Ольга Любіцева
Матеріали науково-практичної конференції
"Актуальні питання туризмології та туристичної
практики" (м. Київ, 18 квітня 2019 р.)
К.: АПСВТ, 2019. 133 с. C.31-33.

Можливості запровадження дуальної освіти в туризмі

Туризм є синтетичним видом діяльності з широким спектром суспільних функцій, що охоплюють діапазон від виховного процесу до міжнародних відносин, але базовою функцією, яка була закладена в його основу ще на початках формування цього феномену, є можливість саморозвитку і самоудосконалення в індивідуально доступних формах. Робота в туризмі (туристична діяльність) поєднує креативні творчі підходи до формування інноваційного туристичного чи екскурсійного продукту, що базуються на глибоких сучасних знаннях зі сталого розвитку, системності, соціальної відповідальності, інформаційних і сервісних технологій з вміннями аналізувати та синтезувати різнорідну інформацію, що характеризує специфіку туристичної діяльності, функціонування туристичного ринку та його суб'єктів тощо, і навичками практичної діяльності з обслуговування туристів, тобто потребує від працівника синтезу знань, вмінь та навичок, які стосуються вирішення широкого кола питань і потребують різнорідних знань, які надаються багатьма науками. Саме така специфіка покладена в основу формування порівняно нового для України напряму фахової освіти, яким є туристична освіта, що базується на узагальненні праксеології туризму у поєднанні з досягненнями галузевих наук, об'єктом дослідження яких є туризм, що й формує туризмологію як міждисциплінарний напрям наукових досліджень. Тобто, складність завдань, які вирішує туризм, обумовлює складність підготовки фахівців для цієї галузі. Помилковою є думка, що туризм є виключно галуззю з надання послуг подорожуючій людині, хоча процес обслуговування займає значну частину діяльності в туризмі, є основою туристичного бізнесу. Однак функції туризму значно ширші: від краєзнавчої роботи учнівської молоді до формування позитивного іміджу держави - і фахова туристична освіта має бути готовою забезпечувати ці функції.

Від того, якою є фахова вища туристична освіта сьогодні, залежить те, яким буде туризм завтра, наскільки привабливою і гостинною буде держава, наскільки патріотичними будуть її громадяни, відкритим до глобальних змін буде вітчизняне суспільство. Тобто, саме фахова туристична освіта формує тих фахівців, які своїми діями, своїм туристичним продуктом (туром, туристичною дестинацією тощо) впливають на кожну особистість, яка відправляється в подорож (за кордон чи по своїй країні). Освіта є інвестиціями в майбутнє, а туристична освіта - в майбутнє держави і її громадян.

Водночас, вже загальним місцем стало незадоволення роботодавців рівнем туристичної освіти, постійними стали скарги на низький рівень вмінь та навичок молодих фахівців, які приходять до закладів туристичної галузі (до туроператорських, турагентських компаній, екскурсійних бюро, ТІЦів тощо). З іншого боку, ЗВО туристичного профілю, яких сьогодні нараховується 108 першого освітнього рівня, що готують бакалаврів з туризму, і з них 52 готують магістрів, всі сертифіковані, пропоновані освітні програми в більшості пройшли акредитацію на відповідність ринковим потребам, які формуються роботодавцями. Тоді звідки невдоволення роботодавців? Однак проблема якості підготовки кадрів для туризму існує. Вона об'єктивно ґрунтується та певному «розриві» між тим, як широко особливості туристичної діяльності розуміють більшість ЗВО, і тим, як звужено розуміють їх роботодавці, які представляють туристичний бізнес. Роботодавці праві в тому, що не хочуть витрачати час і гроші на «допідготовку» фахівця, який, навчившись, може звільнитися, і прагнуть отримати «готового» спеціаліста - готового одразу приступити до виконання функціональних обов'язків. Звідси така значна кількість «паралельної» освіти, спрямованої на отримання додаткових професійних навичок (тренінгів, курсів тощо). І це також є правильним і свідчить про «недопрацювання» ЗВО на ниві підготовки повноцінних спеціалістів, які б відповідали запитам роботодавців, тобто володіли достатніми компетентностями і вміли їх застосовувати для вирішення виробничих завдань.

