Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Оксана Черненко
Газета «Експедиція XXI». - 2008. - №4 (71).

Зелений туризм – найправильніший туризм

зелений туризм Життя прекрасне, тому що... можна подорожувати! І, що важливо, для цього існує величезна кількість способів. Якщо людина звикла до комфорту – завітайте на курорт зі всіма зручностями, якщо хоче екстриму – вибирайте походи будь-якого рівня складності: сходження, сплави, рафтинг... Головне – розуміти, що світ не закінчується вікном твого офісу й улюбленим диваном, бути готовим до змін і відкриттів. До того ж потрібно пам'ятати, що на кожен вид відпочинку є свій споживач. Наприклад, 18-річного екстремала жодним калачем не заманиш у пансіонат, де мирно гріються на сонечку і п'ють мінеральну воду пенсіонери з онучатами. З іншого боку, небагато літніх людей здатні на вилазки в гори. Зате заряджати позитивом, відпочити від рутини хочеться всім! Для любителів «душевного» відпочинку, що поєднує релакс і пізнавальні елементи, а при бажанні – помірні фізичні навантаження, і призначений сільський зелений туризм.

Зелений туризм – неймовірно цікавий і перспективний вид відпочинку. Здавалося б, ну що тут дивного – відпочивати в селі, у мешканців якого клопоту хоч відбавляй? Проте всьому є своє пояснення. Передусім, це відпочинок для міських жителів, яких мучить ностальгія за тихим, розміреним, близьким до природи життям, а також для тих, хто прагне відірватися від духоти і метушні міста, що вбиває тіло й душу. Сільський зелений туризм – це настрій, відповідно до якого людина шукає відпочинок саме в сільському середовищі. Реальне або придумане, «сільське життя» приваблює туристів як альтернатива міського життя для відчуття контрасту з ним. Зелений туризм пропонує відновлення зв'язків із природою, із корінням своїх предків.

Як це відбувається «у них»

Традиція сільського зеленого туризму почала розвиватися в Європі близько половини століття тому. Європейці давно розкусили, що організація відпочинку на селі хоч і не така прибуткова, як на відомих морських і гірськолижних курортах, але стабільний дохід принести все ж таки може. Сьогодні сільський туризм надзвичайно популярний у країнах ЄС. За деякими оцінками, в Європі дохід від нього становить 10–20% від загальної суми доходу в туристичній індустрії. Причому 35% жителів країн ЄС перевагу відпочинку в селі віддають будь-яким іншим.

Взагалі, в Європі існує дві моделі сільського туризму. Східноєвропейська модель полягає в тому, що обслуговування відпочивальників – це додатковий заробіток селянина, що, як правило, не оподатковується. У багатих країнах Європи сільський туризм – це зближення городян із природою, а міста – із селом. І там туристи із задоволенням беруть участь у сільськогосподарських роботах – косять, збирають урожай. Це справляє своєрідну психофізичну дію на людину, в чому і полягає «родзинка» такого виду відпочинку. Наприклад, в Італії минулого літа хітом сезону вважалося зняти «номер» у старовинному млині або древньому монастирі. Провести уїк-енд серед кулів з мукою або в похмурій келії ченця коштувало 75–150 євро за добу. В Іспанії ж став популярним відпочинок від робочих буднів на живописній фермі, серед корів і курей. До всього іншого, у Європі сільський туризм часто навіть «туризмом» не називають. Натомість говорять: «Сільська гостинність». І за законами багатьох країн під такою гостинністю мають на увазі, що відпочивальники живуть в одному будинку з господарями, їдять за одним столом. А найголовніше, щоб господар був саме селянином, фермером, одвічним сільським жителем. А нам слабо?

Розвиток сільського зеленого туризму в Україні, як і в більшості країн світу, вважається невід'ємною частиною комплексного соціально-економічного розвитку села. Українське село потребує корінних змін. Зелений туризм може дати сільському населенню мотивацію для того, щоб плідно жити і працювати, не залишаючи рідний край. Дуже важливо, що розвиток зеленого туризму допоможе зберегти історичну спадщину українського народу та його історико-культурні цінності в кожному регіоні, дасть поштовх до реставрації об'єктів, про які давно й незаслужено забули.

Для України «сільський зелений туризм» – новий термін зі старим підтекстом. Незайве пригадати, що традиція цього виду відпочинку в нас давніша, ніж здається. Адже про гостинність українських сільських жителів відомо давно. Наприклад, ще на початку ХХ століття до Карпат на лікування або відпочинок у горах приїжджали відомі діячі культури, науки, політики: І. Франко, Л. Українка, М. Грушевський, В. Гнатюк та інші.

