Щука Г.П.
Матеріали ІХ Всеукр. наук.-практ. конф.
«Інноваційні технології в готельно-ресторанному бізнесі»
(м. Київ, 19-20 травня 2020 р.). К.: НУХТ, 2020. 305 с. С.76-77.

До питання про розвиток гастрономічного туризму на Закарпатті

На Закарпатті за підтримки проєкту Євросоюзу розпочали створення "Дороги вина і смаку". Вітчизняні експерти з розвитку еногастрономічного туризму, які опікуються цим проектом, О. Мотузенко, В. Бондаренко, С. Злобіна, не лише ознайомлені з міжнародним досвідом створення та просування Доріг вина і смаку, але вже мають успішно функціонуючу модель такої Дороги в Українській Бессарабії.

З іншого боку, Закарпаття належить до регіонів з достатньо високим розвитком гастрономічного туризму: збірник рецептів страв "Закарпатського гастрономічного туристичного шляху" було видано ще в 2009 р., Гастрономічний туристичний шлях, протяжністю 100 км., розроблено та презентовано кафедрою туризму УжНУ та ТІЦ Закарпаття в 2015 р., в області щороку проходить більше 20 великих гастрономічних фестивалів та сила-силенна дрібних, не говорячи вже про пропозиції закарпатських гастротурів від вітчизняних туроператорів та різного роду дегустацій від місцевих виробників вина, сиру, бринзи та ін.

Для того, щоб розпочинати великий проект на рівні ЄС, необхідно оцінити наявний еногастрономічний потенціал регіону, рівень його використання на сучасному етапі та визначити всіх стейкхолдерів.

Питанням розвитку гастрономічного туризму в Закарпатті та дослідженням закарпатської кухні переймалися І. Годя, Ф. Гукливчик, М. Мицько, В. Омельницька. Ф. Шандор та ін., проте туризм розвивається стрімко, і ситуація змінюється щосезону, тому вимагає постійного аналізу.

Мета дослідження: визначити наявність ресурсів для розвитку гастрономічного туризму в регіоні, розглянути, як вони використовуються, встановити, які недоліки простежуються в процесі обслуговування туристів і як їх можна уникнути.

Під час роботи використовувалися теоретичні та емпіричні методи дослідження: аналіз та синтез, включене спостереження, експеримент, анкетування та експертне опитування, систематизація та узагальнення.

Основною ресурсною базою для гастрономічного туризму виступають: специфічні кулінарні традиції мешканців регіону та наявність місцевих екологічних продуктів.

Закарпаття - дуже строкатий регіон з точки зору етнічної приналежності його мешканців. Тут проживає більше 100 національностей, очевидно, що кожна з них внесла свою частку в формування автентичної закарпатської кухні. Крім того, компактне проживання угорців, словаків, румунів, німців дає можливість знайомити туристів з національними кухнями цих народів.

Також регіон має в достатній кількості місцеві продукти, які пропонуються в рамках гастрономічного туризму: сири, вино, палинка, карпатський мед, до цього варто додати різноманітні наливки, медовуху, крафтове пиво тощо.

Це дозволяє зробити висновок, що гастрономічний туризм на Закарпатті в повній мірі забезпечений ресурсною базою. Розглянемо, як вона використовується.

М. Берегове - один з туристичних центрів Закарпаття, в якому більшість населення - угорці. Природно, що однією з принад міста є пропозиція угорської кухні. Проте, аналіз продуктового асортименту закладів ресторанного господарства міста показав, що в місті немає жодного ресторану угорської чи закарпатської кухні. Пропозиція угорських страв складає в середньому лише 14% від усього меню (найбільший показник - 27%), закарпатської - 25,7% (найбільший показник - 54%). При цьому, меню однотипне: бограч, боб гуляш, лоці печенє, чірке попрікаш (угорська кухня), банош, кремзлики, рокот крумплі, боб левеш, голубки (закарпатська).

Більш того, смакові якості більшості представлених страв не відповідають справжнім національним стравам. Одна з причин - кадрове забезпечення. Більшість угорців працюють за кордоном, власники кафе та ресторанів набирають працівників з інших регіонів країни, тому закарпатські кремзлики нічим не відрізняються від полтавських дерунів. Крім того, екологічний продукт навіть місцевого виробника завжди буде коштувати на порядок дорожче за імпортний геномодифікований аналог, а турист, який переважно приїжджає на Закарпаття, змушений на всьому економити. Звідси більш затребувані дешеві продукти та послуги: кольоровий "мед", порошкове "вино", карпатський "чай" і т.д.

Отже, не можна сказати, що туристичний потенціал регіону використовується усвідомлено. На нашу думку, важливо проаналізувати наявний гастрономічний продукт і визначити, що саме з цього великого переліку доцільно перетворити на туристичний продукт і яким чином забезпечити його високу якість. При цьому брати до уваги, що в гастрономічному туризмі пропозиція не обмежується гастрономічним продуктом, а охоплює всю територію (терруар). А це вимагає залучення та співпраці не лише всіх осіб, які працюють у сфері туризму, та тих, які до неї дотичні, а всіх мешканців регіону, які створюють ні з чим незрівнянну атмосферу відпочинку в Закарпатті.

Висновок. Встановлено, що гастрономічний туризм на Закарпатті розвивається за рахунок збереження автентичної закарпатської кухні; наявності національних кухонь народів, які компактно проживають у регіоні та місцевого екологічного продукту. Перспектива подальшого розвитку гастрономічного туризму в регіоні полягає у визначенні пропозиції та забезпечення її якості, об'єднанні всіх зацікавлених сторін та позиціонування не окремого тур продукту, а всього регіону як туристичного. З цієї точки зору створення Дороги вина і смаку Закарпаття є значним кроком для розвитку області.