Білецька І.М.
Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сталий розвиток туризму на засадах
партнерства: освіта, наука, практика»
(м. Львів, 27-29 жовтня 2021 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2021. 202 с. С.118-123.

Характеристика інноваційної діяльності підприємств туризму в Україні

Туристичні підприємства України проявляють останнім часом певну активність в частині створення, розробки і впровадження інновацій у власну діяльність та її розвиток. Причому часто такий підхід доволі системний, за якого активність ведеться практично за всіма напрямами нововведень і в тій чи іншій мірі увага приділяється продуктовим, процесним, організаційним, маркетинговим, соціальним, екологічним та управлінським інноваціям.

Пріоритетним напрямом інноваційної діяльності підприємства традиційно вважаються продуктові інновації. Аналогічно відбувається й у туристичному бізнесі. Розкрутка нового туристичного продукту підвищує зацікавленість споживачів туристичних послуг, збільшує попит на продукт підприємства. У цьому напрямі активно розвиваються такі відносно нові види туристичних послуг, як активний туризм, лікувально-профілактичний туризм, замковий туризм, дитячий туризм, сільський туризм, екологічний туризм, культурно-пізнавальний туризм, етнографічний туризм, паломницький туризм, ностальгічний туризм, пішохідний туризм, івент-туризм, спортивний туризм, пригодницький туризм та ін.

інноваційна діяльність в туризмі

Потрібно вказати й на те, що підприємства туризму не оминули увагою й класичні маркетингові інструменти та засоби, що застосовуються в частині продуктових інновацій, зокрема - створення нових товарів і послуг, удосконалення споживчих властивостей та характеристик існуючих товарів (послуг), освоєння нових ринків та територій діяльності, використання нових більш якісних ресурсів, освоєння нових видів та напрямів діяльності тощо. Відтак, для вітчизняних підприємств туризму - активних у руслі створення і впровадження продуктових інновацій - характерними стали розробка нових турів, екскурсійних маршрутів, напрямів подорожей, пропозиція нових послуг; удосконалення споживчих властивостей туристичного продукту, освоєння нових видів туризму.

Процесні інновації тісно пов’язані з впровадженням нових або істотним покращенням існуючих технологій. Доречно констатувати про зацікавленість окремих великих вітчизняних туристичних підприємств щодо впровадження систем управління якістю. Використання для цього провідних міжнародних стандартів (зокрема, ISO) привело до імплементації в господарську практику таких нових техніко-технологічних аспектів, як:

  • розробка науково обґрунтованих методів і методик дослідження в діяльності підприємства;
  • прогнозування розвитку сфери туризму та туристичних підприємств;
  • ідентифікація ключових факторів, що впливають і визначають ці процеси;
  • глобальний моніторинг функціонування і розвитку туристичної діяльності;
  • створення і використання сучасних інформаційних технологій та баз даних;
  • проведення експертиз інвестиційно-інноваційних проектів із розвитку туристичної діяльності;
  • підготовка та участь у регіональних і національних програмах та проектах із розвитку туризму і підприємств цього виду економічної діяльності.

Особливо перспективним у контексті роботи над створенням і впровадженням процесних інновацій вітчизняних підприємств туризму є використання інформаційних та комунікаційних технологій. Активне використання можливостей Інтернет-комунікації та інформаційних технологій у туристичному бізнесі дозволяє швидше, якісніше й ефективніше комунікувати з поточними та потенційними клієнтами і споживачами туристичних послуг, істотно економити фінансовий та часовий ресурс на рекламу і популяризацію туристичного продукту підприємства, формувати власну лояльність та позитивний суспільно-соціальний імідж і багато ін.

Звернімо увагу на те, що ціла низка організаційних інновацій, які застосовуються на сьогодні підприємствами туризму, стосуються, по-перше, функціонування туристично-інформаційних центрів. Це організаційні структури, наявність та діяльність яких потрібна як підприємствам туризму, так і органам влади, і представникам туристичної інфраструктури, і суб’єктам суміжних видів економічної діяльності. Адже ці елементи інфраструктури спеціалізуються на наданні інформаційних послуг туристам відносно розташування підприємств туризму, об’єктів відпочинку та рекреації, відомих осередків культури, а також розташування об’єктів обслуговування туристів, зокрема таких як підприємства транспорту, готелі та ресторани, музеї тощо.

