Яріко Мирослава, Аніщенко Алла
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сакральне та туризм» (м. Київ, 28 квітня 2023 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2023. 325 с. С.33-35.

Сакралізація етнічності у контексті розвитку духовного туризму

На сьогодні все більшого значення набуває туризм з ексзистенційними елементами, коли йдеться не просто про отримання нових вражень від поїздки, але зміни, які відбуваються з людиною. Звідси популярність повільних видів туризму. І, зрештою, можна говорити про зародження духовного туризму, роль якого раніше відігравав туризм релігійний (який не обмежується лише паломництвом, але також включає періоди усамітнення, подорожі на свята, зустрічі з духовними лідерами, цикли реколекцій, табори і т. д.). Десакралізація соціального простору призводить до розвитку форм туризму, альтернативних релігійним.

Шлях - універсальна метафора буття людини. На шляху важливим є все - дорога, транспорт, розмови, мовчання, усамітнення, проживання ночі, зустріч сходу сонця та спостерігання його заходу, зустрічі з подорожніми, світом і, зрештою, самим собою. Тому не дивно, що здавна паломництво стає універсальним метакультурним засобом формування особистості, в якому визначальним є все - і мета, і одяг, і їжа, і спосіб проходження, і місце спрямування, і сам шлях, і зміни, які відбуваються з людиною. Показовим є трансформація Каміно дель Сантьяго де Компостела з суто паломницького маршруту в туристичний. Кількість паломників на шляху є меншою за кількість туристів, які ним користуються.

Шлях Святого Якова

Десакралізація паломництва - одна з ознак сучасного туристичного простору. Друга - зростання ролі духовної складової подорожі без прив’язки до конкретної релігійної системи. Цей феномен набуває настільки масового поширення, що відбивається і у кінематографі («Шлях», «Їж, кохай, молись», «З поверненням», «Траса-60», «На дорозі», «Щоденники мотоцикліста» та ін.), окремо можна згадати цикли передач, присвячених подорожам та пошукам сенсу (Extreme Pilgrim).

І в цьому контексті цікаво звернути увагу на подорож у контексті відродження української ідентичності (а також звернути увагу на ідентичність інших народів України).

Класичні для українських земель сюжети подорожі пов’язані з постатями кобзарів (лірників), чумаків, козаків на сторожі, паломників, студентів. Окремо - подорожі Сковороди.

Кобзар - людина, яка проспівує історію. Робить її видимою. Уважливлює подію, ставить у центрі, допомагає побачити і зрозуміти. Кобзар завжди у дорозі. Шлях кобзаря - пішки йти від поселення до поселення. Жити завдяки відкритості людських сердець.

Екзистенційна складова - перекликання часу і простору. Створення або відтворення особливого хронотопу. Вслухатися, щоб побачити.

Для туристичної подорожі, створеної з долученням теми кобзарство ключовими елементами стають достосування до автентичної традиції (одяг, інструмент, форма поведінки, пісня). І або входження уповні в традицію, або віднаходження свого способу перебування поруч з нею.

Другий - чумак. Традиційна форма торговельної діяльності - з одного боку, з іншого ж - уособлення подорожі, в якій мета не є важливішою за сам шлях. Важливим є все - темп, швидкість, відпочинок. Небо, зірки, степ. Зоряний шлях як відбиток земного. Вихід за межі заселеного простору. Відродження чумацького шляху могло б стати надзвичайним туристичним проєктом в рамках пошуків етнічних форм екзистенційного туризму. Подорож, в якій важливим є не боротьба, не досягнення чи подолання, не відкриття нових горизонтів. Не мета, а сам шлях і перебування на ньому. Часопростір для медитації в неплинному русі дороги.

Мамай - наступний унікальний етнічний образ, який поєднує людину і світ. Також за межами населеного світу, але на його сторожі. З бандурою чи лірою. Медитація воїна. Хвилини покою між війною та миром.

Окремо - паломництва. Наразі релігійні традиції паломництв достатньо відновлені. Але водночас є питання того, що сакральні для культури в цілому центри не завжди дають можливість паломникам певних конфесій (якщо йдеться про християнські деномінації) уповні завершити паломництво - бути присутнім на Літургії, а перед тим сповідатися.

Студентські подорожі - окрема цікава сторінка минулого. Оскільки вищу освіту можна було отримати лише в Острозі, Києві чи за кордоном, то необхідність виходу в дорогу, пошуків тих, хто фінансував би дорогу та навчання, або альтернативних способів заробити собі на життя. Усвідомлення цінності доступу до знань.

Цікавим туристичним проєктом могло б бути відродження практики пішої подорожі на тематичні майстер-класи або конференції. Без використання сучасних гаджетів, які дозволять спрости пошуки дороги. Подорож за знанням - як спосіб відчути значення сучасної його доступності.

Ще ширшим може бути перелік моделей подорожі, характерних для інших культур України - єврейської, кримсько-татарської, грецької, вірменської та ін.

Кожна з названих моделей подорожі може бути корисною і на рівні переживання людиною власних екзистенційних криз, і на рівні занурення в сутність етнічної традиції проживання буття. Така подорож є дорогою, що має сприяти змінам, які допоможуть людині стати собою, відчути себе частиною традиції, яка на цій землі уходить корінням вглиб, та визначити напрямок, куди саме їй варто прямувати. Безвідносно того, чи є особа належною до відповідного етносу, чи ж ні.