Скляр Г.П.
Матеріали XІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Мережевий бізнес: становлення, проблеми, інновації»
(м. Полтава, 27-28 квітня 2022 року).
Полтава: ПУЕТ, 2022. 195 с. С.25-30.

Концепція інклюзивного розвитку у туризмології

Дослідження сутності наукової проблеми вивчення особливостей інклюзивного розвитку туризму викликано стрімким зростанням інтересу до проблеми людини і людяності, людиномірності усіх процесів суспільного життя. Разом з тим, досягненню швидких і вагомих результатів у такому багатовекторному дослідженні перешкоджає формат роботи. Тому, на наш погляд, доцільно обмежитися розглядом трьох аспектів проблеми:

1. з’ясувати сутність трактування науковцями категорії інклюзивний розвиток;
2. встановити зв’язок понять інклюзивного розвитку і сталого розвитку туризму;
3. дослідити практику і результати наукових досліджень інклюзивного туризму в Україні.

Побіжний огляд спеціальних літературних джерел дозволяє зробити висновок щодо наявності розуміння необхідності включення людей із різних соціальних груп у процеси економічного зростання з метою їх продуктивної зайнятості і участі у розподілі суспільних благ. Тобто, результати економічного зростання мають відчути усі члени сучасного суспільства.

Для більш ґрунтовного розуміння сутності означених проблем звернемося до опублікованих результатів досліджень науковців НАН України. Так, важливим є твердження О.М. Бородіної і І.В. Прокопи щодо мети інклюзивного розвитку.

«Інклюзивність має на меті забезпечити певну противагу неоліберальній парадигмі розвитку, оскільки сприяє вдосконаленню суспільної системи шляхом спрямованості на досягнення таких результатів: цілей сталого розвитку; норм, прийнятих з точки зору гідності людини; дотримання основних прав людини; сприйняття та легалізації національних традицій і звичаїв» [1, с.76]. На наш погляд, такий підхід співпадає з принциповими положеннями Глобального етичного кодексу туризму. У дослідженні І.М. Бобух та С.М. Щегель наголошується на взаємній доповнюваності глобальних Цілей сталого розвитку та концепції інклюзивного зростання [2, с.61], відслідковується генезис інклюзивної моделі сталого розвитку [2, с.63]. На думку дослідниць, сталий (чи збалансований) розвиток, який «поєднує економіку, екологію і соціальну сферу, формує основи для інклюзивного розвитку, зокрема зайнятості, соціального захисту, справедливості тощо». З погляду на нашу тему людино-мірних економічних туристичних досліджень важливим є таке розуміння концепції інклюзивного розвитку. При інклюзивному підході «економіка не лише створює матеріальні блага, а й дає всім рівні шанси», зокрема «для особистісного і соціального зростання» [2, с.64]. Ми приєднуємося до висновків І. М. Бобух і С. М. Щегель щодо залучення усіх стейкхолдерів до впровадження інклюзивності на засадах партнерства [2, с.67], що важливо для наших подальших досліджень. І.Г. Манцуров розглядає інклюзивний розвиток як основу протидії глобальним викликам сьогодення; пропонує використовувати індекс інклюзивного розвитку додатково до показника «ВВП на душу населення» [3, с.85]; наголошує на необхідності формування стратегічно визначеної, інституційно впорядкованої та інноваційно орієнтованої моделі розвитку [3, с.86]. Важливим для розвитку туризму є визначення науковцем стратегічних пріоритетів за функціональними складовими індексу інклюзивного розвитку, зокрема стимулювання внутрішнього споживання через зростання платоспроможного попиту домогосподарств [3, с.85].

Туризм пов’язаний з подорожами людей до певних дестинацій. Тому важливим у процесі формування людиномірного економічного туристичного знання є ознайомлення з науковими роботами А.В. Кожиної, присвяченим інклюзивному місцевому розвитку. Дослідниця простежує взаємозв’язок теорії інклюзивного місцевого розвитку з «теоріями суспільного добробуту в частині розвитку проблематики подолання нерівності й бідності та розподілу суспільного багатства; з просторовими теоріями і теоріями розміщення в частині формування місцевих і регіональних інклюзивних ринків; з теоріями економічного зростання, нової економічної географії та кумулятивними теоріями в частині осмислення співвідношення економічного зростання і добробуту населення, а також створення інклюзивних інновацій» [4, с.108]. Науковець описує місцеві конкурентні переваги [5, с.24], що, по суті, є характеристикою туристичних ресурсів і переваг туристичних дестинацій. Цікавим і корисним з погляду теми нашого дослідження є висновок А.В. Кожиної стосовно вектору наукових дискусій з питань територіального розвитку. «Останнє десятиліття все більше акценти почали зміщуватися в бік нематеріальних вимірів якості життя» [4, с.108]. На нашу думку, це є кроком наукової спільноти в усвідомленні реальної духовно-біосоціальної природи людини, сутності процесів, відносин і результатів господарської, а не вузькоекономічної діяльності людини.

