Графська О.І., Коркуна І.І., Перегіняк Т.І.
Матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф.
"Сучасний стан та потенціал розвитку індустрії гостинності
в Україні" (м. Херсон, 23 квітня 2021 р.)
Херсон: ХДАЕУ, 2021. 327 с. C.72-76.
Менеджмент підприємств індустрії гостинності в умовах світової фінансової кризи: виклики і можливості, сильні і слабкі сторони
Менеджмент підприємств - це система планового господарювання, ефективної організаційної структури, оптимізуючих методів аудиту та контролю, які забезпечують координаційний комплекс у симбіозі людських, фінансових, природних та технологічних ресурсів для виконання поставлених завдань в економічному кластері країни.
Менеджмент - поняття, яке об’єднує гамму видів діяльності різних сфер економіки та використовується для координаційної роботи людей, а саме:
- управління;
- адміністрування;
- керування.
Управління - поширюється на широке коло різноманітних процесів, об’єктів та явищ, а саме:
- технічні та державні системи;
- господарські та суспільні системи.
Адміністрування - поширюється на процес керування діяльністю державних структур та апарату управління підприємства.
Керування - використовується для впливу на поведінку та діяльність працівників у мистецьких структурах для досягнення цілей організації.
Будь-яка організація є відкритою системою та використовує, здебільшого, чотири види ресурсів:
- людські ресурси;
- інформаційні;
- фінансові;
- матеріальні (сировина та устаткування).
Згідно з Оксфордським словником, сучасний менеджмент характеризується як:
- спосіб, манера спілкування з людьми;
- вміння та адміністративні навички ефективно використовувати роботу управління;
- влада та мистецтво керування;
- органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи.
Серед учених існують різні твердження щодо сутності поглядів менеджменту. Одна версія, що менеджмент - це професія, яка використовується для практичної роботи, інша - процес досягнення цілей за допомогою людей, ще інша - процес раціональних рішень. Звідси випливає, що головне завдання менеджера - пошук оптимальних управлінських рішень, які базуються на математичних методах та моделях, аналізі ситуаційних завдань та наукових знань. Нерідко виконання ситуацій, які не піддаються кількісному аналізу управління, переходять у ручний режим - спонтанні рішення, інтуїція, покладання на швидке вирішення. Таке управління прийнято називати мистецтвом управління. Тому симбіоз у менеджменті науки та мистецтва управління є ефективним механізмом у системі менеджменту підприємств, насамперед, у період світової фінансової кризи.
Для досягнення ефективної та результативної роботи ТОП-менеджера необхідно працювати у чотирьохвекторній площині. Зокрема, це:
- планування;
- організація;
- керування;
- контроль.
Рис. 1. Чотирьохвекторна площина ТОП-менеджера
Завдяки динамічності та прибутковості, у ХХІ сторіччі однією з провідних галузей соціально-економічної діяльності є індустрія гостинності. В період світової фінансової кризи, пандемії COVID-19 індустрія гостинності в Україні перебуває у стадії стагнації та боротьби за виживання, тому потребує визначення факторів впливу в умовах кризи та застосування наукових знань та міжнародного досвіду, що дозволить зберегти цю галузь, яка є однією з найефективніших галузей міжнародного бізнесу, від деградації та занепаду [2, с.174].
На даний час сучасна індустрія гостинності - це окрема незалежна галузь економіки, що поєднує групи підприємств, діяльність яких зосереджена на задоволенні потреб відпочинку та розваг.
Головними векторами розвитку індустрії гостинності слід вважати наступні:
- розширення спеціалізації та диверсифікація послуг у мережі готельно-ресторанних та розважальних закладів;
- створення мережевих структур, які стають транснаціональними компаніями;
- використання в управлінні інформаційних систем та технологій, відповідно до створення ланцюгових мереж, ідентичності в маркетингу та менеджменті;
- інтегрування мережевого капіталу індустрії гостинності з капіталами інших сфер економіки;
- використання ефективних механізмів наукового, адміністративного та оперативного менеджменту в управлінні туристичної галузі;
- розвиток мережі малих підприємств, націлених на потреби ринку.
