Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Гречаник В.П., Криховецький І.З., Луцька Н.І.
Вісник ДІТБ. Серія «Економіка, організація і управління підприємствами»
(в туристичній сфері). - 2006. - №10. - С.160-168.

До проблем розвитку туризму: світ і Україна

У статті розглядаються тенденції розвитку світового туризму, його роль та частка в структурі доходів світового експорту товарів і послуг. Проаналізовано стан та основні проблеми розвитку туризму в Україні. Звернено увагу на проблеми обліку кількості туристів, забезпеченості їх відповідними приміщеннями для проживання та обслуговування. Запропоновано ряд заходів та шляхів щодо подальшого розвитку туризму в Україні.

Роль, тенденції та доходи від розвитку світового туризму. Туризм - це багатогранний продукт. Він охоплює житло, транспорт, музеї, пам’ятки історії, магазини, ресторани, кафе, атракціони, розваги тощо. Туризм - це грошові потоки, фонди, можливості залучення різноманітної валюти. Його розвиток збільшує кількість робочих місць, розширює торгівлю, транспортні перевезення, спонукає до розбудови нових доріг, готелів, туристичних баз, розвитку ринкових відносин та міжнародного співробітництва. За останнє століття туризм перетворився з короткочасних мандрівок у потужну високорентабельну індустрію, величезний комплекс, у якому тісно переплелися економічні і соціальні інтереси. В економіці найбільш розвинених країн Західної Європи та Америки ця галузь посідає одне з чільних місць за обсягами доходів, кількістю створених робочих місць, надходжень до бюджету. Завдяки стрімким темпам зростання вже наприкінці минулого та на початку ХХІ століття туристична галузь стала лідером світової економіки. Про це свідчать такі показники: на частку туризму припадає близько 12% світового валового продукту, понад 30% обсягів послуг світової торгівлі, 11% світових споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій та 5 % податкових надходжень. Сьогодні у сфері туристських послуг зайнятий кожен десятий працівник, це понад 260 млн. осіб [1, c.7].

Найбільшими країнами організованого туризму середини 90-х років минулого століття були: Франція (перше місце у світі: 60 млн. туристів і 23,4 млрд. дол. прибутку на рік); Іспанія (друге місце: 55 млн. туристів і 20,7 млрд. дол. прибутку); Італія (третє місце: 50 млн. туристів і 21 млрд. дол. прибутку) ; США (четверте місце: 46 млн. туристів і 56,5 млрд. дол. прибутку; Великобританія (п’яте місце: 19 млн. туристів і 13 млрд. дол. прибутку); Австрія (шосте місце: 19 млн. туристів і 14,8 млрд. дол. прибутку). Китай, Канада, Німеччина, Угорщина, Швейцарія, Греція, Болгарія обслуговували від 18,9 до 10 млн. туристів на рік, отримуючи щорічно від 15 до 0,5 млрд. дол. прибутку [2, с.11-12, 19-20, 24-25, 27, 36, 39, 57, 74, 81-82, 88, 136, 299, 324-325]. У країнах колишнього СРСР туризм був розвинений слабко. Так, у Росії кількість організованих туристів у цей період складала 9,4 млн. осіб і 3,3 млрд. дол. прибутку. Україна, маючи дуже привабливі історичні місця, туристичні центри, природно-рекреаційний потенціал, також не досягла вагомих успіхів у сфері туризму. Прибутки від нього сягали 230 млн. дол. [2, с.66, 77]. У статистичному щорічнику України за 1997 р. про туризм сказано дуже мало. Зокрема, поінформовано, що, користуючись послугами туристичних фірм, за кордон виїжджала 631 тис. громадян України, відвідало Україну 337 тис. осіб [3, с.461]. Надані туристсько-екскурсійні послуги оцінювалися в 1996 р. - 87,3 млн. грн., а в 1997 р. - 63,4 млн. грн. [3, с.283].

Туризм, як жодна інша галузь, підпорядкований впливу форс-мажорних чинників - війн, терактів, природних катаклізмів. Спостерігається деяке скорочення туристичної діяльності після трагічних терактів у США (2001 р.), війни в Іраку, руйнування цунамі туристичної інфраструктури Південноазіатського узбережжя Індійського океану (2004 р.). Але незважаючи на форс-мажорні обставини, США залишаються безперечним світовим лідером туризму, отримавши в 2002 р. 67 млрд. дол. доходу. Це значно більше ніж увесь обсяг валового внутрішнього продукту України. За США йдуть Іспанія, Франція, Італія, надходження яких становили від 34 до 27 млрд. дол. Серед рекордсменів за доходами найкращих результатів досягли Китай (Гонконг) і Австрія, зареєструвавши в 2002 р. двозначний показник зростання, відповідно 22,2, 14,6 і 11% [4, с.11].

