Давиденко І.В.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.203-206.
Транспорт як необхідна складова розвитку туризму
Глобалізація світової економіки, поглиблення зовнішньоторговельних, туристичних, наукових і культурних зв’язків призвело до різкого зростання мобільності населення. Сучасний туризм досяг значного рівня розвитку саме завдяки використанню транспорту. Транспортна послуга є однією з головних складових туристичної діяльності і, відповідно, невід’ємною частиною турпродукту. Для перевезення туристів під час подорожі можуть бути використані різні види транспорту: повітряний, автомобільний, залізничний, водний. Кожен з них має певні особливості щодо умов використання в туристичних перевезеннях [1, с.27].
Послуги перевезення присутні у складі будь-якого туристичного продукту. Перш за все, це перевезення туриста на далеку відстань по всьому маршруту туру, трансфер до місць тимчасового перебування - готелів, пансіонатів, санаторіїв, а також транспортні послуги у місці перебування, наприклад, екскурсійні. Слід зазначити, що надання транспортних послуг неналежної якості може зіпсувати враження від усього туру, викликати масу негативних відгуків і знизити конкурентоспроможність туристичного підприємства.
Перетворення туризму в масове явище підіймає низку питань, пов’язаних з його транспортним обслуговуванням. У загальному вигляді ці питання зводяться до наступного:
- створення матеріально-технічної бази туристичного транспорту загального користування, відповідно до існуючих вимог та потреб;
- удосконалення організації транспортних перевезень;
- поліпшення якості транспортного обслуговування туристів.
Правильне вирішення цих проблем пов’язано з необхідністю задоволення зростаючих вимог до туристичного обслуговування і з вирішенням завдань підвищення ефективності туристичної діяльності.
Для туризму при використанні пасажирського транспорту найбільш важливим є досягнення мети подорожі, забезпечення безпеки та комфортності пересування туриста. Вирішення цих завдань іноді суперечить завданням транспорту. Так, реалізація мети подорожі не завжди дозволяє раціонально здійснити перевезення з точки зору транспорту (перевезення найкоротшим маршрутом, мінімізація витрат на перевезення, забезпечення графіку руху, тощо). Разом з тим, слід зазначити, що в сучасних умовах туризм не може обійтись без послуг пасажирського транспорту, а транспорт зацікавлений в туризмі, оскільки туризм надає транспорту значні обсяги перевезень, що забезпечує транспорт роботою.
Розвиток туризму і транспорту - взаємно пов’язаний і взаємно обумовлений процес. Сучасні тенденції свідчать про те, що збільшується частка переміщень у загальній тривалості туристичних поїздок. Це пов’язано зі зростаючим прагненням людей до збільшення обсягу вражень, до активного споживання різних туристичних благ за відносно короткий проміжок часу. Також можна відзначити постійне зростання середньої відстані подорожі одного туриста. Це призводить до збільшення доходів, отриманих при продажу туристичних послуг і товарів, які мають безпосереднє відношення до розвитку транспортної системи. Така ситуація пояснюється тим, що транспортні витрати у туристичних подорожах за деякими даними становлять близько 1/4 загальних витрат туристів, а в деяких випадках (при міжконтинентальних подорожах) - майже половину цих витрат.
Динаміка використання транспорту в туристичній діяльності свідчить про різні тенденції в залежності від виду транспорту. Аналіз звітності UNWTO за період з 2006 по 2018 роки показав,що частка перевезень залізничним транспортом в загальному обсязі перевезень туристів усіма видами транспорту зменшилася з 4% до 2%,частка перевезень водним транспортом - зменшилася з 7% до 4%, частка перевезень автомобільним транспортом - зменшилася з 45% до 39%,частка перевезень повітряним транспортом - зросла з 44% до 55%, що свідчить про стійку світову тенденцію зростання ролі повітряного транспорту в туристичних перевезеннях.
З точки зору вибору пасажирами способу переміщення він може бути свідомий та підсвідомий [2].
До чинників перевізного процесу, які впливають на свідомий вибір,відносять, ті особливості переміщення, які туристу (пасажиру) легко оцінити та порівняти з альтернативними варіантами (час, вартість проїзду, розклад руху та інше).
Натомість фактори переміщення, які важко визначити (транспортна доступність, транспортна втома, регулярність руху, тощо) відносяться до підсвідомого вибору.
Пошук оптимального варіанту між критеріями свідомого та підсвідомого вибору є задачею NP-класу і може бути вирішена за допомогою евристичних методів, зокрема методом експертних оцінок.
Вплинути на дотримання всіх умов переміщення туристів можливо шляхом контролю перевізного процесу. Для того, щоб виконати функцію контролю, необхідно володіти інформацією щодо дотримання умов перевезення. Таку інформацію можливо отримати шляхом визначення думки туристів або за допомогою якісних показників перевізного процесу.
Ми вважаємо доцільним використовувати наступні групи показників якості перевезень туристів (рис. 1):
- показники інформаційного та сервісного обслуговування;
- показники комфортності;
- показники швидкості;
- показники своєчасності;
- показники збереження багажу;
- показники безпеки.
Рис. 1. Показники якості перевезення туристів
Джерело: запропоновано автором за матеріалами [3].
Туризм повністю залежить від транспорту, його безпеки, швидкості і зручностей, що надаються туристу під час його пересування. Розуміння основ взаємовідносин із транспортними компаніями, правил взаємодії з ними в питаннях забезпечення безпеки пасажирів та їхнього майна, рівня обслуговування, використання відповідних знижок і пільг при продажах має важливе значення, як для туристів, так і для організаторів подорожей. Розвиток туризму стримується тим, що транспортні системи багатьох країн не відповідають світовим стандартам за показниками зручності, ефективності та безпеки, а транспортні проекти в частині будівництва сучасної транспортної інфраструктури вимагають для їх реалізації значних інвестицій і часу.
Список використаних джерел
1. Герасименко В.Г., Замкова А.В. Організація транспортних подорожей і перевезень туристів: навчальний посібник. Харків: Бурун Книга, 2011. 112 с.
2. Кучменко В.О. Аналіз механізму управління рухливістю населення в умовах використання міського пасажирського транспорту // Бібл. вісн. 2011. С.160-168.
3. White P.R. Public Transport: Its Planning, Management and Operation. 5-th еd. Routledge, 2009. 226 p.
4. Давиденко І.В. Основні компоненти туристично-рекреаційного потенціалу // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Соціально-економічні проблеми сучасності та концепція сталого розвитку в Україні та світі». Дніпропетровськ: НО «Перспектива», 2014. Ч.2. С.49-52.