Безкоровайна Л.В.
Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.
"Стратегічні перспективи туристичної та готельно-
ресторанної індустрії в Україні: теорія, практика та
інновації розвитку" (м. Умань, 30-31.10.2019 р.)
Умань: Візаві, 2019. 350 с. С.64-65.

Стратегії зростання зеленої економіки як запоруки сталого розвитку туризму

зелена економіка Актуальність проблеми визначається складним процесом інтеграції українського суспільства в європейський туристичний простір, однією із стратегічних цілей якого є сталий розвиток туризму, заснований на принципах встановлення гармонійного балансу між екологічними, економічними, соціокультурними аспектами, відповідно до:

  • глобальних 17 цілей сталого розвитку до 2030 (2015);
  • кліматичної угоди (2015);
  • концепцій синьої (2012), кругової економіки (2019);
  • стратегії водної рамкової директиви (2000).

Україна має великий потенціал для розвитку туризму в усіх напрямках: гастро-, еко-, зимовий, морський, культурний туризм, MICE (Meetings, Incentives, Conferences, Events). Роль туризму в загальному стані і тенденціях світової економіки, підвищенні рівня зайнятості, диверсифікації, інноваційності національної економіки, збереженні і розвитку культурного потенціалу, екологічно безпечного навколишнього природного середовища, гармонізації взаємовідносин між країнами і народами, реалізації зовнішньої політики держави, визнано на державному рівні, що підтверджено нормативними документами (Стратегія розвитку туризму та курортів до 2026 (2017) [5], Концепція популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі (2018)) [4] та ін.

Згідно досліджень (World Travel & Tourism Council, Economic Impact Tourism in Ukraine, 2018) [2], у 2017 Україна отримала 43,7 млрд. грн. від експорту відвідувачів, очікується, що до 2028 кількість іноземних туристів досягне 21413000, що забезпечить отримання 74,7 млрд. грн., що є ключовим компонентом прямого внеску до світового ВВП. Це посилює необхідність регулювання інтенсивності туристичних потоків та нормування антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

Згідно досліджень, причинами, що заважають здійснити стратегії, спрямовані на сприяння зростанню зеленої економіки як запоруки сталого розвитку туризму (Всеукраїнська екологічна громадська організація (ВЕГО) МАМА-86 [3], програма Екологізація економік країн Східного партнерства Європейського Союзу (EaP GREEN) (2014-2017) [1]) та ін., визнано відсутність необхідних показників, які би сприяли підвищенню обізнаності, оцінці прогресу, виявленню потенційних можливостей, ризиків.

Тому, на нашу думку, завдання, які постають перед туристичними підприємствами як безпосередніми виробниками туристичних послуг; закладами вищої освіти як суспільними інституціями, що формують соціально відповідальну особистість студента, полягають у:

  1. розробці та модернізації програм, турів, проєктів з надання туристичних послуг;
  2. перепідготовці фахівців сфери туризму для надання туристичних послуг з урахуванням технологій збереження навколишнього середовища відповідно до європейських цінностей;
  3. ініціюванні транснаціональних взаємовідносин серед досвідчених та молодих працівників, науковців, фахівців для забезпечення продуктивності та сталого розвитку туризму, імплементації європейських тенденцій в національній системі.

В процесі туристичної діяльності неминуче відбувається зміна навколишнього середовища. Зростання чутливості навколишнього середовища, важливість збереження об'єктів світової спадщини людства, стимулюють зусилля світового туристичного співтовариства щодо захисту й охорони природних, культурних, історичних, екологічних ресурсів. Тому підвищуються вимоги до професійної компетентності фахівців із туризму, їх обізнаності, відповідальності, усвідомлення своєї ролі у розвитку екологічно безпечного туризму, володіння навичками транснаціональної еколого-туристичної комунікації.

Тож, оскільки туризм визнано однією із найпотужніших галузей, що спроможна забезпечити охорону навколишнього середовища, стратегічною метою туристичної галузі на сучасному етапі має бути спрямування на транснаціональну інтеграцію туристичних підприємств у загальноєвропейський еколого-туристичний контекст для реалізації зазначеного.

Бібліографічний список

1. EaP GREEN. Програма: Екологізація економік країн Східного партнерства Європейського Союзу. URL: http://www.green-economies-eap.org/ru/.
2. World Travel & Tourism Council. URL: https://wttc.org/.
3. Всеукраїнська екологічна громадська організація (ВЕГО) МАМА-86. URL: https://www.facebook.com/pages/category/Non-Governmental-Organization--NGO-/MAMA-86-190090101073921/.
4. Про схвалення Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі від 11 жовтня 2016 р. №739-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/249407991.
5. Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів до 2026: розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 р. №168-р. Урядовий портал. 2017. №168-2017-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/249826501.
6. Стратегія регіонального розвитку Запорізької області на період до 2020 року. URL: https://www.zoda.gov.ua/article/2264/strategiya-regionalnogo-rozvitku-zaporizkoji-oblasti--na-period-do-2020-roku.html.