Асоціація «Євроакадемія» і «Карпатський фонд» – дві провідні європейські організації, чиї ентузіасти допомагають розвитку сільського зеленого туризму в перспективних країнах. В Україні вже декілька років проводиться «Програма партнерства», в рамках якої фахівці «Євроакадемії» надають методичну допомогу і підтримку небайдужим людям в організації цього виду туризму в нашій країні. У рамках проекту «Розвиток сільського туризму» для лідерів руху були проведені літня школа і низка семінарів. За їх підсумками кожний із учасників представив на суд українських і європейських колег власний проект: «Ремісничий хутір Плугаки» і садиби «У Галини» (Рівненська область), «Великий степ» – шоу з трюками та елементами історичного фехтування (Запорізька область), театралізоване дійство «Завітайте до Солохи» (Полтавська область), фестиваль «Купальський вінок» і обласний маршрут «Золоте сузір'я Київщини» і багато інших. Я побувала на завершальному семінарі проекту в Києві восени минулого року. Насамперед мене вразила відвертість і захопленість всіх учасників конференції. Кожна презентація красномовно свідчила, що сільським туризмом можуть займатися лише ті люди, для яких рідна земля, традиції, природа – це не просто спосіб заробити, а все життя!

Довкола України «по-зеленому»

Безумовним лідером нашої країни у сфері сільського зеленого туризму є Західна Україна. Це легко пояснити, оскільки для жителів Карпат і прилеглих до них областей прийом туристів здавна був основним видом заробітку. Незважаючи на те що традиції місцями набули бізнес-наліт, головне, що вони збереглися. А Карпати є Карпати! Вони дарують масу вражень і можливостей любителям поєднувати сільський туризм із активним відпочинком, таким як гірські лижі, сплавляння карпатськими річками, походи, кінні прогулянки. Часто для зручності туристів господарі, крім|крім| обумовлених послуг, надають цілий комплекс додаткового обслуговування – організовують збирання ягід і грибів, екскурсії або походи в гори і багато іншого. Крім Карпат, можна відвідати Берегівський район Закарпаття. Ця рівнинна місцевість пов'язана з угорською культурою і славиться вирощуванням овочів і фруктів, а також виноробством.

Південний регіон. Тут великою популярністю користується літній відпочинок у Криму. Море, сонце, фрукти давно стали для нас атрибутами літнього кримського відпочинку. Походи по Кримських горах надали йому романтичної нотки. З погляду зеленого туризму, «родзинкою» Криму є його багата етнічність. Завдяки сільському зеленому туризму, окрім підкорення вершин і прийняття морських ванн, ми можемо доторкнутися до життя общин кримських татар, болгар, німців, греків, пізнати їх культуру і побут, покуштувати блюда традиційної кухні, відвідати відомі пам'ятки природи і історії. Одного разу в поході по печерних містах учасникам клубу «Україна мрій» довелося побувати на караїмському святі. Поспілкуватися з представниками цієї давньої народності, спробувати національні блюда і караїмську горілку було дуже пізнавально і приємно!

Миколаївська область пропонує відвідати береги Південного Бугу в Першотравенському районі. Тут, на скелястих гранітних берегах каньйону річки, починається ландшафтний природний парк «Гранітно-степове Побужжя», відомий багатством флори і фауни, про яке ми вже писали на сторінках «Експедиції XXI». Асоціація фермерів «Придунав'я» запрошує відвідати відоме нашим читачам Вилкове, з його чудовими куточками природи, біосферним заповідником, системою озер, пізнати його неповторну культуру і звичаї багатьох народів, які тут проживають.

Поділля заслуговує окремої уваги. Основу цієї історичної території становлять три області – Тернопільська, Хмельницька і Вінницька. На місцевості з незвичайним ландшафтом є і невеликі гори – Кременецькі, Товтри, Вороняки, Гологори, Опілля, і каньйони річок Дністер, Південний Буг з їх численними притоками. Через Поділля проходили головні шляхи набігів турок і татар на Україну, тому тут залишилося безліч пам'яток оборонної архітектури, серед яких відомі Кам'янець-Подільська і Хотинська фортеці. На Поділлі спелеотуристів зацікавлять понад сотні печер, з яких найвідоміша – Оптимістична протяжністю 207 кілометрів. Багато із чудес Поділля можна побачити, проживаючи в сільських садибах, розташованих недалеко від подільських визначних пам'яток. Найбільш відвідувані туристами райони на Тернопільщині – околиці Кременця і Почаєва, а також села в каньйоні Дністра. Жителі Хмельницького пропонують поселитися в садибах Кам'янець-Подільського району і Гріцева. У центрі відпочинку «Подолянка» у Панському районі Вінницької області ваші діти можуть навчитися ліпити іграшки з натуральних матеріалів і виготовляти сувеніри. Господарі ж випечуть для вас у печі на вугіллі смачний домашній хліб.

