Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Андросова Т.В., Шталь Т.В., Опаленик А.В.
Збірник наукових праць ХДУХТ "Економічна стратегія і перспективи
розвитку сфери торгівлі та послуг". - 2008. - Вип.1(7). - С.324-331.

Закономірності функціонування ринку туристичних послуг

ринок туристичних послуг Розглянуто закономірності функціонування ринку туристичних послуг як форми прояву фундаментальних економічних законів.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Стрімкий розвиток туризму, особливо за останні 50 років, дозволив визначити його як «феномен XX століття». У 2006 р., за даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), кількість міжнародних туристів становила 698,8 млн. осіб, тобто за межами своєї країни відпочивав практично кожний десятий громадянин світу і прогнозується подальше зростання кількості подорожуючих. Таким чином, «феномен XX століття» стає невід’ємною складовою життя людей більшості країн світу і одним з провідних напрямків соціально-економічної діяльності в XXI ст.[2].

Глобальність туристичної діяльності з рекреаційними, діловими, культурними, релігійними та оздоровчими цілями справляє потужний і неоднозначний вплив на довкілля, економіку і суспільство країн, задіяних в туристичному процесі, їх народи, а також на міжнародні відносини й торгівлю, обумовлюючи необхідність міжнародного регулювання на основі принципів відповідального, стійкого та загальнодоступного туризму, зафіксованих в Глобальному Етичному Кодексі Туризму (Сантьяго, Чилі, 1.10.1999 р.)

Актуальність всебічного дослідження туризму обумовлена його багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях явищ та процесів, пов’язаних з туризмом, приділяється питанням маркетингу та організації, в останні роки стали більше уваги приділяти правовим та екологічним аспектам функціонування туризму. Питання щодо закономірностей функціонування туристичного ринку туризму розглядаються побіжно, розчиняючись в маркетингових дослідженнях, у той час як за умов глобалізації та інтенсифікації розвитку туризму значення закономірностей його функціонування зростає. Саме тому дана стаття присвячена аспектам формування національних туристичних ринків як окремих складових міжнародного туристичного ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти теоретичних і практичних основ туризму були і є предметом наукових досліджень зарубіжних авторів, а саме: Р. Бартона, Дж. Боуена, А. Булла, П. Ліндерта, Дж. Мейкенза, М. Монтехано, Р.Олльє та ін. Крім того, дослідженню проблем туристичної галузі також присвячені роботи вчених: Азарян О.М., Балабанова І.Т., Барчукової В.С., Гуляєва В.Г., Карсекіна В.І., Віноградської А.М.

Але, нажаль, проблемі визначення закономірностей функціонування туристичного ринку приділена на сьогоднішній день украй недостатня кількість досліджень. Слід зазначити, що туризм приносить прибуток у тих регіонах, в яких досяг найбільшого розвитку, за умов підтримки влади, яка вбачає в ньому засіб стимулювання збалансованості й розвитку економіки, що сприяє активізації наукових досліджень у цій сфері.

Мета та завдання статті. Метою даної статті є дослідження закономірностей функціонування національних туристичних ринків як складових світового ринку туристичних послуг .

Виклад основного матеріалу дослідження. Туризм є явищем суспільного життя і, як суспільний феномен, підвладний дії суспільних законів: закону вартості, продуктивності праці, суспільного поділу праці, постійного зростання людських потреб та іншим. Зокрема, закон зростання потреб населення спричинив появу туризму як суспільного явища, що виникло на певному етапі розвитку людства. Цей закон, реалізований в обсягах та структурі туристичного споживання, є основою динамічності та диверсифікації туристичного ринку, територіальної диференціації споживання туристичних послуг. Закон суспільного поділу праці лежить у самій основі виокремлення туристичної діяльності як галузі послуг, що в подальшому знайшло відображення в ускладненні внутрішньогалузевої структури та зв’язків, у формуванні міжгалузевого комплексу індустрії туризму, який є основою ефективної організації виробництва товарів та послуг у цій галузі, проявляючись не тільки в зростанні продуктивності праці, айвекономії часу, грошей та зусиль на отримання послуги.

Таким чином, закономірності функціонування туризму як об’єкту суспільно-географічного дослідження є частковими проявами дії фундаментальних економічних законів, а геопросторові форми його організації – суспільно-географічних законів і закономірностей.