Перехід до інклюзивної моделі сталого розвитку почався, власне кажучи, ще у 1991 р., коли була прийнята резолюція «Створення можливостей туризму для осіб з обмеженими можливостями у 90-і роки». У 2005 р. Генеральна асамблея ЮНВТО оновила бачення проблеми і прийняла резолюцію «Доступний туризм для всіх» [6, с.11]. У 2010 р., у доповіді Всесвітньої туристичної організації щодо втілення у життя Глобального етичного кодексу туризму, підкреслена роль туризму як сектора, що сприяє досягненню Цілей розвитку тисячоліття, зокрема з погляду скорочення бідності і сталого розвитку [6, с.3]. Важливою з позицій сталого розвитку є діяльність ЮНВТО, пов’язана із змінами клімату, збереженням біорізноманіття, скороченням бідності тощо.

В контексті теми дослідження необхідно, на наш погляд, звернути увагу на певні аспекти розуміння сутності доступного туризму для всіх. Огляд робіт вітчизняних науковців [7-13] дозволяє стверджувати, що проблеми розвитку інклюзивного туризму у більшості пов’язуються лише з реалізацією прав і розвитком доступної саме для інвалідів (осіб з особливими потребами) інфраструктури туризму. Наш власний досвід туристичних подорожей у складі інклюзивних груп дозволяє говорити про реальне існування туризму, доступному для всіх. У нашому розумінні, інклюзивні групи включають туристів різного віку, статі та інтересів, зокрема осіб з певними ознаками і вадами фізичного і психічного здоров’я. Разом з тим, слід говорити не тільки про осіб з особливими потребами у фізичному доступі до об’єктів відвідування, але й про осіб з особливими пізнавальними потребами. Як правило, у великих туристичних групах виникають мікрогрупи за певними інтересами у конкретній подорожі. Тому варто підтримати думку вітчизняних дослідниць А.П. Аніщенко і М.О. Яріко щодо наявності наукової проблеми встановлення істинного значення «терміну «інклюзивний туризм» - «туризм для всіх» (а не лише для інвалідів) [14, с.1]. Крім того, важливими є відповідні зміни у світогляді, що має привести до розвитку суспільства (і простору), комфортного для усіх [15, с.126].

Таким чином, може бути, на наш погляд, досягнута певна послідовність і адекватність підходів до дослідження інклюзивного розвитку туризму та інклюзивного туризму. Останній вид туризму може бути розглянутим як різновид, зокрема, соціального туризму. Усі члени суспільства, при відсутності критичних обмежень, повинні мати економічну можливість реалізувати своє право на туризм.

Список використаних інформаційних джерел

1. Бородіна О.М., Прокопа І.В. Інклюзивний сільський розвиток: науковий дискурс // Економіка і прогнозування. 2019. №1. С.70-85.
2. Бобух І.М., Щегель С.М. Стратегічні орієнтири економічного зростання України: інклюзивність як ключовий пріоритет // Вісник НАН України. 2018. №7. С.55-70.
3. Манцуров І.Г. Інклюзивний розвиток як основа протидії глобальним викликам сьогодення // Економіка України. 2018. №10. С.71-87.
4. Кожина А.В. Теорія інклюзивного місцевого розвитку та її взаємозв’язок з теоріями територіального розвитку // Інвестиції: практика та досвід. 2018. №22. С.102-109.
5. Кожина А.В. Фактори інклюзивного місцевого розвитку: підходи до класифікації // Вісник НАДУ. Серія «Державне управління». 2018. №4. С.21-30.
6. Доклад Всемирной туристской организации о претворении в жизнь Глобального этического кодекса туризма. Организация Объединенных Наций, Генеральная Ассамблея, 65 сессия. 16 с.
7. Бєлоусова Н.В. Теоретичні аспекти розвитку інклюзивного реабілітаційно-соціального туризму в Україні // Наукові записки СумДПУ імені А.С. Макаренка. Географічні науки. 2018. Вип.9. С.205-212.
8. Богдан Н.М., Соколенко А.С., Москаленко О.А. Дослідження проблем розвитку інклюзивного туризму: туристська інфраструктура і доступність готельних послуг // Приазовський економічний вісник. 2018. №5. С.280-287.
9. Влащенко Н.М. Проблеми та перспективи розвитку інфраструктури для потреб інклюзивного туризму // Бізнес Інформ. 2018. №9. С.122-126.
10. Перфільєва М.В., Карпич І.О. Правове забезпечення розвитку інклюзивного туризму в Україні // Молодий вчений. 2017. №4. С.418-421.
11. Сварник М.Г., Грибальський Я.І. та ін. Посібник з активного відпочинку та туризму для неповносправних. Львів: Товариство «Зелений Хрест», 2015. 150 с.
12. Радіонова О.М. Сучасні арт-об’єкти та інклюзивний туризм: діалектика співвідношень // Економіка і суспільство. 2018. №18. С.690-694.
13. Туристичне обслуговування осіб з інвалідністю: зб. інформ.-метод. матеріалів. Харків: Упр. культури і туризму Харків. обл. держ. адмін., Обл. комун. закл. «Харків. орг.-метод. центр туризму», 2018. 26 с.
14. Аніщенко А.П., Яріко М.О. Розвиток інфраструктури інклюзивного туризму як результат трансформації менталітету суспільства (XX-XXI ст.) // Соціальний всесвіт. 2016.
15. Яріко М.О. Філософія інклюзивного туризму // Культура України. Серія: Культурологія. 2017. Вип.58. С.119-128.