На півночі України вирізняються декілька територій поширення зеленого туризму. Наприклад, цікаво провести час недалеко від столиці в садибах Балико-Щучинки Кагарлицького району на живописному березі Дніпра. Тут створюється історико-археологічний комплекс, основу якого становлять матеріали розкопок поселень трипільської культури. Окремі пропозиції з області сільського туризму можна знайти і в місті-музеї Переяславі-Хмельницькому. Перлиною сільського туризму Чернігівщини по праву став Соколиний хутір, розташований|схильний| по сусідству з відомим палацово-парковим ансамблем у Качанівці. Тут відтворена оригінальна обстановка українського села.

Центр і Схід України – промислові регіони, тому вони не настільки багаті об'єктами сільського туризму, як захід країни. Полтава пропонує відпочинок на берегах таких річок, як Хорол, Сула, Псел, у центрах сільського зеленого туризму Великі Сорочинці та Диканька. Відпочивальникам буде цікаво відвідати садибу Кочубеїв у Диканьці, Державний музей українського гончарства в селі Опішня Зіньківського району, одне з найбільших у Європі скіфських городищ, а також ландшафтний парк Диканьський.

Відчути дух козацтва можна, відпочиваючи в селі Могильов Царичанського району Дніпропетровської області. Тут на берегах Орілі збереглися козацькі церкви і залишки стародавньої фортеці, а неподалік розташований Орільський природний заповідник.

Історія села Петриківка пов'язана з ім'ям козацького отамана Петра Калнишевського, який очолював Запорозьку Січ в останні десятиліття її існування. Дякуючи йому в дикому степові зростали нові села. Так з'явилося і це село, назване на честь кошового. До сьогоднішнього дня в Петриківці збереглася церква Різдва Богородиці, побудована за сприяння самого Калнишевського ще в 1772 році. На жаль, зараз вона в занедбаному стані й потребує реконструкції. «Зелені» туристи можуть дізнатися не лише історію знаменитого петриківського розпису, але й про поширених у цих краях різьбленню по дереву, соломо- і лозоплетінні, тканні, про які мають поверхове уявлення навіть мешканці Дніпропетровська. Вісімнадцять сімей уже готові прийняти відпочивальників у своїх садибах, оформлених у стилі часів козацької Січі. Тут ви почуєте розповіді місцевих жителів про козаків і отаманів і отримаєте незабутні враження від участі в козацькому атракціоні.

Батьківщина Тараса Шевченка і центр козацтва – Черкаська область запрошує на береги річки Рось у місто Корсунь-Шевченківський. Господарі тутешніх садиб надають можливість спати на свіжоскошеному вами сіні, ловити раків, збирати лікарські рослини.

Повертаємося до витоків!

Навіть за далеко не повним списком об'єктів сільського зеленого туризму України ми можемо судити про колосальний потенціал розвитку цього напряму. Адже відпочинок у сільській місцевості – це не курорт, де товпиться безліч туристів. Тут заспокійлива і розслаблююча атмосфера, особливо необхідна жителям великих міст. Господарі для зручності туристів, окрім домашніх|хатніх| умов проживання та натурального харчування, пропонують цілий комплекс розважально-пізнавальних заходів. Проте|однак| найголовнішим залишається індивідуальний підхід господарів до кожного туриста. Особливо чуйно вони ставляться до дітей, які вперше в житті бачать, звідки береться коров'яче молоко, бджолиний мед, і яблучко прямо з дерева можуть спробувати. Отже не втрачайте часу даремно, а вирушайте туди, де вас давно вже чекають густий борщ, запашні трави на світанку, гостинність господарів. І тоді в радісній уранішній сільській метушні або в глибині зоряного неба ви обов'язково відчуєте те невловиме, що повертає нас до витоків, допомагає не загубити себе в жорстокому океані сучасного життя.

Джерело: http://www.ex21.com.ua/etnoturizm/71-9.htm

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.