Гапоненко Я.А.
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної
конференції "Туристичний та готельно-ресторанний
бізнес: світовий досвід та перспективи розвитку
для України" (м. Одеса, 10 квітня 2019 р.)
Одеса: ОНЕУ, 2019. 881 с. С.798-801.

Інновації в туризмі: проблеми й перспективи розвитку

інновації в туризмі Туризм є соціально значущим явищем, яке впливає на соціальний, політичний й економічний розвиток країн. Якщо у 1950 році міжнародні подорожі по всьому світі здійснювали більше 25 млн. осіб, то у 2015 році ця цифра сягнула одного мільярда людей [3]. Сьогодні туризм - це один з найперспективніших і найбільших секторів світової економіки, що становить більше 10% ВВП, за даними UNWTO. На міжнародний туризм припадає близько 6% сукупного доходу країн світу від загального обсягу світового експорту та близько 3% - від світового експорту послуг. Україна також має величезний потенціал і всі передумови для того, щоб увійти до числа країн з розвиненою туристичною структурою [1].

Разом з тим, ціла низка проблем та перешкод значною мірою гальмують розвиток цієї галузі в Україні, і саме в цьому секторі, згідно аналітичних даних, українська економіка недоотримає значні кошти, втрачає можливість значних інвестиційних фінансових надходжень. За даними державної статистики, туристична інфраструктура налічує 4500 засобів розміщення, має 2,5 тис. ліцензованих туроператорів, дохід від надання туристичних послуг у 2015 році в Україні складав 4797731,6 тис. грн. [1], а міг би бути значно більшим. Такому стану речей сприяють цілковита відсутність бюджетного фінансування галузі, недосконалість державної системи управління та чинних норм діючого законодавства. Слід визнати, що відсутність чіткої та акцентованої державної політики на активізацію розвитку галузі сьогодні майже унеможливлює її динамічний і ефективний розвиток. Очевидно, що втілення і розповсюдження нововведень, як і створення умов для їх реалізації, сьогодні є складовою частиною інноваційного процесу, що зачіпає всю структуру економіки України.

Значною галузевою проблемою на сьогодні є відсутність чіткої Державної цільової програми розвитку туризму та курортів, оскільки чинність попередньої скінчилася ще у 2010 році. Разом з тим, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. (№638-р), концепція Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року, що мала на меті насамперед стимулювати розвиток внутрішнього і в’їзного туризму, була відмінена. Однак основні її положення, попри потребу певних доопрацювань, можуть і повинні бути покладені в основу розвитку інновацій в туристичній сфері. До основних векторів цього процесу відносимо використання інноваційних технологій в сфері туризму, що надають значні конкурентні переваги, змінюють форми надання послуг і вдосконалюють виробництво супутніх товарів.

Широке використання інновацій у сфері туризму дозволяє виокремити їх основні характеристики:

  • джерело ідеї (потреби туристів, відкриття, винаходи);
  • вид інновації (інфраструктура, послуги, управління);
  • ступінь новизни (покращувальні, порівняльні);
  • масштабність, локальні і глобальні взаємозв’язки;
  • інвестиційне наповнення.

Очевидно, що інноваційні підходи до створення й реалізації туристичних проектів можуть дати поштовх розвитку туризму, активно сприяти створенню додаткових робочих місць й зростанню доходів населення [2].

Зазначимо, що інноваційний процес у галузі туризму є досить специфічним. Він отримує поштовх до розвитку, з одного боку, через туристський ринок і ступінь задоволення вимог клієнта, а з іншого завдяки прийняттю спільних рішень провідними туристськими організаціями галузі та органами управління галуззю в регіоні, органами місцевого самоврядування й громадськими установами, діяльність яких пов’язана з туризмом. Значну роль відіграє прийнятність підходу і підтримка галузевих нововведень місцевим населенням, оскільки лише плідна взаємодія всіх агентів (суб’єктів і об’єктів) інноваційного процесу може прояву значного синергетичного ефекту, який дає сукупний результат щодо якості розвитку сфери туризму.

Отже, слід констатувати, що інноваційна діяльність у галузі туризму є системою комплексних заходів, що можуть принести позитивні результати у середньострокових перспективах і для соціальної системи держави, оскільки туризм значно впливає на зайнятість у таких секторах, як транспорт, послуги готелів і ресторанів, торгівля, будівництво та багато інших, виступаючи каталізатором соціально-економічного розвитку. Відтак, на даному етапі основним завданням держави щодо підтримки розвитку туризму насамперед стає:

  • визначення й розробка принципів політики у сфері туризму, програм їх реалізації, механізму контролю та дослідження результатів діяльності (організація статистики, відомчих досліджень);
  • створення сприятливих умов для туризму, координація дій різних компаній, організацій і товариств для формування відповідної інфраструктури;
  • підтримка туризму й маркетингу через стимулювання інновацій і кооперації, формування сприятливого образу країни, підтримка унікального іміджу національного туризму.

На наше переконання, створення і впровадження цих та інших інновацій потребує об’єднаних зусиль і співпраці над виробленням ефективної тактики активізації економічних і соціальних чинників за щонайбільшого сприяння місцевих громад та державної підтримки. Базою для реформ може стати пряма участь держави в реалізації спеціальних цільових програм й асигнуваннях регіональних, місцевих органів влади зі створення великих національних центрів (лабораторій), що фінансуються за рахунок бюджету та безоплатно надають отримані знання широкому колу потенційних користувачів.

До основних завдань таких інформаційно-туристичних центрів слід віднести утворення єдиного інформаційного банку даних про туристський регіональний потенціал, про програми і проекти розвитку туризму в регіоні, організація інформаційного і консультаційного забезпечення з питань туристської діяльності, рекреації в регіоні, просування туристичних продуктів, залучення позабюджетних коштів у розвиток туризму тощо.

Іншою формою підтримки, як на те вказує світовий досвід розвитку туризму є надання субсидій і грантів для здійснення науково-дослідних робіт в сфері туризму, в тому числі державні контракти для досліджень і проективних розробок, які, з одного боку, можуть принести державі безпосередню користь, з іншого надають право і можливість представникам держави контролювати й коригувати перебіг виконання таких розробок.

Оскільки чи не найголовнішу роль у розвитку туризму відіграватиме людський чинник, базовим напрямком державної підтримки туризму залишається створення сприятливих умов для розвитку інвестиційних можливостей приватним підприємствам і приватному бізнесу, який сьогодні у всьому світі вкладає кошти в наукові дослідження. Формами підтримки можуть стати як різноманітні податкові пільги, державні кредити й гарантії, так і пряме фінансування та участь держави в акціонерному капіталі підприємств, насамперед в створенні значних регіональних туристсько-рекреаційних зон. Таким чином, викладений вище огляд сучасних тенденцій модернізації туристичної галузі дозволяє нам констатувати важливість інноваційних технологій для її успішного розвитку і потребу дослідження методів та перспектив їх втілення.

Список використаних джерел

1. Туристична діяльність в Україні у 2015 р. Статистичний бюлетень. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/tur_.htm.
2. Концепція Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. №638-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/246640434.
3. UNWTO Tourism Highlights 2015 Edition. URL: https://tourlib.net/wto/WTO_highlights_2015.pdf.