Малачли О.П.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.295-297.

Проблема визначення найменування системи наук про туризм

На сьогоднішній день активно розвивається наука про туризм, в зв’язку з чим виникає питання про її назву, а отже, необхідність у виборі терміна безперечна. В публікаціях українських та російських теоретиків туризму сьогодні можна побачити три паралельно вживаних дефініції «науки про туризм» - туризмологія, туризмознавство та туристика.

Для вивчення питання про вибір лінгвістично обґрунтованої назви науки про туризм російський науковець - Г.П. Долженко провів дослідження, де обґрунтував авторську думку про те, що ці терміни можна вважати синонімами. Спочатку вивчалося використання зазначених термінів в Росії, Україні, а згодом в Білорусії і Казахстані. Було проаналізовано зміст близько трьохсот сайтів кафедр різних вищих навчальних закладів, що дало можливість прийти до наступних висновків.

Право на існування в якості назви «науки про туризм» можуть мати в повній мірі дефініції «туризмознавство» і «туризмологія». Обидва терміни близькі по морфемній структурі. Елемент -знавство, будучи кінцевою частиною складних іменників, вносить значення «наука чи наукова дисципліна, що названа в першій частині слова». Наприклад, літературознавство, суспільствознавство, тощо. Аналогічну роль відіграє елемент -логія. Дефініції, що містять його, мають на увазі значення «наука, знання». Наприклад, геологія, біологія, тощо [1, с.5-6]. Важливо підкреслити, що семантична близькість елементів -знавство і -логія дозволяє вважати терміни «туризмознавство» і «туризмологія» словотворчими синонімами.

Отже, в державах колишнього СРСР - Україні, Білорусії, Казахстані - використовуються обидва терміни. В Україні перевага віддається терміну «туризмологія». Так, київський професор В.К. Федорченко в своїх публікаціях постійно вказує, що «наука про туризм - це туризмологія» [2]. Але він не пояснює, чому використовує саме цей термін, адже першим широку популярність в Україні отримав термін «туризмознавство» після виходу в світ в 1980 році монографії чернівецького професора М.П. Крачило «Основи туризмознавства».

Представник одеської школи туризмології В.Г. Герасименко також дотримується думки, що доцільно використовувати термін «туризмологія» визначаючи його як узагальнюючу назву системи загальних і прикладних наук про туризм і туристичну діяльність.

У Білорусії, судячи за наявною інформацією на сайтах кафедр вузів в Інтернеті, використовується або термін туризмологія, або - введення в туризмологію.

Однак, російські вчені обґрунтовують в якості назви науки про туризм термін «туристика». Цей термін зафіксований в туристському термінологічному словнику, де можна знайти таке визначення: «Туристика - цілісна система сучасних фундаментальних і прикладних наук про туризм, туристичну діяльність, туристську економіку, менеджмент туризму і туристичному законодавстві» [4, с.475-476].

Як можливий варіант назви туристичної науки в українських наукових колах «балотувалися» такі терміни, як туризмографія і туризмометрія, проте дані терміни не отримали визнання в якості назви науки про туризм, бо «Туризмографія», як пояснює сама етимологія слова, - є письмові зафіксовані свідчення по туризму, його опис, звіти, розповіді, щоденники, книги, статті, наукові дослідження та інші зразки епістолярного жанру. А «туризмометрія» перш за все відображає можливість математичного «виміру» туристської діяльності, що дає можливість підрахувати туристичні потоки, привести різноманітні статистичні дані по економічній ефективності туризму [5, с.177].

Отже, уважне вивчення і аналіз визначень термінів, які пропонуються в різних вищих навчальних закладах туристичного профілю, дозволяють з великою часткою відповідальності визнати їх за слова, тотожні або, принаймні, дуже близькі за своїм значенням, тобто за синоніми. Співіснування в сучасній науці про туризм одночасно трьох дефініцій, які претендують на роль її найменування, говорить про незавершеність процесу термінотворення. У такій ситуації має сенс оцінити доцільність переваги однієї назви в порівнянні з іншими або хоча б зробити перші кроки до мотивованого звуження кола претендентів на роль основного терміну.

В даний час, судячи з кількості вузів, які вживають один із зазначених термінів, частіше за інших використовується «туризмологія», далі йде «туризмознавство» і замикає цей короткий список «туристика».

Список використаних джерел

1. Долженко Г.П., Путрик Ю.С., Савенкова Л.Б. Наука о туризме: основания выбора номинации // География и туризм. 2010. Вып.9. С.3-11.
2. Федорченко В.К. Теоретико-методологические основы туризмологии как науки о туризме // Вопросы туризмоведения. 2013. №4. С.14.
3. Державне регулювання сфери туризму України в контексті процесів євроінтеграції / За заг. ред. В.Г. Герасименко, О.Л. Михайлюк. К.: ФОП Гуляєва В.М., 2019. 332 с.
4. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Туристский терминологический словарь. М.: Советский спорт, 1999. 664 с.
5. Герасименко В.Г. Теорія туризму як складова туризмології // Вісник соціально-економічних досліджень. 2011. Вип.2(42). С.173-180.