо привабливі для молодіжної аудиторії, фотографів, блогерів та представників спільнот urban explorers. Візуальна незвичайність таких місць сприяє їх поширенню через соціальні мережі та формуванню нових туристичних образів територій.

Водночас між туризмом покинутих місць і темним туризмом існує чітка, хоча й не завжди однозначна межа. Визначальним критерієм є причина туристичного інтересу до об’єкта. У abandoned tourism основною привабливістю є сам факт занедбаності простору, його архітектура, атмосфера, матеріальні сліди минулого та можливість дослідження. Натомість dark tourism передусім пов’язаний із місцями смерті, трагедій, катастроф, воєн, насильства та людських страждань [5]. Отже, покинутий об’єкт не обов’язково є об’єктом темного туризму: наприклад, занедбаний завод може приваблювати туристів своєю індустріальною архітектурою та історією виробництва, не будучи пов’язаним із трагічними подіями. Водночас один об’єкт може одночасно належати до обох напрямів, якщо його занедбаність є наслідком трагедії або катастрофи.

Показовим прикладом такого перетину є Прип’ять. Як покинуте місто вона відповідає характеристикам abandoned tourism, оскільки після аварії на Чорнобильській АЕС була евакуйована та втратила своє первісне функціональне призначення. Збережені житлові будинки, школа, лікарня, парк атракціонів та інші елементи міського середовища формують простір, у якому можна простежити поступове занепадання міста та повернення природи на територію, раніше повністю освоєну людиною. Водночас Прип’ять є об’єктом темного туризму, оскільки її туристичний образ безпосередньо пов’язаний із Чорнобильською катастрофою 1986 р., евакуацією населення та її довготривалими наслідками.

Україна має значний потенціал для розвитку abandoned tourism. Історичні події ХХ–ХХІ століть, індустріалізація, занепад окремих промислових центрів, демографічні процеси, трансформація сільських територій, а також наслідки війни сформували значну кількість об’єктів, які сьогодні можуть бути розглянуті як потенційні ресурси нового виду туризму. Українські дослідники звертають увагу на те, що ще до повномасштабної війни мандрівники почали відкривати для себе маловідомі покинуті замки, палаци, заводи, млини та інші об’єкти, розташовані поза традиційними туристичними маршрутами [4].

Ще одним показовим прикладом для України є Цукроварів - занедбане селище на Кіровоградщині, історія якого пов’язана із занепадом цукрової промисловості. У 1980-х роках навколо цукрового заводу було сформовано фактично автономне робітниче селище: для працівників та їхніх сімей збудували багатоповерхові будинки, школу, дитячий садок, клуб, магазин, їдальню та інші об’єкти інфраструктури. У 1990-х роках тут проживало близько 3000 осіб, однак після припинення роботи заводу населення почало стрімко скорочуватися. Сьогодні Цукроварів часто характеризують як місто-привид: значна частина житлових будинків та колишньої соціальної інфраструктури занедбана, а кількість мешканців становить менше сотні. Його туристична цінність може формуватися навколо індустріальної історії, архітектури радянського робітничого поселення, процесів економічної трансформації та поступового зникнення населеного пункту.

Феномен туризму покинутих місць полягає у переосмисленні занедбаних просторів як туристичного ресурсу. Його розвиток може сприяти збереженню пам’яті про історію територій, привертати увагу до маловідомої індустріальної та архітектурної спадщини, формувати нові туристичні маршрути й підтримувати розвиток локальних територій. Приклади Прип’яті та Цукроварова демонструють два різні сценарії формування покинутого туристичного простору: у першому випадку він тісно переплітається з темним туризмом через пам’ять про катастрофу, а в другому - формується переважно внаслідок економічного занепаду та демографічного відтоку.

Бібліографічний список

1. Kindynis T. Urban Exploration: from Subterranea to Spectacle // The British Journal of Criminology. 2017. Vol.57. Issue 4. pp.982-1001.
2. Mah A. The Dereliction Tourist: Ethical Issues of Conducting Research in Areas of Industrial Ruination // Sociological Research Online. 2014. Vol.19. Issue 4. pp.162-175.
3. Duda A. Tourist Photography and Heritage: The Case of the Abandoned City of Pripyat // Journal of Heritage Tourism. 2023. Vol.18. Issue 3: Nostalgia and Tourism. pp.384-400.
4. Sarapina I. Memory Heterotopias in Ukraine: Sites to Re-imagine the Past // Tourist Studies. 2016. Vol.16. Issue 3. pp.223-241.
5. Light D. Progress in Dark Tourism and Thanatourism Research: an Uneasy Relationship with Heritage Tourism // Tourism Management. 2017. Vol.61. pp.275-301.
6. Паньків Н.М. Темний туризм в Україні: факторний аналіз та перспективи розвитку // Наукові записки Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Географічні науки. 2021. Т.2. Вип.2. С.149-160.
7. Lushchyk M., Mamchur O. Opportunities for the Development of Dark Tourism in Ukraine // Visnyk of V.N. Karazin Kharkiv National University. Series Geology. Geography. Ecology. 2022. No.57. pp.134-152.
8. Хохлов М. Темний туризм в Україні: культурні аспекти, етичні виклики та можливості в умовах війни // Економіка та суспільство. 2024. Вип.64.
9. Бондаренко О.О. Темний туризм в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: кваліфікаційна робота. Вінниця: ВДПУ, 2024. 59 с.
10. Величко Т.А. Тенденції розвитку темного туризму в Україні в умовах російсько-української війни (на прикладі ТО «Відвідай»): кваліфікаційна робота. Львів: НУ «Львівська політехніка», 2024. 76 с.