Масштабність туризму як суспільного явища, а саме прискорений розвиток у часі та поширення по території, комплексність, обумовлена функціональною єдністю складових, глобальність, спрямована на «всеохоплення» світу, при одночасній конкретності, основаній на неповторності, унікальності регіонів за сполученням умов та чинників розвитку туризму, – дозволяє визначити його сутність як туристичний процес з властивою йому хронологічною структурою, яка відтворює послідовну зміну станів та стадій розвитку, та хорологічною структурою, що відтворює характер взаємодії явища з геоторією (територія, акваторія) у певних формах геопросторових структур.

Отже, на нашу думку, в основі туристичного процесу лежить рух: рух як розвиток в часі (прогресивна динаміка туристичних потоків, зростання економічної, соціокультурної, екологічної ролі туризму і нарощування обсягів діяльності) і рух як переміщення в просторі (туристів-споживачів від місць проживання в місця відпочинку, робочої сили та кваліфікованих кадрів, грошей у вигляді платежів, інвестицій тощо, інформації рекламного, службового та іншого характеру). Наслідком руху є поширення туризму як складової стилю життя та індустрії туризму як складової господарського комплексу країни. Формою функціонування туристичного процесу є ринок туристичних послуг [1].

Детальніше вважаємо за потрібне зупинитися на дослідженні специфічних ознак ринку туристичних послуг, який утворюється внаслідок виникнення потреб та запитів населення на змістовне проведення дозвілля в подорожі, реалізоване у платоспроможному попиті. Попит на послуги туризму формується під дією об’єктивно-суб’єктивних умов та чинників, тому характеризується нестабільністю, мінливістю в часі і в просторі та мобільністю. Туристичний попит підвладний коливанням, які обумовлюють сезонний характер туристичної діяльності. Ці коливання проявляються як в часі, так і в просторі, впливаючи на характер туристичного процесу: його ритміку, напрямки руху, величину потоків та інші параметри.

Туристичний ринок характеризується рівнем розвитку – спроможністю виробника турпродукту задовольнити існуючий попит, та ємністю – інтенсивністю та обсягами операцій з купівлі-продажу туристичного продукту залежно від співвідношення умов та чинників внутрішнього та зовнішнього ринкового середовища. Кон’юнктура ринку, зафіксована в цінах за певний продукт на певний час, є інтегральним ринковим показником. Гнучка цінова політика ґрунтується на різноманітності пропозиції, а пропозиція забезпечується розвитком індустрії туризму, її повноструктурністю (комплексністю) та пропорційністю розвитку складових. Розвинена індустрія туризму дає можливість країні зайняти певне місце на світовому ринку турпослуг, забезпечивши конкурентоспроможність власного туристичного продукту.

Функціонування ринку туристичних послуг ґрунтується на кругообігу грошей та інформації, регульованому маркетингом та забезпеченому системою підготовки кадрів. Обіг грошей складає внутрішній механізм функціонування туристичного ринку, а обіг інформації – його зовнішнє коло. Збалансованість національного ринку визначається швидкістю та характером руху капіталу, інтенсивністю обігу коштів та інформації. Розвинені ринкові структури прискорюють фінансові процеси, що робить діяльність індустрії туризму ефективнішою для економіки країни. Розвинений туристичний ринок характеризується щільним інформаційним полем з прискореним рухом інформації та зворотніх комунікаційних реакцій. Сучасні технології, докорінно змінюючи, значно ущільнили інформаційне поле ринку, прискорили обіг інформації і зробили її адресною та безперервною [2].

Необхідно відмітити, що в глобалізаційних умовах світовому господарству притаманний ступінчатий перебіг капіталу: від країн центру до країн напівпериферії та периферії. Саме ця риса обумовлює характер інвестиційних процесів в індустрії туризму і впливає на розвиток національних ринків та діяльність ринкових структур, що забезпечують туристичне споживання.

