Ірина Єрко, Роман Качаровський
Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф.
«Помежів’я: простір та взаємодія»
(м. Івано-Франківськ, 7-8 травня 2026 р.)
Івано-Франківськ: Вид-во КНУ «Плай», 2026. 289 с. С.48-51.
Туристичний потенціал синагог як складової культурної спадщини регіону
У сучасних умовах розвитку культурно-пізнавального туризму особливого значення набуває залучення об’єктів сакральної спадщини до туристичного обігу. Пам’ятки архітектури відіграють важливу роль у становленні туристичної галузі будь-якої території, адже вони є відображення певної історичної епохи, її особливостей, релігійної складової та будівельної стилістики. Досить цікавими в пізнавальному плані є дослідження релігійних споруд певних конфесій, що історично були переважаючими на даній території. Такі будівлі є окрасою туристичного маршруту та дозволяють покращуючи імідж території забезпечити прогресивний розвиток галузі туризму.
Однією з важливих складових такої спадщини є синагоги, які виступають не лише релігійними спорудами, а й унікальними пам’ятками історії, архітектури та культури єврейських громад. Вони відображають багатоконфесійність регіонів, складні історичні процеси та етнокультурне різноманіття, формуючи цінні туристичні ресурси.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю збереження, популяризації та ефективного використання синагог як об’єктів культурної спадщини у контексті розвитку регіонального туризму. Незважаючи на значний історико-культурний потенціал, багато з цих об’єктів залишаються недостатньо інтегрованими у туристичну інфраструктуру та маршрути.
Волинський регіон характеризується багатою архітектурною спадщиною, представленою соборами, костелами, церквами, кірхами, синагогами та іншими культовими спорудами різних релігійних конфесій. Згідно інформаційних даних Управління культури Департаменту культури, молоді та спорту Волинської ОВЦА в області є три основні (так звані великі) синагоги. Вони розміщені у мм. Луцьк, Ковель та Берестечко [2-3].
Синагоги Волинської області становлять важливий пласт історико-культурної спадщини регіону, що відображає багатовікову присутність єврейських громад та їхній вагомий внесок у формування соціокультурного простору Волині. Перші єврейські поселення на цих територіях з’явилися ще у XII-XIV століттях, а згодом регіон став одним із центрів єврейського життя у Східній Європі. Упродовж століть синагоги виконували не лише культову функцію, а й слугували осередками освіти, громадського життя та комунікації, формуючи важливі елементи міського середовища.
Архітектурно синагоги Волині вирізняються різноманіттям стилів і конструктивних рішень. Поряд із ранніми дерев’яними спорудами з XVI-XVII століть поширення набувають муровані синагоги, у яких простежуються риси ренесансу та бароко. Особливістю регіону є наявність оборонних синагог, що поєднували сакральні та фортифікаційні функції. Найвідомішим прикладом є синагога в Луцьку, яка має потужні стіни, бійниці та вежу, що свідчить про необхідність захисту громади в умовах історичних загроз.
Велика синагога (Велика хоральна синагога) у місті Луцьку (рис.1.) - є унікальною пам’яткою архітектури національного значення, зведена стараннями багаточисельної єврейської громади міста у 1626-1629 рр. у стилі ренесанс. Вона входила до системи оборонних споруд міста, через що мала п’ятиярусну вежу з бійницями та називалася «Малим замком» [2-3; 5-6].
Рис.1. Синагога м. Луцька [5-6]
Будівля поєднала релігійну та фортифікаційну функції. До великої квадратної молитовної зали для чоловіків прибудували п’ятиярусну оборонну вежу, а також приміщення для школи й жіночої молитовної зали. Хоч синагога стояла поза міським муром, на околиці старого Луцька, її міцні стіни та оборонна вежа робили споруду не лише центром духовного життя громади, а й прихистком у часи небезпеки [2-3; 5].
Будівля була сильно пошкоджена у 1942 р., відновлена у 1970-80-х роках У 1981 році споруду відкрили, і тривалий час тут працював спортивний комплекс «Динамо». З 2021 р. будівля належить релігійній організації «Іудейська релігійна громада Хабад-Любавич», яка поступово повертає їй сакральне призначення [3; 5].