Менеджмент індустрії гостинності використовує властиві йому специфічні особливості, а саме:
- орієнтація на дестинацію з великою ресурсною базою;
- наявність циклічності та сезонності в готельно-ресторанному бізнесі;
- суворий контроль за створенням інфраструктури та інформаційних ланцюгових мереж.
Згідно з прогнозами Всесвітньої туристичної організації, гіпотетично у 2050 році кожен четвертий мешканець планети буде подорожувати, тобто виїжджати за кордон. За простими розрахунками, сьогодні подорожує кожен шостий мешканець планети, тобто, зі 7,5 мільярда населення подорожують 1,23 мільярда, що еквівалентно населенню Китаю. Науковці світу стверджують, що настала «туристична революція», зростання кількості туристів в індустрії гостинності перевищує всі прогнози [1].
Складова туристичної індустрії посідає чільне місце в стратегічному світовому господарстві. Згідно зі статистичними даними, близько 10% ВВП світу належить туристичній галузі; для порівняння, 4% - сільське господарство глобального ВВП, а промисловість - трохи більше, ніж 30%.
На даний час приблизно кожен десятий мешканець планети працює в підприємствах індустрії та гостинності:
- турфірми;
- готелі;
- ресторани;
- таксі;
- авіа- та залізничні перевезення та ін.
Індустрія гостинності на політичній карті світу також відіграє важливу роль. Ті туристичні дестинації, де найбільше отримується прибутку від турбізнесу, стають більш привабливими та популярними. Під час подорожей туристи отримують широкий спектр послуг, зокрема, готельні, ресторанні, розважальні, транспортні, медичні, послуги зв’язку, екскурсійного обслуговування, салонів краси та ін. Згідно з інформацією ВТО, готельний фонд європейських країн становить близько 45% світового готельного фонду. На даний час стан гостинності в Україні значно відстає від світових показників. Основними чинниками, які зумовлюють даний стан, є:
- недоліки в законодавчо-правовій базі країни (бюджетна та податкова системи);
- низька платоспроможність населення;
- відсутність взаємозв’язку між нормативними документами в цьому питанні;
- мала кількість відповідних сервісних структур, відсутність інфраструктури.
Усе це зумовлює необхідність розробки на державному та регіональному рівнях правових заходів щодо підтримки індустрії гостинності, адже Україна серйозно відстає за якісними показниками порівняно з найближчими сусідами, вони ж є і конкурентами на світовому туристичному ринку [2].
У зв’язку з важкою економічною та фінансовою ситуацією в світі, швидким поширенням захворюваності населення в глобальному масштабі через пандемію COVID-19, різким спадом платоспроможності туристичних фірм, закриттям багатьох фірм тільки в Україні в галузі ресторанних послуг припинили свою діяльність більше, ніж 5 тисяч закладів, що стало великим поштовхом до системи оптимізації цієї галузі та впровадження нових продуктів для споживачів у сфері гостинності. Однак, на цьому ринку залишається багато невирішених проблем та перепон у провадженні бізнесу. Без стабілізації політичної та соціально-економічної ситуації в Україні, припинення військових дій, подолання пандемії COVID-19 дуже важко втриматись на ринку та одержувати позитивний економічний результат від господарської діяльності.
Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що в системі менеджменту підприємств індустрії гостинності України в умовах світової фінансової кризи, пандемії COVID-19 необхідно провести комплекс заходів. Зокрема, це:
- оптимізація структури галузі;
- створення технопарків у відповідних дестинаціях;
- створення ланцюгових виробничих систем;
- проведення сегментації кластеру індустрії гостинності;
- інші форми фінансування підприємств індустрії гостинності через внутрішні ресурсні джерела даних дестинацій та ОТГ, системи кредитування, випуск цінних паперів як на державному, так і регіональному рівнях.
Список літератури
1. Всесвітня туристична організація. URL: https://www.unwto.org/.
2. Коваленко Н.О. Інноваційні напрямки розвитку індустрії гостинності в Україні. «Європейські перспективи» - 2015, № 7. С 174-180.
