Клімов М.В., Ткачова Н.П.
Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 26-27 листопада 2024 р.)
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2024. Ч.1. 680 с. С.180-183.

Особливості формування освітніх послуг в сфері підготовки фахівців з туризму та маркетингу

Модернізація системи освіти розглядається як важлива умова формування інноваційної економіки в сучасній Україні. Саме система освіти має стати основою динамічного соціально-економічного розвитку держави, добробуту її громадян. Здобуття якісної освіти було і залишається ключовою життєвою цінністю людини. Незаперечним фактом є те, що національна система освіти є найважливішим елементом конкуренції на міжнародному рівні.

Формування освітніх послуг для підготовки фахівців у сфері туризму та маркетингу має свої унікальні особливості, зумовлені специфікою обох галузей та швидкими змінами на ринку праці. В процесі проведеного нами дослідження виявлено та обґрунтовано кілька найбільш ключових аспектів, які важливі для створення таких програм.

1. Практична спрямованість. Освітні програми повинні включати багато практичних занять, стажувань, навчальних практик і реальних проєктів. У сфері туризму це може включати організацію подорожей, управління туристичними групами, роботу в готелях і ресторанах, а в маркетингу - розробку рекламних кампаній, дослідження ринку, аналіз поведінки споживачів тощо.
2. Інтернаціональність та міжкультурна комунікація. Оскільки туризм передбачає взаємодію з представниками різних культур і країн, важливо навчати студентів комунікативним навичкам та етичним нормам міжкультурної взаємодії. Це стосується і маркетингу, де важливим є розуміння особливостей міжнародних ринків.
3. Вивчення іноземних мов. Для фахівців у сфері туризму й маркетингу знання хоча б однієї, а краще декількох іноземних мов є великою перевагою. Це дозволяє ефективно спілкуватися з клієнтами, партнерами, а також працювати в міжнародних компаніях.
4. Сучасні цифрові технології. Зважаючи на розвиток онлайн-платформ, соціальних мереж, автоматизованих систем бронювання, CRM-систем та інших цифрових інструментів, підготовка фахівців повинна включати навчання цифровим компетенціям. У маркетингу це також охоплює навички роботи з SEO, контент-маркетингом, аналітикою і цифровими каналами реклами.
5. Гнучкість і адаптивність навчальних програм. Програми підготовки повинні бути адаптивними, щоб швидко реагувати на зміни ринку праці та нові тенденції. Наприклад, в умовах пандемії COVID-19 значно зросла потреба у внутрішньому туризмі, цифрових маркетингових технологіях та маркетингу в умовах кризи.
6. Розвиток soft skills. Успішна кар’єра в туризмі та маркетингу потребує навичок комунікації, лідерства, роботи в команді, креативності та критичного мислення. Тому сучасні освітні програми включають розвиток саме таких особистісних якостей.
7. Профорієнтація і партнерство з бізнесом. Ефективними є програми, що включають партнерство з туристичними компаніями, готелями, агентствами, рекламними агентствами та іншими структурами, які можуть надавати студентам реальні кейси для роботи, а також можливість пройти стажування та отримати пропозицію роботи після закінчення навчання.
8. Інновації та сталий розвиток. Туризм все більше орієнтується на екологічну відповідальність і стійкий розвиток. Це означає, що студентам важливо прищеплювати екологічні знання і навички, зокрема в тематиках екотуризму і соціально відповідального маркетингу.

Спостерігаються такі тенденції в управлінні розвитком сектору послуг молодіжного освітнього туризму у сфері підготовки кадрів для туристичної галузі:

• підвищення значення молодіжного освітнього туризму як ключового чинника сталого розвитку внутрішнього туризму в країні;
• оперативне підвищення кваліфікації кадрів підприємств туристичної галузі та цільове навчання за запитами підприємств, у тому числі отримання нової професійної освіти безробітною молоддю;
• створення високого визнання продукції у сфері послуг молодіжного освітнього туризму;
• посилення ролі волонтерських спільнот, у тому числі із залученням професійної молоді.

На етапі розвитку туризму і гостинності в Україні прийнято виділяти два підходи до підготовки фахівців в цій області: традиційний і сучасний. У процесі підготовки персоналу особливе значення має формування особистості та її компетентності, що дає змогу підвищити конкурентоспроможність випускників на ринку праці, а також полегшити процес їх адаптації до професійної діяльності.

Традиційний підхід до навчання визначається системою освіти, яка включає навчання в рамках системи вищої професійної освіти, а також в системі середньої професійної освіти, на спеціалізованих курсах і практико-орієнтованих тренінгах. Традиційними методами навчання в нашій країні є лекції, семінари, наставництво, існують також методики навчання поза робочим місцем і методи навчання на робочому місці.

Навчання без відриву від виробництва - це практична спрямованість, безпосередній зв’язок з виробничими функціями персоналу. Методи навчання без відриву від виробництва дають можливість відволіктися від ситуації на робочому місці. Цей тренінг допомагає формувати нові поведінкові та професійні компетенції.

Ці два методи не є взаємовиключними, навчання на робочому місці може проводитися без відриву від виробництва або без відриву від виробництва. Вони доповнюють один одного, адже навчання в процесі роботи в більшості випадків поєднується з навчанням в навчальних закладах або інших організаціях.

Освітні послуги в підготовці фахівців із туризму та маркетингу мають формувати навички та знання, що відповідають вимогам сучасного глобалізованого і конкурентного ринку. Програми повинні бути міждисциплінарними, включати новітні технології та адаптуватися під тенденції туристичної галузі.

Таким чином, видається, що в умовах зростання конкуренції на ринку освітніх послуг у сфері туризму найбільш значущим стратегічним інструментом маркетингової політики освітніх організацій є розвиток системи безперервної професійної освіти, зокрема, додаткової професійної освіти. Запропоновані програми додаткової професійної освіти повинні сприяти вибору споживачами відповідної освітньої траєкторії.