Копилець Є.В., Шуканова А.А., Шуканов П.В.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Перспективи розвитку індустрії туризму
і гостинності в Україні та світі»
(м. Луцьк, 4-5 вересня 2026 р.)
Луцьк: ЛНТУ, 2026. 325 с. С.45-47.

Туризм на основі геліцекультури: питання типології

Геліцекультура, що є високоінтенсивною галуззю агробізнесу та спеціалізованого тваринництва з розведення їстівних равликів, протягом останнього десятиліття зазнала істотної структурної трансформації. Якщо раніше равликові ферми традиційно були зорієнтовані виключно на експорт сировини або постачання продукції переробним підприємствам, то зараз вони дедалі частіше диверсифікують діяльність за рахунок розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури.

У наукових дослідженнях феномен туризму на базі геліцекультури розглядається не як ізольована активність, а як міжгалузевий синтез сільськогосподарського виробництва, гастрономічної культури та пізнавального дозвілля. Інтеграція аграрного сектору в індустрію гостинності підтримується глобальними інституціями, зокрема, Всесвітньою туристичною організацією (UN Tourism) та Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (FAO), які відзначають можливості синергії між сільським господарством, локальною гастрономією та сталим туризмом як дієвого інструменту зміцнення агропродовольчих систем [3; 4].

В дослідженні рекреаційного потенціалу геліцекультури в Україні ми визначили, що рекреаційну діяльність равликових ферм як рекреаційних пунктів виправдано класифікувати за головним мотивом рекреації як оздоровчу та пізнавальну [2]. Проте, з огляду на множинність підходів до типології туризму, запропонований підхід не є безальтернативним. Відповідно до цілей подорожі, характеру рекреаційної діяльності та функціонального наповнення, туризм у сфері геліцекультури можливо розглядати у різних контекстах. Домінуючим та найбільш фінансово привабливим сегментом функціонування равликових ферм виступає гастрономічний туризм. У контексті геліцекультури гастрономічний туризм реалізується через організацію дегустацій різноманітних варіацій страв із равликів. Зазвичай центральне місце посідає дегустація французького делікатесу ескарго під різними соусами (по-бургундськи, з пармезаном, горгонзолою чи пряними травами), маринованого філе, равликових паштетів, а також равликової ікри («білої ікри»), яка належить до преміального цінового сегмента делікатесів. На Закарпатті пропонують навіть бограч із равликами. Нерідко споживання страв із молюсків поєднується з дегустацією регіональних вин, крафтових алкогольних чи безалкогольних напоїв. Додатково виробники впроваджують інтерактивні майстер-класи, де навчають відвідувачів тонкощам кулінарної обробки равликів. Специфіка розташування равликових ферм дає підстави говорити і про розвиток на їхній базі сільського туризму. В цьому контексті туристична складова охоплює демонстрацію технологічних зон: критих репродукторів, інкубаторів для ікри, теплиць вирощування малька та відкритих вольєрів випасу, де молюски утримуються під спеціальними дерев’яними щитами з використанням систем штучного зволоження. Водночас застерігаємо від використання терміну «агротуризм», оскільки атрибутом агротуризму є винаймання помешкання або ж ночівлю в кемпінгах чи наметах на землях сільського (фермерського) господарства, а відвідування равликових ферм зазвичай нетривале і не передбачає послуг розміщення [1, с.44].

Функціонування равликових ферм також є основою для розвитку пізнавального та екскурсійного туризму, адже їхня діяльність спрямована і на задоволення інтелектуальних потреб відвідувачів щодо знань у сферах біології та екології равликів, інноваційних біотехнологій, культури споживання нетрадиційних видів м’яса тощо. Під час екскурсійного супроводу відвідувачі отримують структуровану інформацію про повний життєвий цикл равликів: специфіку гермафродитного розмноження, регуляцію температури й вологості під час інкубації, раціон харчування, механізми введення равликів у стан зимового анабіозу. Для дитячих та сімейних груп екскурсії можуть поєднуватися з елементами контактної анімації (організація равликових перегонів, тактильні зони), тоді як для студентів профільних аграрних закладів та підприємців-початківців можливе проведення бізнес-інтенсивів із проєктування ферм та виходу на ринки збуту. Зрештою, використання біологічно активних властивостей равликового секрету - муцину зумовило формування нішевого напряму на стику оздоровчого та косметичного туризму (б’юті-туризму). Равликовий слиз вирізняється високим вмістом алантоїну, колагену, еластину та вітамінів, що стимулює регенерацію тканин. На базі окремих ферм і пов’язаних санаторно-курортних комплексів пропонується равликотерапія - косметична процедура безпосереднього масажу обличчя та шкіри тіла живими равликами. Механічна дія молюска забезпечує лімфодренаж і розслаблення мімічної мускулатури, а свіжий муцин зволожує шкірний покрив, що позиціонується операторами як інноваційна екологічна СПА-послуга для релаксації та подолання урбаністичного стресу. Втім, варто зауважити, що для равликотерапії використовують гігантських африканських равликів (Achatina fulica, Archachatina marginata), яких у помірному кліматі зазвичай вирощують лише для отримання муцину та СПА-процедур, отже, такі ферми не належать до класичної геліцекультури. Як дешеве джерело білка цих равликів розводять переважно на фермах у країнах із тропічним та субтропічним кліматом.

Отже, аналіз діяльності господарств геліцекультури засвідчує, що туризм у цій сфері є комплексним поліструктурним напрямом. Його основу складає органічне поєднання гастрономічного туризму (дегустація екзотичних страв, делікатесів та еногастрономічний досвід) та сільського туризму (ознайомлення з виробничими процесами равликівництва). Супутніми, але важливими напрямами виступають пізнавальний та екскурсійний туризм. Із певними застереженнями можна також говорити про оздоровчий та косметичний туризм (б’юті-туризм). Розвиток цих взаємопов’язаних сегментів перетворює геліцекультуру з вузькопрофільного тваринницького бізнесу на драйвер багатофункціонального розвитку сільських територій та інноваційний елемент туристичної привабливості регіонів.

Трансформація равликових ферм у рекреаційні комплекси є закономірною відповіддю на сучасні економічні виклики аграрного ринку. В періоди скорочення обсягів сировинного експорту та порушення логістичних ланцюгів саме туризм забезпечує локальним виробникам необхідний потік ліквідності. Туристична складова збільшує додану вартість кінцевого аграрного продукту в кілька разів порівняно з реалізацією живої ваги оптовим перекупникам. Одночасно відбувається популяризація продукту на внутрішньому споживчому ринку, оскільки дегустаційний досвід знімає психологічні бар’єри перед уживанням нетрадиційного м’яса, формуючи сталий попит у національному ресторанному секторі.

Список використаної літератури

1. Українська енциклопедія туризму / за заг. ред. В.К. Федорченка. К.: Юрінком Інтер, 2023. 660 с.
2. Шуканова А., Шуканов П., Копилець Є. Експортний та рекреаційний потенціал геліцекультури як галузі тваринництва України // Часопис соціально-економічної географії. 2024. Т.36. С.49-56.
3. Galvez Nogales E., Puntsagdavaa A., Casari G., Bennett A. Linking Agriculture and Tourism to Strengthen Agrifood Systems in Asia and the Pacific. Bangkok, FAO, 2023.
4. UNWTO Strengthens Links between Agriculture, Gastronomy and Tourism. URL: https://www.untourism.int/news/unwto-strengthens-links-between-agriculture-gastronomy-and-tourism.