Мартинова Н.С.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.89-93.

Напрями організації співпраці з професійним середовищем в системі туристичної освіти

Вирішення актуальних завдань розвитку національної освіти у сфері туризму, зокрема щодо посилення її взаємозв’язку з ринком праці та працевлаштування випускників, покращання умов підприємницької та фахової діяльності, обумовлює необхідність модернізації системи професійної підготовки кадрів для туристичної індустрії. Одним із шляхів такої модернізації є організація та запровадження активного співробітництва між навчальними закладами, що здійснюють підготовку таких фахівців та туристичними організаціями, використовуючи при цьому інноваційні форми співробітництва.

За результатами вивчення передового вітчизняного та світового досвіду, нами було з’ясовано, що інноваційний розвиток освітньої системи в сфері туризму є об’єктивною реальністю; це робить навчальний процес більш динамічним та гнучким та формує умови для випереджувальності освіти. Перш за все, активно реалізується кластерна модель розвитку співробітництва в сфері туризму та туристичній освіті. Світова практика свідчить, що в становленні та функціонуванні кластерів важливу роль відіграють навчальні заклади, на базі яких створюються різні інноваційні структури. У багатьох країнах кластерний рух здійснюється як частина державної політики в сфері туризму та туристичної освіти і постійно нарощується [1, с.68-72]. Також одним з дієвих механізмів розвитку партнерських зв’язків та реалізації кращих ініціатив в індустрії гостинності є соціальне партнерство. Розвиток соціального партнерства в неперервній туристичній освіті і формування вітчизняної галузі туризму як однієї з пріоритетних в економіці України та конкурентоспроможних на світовому ринку, є процесами, що не здійснюватимуться один без одного [4, с.332].

У результаті аналізу психолого-педагогічних джерел та вивчення практичного досвіду з визначеної проблеми дослідження нами сформульовано такі вихідні положення.

Соціальне партнерство в сфері туризму та туристичній освіті розглянуто нами як участь різноманітних державних, комерційних, суспільних організацій та підприємств індустрії туризму, в тому числі закладів освіти, а також окремих осіб у спільній розробці виробничих рішень та збалансованій розподіленій відповідальності за результат діяльності. Одна з головних перешкод у розвитку партнерських зв’язків у вітчизняній туристичній індустрії полягає в тому, що не створено механізмів, які б допомагали розподілити цю відповідальність. Соціальне партнерство в Україні у сфері туризму і туристичній освіті носить декларативний, несистемний характер та здійснюється поки що за окремими ініціативами профільних навчальних закладів без належної підтримки з боку держави та бізнес-середовища.

Ми скористалися дослідженнями зарубіжних вчених, які здійснюються на рівні вивчення системи соціального партнерства як засобу управління професійною освітою і ринком праці у сфері туризму. Серед позитивних світових тенденцій, які сприятимуть удосконаленню національної системи професійної підготовки майбутніх фахівців для індустрії туризму вважаємо за потрібне зробити акцент на таких як:

1. впровадження системи професійної орієнтації зі школи;
2. надання переваг корпоративному типу навчання;
3. реалізація практичної спрямованості підготовки на всіх кваліфікаційних рівнях, починаючи з нижчого;
4. забезпечення тісного контакту з профільними підприємствами (практика, сандвіч-курси, стажування, виконання консалтингових проектів-замовлень від фахівців підприємств тощо);
5. заохочення підприємницьких ініціатив в процесі навчання.

Результати аналізу діяльності зі створення та функціонування інноваційних освітніх структур в провідних вищих навчальних закладів (ВНЗ), що готують кадри для сфери туризму в різних регіонах України дозволили нам зробити висновок, що вони знаходяться в активній фазі формування нової інноваційної структури управління, основою якої є інтегрований та відкритий навчальний простір, діючий на засадах соціального партнерства. Основною діяльністю таких закладів поступово становиться не тільки безпосередньо підготовка профільних фахівців для потреб туристичного ринку, а скоріше цільова підготовка кадрів для партнерів, з якими складаються постійні взаємовигідні зв’язки та утворюються спільні короткострокові і довгострокові комерційні проекти, що передбачають вигоду для всіх сторін партнерства. Це підтверджується дослідженнями щодо розвитку регіонального туризму на засадах державно-приватного партнерства, напрямів реалізації галузевих підприємницьких проектів та ролі науки та освіти в цьому [3, с.622-627]. Профільні ВНЗ мають всі передумови для створення та розвитку власної інноваційної інфраструктури: кластерів, бізнес-інкубаторів або інших інноваційних структур, які є відомими у світі, що поступово сприяє створенню системи корпоративного навчання.

