Саленко Л.Р.
Матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф.
«Маркетингові та організаційні механізми повоєнного
розвитку галузі гостинності та туризму України»
(м. Харків, 12 листопада 2025 р.).
Харків: НТУ «Харківський політехнічний
інститут», 2025. Ч.1. 633 с. С.573-575.
Зелений туризм як інструмент диверсифікації економіки сільських територій
У сучасних умовах трансформації економіки України питання диверсифікації джерел доходів сільських територій набуває особливої актуальності. Традиційно село розглядалося як аграрний простір, орієнтований переважно на виробництво сільськогосподарської продукції. Проте глобальні тенденції сталого розвитку свідчать, що ефективна модель розвитку сільських регіонів передбачає поєднання аграрної діяльності з альтернативними видами економічної активності, серед яких важливе місце посідає зелений туризм. Цей вид туризму базується на використанні природного, культурного та соціального потенціалу сільських територій і спрямований на створення умов для екологічно безпечного відпочинку, підтримку місцевої культури та підвищення добробуту сільського населення.
Зелений туризм є не лише видом рекреаційної діяльності, а й ефективним економічним механізмом, що активізує розвиток сільських громад. Він сприяє створенню нових джерел доходів, формує додаткові робочі місця, стимулює розвиток підприємництва й підвищує рівень життя населення. У сільській місцевості, де аграрне виробництво часто не забезпечує стабільного прибутку через коливання ринку, зміну клімату або відсутність достатньої інфраструктури, зелений туризм виступає альтернативною сферою зайнятості. Місцеві жителі мають можливість відкривати садиби зеленого туризму, міні-ресторани, етномайстерні, організовувати кінні, велосипедні чи піші маршрути, проводити дегустації локальної продукції або кулінарні майстер-класи. Це дозволяє залучати внутрішніх і зовнішніх туристів, зберігати культурні традиції та забезпечувати циркуляцію коштів усередині громади.
Розвиток зеленого туризму створює мультиплікативний ефект для місцевої економіки. Кожна гривня, витрачена туристом, генерує додатковий дохід у суміжних секторах - торгівлі, транспорті, харчуванні, культурі та виробництві сувенірів. Крім того, зростає попит на місцеву продукцію, послуги і робочу силу, що стимулює розвиток малого та середнього бізнесу. Важливим наслідком стає формування підприємницької культури серед сільського населення, яке починає усвідомлювати власні ресурси як основу економічного зростання.
Соціальний ефект зеленого туризму проявляється у підвищенні зайнятості, зменшенні міграції молоді з села, розвитку місцевої ініціативи та збереженні культурної ідентичності. Туристи прагнуть до автентичності, тому господарі садиб відновлюють традиційні промисли, народну кухню, пісенну культуру, архітектурні елементи старих будівель. У результаті формується нова модель сільського розвитку, де культура, традиції та екологія стають економічними активами.
Регіональний потенціал розвитку зеленого туризму в Україні є надзвичайно великим завдяки різноманіттю природних ландшафтів і культурної спадщини. Найактивніше зелений туризм розвивається у Карпатському регіоні, де функціонує значна кількість садиб, екоферм та етнопоселень. Тут пропонуються тури, що поєднують активний відпочинок із знайомством із гуцульськими традиціями, гастрономією та ремеслами. На Поліссі приваблюють туристів чистота природи, лісові озера, традиційні поліські промисли, у Поділлі та Волині - етнографічні фестивалі та гастрономічні маршрути. Значний потенціал має Причорноморський регіон, де можливо поєднати морський відпочинок із зеленим туризмом, створивши комбіновані маршрути з відвідування природних парків, фермерських господарств, історико-культурних пам’яток.
В умовах децентралізації розвитку громад зелений туризм стає важливою складовою економічної самодостатності об’єднаних територіальних громад. ОТГ можуть розробляти власні туристичні стратегії, підтримувати ініціативи мешканців, організовувати навчальні програми для власників садиб, створювати інформаційні центри, проводити ярмарки та фестивалі. У деяких громадах Карпат і Поділля вже діють інтегровані туристичні маршрути, що об’єднують кілька сіл під спільним брендом і просувають їхні продукти через Інтернет-платформи. Важливою складовою розвитку зеленого туризму є цифровізація. Використання онлайн-платформ, мобільних додатків, персоналізованих гідів і систем електронного бронювання сприяє залученню туристів, підвищує якість обслуговування та забезпечує прозорість взаємодії між туристом і господарем садиби. Завдяки цифровим технологіям навіть найменші населені пункти можуть стати помітними на туристичній карті України. Цифрові інструменти дають змогу створювати персоналізовані маршрути, віртуальні тури, інтерактивні карти, що підвищують привабливість сільських регіонів та формують їхній сучасний імідж.
Не менш важливим аспектом є екологічна складова зеленого туризму. На відміну від масового, він орієнтований на збереження природи, гармонійне співіснування людини та довкілля. Садиби зеленого туризму часто впроваджують принципи еко-менеджменту: сортування відходів, використання відновлюваних джерел енергії, локальних матеріалів і продуктів. Це сприяє формуванню екологічної свідомості як у місцевих мешканців, так і в туристів, що відповідає завданням сталого розвитку.
Однак розвиток зеленого туризму в Україні стикається з низкою викликів. Серед основних проблем - недостатня державна підтримка, відсутність чіткої законодавчої бази, слабка транспортна та цифрова інфраструктура у сільській місцевості, обмежений доступ до фінансування та брак кваліфікованих кадрів. Водночас ці проблеми можна вирішити шляхом розробки цільових програм підтримки сільського туризму, надання грантів на розвиток садиб, проведення освітніх тренінгів, створення регіональних кластерів зеленого туризму. Важливою передумовою успіху є співпраця між громадами, туристичними організаціями, місцевою владою та бізнесом.
Перспективним напрямом є інтеграція зеленого туризму у стратегії регіонального розвитку, а також розвиток партнерств між сільськими громадами й міжнародними організаціями. Участь України в європейських програмах сталого туризму, таких як Green Destinations чи EDEN, відкриває можливості для залучення інвестицій і популяризації українських сільських регіонів на світовому туристичному ринку [1].
Отже, зелений туризм є потужним інструментом диверсифікації економіки сільських територій. Його розвиток забезпечує економічну стабільність, підвищує якість життя населення, створює нові можливості для малого бізнесу, стимулює збереження культурної та природної спадщини. У довгостроковій перспективі зелений туризм може стати фундаментом сталого розвитку сільських регіонів України, сприяючи економічній самодостатності громад, формуванню позитивного іміджу країни та зміцненню її позицій на міжнародному туристичному ринку.
Список використаних джерел