Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
История туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Спортивный туризм и альпинизм
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Чорна Н.М.
Матеріали I Міжнародної науково-практичної конференції
«Сталий розвиток туризму на засадах партнерства: освіта,
наука, практика» (м. Львів, 31 жовтня - 1 листопада 2018 р.)
Львів: ЛТЕУ, 2018. - 342 с. - С.145-147.

Маркетинг туристичних дестинацій України: теоретико-методичний аспект проблеми

Проголошення Україною ключовим зовнішньополітичним вектором інтеграції в Європейський Союз, підписання Угоди про асоціацію, отримання права безвізового режиму з Євроспільнотою - далеко не повний список чинників, які роблять «відкриття» Європи для багатьох українців звичною справою. В той же час, як засвідчує офіційна статистика, кількість іноземних туристів, які впродовж останніх років відвідали Україну, також невпинно зростає. Щоправда, кількість українських громадян, які від’їжджають на відпочинок до країн зарубіжжя, в рази перевищує кількість іноземних туристів в Україні. З-поміж багатьох факторів, що спричиняють подібну ситуацію, увагу привертає рівень розвитку ринку туристських послуг в Україні, - порівняно з європейським, він в рази йому поступається.

Пріоритетне місце в туристичній системі, як відомо, посідають туристичні дестинації, адже рівень їх розвитку в поєднанні з іміджем та унікальними характеристиками є тим «магнітом», який притягує туристів, робить ту чи інше державу (місто, регіон, ін.) привабливою для внутрішніх та іноземних відвідувачів.

Зі здобуттям Україною незалежності та досі формування конкурентних на міжнародному ринку туристичних дестинацій залишається проблемою вкрай актуальною і зростаюча кількість публікацій за тематикою є красномовним тому свідченням (В. Банько, О. Гвозденко, В. Данильчук, Л. Дядечко, Г. Михайличенко, В. Редько, І. Смирнов, Т. Ткаченко ін.).

Попри стійкий дослідницький інтерес, варто зазначити, науковцям досі не вдалося дійти згоди щодо сутності туристичної дестинації - у фаховій літературі під цим поняттям розуміють як місце призначення туристів, територію, яка їх приваблює, місце, де вони можуть отримати різноманітні враження, досвід та емоції, так і мету подорожі, об’єкт туристичної пропозиції, фізичний простір для туристичної діяльності, специфічний об’єкт управління в туризмі, ін. Більшість фахівців, разом з тим, погоджуються: аби називатися дестинацію, та чи інша географічна одиниця має функціонувати головним чином за рахунок розвитку туризму [1, с.27]. Одного лише туристичного потенціалу, багатих туристичних ресурсів та розвиненої інфраструктури, разом з тим, є для цього замало, необхідною є концентрація визначних туристичних пам’яток, засобів розміщення, харчування, розваг, інших послуг та економічного, соціального і фізичного впливу туризму. Основними характеристиками туристичної дестинації, таким чином, є географічне положення, інфраструктура, послуги, місцевий соціум.

Згідно з прогнозами, зробленими Всесвітньою туристичною організацією (ВТО), до 2020 р. основними туристичними дестинаціями за кількістю прибуттів буде Європа (44,8%), Східно-Азіатський і Тихоокеанський регіон (27,3%) і Американський регіон (17,8%). Місце України на туристичні мапі Європи, разом з тим, залишається сумнівним. Попри наявність величезної кількості пам’яток національного значення (у Львівській області їх 816, на Волині - 224, на Чернігівщині - 211), внаслідок триваючих трансформаційних процесів в економіці та повільну її інтеграцію в світовий економічний простір, непевність політичної ситуації, катастрофічний стан справ у сфері збереження історико-культурних пам’яток минувшини, екологічні проблеми, ін., більшість дестинацій в Україні перебувають на початкову етапі розвитку або лише зароджуються. Серед тих, які знаходяться на інтенсивній стадії життєвого циклу - туристична дестинація «Кам’янець-Подільська фортеця», екологічна дестинація Національний дендрологічний парк «Софіївка», культурно-історична дестинація «Чернігів стародавній», спортивно-оздоровча дестинація «Буковель», релігійна дестинація «Свято-Успенська Почаївська лавра», екологічна та сільська дестинація «Дунайські плавні», культурологічна дестинація «Історичний центр Львова», освітня та екологічна дестинація «Шевченківський національний заповідник» [2, с.177], ін.

Буковель

Інтеграційні процеси, характерні Європі та світу загалом, спричиняють до поглиблення конкурентної боротьби між туристичними дестинаціями - за інвестиції, дотації з державного бюджету, кошти міжнародних фондів і, звісно ж, за додаткових туристів. Попит останніх на надаваний дестинацією туристичний продукт спроможний гарантувати їй міцну конкурентну позицію на ринку туристичних послуг. Щоправда, аби бути затребуваною у туристів, дестинація повинна пропонувати їм привабливий та конкурентний туристичний продукт.

Просування туристичної дестинації значно залежить від масштабу останньої та зумовлюється ним. З огляду на таксономічний рівень, традиційно прийнято розрізняти такі різновиди дестинації як нано-, мікро-, мезо-, макро-, мегадестинація. У випадку, приміром, нанодестинації, представленої конкретною картиною в галереї чи рідкісним експонатом у музеї, її просування є справою керівництва установи, в якому вона перебуває, водночас, якщо йдеться про макродестинацію, якою може бути ціла країна, її просуванням, природно, займається профільна урядова установа (в Україні це - Департамент туризму та курортів Міністерства економічного розвитку і торгівлі), що ж до мегадестинацій, їх, зазвичай, просувають на міжнародному рівні спільними зусиллями кількох держав (наприклад, дестинації Скандинавія, Рів’єра, Альпи, Адріатика, ін.). Та, якою б не була та чи інша дестинація, її просування має орієнтуватися не лише на найближчу, але й на віддалену перспективу, враховувати усі можливі негативні наслідки та мінімізувати загрозу їх настання.

Список використаних джерел

1. Горб К. Туристичні дестинації в системі міжнародної маркетингової діяльності / К. Горб // Вісник Львівського університету. Серія географічна. - 2013. - Вип.43. - Ч.2. - С.26-33.
2. Лужанська Т.Ю. Стратегії розвитку регіональних туристичних дестинацій / Т.Ю. Лужанська // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Економіка. - 2014. - Вип.2(2). - С.175-180.








© 2002-2019 Все о туризме - образовательный туристический портал     каталог туристических сайтов
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.