Кінцевою метою функціонування ринку туристичних послуг є задоволення потреб туристів, реалізоване в обсягах та структурі споживання. Туристичне споживання, згідно з законом зростання потреб населення, є комплексним, відзначається динамізмом та диверсифікованістю, його обсяг залежить від ємності ринку пропозиції. Головною закономірністю, що забезпечує країні місце на міжнародному ринку туристичних послуг, на наш погляд, слід відмітити розвиток туризму в країні стимулюється попитом перш за все на унікальні туристичні ресурси. Тому перш за все слід відзначити дію закону абсолютних переваг, оскільки наявність в країні унікального туристського ресурсу світового або регіонального значення формує попит, стимулює створення в даній країні індустрії туризму з відповідною пропозицією турпродукту. Так, гора Джомолунгма, що є найвищою вершиною світу, приваблює не тільки альпіністів, а й інші категорії туристів, стимулюючи розвиток індустрії туризму в Непалі; давньоєгипетські піраміди, як унікальне культурне надбання людства, здавна стимулює розвиток індустрії туризму в Єгипті; об’єктом поклоніння вірних християнської, ісламської та іудейської релігій є Єрусалим і т.д. цей список можна подовжити. Але, слід зазначити, туризм розвивається не тільки в країнах, обдарованих унікальними ресурсами, айв багатьох інших, які мають менш визначні ресурси. Такі країни об’єктивно виступають конкурентами на певних ринках (наприклад, Середземноморські країни - на ринку масового туризму, орієнтованого на відпочинок і розваги). Їх місце на світовому ринку можна пояснити дією закону подібності країн або теорією попиту. Згідно з цією теорією, спеціалізація країни на міжнародному ринку залежить від рівня розвитку внутрішнього ринку.

Слід відмітити, що розвиток туризму потребує значного обсягу інвестицій, особливо в розбудову сфери гостинності, на екологічні та реставраційні програми, тощо, що вказує на зв’язок туризму з іншими галузями економіки, його залежність від загального рівня економічного розвитку країни. Разом із тим, розвиток туризму стимулює розвиток економіки, забезпечує мультиплікаційний ефект, особливо відчутний у сфері зайнятості.

Підсумовуючи вищезазначене, приходимо висновку, що розвиток національного ринку туристичних послуг є результатом співвідношення факторів, представлених туристсько-рекреаційними, трудовими ресурсами та капіталом, які забезпечують абсолютні та відносні переваги країнам на світовому ринку туристичних послуг, визначаючи обсяг та напрямки потоків та характер участі в світовому туристичному процесі. Величина туристичних потоків залежить ще й від вартості послуг, від ціни на основні та додаткові послуги, супутні послуги та товари, що впливають на рівень цін індустрії туризму. Цінова політика країни в галузі туризму, а також обмінний курс валют створюють порівняльні переваги і впливають на конкурентні позиції національного туристичного ринку на ринках вищих рівнів.

Розглядаючи прояв законів і закономірностей економічного і соціального розвитку у функціонуванні ринку туристичних послуг, не слід забувати про вектор часу, оскільки, саме історичний підхід дозволяє відстежити розвиток туризму у світі та по регіонах, визначити зміни пріоритетів, особливо мотиваційних, які впливали на формування попиту та пропозиції, що в кінцевому результаті дозволяє відстежити процес формування того чи іншого національного ринку туристичних послуг і пояснити певною мірою характерні риси, притаманні індустрії туризму тієї чи іншої країни.

Інтенсивна розбудова індустрії туризму сприяє її диверсифікації та інтеграції в національну та світову економіку і закріпленню провідних позицій на світовому туристичному ринку, що дає можливість спостерігати наступну закономірність: чим вищий рівень економічного розвитку країни, тим більш інтегрованою до національної економіки є індустрія туризму і тим більше вона інтегрована у світову економіку, має на світовому ринку туристичних послуг більший вплив. Тобто, інтенсифікований національний туристичний ринок є основою спеціалізації країни в цій сфері міжнародного територіального поділу праці. Прикладом прояву даної закономірності виступають національні туристичні ринки США, розвинених європейських країн, які займають ключові позиції на світовому туристичному ринку (навіть незалежно від сальдо туристичного балансу) [4].

Висновки. Отже, в основі формування індустрії туризму лежить комплексність туристичної послуги як найхарактерніша специфічна ознака туристичної діяльності, яка передбачає наявність стійких взаємозв’язків між елементами (видовими та регіональними суб’єктами туристичного ринку) і компонентами (функціональними структурами) ринку пропозиції та пропорційність (збалансованість) їх розвитку відносно попиту населення. Комплексно-пропорційний розвиток індустрії туризму всіх рівнів забезпечується її стійкістю та лабільністю (здатністю змінюватися не втрачаючи функціональності відповідно до змінних умов середовища), основаною на виробничо-технологічних, соціально-економічних, соціально-екологічних та еколого-господарських зв’язках. Повноструктурна збалансована індустрія національного туризму здатна не тільки до інтенсифікації використання наявних туристичних ресурсів, але й до створення таких ресурсів (техногенні об’єкти спеціального туристичного призначення - Діснейленди, аквапарки, музейні експозиції «просто неба», фестивалі, виставки тощо).