Врахувавши зроблені висновки, нами, спираючись на ґрунтовні теоретичні дослідження з:

• переосмислення ролі технологічного підходу до навчання;
• набуття значення сучасної освіти дорослих в суспільстві, зокрема неформальної освіти;
• розробки методичних систем, які б вирішували завдання наближення професійної підготовки фахівців для сфери туризму до реальних вимог ринку, зокрема за допомогою ігрових технологій навчання запропоновано створення інноваційного навчально-виробничого середовища, інтегрованого в майбутню професійну сферу, розвиток якого, передбачає використання професійно та практико орієнтованих технологій навчання з метою отримання студентами професійного досвіду ще в період навчання [2].

Запропоновані положення успішно реалізуються в процесі професійної підготовки фахівців для сфери туризму за напрямами підготовки 241 «Готельно-ресторанна справа», 242 «Туризм» на кафедрі туристичного та готельно-ресторанного бізнесу (ТтаГРБ) Одеського національного економічного університету (ОНЕУ). Так, розроблено та запропоновано для апробації «Програма практичної підготовки фахівців для індустрії туризму Одеського регіону» (далі - Програма).

Мета Програми - підготовка фахівців, готових до здійснення професійної діяльності в сфері економіки та управління туризмом: для роботи в реальних умовах ринку;компетентних в рішенні професійних завдань;здатних самостійно та успішно організовувати підприємницьку діяльність.

Концепція Програми - набуття професійного досвіду в економіці та управлінні в сфері туризму ще в період навчання в умовах створеного навчально-виробничого середовища, головними складовими якого є:

• реалізація стратегії соціального партнерства з підприємствами сфери туризму;
• впровадження сучасних технологій навчання, включаючи ті, які використовуються в системі неформальної туристичної освіти;
• активізація пізнавальної діяльності студентів, залучення їх до вирішення типових і нестандартних професійних проблем для реальних туристичних підприємств.

Реалізація програми здійснюється наступними етапами:

• Етап 1. Розробка та використання комплексу практико орієнтовних ігрових технологій навчання в процесі підготовки бакалаврів і магістрів за відповідними напрямами.
• Етап 2. Розробка та освоєння стратегії соціального партнерства (побудова навчального процесу на основі тісної співпраці «ВНЗ - профільне об'єднання суб’єктів туристичного бізнесу); створення спеціального навчально-виробничого середовища.
• Етап 3. Створення центру практичної підготовки на базі ВНЗ (на основі співпраці з одним з провідних (і/або групою) вітчизняних підприємств індустрії туризму), який стане власним виробничим майданчиком для придбання студентами практичного досвіду в майбутній професійній діяльності.

Серед розповсюджених у туристичних ВНЗ видів інноваційних структур (навчальні лабораторії, віртуальні тренажери, навчальні тренінгові об’єднання тощо) для підготовки майбутніх фахівців для індустрії туризму на кафедри віддають перевагу створенню та розвитку мобільних майданчиків, діючих в спеціальному середовищі, основна функція яких - навчально-виробнича діяльність за проектним принципом в рамках партнерських програм з представниками туристичного бізнесу (студентські стартапи). Зазначимо також на доцільності виокремлення напрямів таких програм за регіональною складовою, з метою сприяння розвитку перспективних та прибуткових для Одеського регіону видів туризму, зокрема: медичного, ділового, аграрного, туризму для дітей та молоді тощо.

Таким чином, наголошено на необхідності управління участю у професійній підготовці майбутніх фахівців для індустрії туризму представників ринку праці як процесом, що сприятиме формуванню системи відносин між професійною освітою та ринком праці; визначено провідну роль в цьому профільних ВНЗ та їх викладачів. Підготовка фахівців-універсалів, яким надана можливість набути професійного досвіду період навчання, є ключовою особливістю програми підготовки майбутніх фахівців для індустрії туризму на кафедрі ТтаГРБ ОНЕУ. Основним засобом для реалізації програми ми вважаємо створення та розвиток інноваційних освітніх структур на засадах соціального партнерства.

Список використаних джерел

1. Давиденко І.В. Туристичні кластери як напрям регулювання туристичного бізнесу // Причорноморські економічні студії. 2018. Вип.28. Ч.1. С.68-72.
2. Мартинова Н.С. Ігрові технології в професійній підготовці майбутніх менеджерів туризму: автореф. дис... к.пед.н.: 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. К.: Ін-т пед. освіти і освіти дорослих АПН України, 2015. 21 с.
3. Нездоймінов С.Г., Александрочкіна П.О. Державно-приватне партнерство як вектор розвитку регіонального туризму // Економіка та суспільство. 2018. №18. С. 622-627.
4. Федорченко В.К. Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців для сфери туризму: монографія. К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. 472 с.