Соляник С.Ф.
Наукові записки Київського університету туризму,
економіки і права. Серія: філософські науки.
2008. Вип.5. С.237-249.

Цінності та ціннісні орієнтації в туристичній діяльності

Стаття присвячена спеціальній галузі філософського знання, теорії туристських цінностей (аксіологія туризму). В статті проаналізовано вплив туризму на моральний розвиток особистості, її внутрішній світ. Розкрита сутність таких понять як свобода, спілкування, відповідальність.

Ключові слова: аксіологія, духовність, цінність, свобода, відповідальність, довіра, туристське спілкування, комунікативна культура, соціалізація молоді, паломництво.

Однією з актуальних проблем сучасного періоду - загострення глобальних суперечностей і національних конфліктів стає проблема цінностей та ціннісних орієнтацій. Вони виконують складні і різнобічні регулятивні, світоглядні та соціальні функції.

Проблему цінностей висвітлює така «фундаментальна дисципліна», як аксіологія, яка наряду з онтологією і гносеологією утворює ядро філософії та досліджує ціннісне ставлення людини до дійсності, «уможливлює пізнання ціннісної структури світу їх рефлексію у ціннісних формах свідомості» зумовлює втілення аксіологічних видів людської діяльності» [1].

Під цінностями розуміють основи духовного та матеріального життя людини, які визначають мету, сенс, значення, наміри, нормативність і формальні межі її самореалізації. Цінності - це загальноприйняті уявлення людей про цілі й норми поведінки, які втілюють історичний досвід і концентровано виражають смисл культури певного етносу і навіть людства в цілому [2].

В будь-якій сфері людського життя функціонує своя специфічна система цінностей, в тому числі в такій як туризм. Цінності та ціннісні орієнтації в туризмі предмет концепції туристської аксіології - до завдань якої належить відображення у понятійний спосіб ціннісного значення туристських подій та акцій, вибору людиною орієнтацій у її «мандрівному житті». Визначення належного та бажаного, того, що заслуговує на позитивну оцінку (благо, добро), набувають для учасника туристських акцій статусу «значення» [3].

Здійснюючи соціально-філософський аналіз цінностей в туризмі, насамперед необхідно визначити, який статус для учасника туристських дій мають поняття «блага», «добра», «бажаного» тощо.

Прокладаючи маршрут особистості в аксіологічному просторі, туризм вводить людину у світ істинних цінностей, робить їх більш доступними. Широкого соціокультурного значення набувають різноманітні аксіологічні інтерпретації туризму:

• «туризм - посол миру» (Всесвітня туристська організація);
• «туризм - атрибут миру» (В.А. Квартальнов);
• «туризм - з метою миру і регіонального розвитку» (ЮНЕСКО);
• соціальний туризм - «дизайнер суспільства»;
• туризм - «фактор індивідуального і колективного самовдосконалення»;
• туризм - «фактор стійкого розвитку»;
• туризм - «сфера, яка використовує культурне надбання людства та вносить свій вклад у його збагачення» («Глобальний етичний кодекс туризму») та ін.

Найбільш повно ціннісні характеристики туризму знайшли своє відображення в Монреальській декларації:

1. Міжнародний туризм сприяє в цілому в силу свого масового характеру підвищенню якості життя, доступності для все більшої кількості людей культурних цінностей світового значення.
2. Гуманітарна спрямованість туризму яскраво виявляється у розвитку соціального туризму. Заохочується залучення у міжнародний туризм молоді, школярів і студентів з метою розширення їх світогляду. Розширюються можливості подорожей для сімейних пар, осіб похилого віку та людей з фізичними вадами.
3. Виконуються рекреаційні завдання, тобто відновлення та оздоровлення. Використовується зміна обставин, умови сприятливого клімату, яскраві враження, спілкування з новими людьми для зняття стресового напруження. Відтворюється саме туристичне середовище, що являє собою єдине ціле природи, культури та людини.
4. Туризм завжди надає широкі можливості культурного спілкування. Людина завжди прагне пізнати предметно та чуттєво навколишній світ та інших людей як ситуацію культурного спілкування. Формування здатності розуміння культури своєї країни та культури іншої країни та іншого народу є тим результатом живого товаристського зв’язку спілкування, що стає засобом її подальшого існування. Туризм дає творчі імпульси для розвитку культури.
5. Культурний обмін пробуджує більш глибокий інтерес до звичаїв, традицій інших народів і цивілізацій, виступає як конкретне виявлення діалогу. Схід-Захід тощо. «Входження» в іншу культуру та пізнання інших культур допомагає краще зрозуміти і власну культуру, і самого себе.
6. Долучення до духовних цінностей та ідеалів культури різних народів сприяє естетичному та моральному розвитку людини, стабілізації психічного здоров’я людей, суспільних і соціальних відносин у цілому.
7. Розвиток туризму, як підкреслюється в Манільській декларації по туризму 1980 р. і Монреальській декларації 1996 р., має сприяти збереженню національної самобутності культури та слугувати заслоном проти засилля масової культури.
8. Розвиток туризму сприяє зміцненню національних особливостей, традицій гостинності різних народів. Відповідно до традиційних понять щодо відносин між людьми закони гостинності вважаються священними.
9. Демонстрація культурних традицій своєї країни іноземним туристам допомагає їх більш глибокому розумінню та виховує патріотичні почуття, національну гідність [4].