Сьогодні в країні діє денна, вечірня і заочна форми освіти, з яких найбільш поширеною є денна форма. Однак денна форма підготовки кадрів у сучасних реаліях організації навчального процесу має низку недоліків, які й позначаються негативно на результатах навчання. В першу чергу - це застаріла матеріально-технічна база ЗВО й іншою вона не може бути, враховуючи швидкість науково-технічного прогресу і високу технолого-інформаційну залежність галузі туризму. ЗВО дають загальні принципи діяльності (з сервісних чи інформаційних, маркетингових та інших технологій), оскільки за час навчання навіть найбільш сучасні технології (наприклад, інформаційні) застарівають і вже не будуть влаштовувати роботодавця, а роботодавцю потрібний фахівець, який володіє саме сучасними методами, технологіями, підходами. Другою проблемою є відсутність у значної частини викладацького складу, який готує кадри для туризму, компетентностей, необхідних для формування професійних практичних навичок у студентів. Це пов'язано зі стрімким розвитком туристичної освіти, коли відчувався «голод» на професійні кадри, який «втамовувався» швидкою перекваліфікацією наявного викладацького складу, частково - з невизначеністю статусу туризму в системі наук (розтягування спеціальності по окремих науках, закріплене у структурі ЗВО), частково - з кадровою політикою ЗВО, яка вимагає допуску до навчального процесу тільки фахівців з науковими ступенями, а більшість практиків туристичної сфери не має таких ступенів, що ускладнює їх залучення до освітнього процесу. Третьою значною причиною є певний розрив між освітою і практикою туристичної діяльності, непостійні, спорадичні форми співпраці, які не формують системного запиту на якісного випускника. До того ж «модна» професія притягує випадкових людей, нездатних комунікувати, працювати в команді і в невизначених умовах.

Саме на подолання цих проблем спрямоване запровадження в Україні нової форми освіти - дуальної форми. «Дуальна форма здобуття освіти - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору» [1].

Проект Концепції був розроблений і представлений громадськості на початку 2018 р. З того часу основна увага спрямована на розроблення нормативно-правової бази для запровадження дуальної освіти в практику освітнього процесу і запровадження пілотних проектів задля відпрацювання найбільш ефективного механізму дуальної освіти з урахуванням специфіки підготовки кадрів для певних галузей економіки.

Дуальна освіта пілотується в навчальних закладах аграрного, машинобудівного профілю, що цілком спирається на запроваджену в Німеччині систему дуальної освіти, звідки вона й запозичена. Інші пілотні проекти працюють в системі економічної освіти з підготовки бухгалтерів, наприклад. Є у окремих ЗВО плани запровадження дуальної форми у підготовку кадрів для готельно-ресторанного бізнесу, що також має технологічний в більшості характер (наприклад, Таврійський державний агротехнологічний університет, Мелітополь). Однак специфіка туризму, де поєднується бізнес, громадська діяльність, просвітництво, соціальна функція, що має реалізовуватись державою на всіх рівнях управління, потребує для туризму спеціальної дуальної моделі.

З яких позицій ми маємо виходити: дуальна освіта запроваджується для студентів денної форми на основі тристоронньої угоди між студентом - ЗВО - роботодавцем, де кожна зі сторін бере на себе певні зобов'язання (і, відповідно, має певні права) з підготовки фахівця для певного виробництва. Теоретична частина навчального процесу має відбуватися у ЗВО і надаватися студенту в повному обсязі аудиторних занять, практична частина переноситься на робоче місце і перше робоче місце надається роботодавцем і є оплачуваною посадою з відповідними функціональними обов'язками. Від ЗВО студента курує педагогічний, науково-педагогічний працівник, а від виробництва - наставник: кваліфікований працівник підприємства, який здійснює загальне керівництво практичним навчанням студента у відповідності до вимог програми навчання та стандартів освіти. Таким чином поєднуються інтереси роботодавця у підготовці кваліфікованого фахівця, який за час навчання оволодіває потрібними навичками, студента, який гарантовано отримує робоче місце, яке відповідає його кваліфікації, та ЗВО, який підвищує свою конкурентоздатність на ринку освітніх послуг за рахунок якісної підготовки фахівців.

Певними кроками в напрямку запровадження дуальної форми освіти в туризмі є діюча система виробничих практик, особливо зарубіжних, однак вона не тотожна дуальній освіті, залучення висококваліфікованих фахівців галузі до навчального процесу, підготовки освітніх програм, навчальних планів, атестації здобувачів вищої освіти (залучення до участі в екзаменаційних комісіях, захистах бакалаврських та магістерських робіт). Гарною практикою є проведення фахових конкурсів, запровадження студентських стартапів, проектів.

Висновки. Найбільшим ресурсом в туризмі є добре підготовлений, фахово орієнтований спеціаліст, здатний креативно мислити і навчатись протягом життя задля власної самореалізації в професії. Від того, якою буде співпраця ЗВО і роботодавців залежить сучасний стан туризму і напрями його розвитку. Одним із напрямів підвищення якості підготовки кадрів в туризмі є розробка моделі дуальної освіти і її апробація.

Список використаних джерел

1. Концепція підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти: Розпорядження КМУ від 19.09.2019 р. №660-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/660-2018-р.