Велика синагога в місті Ковель (рис.2) є визначною історичною спорудою, що відображає розвиток єврейської громади регіону. Поява єврейського населення в Ковелі датується XVI століттям, коли розпочалося активне формування громади. У середині ХІХ століття, в період, коли місто виконувало функції повітового центру Волинської губернії, на його території функціонувало три синагоги. Значних втрат місто зазнало внаслідок пожежі 1857 року, яка знищила більшість забудови, включаючи культові споруди. Упродовж 1886-1907 років було здійснено відбудову Великої синагоги, яка завдяки значним об’ємно-просторовим характеристикам вирізнялася монументальністю та архітектурною виразністю, зокрема двоярусним вирішенням фасадів. Планувальна структура будівлі передбачала головний молитовний зал із відкритою жіночою галереєю, вестибюль, а також допоміжні приміщення, розташовані в північній та південній частинах. Основний зал мав двоярусну організацію: нижній рівень призначався для чоловіків, тоді як верхній ‒ для жінок [2; 4].
Рис.2. Синагоги у м. Ковель та м. Берестечко [2; 4; 6]
Після Другої світової війни вона була переобладнана під площі швейної фабрики. До неї були прибудовані додаткові приміщення. Сьогодні ковельська синагога, яка знаходиться на перетині вулиць Незалежності та Володимирської, є приміщенням місцевої швейної фабрики «ВКФ «Ковель»» [2; 4].
Будівництво Великої синагоги в місті Берестечко (рис.2) розпочалося у 1827 р., однак через тривалу відсутність належного фінансування та організаційних можливостей роботи значно затягнулися, і споруду було завершено лише у 1885 р. Під час німецької окупації в роки Другої світової війни єврейське населення міста зазнало знищення, що призвело до занепаду громади. У цей період будівля синагоги зазнала значних пошкоджень, а її внутрішнє оздоблення було практично повністю зруйноване.
Після війни синагогу перетворили на ковбасний завод. Зберегли лише частину головної зали. На південний схід, де знаходилася святиня Тори, було додано новий вхід. У 1992 р. будівля змінила функціональне призначення ‒ її перетворили на музичну школу [1].
Загалом відзначаємо, що наявні синагоги, збудовані за кошти багаточисленних в минулому єврейських громад. Стан будівель переважно задовільний, проте деякі з них потребують повної чи часткової реставрації. Нині вони перебуваю у віданні як іудейської релігійної громади, так і комунальній чи приватній власності, що здійснюють їх утримання та експлуатацію. Дані споруди, переважно залучені до екскурсійних туристичних маршрутів. Водночас є необхідність активізації інформаційної кампанії та ефективної промоції на туристичних виставках щодо значення цих релігійних споруд.
У сучасних умовах збережені синагоги розглядаються як цінні пам’ятки архітектури та історії, що мають потенціал для інтеграції у туристичну сферу. Вони можуть виступати ключовими об’єктами культурно-пізнавального, релігійного та ностальгійного туризму, зокрема для представників єврейської діаспори. Водночас рівень використання цього потенціалу залишається недостатнім через обмежену популяризацію, стан збереженості окремих об’єктів та недостатній розвиток туристичної інфраструктури. Отже, синагоги Волинської області є не лише свідченням багатоконфесійної історії регіону, а й перспективним ресурсом для розвитку сучасного туризму за умови їх належного збереження та ефективного використання.
Список використаних джерел
1. Берестечківська міська рада. URL: https://berestechkivska-gromada.gov.ua/.
2. Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА. URL: https://voladm.gov.ua/category/upravlinnya-kulturi-z-pitan-religiy-ta-nacionalnostey/1/.
3. Карпюк З.К., Антипюк О.В., Качаровський Р.Є. Історико-культурний потенціал музейної мережі у розвитку туристично-рекреаційного комплексу Волинської області // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 2021. Вип.3/4(80/81).С.55-64.
4. Ковельська міська рада. URL: https://kowelrada.gov.ua/.
5. Луцька міська рада. URL: https://www.lutskrada.gov.ua/.
6. Пам’ятки України. URL: https://zabytki.in.ua/.