В туризмі вирізняються два основних типи цінностей: цінності, сенс яких визначається наявними вітальними потребами й базовими інтересами людини як біологічної істоти (потреби в русі, відпочинку, фізичній релаксації тощо), і цінності, які надають духовного смислу існуванню людини як соціальної істоти (необхідність самореалізації, самоствердження, творчої діяльності та самовдосконалення, розширенню пізнавального горизонту тощо).

Характерною ознакою туристичних атракцій стає задоволення окрім біологічних і фізіологічних - культурних, соціальних та моральних потреб.

До недавнього часу вивчення феномену туризму здійснювалося в основному в контексті його економічних можливостей (прибуток, гроші, економічна ефективність тощо). Втім, як наголошують фахівці авторитетних Міжнародних організацій - ООН, ЮНЕСКО, ВТО, ХХІ-е століття має стати часом «гуманітарного повороту», переходом до людиноорієнтованої моделі.

Одним із чинників формування «цивілізації людини» може стати етика спілкування і вселюдська мораль [5]. Особливого філософсько-гуманістичного значення в цьому плані набуває комунікативна культура особистості як основна ланка концепції теоретичної моделі «вселюдських цінностей». Гуманістично-терапевтичний сенс комунікативної культури визначається її ціннісними нормативами серед яких:

• визнання гідності людини (принцип самодостатності особистості);
• доброзичливого ставлення до альтернативних, несхожих думок, переконань, способів життя (принцип толерантності).

В туризмі ці принципи проявляються дуже виразно.

Саме на даних нормативах комунікативної культури базується концепція «нового гуманізму», важливими ідеями яких стають ідеї «особистісного активізму», сприйняття людини як «діяльності», а соціуму як життєвого простору діючої людини. Головною умовою в туристичній діяльності стає творчоперетворювальна робота індивіду, яка дає можливість по-новому сприймати світ, опановувати такі соціальні цінності, як свобода, рівність, справедливість, гідність. Взаємодіючі та взаємодоповнюючі один одного ці принципи в разі їх дотримання сприяють утворенню моральної аури спілкування, суспільної атмосфери довіри як підґрунтя дружнього єднання, соціальної злагоди і цивілізованого консенсусу. Адже довіра - це зв’язок, позбавлений утилітарно-егоїстичного інтересу, психічна та моральна взаємодія, яка багато в чому не може бути пояснена раціонально (Е. Дюркгейм). Довіра - індикатор «доконтрактової солідарності» (Р. Мертон), особисто-інтимний і водночас надіндивідуальний елемент людського співжиття, який забезпечує певну рівновагу в стихійному світі повсякденних контактів та зустрічей. Довіра як цінність - значно більше, ніж констатація необхідності та неминучості виваженої прагматики людського співіснування: «ти - мені, я - тобі». Довіра є необхідною запорукою різнобічних, взаємокорисних зв’язків, в тому числі і в сфері туризму, в якому беруть участь мільйони людей. Туризм сприяє взаємопізнанню і взаєморозумінню, утвердженню довіри народів між собою. Як зазначав А. Швейцер «довіра в будь-якій справі є тією першочерговою цінністю, без якої не може обійтись жодна справа. Вона здатна забезпечити умови для процвітання в усіх сферах»[6].

Отже, туристське спілкування, яке засновано на довірі і позбавлене зовнішнього примусу стає однією із головних соціальних цінностей туризму. Як зазначає В.С. Пазенок, туристське спілкування - це одна із універсальних форм міжособистісного спілкування, яке за умов інтернаціоналізації та глобалізації життя людей перетворилося на один із важливих факторів, що визначають зміст життя людства [5]. Важко переоцінити можливості туризму в утворенні дружніх людських контактів. Розглядаючи різні інтерпретації соціокультурної комунікації в туризмі ми бачимо, що туризм є не лише видом рекреаційної діяльності, відновлюючої працездатність та природну гармонію людського організму, а й таким її видом, який розширює канали комунікації між різними соціумами в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Туризм робить свій внесок в збагачення культурної та природної спадщини людства, сприяє порозумінню народів та суспільств.