Такий міжгалузевий комплекс є стійкою, самодостатньою системою, симплексний ефект якої обумовлює її саморозвиток і здатність до регенерації (постійного відновлення).

Розуміння туризму як суспільного явища, яке функціонує як геопросторовий процес у формі ринку туристичних послуг, урахування просторово-часових властивостей туристичного процесу та специфіки туристичного ринку дозволило нам сформулювати наступні закономірності функціонування та геопросторової організації ринку туристичних послуг:

- регіональної полінійності, яка проявляється у різній швидкості формування регіональних ринків і обумовлює мозаїчність територіальної структури, а посилення поляризаційних тенденцій в сучасному світовому господарстві, розвиток якого детермінує інтенсивність туристичного процесу й інтеграційні властивості ринку, веде до збільшення розриву;
- регіональної унікальності, яка ґрунтується на загальних властивостях туристичного процесу з перевагою геопросторового поліморфізму, який обумовлює різнорідність умов і ресурсів для розвитку туризму. Туристична мотивація завжди буде виходити з неповторності тих природних, культурно-історичних чи техногенних об’єктів (в тому числі об’єктів, спеціально створених задля використання в туризмі), які пропонуються як основа турпродукту, або обираються при самостійній організації подорожі. Із зростанням глобалізаційних тенденцій можна прогнозувати посилення ролі не тільки унікальних об’єктів, а й етно-релігійних ресурсів, які становлять сутність розмаїття етнічної сфери;
- спрямованості до структурної відповідності попиту/пропозиції, що є основною рушійною силою розвитку ринку. Туристичний ринок, як система, прямує до врівноваженого ідеального стану, коли пропозиція за обсягом, номенклатурою, часовими та регіональними параметрами відповідає вимогам попиту. Реальний стан туристичного ринку характеризується часовим, територіальним, або позиційним (за номенклатурою послуг) дисбалансом;
- геопросторової централізації, проявом якої є ярусність туристичного ринку та формування його просторового каркасу на основі взаємозв’язків «ядер» концентрації попиту/пропозиції.

Щодо формування туристичного риноку України, то він є ринком країни з ринковою моделлю економіки та середнім рівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури та індустрію туризму відповідно до регіональних (європейських) стандартів. Сучасний етап характеризується відносно незначною участю у світовому туристичному обміні і переважанням експорту туристичних послуг. Але активна туристична політика, спрямована на стабілізацію споживчого ринку, комплексно-пропорційний розвиток індустрії туризму сприяє інтенсифікації внутрішнього туристичного ринку, посиленню участі країни в регіональному та світовому туристичному процесі. Мотиваційними цінностями для розвитку внутрішнього та іноземного туризму залишиться класичне поєднання природних і культурно-історичних ресурсів, посилене етно-релігійною самобутністю регіонів країни. На цій основі, на нашу думку, доцільно розвивати культурно-пізнавальний туризм, створюючи комплексні та ексклюзивні тури. Перспективними, відповідно до сучасних тенденцій зміни мотиваційної орієнтації у формуванні попиту на макрорегіональному (європейському) та субрегіональному ринках, можна визначити ринки екологічного, курортно-лікувального напрямків туризму, та ринок комбінованих (річка – море) круїзних турів. Релігійні ресурси, представлені християнськими, іудаїстськими та іншими святинями, що становлять мотиваційну цінність паломницьких турів як в межах країни, так і на міжнародному ринку, є основою розвитку сегменту релігійного туризму. Нарешті, транзитне географічне положення країни на перетині основних євразійських транспортних коридорів потребує створення інфраструктури автотуризму і розвитку даного ринкового сегменту.

Таким чином, з нашої точки зору, основою туристичної політики країни повинна стати концентрація ресурсів (грошових, матеріальних, трудових) на створенні інноваційного конкурентоспроможного турпродукту.

Список літератури

1. Паламарчук М.М., Пістун Н.Д., Шаблій О.І. Про економіко-географічні закони // Економічна географія: Наук. зб. - 2005. - №29(4). - С.16-26.
2. www.unwto.org
3. www.niss.gov.ua
4. www.status.net.ua

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat