Доценко Анатолій
Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сакральне та туризм» (м. Київ, 28 квітня 2023 р.)
К.: ТОВ «Геопринт», 2023. 325 с. С.163-165.

Культові споруди Київщини та їх використання в туризмі

За роки незалежності туризм в Україні сформувався як самостійна особлива та високоприбуткова галузь економіки, в якій мають місце значні диспропорції в структурі, зумовлені високими темпами розвитку міжнародного туризму і низькими - внутрішнього. В результаті цього питома вага міжнародного туризму в загальній кількості туристів у 2019 р. досягла 91,5%, а внутрішнього - знизилась до 8,5%.

Ми вбачаємо вирішення проблеми прискорення темпів розвитку внутрішнього туризму полягає у пріоритетному розвитку таких нових видів туризму, як релігійний, етнічний, сільський та екологічний.

Розглянемо особливості розвитку релігійного туризму в Київщині, по якій є непогана статистика. За даними Київського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини, станом на 1 січня 2014 року в Київщині було 179 православних храмів, з них 13 соборів, 8 монастирів та 158 церков. Фахівцями-архітекторами зазначеного центру визначено як пам’ятки архітектури 60 православних храмів, що становить 34% їх загальної кількості. Це, звичайно, дуже мало. Більш того, ці культові пам’ятки вони поділяють на дві групи: 32 храми належить до пам’яток національного значення (53%), а 47% - місцевого значення.

Важливо підкреслити принципові відмінності відвідування храму туристами від вірян та паломників. Туристи відвідують храм з метою пізнання основ культової архітектури та сакрального мистецтва, а також отримання певного емоційного та естетичного враження. Для паломників і вірян храм - це місце богослужіння та молитви. Тому, ми вважаємо, що не існує паломницького туризму, паломництво є подорожжю вірян до святих місць для участі в службі божій.

Після уточнення сутності релігійного туризму важливим є питання порядку відвідування храму - культової пам’ятки. Спочатку екскурсовод розповідає про особливості розташування храму у місті, селищі чи селі. На центральній площі, на пагорбі, березі річці тощо. Потім туристи оглядають храм ззовні, привертають увагу на його величину, кольорове оздоблення, кількість, форму і колір бань, дзвіницю. Далі екскурсовод подає головну інформацію: рік побудови, автор проекту, архітектурний стиль, якісь унікальні епізоди з історії храму.

Слід звернути увагу туристів на архітектурне оформлення фасаду культової споруди з портиком, як правило, оздобленим колонами, або пілястрами.

Потім туристи входять у храм і оглядають його інтер’єр. Починають з іконостаса як головного художнього виробу, який частіше буває дерев’яним різьбленим, але зустрічаються й мармурові. У деяких соборах іконостаси розкішні семиярусні, але частіше двох-трьохярусні. Наступним етапом є ознайомлення з настінним розписом, художніми композиціями на релігійні теми та найбільш цінними іконами. На завершення екскурсовод має розповісти про особливості внутрішньої планувальної структури храму (центральний неф, приділ, притвір тощо). Відвідавши храм, туристи одержують велике емоційне та естетичне задоволення.

Аналіз мережі православних храмів Київщини показав, що 38 храмів розташовано у містах, що становить 21% їх загальної кількості, 14 у селищах міського типу і 127 або 71% у сільській місцевості. Звичайно у містах близько половини храмів взято на облік як пам’ятки архітектури, у селах лише третина храмів є пам’ятками архітектури. Проте це 40 храмів, зовсім немало. Різниця з міськими лише в тому, що про міські культові пам’ятки знає туристична громадськість, про них згадується у путівниках по містах області, а про сільські культові пам’ятки нічого не відомо пересічному українцю.

Тому актуальною науковою проблемою є дослідження краєзнавцями, мистецтвознавцями, архітекторами та релігієзнавцями сільських культових споруд, оцінка їх як пам’яток архітектури та мистецтва, а також підготовка і видання по ним популярних буклетів, проспектів, чи путівників. Слід зазначити, що художню цінність київських храмів ніхто з мистецтвознавців не досліджував і не оцінював, на превеликий жаль. Єдина в Київщині культова пам’ятка з її високим рівнем сакрального мистецтва - це Покровська церква у с. Пархомівці Білоцерківського району, оздоблена унікальними фресками відомого художника Миколи Реріха. Рекламу цій церкві свого часу зробили російські туристи.

Покровська церква у с. Пархомівці

Актуальною є проблема підготовки висококваліфікованих кадрів - екскурсоводів, які б знали основи релігієзнавства, культової архітектури та сакрального образотворчого мистецтва.

Не менш важливою проблемою є розробка спеціальних релігійно-туристичних маршрутів. Нами розроблено маршрут «Пам’ятними місцями митрополита Петра Могили» по київській приміській зоні. Маршрут починається в Києві. Туристи відвідують церкву св. Пантелеймона, розташовану поблизу станції метро «Нивки», де оглядають у правову нефі великий портрет Петра Могили. Далі шлях туристів пролягає до села Білогородка, одного з найдавніших сіл Київщини, заснованого у 990 р. київським князем Володимиром, яке неоднора-зово відвідував Петро Могила. Туристи оглядають церкву Дванадцяти апостолів. Наступна зупинка туристів у с. Михайлівка - Рубежівка, розташоване неподалік Ворзеля. Це село займало особливе місце в житті Петра Могили. У 1620 р. він купив у ньому землю, збудував будинок, в якому жила його родина, заснував пустинь Києво-Печерського монастиря. За його кошти у селі збудовано дерев’яну церкву, яка у 1835 р. від удару блискавки згоріла, на її місці збудовано муровану церкву, яку у 1903 р. селяни розібрали і відновили дерев’яну, якою вона була за часів митрополита. Оглянувши Михайлівську церкву, туристи фотографуються біля пам’ятника Петра Могили, що постав поблизу церкви. Наступним туристичним об’єктом є Покровська церква у селищі Гостомель. На фасаді її висить пам’ятна дошка з барельєфом Петра Могили. Вона інформує, що у 1626 р. у селищі проживав Петро Могила. У церкві висить ікона митрополита, а біля церкви нещодавно поставили високу гранітну стелу із зображенням Петра Могили на весь зріст. На цьому запропонований нами релігійно-туристичний маршрут завершується.

При розробці релігійно-туристичних маршрутів по сільській місцевості Київщини необхідно включити відвідування декількох дерев’яних церков. Річ у тім, що із 122 сільських церков дві третини є - дерев’яними, збудованими у XVIII-XIX ст. Вражає те, що переважна більшість їх розташована не у північній поліській, а у південній лісостеповій зоні бідний на лісові ресурси.

Дерев’яні церкви є складними витворами українських майстрів, що характеризують не лише високий рівень будівельної майстерності її творців, але й українські традиції, художні смаки та духовну ауру. Перебуваючи в дерев’яній церкві, туристи відчувають якусь одуховленість, гармонію та отримують незвичне емоційно-естетичне враження.