Головна мета туризму як демократичної форми людських контактів - зміцнення і множення гуманістичного потенціалу співтовариства, сприяння миру і злагоди між народами [7]. Це кредо туризму чітко проглядається, зокрема, у тематичних гаслах Всесвітнього дня туризму, які щорічно проводяться в країнах - членах ВТО. Ось деякі з них:

• «Внесок туризму в зберігання культурної спадщини, у зміцнення миру і взаєморозуміння» (1980);
• «Туризм - важливий чинник миру на землі» (1986);
• «Туризм створює єдність у світі» (1989);
• «Зв'язок, інформація й освіта - рушійні чинники розвитку туризму» (1991);
• «Туризм - фактор зростаючої соціально-економічної солідарності та зближення народів» (1992);
• «Туризм - фактор миру і толерантності» (1996);
• «Туризм: збереження світової спадщини для нового тисячоліття» (1999);
• «Технології і природа: два актуальні аспекти розвитку туризму на світанку ХХІ століття» (2000);
• «Туризм - інструмент миру і діалогу між цивілізаціями» (2001);
• «Екотуризм - ключ до стійкого розвитку» (2002);
• «Туризм: рушійна сила подолання бідності, створення робочих місць та соціальної гармонії» (2003).

В цих документах підкреслюється необхідність толерантних форм спілкування. Важливим завданням туризму вважається досягнення більш високого рівня поваги і довіри між усіма народами. Як зазначалося в документі Акапулько, туризм повинен сприяти духу справедливості, гармонії і поваги між народами і пізнанню світу. У програмному документі «Хартія туризму» державам рекомендується сприяти зростанню туристської свідомості і контактам туристів з місцевим населенням що повинно покращити взаєморозуміння, сприяти інформованості туристів створити умови для знайомства і розуміння звичаїв місцевого населення. В документі також зазначається, що приймаючи туристів країни та їх населення вправі чекати від них розуміння і поваги до місцевих звичаїв, релігій і інших сторін культури.

У «Кодексі туриста» наголошується, що турист повинен бути позитивно налаштованим до культури місцевого населення, утримуватись від підкреслювання економічних, соціальних і культурних відмінностей, існуючих між ним і місцевим населенням.

Власними виключно багатогранними можливостями туризм здатний розв’язувати цілу низку взаємопов’язаних проблем високого суспільного звучання. Одна із них - забезпечення інтеграції нашого «розірваного світу», сприяння посиленню тенденцій солідарності, комунітаризму. «…Завдяки прямим, спонтанним і недокучливим контактам, що їх здійснюють чоловіки і жінки, які представляють різні культури і способи життя, туризм, - зазначає Глобальний етичний кодекс туриста, - сприяє забезпеченню в світовій та регіональній спільнотах атмосфери добросусідства і гостинності» [8]. Учасники таких «недокучливих», невимушених зустрічей - а їх число з року в рік збільшується, своїм спілкуванням витворюють альтернативну (або доповнювальну) Інтернету живу загальнопланетарну мережу міжіндивідуальної комунікації.

Найважливішими проблемами в туризмі є також і екологічні проблеми. Однак туризм і екологія лише тоді набувають моральної якості, коли потрапляють у сферу протистояння добра і зла. Золоте правило моральності - «чини щодо інших людей, так, як ти хотів би, щоб діяли стосовно тебе», трансформується, згідно з розширенням множини об’єктів застосування цього правила. Екологізація моралі постає важливим чинником гармонізації людиною своїх взаємин з довкіллям». На рішення екологічних проблем націлює «Глобальний етичний кодекс туризму» - необхідність фінансово стимулювати всі ті форми розвитку туризму, котрі дозволяють економити рідкісні і цінні природні ресурси, особливо воду і енергію, а також максимально уникати утворення відходів; рекомендується зменшувати тиск туристської діяльності на природне середовище, рівномірно розподіляти потік туристів у часі і просторі, максимально намагатися згладжувати сезонність; забезпечувати захист природної спадщини, яка складає екосистеми і біологічну різноманітність, а також охорону видів дикої фауни і флори, котрим загрожує зникнення; необхідність встановлювати певні обмеження діяльності учасників туристського процесу й особливо професіоналів сфери туризму, яку вони здійснюють в особливо вразливих місцях - зонах пустель, полярних і високогірних районах, берегових зонах, тропічних лісах і вологих зонах, котрі підходять для створення природних парків або заповідників [9].