Попри наявність таких структур в Україні, їх кількість, а також масштаби господарювання все ще недостатні. Відповідно, туристичним підприємствам важливо активізувати діяльність у цьому напрямі. Створення й управління діяльністю таких структур - прямий шлях до популяризації туристично-рекреаційних об’єктів України та підприємств, що організують і забезпечують відповідні туристичні послуги, пов’язані з відпочинком, екскурсіями та реалізацією. Підстави для такого висновку існують, оскільки не лише закордонні туристи не обізнані з великою кількістю цікавих та перспективних об’єктів в Україні, але й вітчизняне населення, яке проживає в різних куточках України, що об’єктивно та закономірно, адже наша держава - одна з найбільших в Європі.

По-друге, до організаційних інновацій слід віднести й застосування т.зв. франчайзингових схем при вибудуванні мережі підконтрольних туристичних агентств та інших форм туристичних операторів. Зокрема, відомими на сьогодні стали мережі, інноваційний підхід яких фактично полягає у вияві креативності при обранні назви створюваної мережі, а надалі - її якісної творчої та ефективної маркетингової підтримки і промоції.

По-третє, це використання інструментів інтеграції у всіх можливих її проявах. Втім, особливої ефективності у сучасних умовах розвитку туризму в Україні набули наступні дві форми інтеграції. Це передусім створення туристичних кластерів, які на комерційно-договірних та виробничо-технологічних засадах забезпечують узгодження і реалізацію економіко-господарських відносин усіх суб’єктів - учасників кластера, склад яких відповідає повноцінній інституційній інфраструктурі такого сектора національного господарства, як туристичний комплекс. Тобто попри туристичні підприємства та суб’єкти видів економічної діяльності, безпосередньо пов’язані з формуванням туристичної послуги, у кластер, як правило, ще входять підприємства харчової та переробної промисловості, науково-дослідної сфери та інноваційної діяльності, інвестори та фінансово-кредитні структури, маркетингові і консалтингові фірми, кадрові агенції і т.ін. Зазначена широкомасштабна інтеграція забезпечує вищу якість і ритмічність всього процесу - від створення до надання туристичної послуги, економію на масштабах діяльності, кращі фінансово-ресурсні можливості.

Іншою формою інтеграції, що особливо перспективна для різного роду територій, які являють собою туристичний інтерес, але наразі занедбані і потребують інвестицій, та об’єктів, які перебувають у державній чи комунальній формі власності (замки, музеї, історичні будівлі та місця тощо), є державно-приватне партнерство як можливий шлях та інструмент модернізації таких туристичних об’єктів і їх перетворення на високоліквідні активи туристичних підприємств.

Зростання конкуренції на внутрішньому ринку туристичних послуг, беззаперечно, ускладнюють умови розвитку вітчизняних туристичних підприємств, але високий туристично-рекреаційний, історико-культурний, природно-кліматичний, соціально-економічний потенціал України відкриває перспективи до подальшої активізації та підвищення ефективності туристичного бізнесу. Проте такі умови вимагають якісного стратегування, ідентифікації і стратегічного бачення як потенційних перспектив, так і можливостей їх реалізації. В першу чергу бачення стратегічного розвитку передбачає ідентифікацію перспективних сфер та напрямів інноваційного розвитку туристичних підприємств.

Перспективними сферами їх подальшого інноваційного розвитку можна вважати:

  • сферу виробництва з розробкою та впровадженням нових інноваційних продуктів;
  • сферу надання нових туристичних послуг та сервісів;
  • сферу управління з удосконаленням організаційно-управлінських процесів, інформаційно-технологічного, кадрового, фінансового забезпечення;
  • сферу просування туристичних продуктів, послуг та сервісів із активною інформатизацію, провадженням маркетингових інновацій, інтеграцією та глобалізацією;
  • сферу реалізації туристичних продуктів, послуг та сервісів у сучасних інформаційно-технологічних умовах єдиного, глобалізованого туристичного ринку.