Особливу увагу аксіологія туризму приділяє моральним засадам туристичних подорожей. Центральне місце в системі цих засад відводиться свободі. Заснований на духовному розкріпаченні, туризм здатен бути унікальним засобом саморозвитку особистості, реалізації її свободи. Саме свобода визначає «присутність» людини у світі, вона не лише винятково важлива антропологічна ознака, але й визначальний показник її духовного світу. Як цінність духовного рангу свобода є джерелом і умовою усвідомлення туристом власної гідності. В процесі подорожі людина, як ніде відчуває себе вільною через невимушеність вибору, можливості пересування.

Свобода людини тотожна її глибинній екзистенції, бо опирається на готовність до вільного самовизначення. Саме завдяки подорожі відбувається самоствердження людини, постійний вихід за «межі знайомого» і «повернення до самого себе». Трактуючи проблему свободи екзистенціалізм ставить людину в ситуацію відповідальності за власний вибір. Разом з тим брак свободи особи знижує відчуття відповідальності її за власні дії, котре впливає на можливість вияву свободи інших особливостей, а також на стан довкілля [10]. Тому екзистенційній людині, де б вона не знаходилась під час подорожі потрібно усвідомити свою самостійність, свободу і відповідальність. Німецький філософ Е. Ротхакер, представник філософської антропології, основну увагу приділяв позитивному визначенню свободи людини, її відкритості світу, її діяльної активності. Людина у нього є творцем і носієм культури. А культура розглядається як специфічна форма висловлення творчої відповіді особистості на виклик природи, як стиль життя і спосіб орієнтації у світі.

Туризм - це елемент людської культури, специфічна людська діяльність, яка позначається як на самій особистості, так і в світі цінностей, які вона створює. Культуру не можна обмежити якоюсь однією стороною життєдіяльності, не можна звести до сукупності результатів людської діяльності, адже вона охоплює всі сфери життя, представляючи собою процес виробництва і відтворення особистості, задоволення її матеріальних і духовних потреб.

Культурні цінності - це об'єкти, що мають значну культурну цінність, важливе матеріальне і духовне значення в житті народів в цілому і народонаселення даної місцевості, а тому захищаються від руйнування та пограбування міжнародним гуманітарним правом, від недбалого поводження з ними місцевими законами та звичаями. До них відносяться:

• цінності рухомі або нерухомі, які мають велике значення для культурної спадщини кожного народу, такі як: пам'ятки архітектури, твори мистецтва, рукописи, книги та наукові колекції;
• ансамблі будинків;
• будинки, головним чином призначені для зберігання та експонування рухомих культурних цінностей, такі як: бібліотеки, музеї, а також сховища культурні цінності;
• центри, в яких утримується значна кількість об’єктів культури.

На важливість взаємозв’язку культури та туризму як найпотужніших ціннісноутворюючих факторів сучасної цивілізації націлюють рішення ЮНЕСКО. В них усвідомлюється необхідність здійснення глибокого аналізу міжнародних туристичних потоків, висвітлення туристичної діяльності, її впливу на людство з точки зору активного поширення гуманістичних процесів у світі. Оскільки туризм наприкінці ХХ ст. набув глобального характеру, він став одним з пріоритетних напрямків діяльності ЮНЕСКО. З огляду на нагальність вироблення адекватного концептуального інструментарію для оперування глобальними реаліями «культури світу» та «культурного розвитку» наприкінці 80-р. ХХ ст. ООН започаткувала Світове десятиріччя культурного розвитку (1988-1997 рр.), в якому взяли участь усі спеціалізовані установи системи ООН. В Документах Світової конференції з питань культурної політики (1982 р., Мехіко) підкреслювалось, що «культура сьогодні може розглядатись як комплекс визначальних рис - духовних і матеріальних, інтелектуальних і емоційних, - характерних для певного суспільства чи соціальної групи. Крім мистецтва та літератури, вона включає в себе способи життя, основні права людини, системи цінностей, традиції та вірування, туризм».

Туризм - це процес контакту культур, соціальних груп, народів, які відвідуються туристами. Кожна «приймаюча» культура, може запропонувати безліч цінностей: природні (краса та самобутність природи, особливий клімат), духовні та культурні (народна творчість, побут, особливості етнічного розвитку), а також соціальні. Надана система цінностей може бути глибоко відмінною від звичних для туриста культурних надбань, що може призвести до так званого «культурного шоку». Але це ж протиріччя, внаслідок взаємодії різних систем цінностей, може також стати і чинником їх збагачення, якщо воно позитивно сприймається та призводить до розвитку та вдосконалення індивідів і груп, що спілкуються [11].

Завдяки розвитку туризму посилюється взаємовплив, взаємопроникнення культур. Розгортається процес масового долучення до загальнолюдських культурних цінностей. При тому не означає, що уніфікація культурних норм, прийняття загальної єдиної системи цінностей зменшує значущість здобутків національних культур, адже для туризму останні мають особливу цінність. Національна культура, чим вона унікальніша тим більше вона здатна поповнити скарбницю загальнолюдської культури. Визнаючи унікальність цінностей та значення кожної культури для світової цивілізації, моральних ідеалів, традицій, звичаїв, обрядів, художнього бачення і вираження світу у побуті, міжнародна спільнота сьогодні відзначає необхідність збереження самобутності та розквіту кожної окремої культури світу. З огляду на це Всесвітня туристська організація підписала Хартію культурного туризму (1976 р.), в якій зокрема визначила вагомий вплив туризму на історико-культурну спадщину. Цей документ зазначає, що туризм справляє на історико-культурну спадщину значний позитивний вплив з тієї точки зору, що інтереси, пов’язані з власне туристичним розвитком, водночас сприяють захисту, збереженню та відновленню історичних міст і культурних пам’яток.

Дослідження туризму як феномену культури і соціального інституту дає можливість розглядати туризм як впливовий чинник культурної соціалізації молоді (прилучення молоді до світу культури, до дорослого культурного життя засобами мандрування, подорожей, екскурсій).

Отже, досліджуючи цінності та ціннісні орієнтації в туризмі зазначимо, що цей вид суспільної, групової та індивідуальної діяльності істотно сприяє самореалізації людини в таких ціннісних вимірах як, свобода, комунікація, соціалізація особистості на основі її ознайомлення з цінностями вітчизняної та світової культури, опанування і розповсюдження загальнолюдських цінностей в дусі їх розуміння і поваги.

Сучасний туризм в сучасний період дає можливість по-новому сприймати світ, відкриває можливості гармонійно поєднувати прагнення до відпочинку і пізнання нового у зовнішньому світі з пізнанням власного внутрішнього світу, з духовним розвитком. Позитивно впливаючи на людину, розвиваючи її світогляд, забезпечуючи новими враженнями, туризм починає змінювати життя людини, її побут, емоційну сферу, інтелект. Пізнаючи себе, свій внутрішній світ, людина стає господарем своєї долі, свого життя, відчуває себе щасливою. Таким чином, туризм може розглядатись як один з впливових чинників гуманізації сучасного суспільства.

Література

1. Мирошников Ю.И. Аксиология: концепция эмотивизма. Екатеринбург: УрО РАН, 2007. С.5.
2. Сліпець П.П. Політичні цінності: теорія і методологія пізнання та реалізації: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01. К., 2009. 18 с. С.7.
3. Тезаурус філософії туризму // Філософські нариси туризму: Науково-навчальне видання. К.: Український Центр духовної культури, 2005. 328 с. С.276.
4. Туризм в Україні: збірник нормативно-правових актів у п’яти томах. Т.5. Ужгород. IBA, 2000. С.204-208.
5. Пазенок В.С. Філософія туризму // Філософія туризму. Навчальний посібник. К.: Кондор, 2004. 268 с. С.16-18.
6. Швейцер А. Благоговение перед жизнью. М., Прогресс, 1992. С.439.
7. Документ Акапулько. Мадрид, ВТО, 1982.
8. Глобальный этический кодекс туризма. ВТО, 1999.
9. Свобода: сучасні виміри та альтернативи. К.: Український Центр духовної культури, 2004. 486 с. С.470.
10. Глобальный этический кодекс туризма. ВТО, 1999.
11. UNESCO, Les effets du tourisme sur les valeurs socio-culturelles. Paris, 1975.

Статья посвящена специальной отрасли философского знания, теории туристических ценностей (аксиология туризма). В статье проанализировано влияние туризма та моральное развитие личности, ее внутренний мир. Раскрыта сущность таких понятий как свобода, общение, ответственность.

Ключевые слова: аксіологія, духовность, ценность, свобода, ответственность, доверие, туристическое общение, коммуникативная культура, социализация молодежи, паломничество.

The article is devoted the special sphere of tourist's knowledge, theory of tourist's values (axiologic of tourism). In the article analysed the influence of tourism in the moral development of the person, her interior world. Discovered the essence of freedom, communication, responsibility.

Key words: axiology, spiritual, value, freedom, responsibility, confidence, tourist's communication, communicative culture, pilgrimage.