Світовий туризм стає найдинамічнішою формою міжнародної торгівлі, джерелом валютних надходжень, сприяє припливу іноземних інвестицій, розширенню сфери транспортної та відпочинково-розважальної інфраструктури, збільшенню робочих місць, зокрема в економічно нерозвинених регіонах. Розширенню міжнародного туризму сприяли зменшення воєнних конфліктів, економічне зростання, розвиток освіти, культури, духовності, інформаційної сфери, збільшення грошових доходів населення тощо. За матеріалами ВТО, вже в 2002р. у світі було зареєстровано 702,6 млн. прибуттів осіб з метою туризму, з них в Європі - 399,8 млн. прибуттів (або 56,9%), Америці - 114,9 млн. прибуттів (16,4%), Східній Азії (Тихоокеанський регіон) - 125,4 (17,8%), Африці - 29,1, Близькому Сході - 27,6 у Південній Азії - 5,9 млн. прибуттів [4, с.8].

Ще більш успішним для міжнародного туризму став 2004 рік. Кількість туристів сягнула рекордних 760,0 млн. осіб. Це майже кожний восьмий мешканець нашої планети. Темп зростання обсягу туристичного потоку порівняно з попереднім (2003р.) роком склав 10% і виявився найвищим за останні 20 років. Найбільшу частку глобального потоку туристів залучила Європа (414 млн. осіб); Азію й узбережжя Тихого океану відвідали 154 млн. туристів; Африку - 33 млн.; Близький Схід - 35 млн. осіб, або на 20 % більше попереднього. Кількість туристів, які відвідали Північну та Південну Америку, також зросла на 10% [1, с.8].

Протягом останніх років залишається незмінною «десятка країн», які є, практично, лідерами міжнародного туризму. Залежно від кількості прийнятих іноземних туристів їх рейтинг відображено в табл. 1.

Таблиця 1

Рейтинг країн за обсягом туристичних потоків
Назва країни Роки Частка у світі,
2004 р., %
2002 2003 2004
  Світ 703,0 691,0 760,0 100,0
1. Франція 77,0 75,0 75,1 9,9
2. Іспанія 52,3 51,8 53,6 7,1
3. США 43,5 41,2 46,1 6,1
4. Італія 39,8 39,6 37,1 4,9
5. Китай 36,8 33,0 41,8 5,5
6. Велика Британія 24,2 24,7 27,7 3,6
7. Гонконг 16,5 15,5 21,8 2,9
8. Мексика 19,7 18,7 20,6 2,7
9. Німеччина 18,0 18,4 20,1 2,7
10. Австрія 18,6 19,1 19,4 2,6

Розраховано за даними [1, с.8]

Дані рейтингу засвідчують, що тільки Гонконг, Китай, Німеччина суттєво збільшили обсяг туристських потоків в 2004 р. порівняно з 2002 р., відповідно, на 32,1, 13,6 та 11,7%. Інші лідери міжнародного туризму - Іспанія, США, збільшили свої обсяги туризму тільки, відповідно, на 2,5 та 6,0%, а Франція та Італія - навіть дещо знизили їх.

Міжнародний туризм більш успішно розвивається в промислово - розвинених країнах світу з більш високими доходами населення. Беручи до уваги темпи і швидку динаміку економічного розвитку Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Японія, Китай тощо), ступінь концентрації демографічного потенціалу й динаміку населення в найбільших країнах (Китай, Індія, Індонезія), а також випереджальні темпи розвитку міжнародного туризму, слід очікувати, що в першій половині ХХІ ст. питома вага цього регіону суттєво збільшуватиметься. За прогнозними оцінками, в 2020 р. Європа утримає панівні позиції (44,7 % від загального числа прибутків). Азіатсько-Тихоокеанський регіон вийде на друге місце (27,3%), випередивши Америку. Лідером світового туризму за кількістю туристичних прибутків стане Китай (137,1 млн. осіб, або 8,6% в загальному світовому об’ємі), а за виїздом туристів - Німеччина (163,5 млн. осіб, або 10,2% світового об’єму) [4, с.12-15].

Друга і основна якісна характеристика розвитку туризму - доходи. За даними ВТО, у світі 80% країн, де в’їзний туризм входить до п’ятірки основних статей експорту, у 40% є основною експортною статтею. Ще 40% - це держави, де доходи від туризму перевищують 1 млрд. дол. США. Починаючи з кінця 80-х років минулого століття, доходи від міжнародного туризму зростали в середньому на 9% в рік і досягнули у 2002р. 474,2 млрд. дол. [4, с.4].

У 2003 р. надходження від туризму склали 523 млрд. дол., або на 10,3% більше ніж у 2002 році. При цьому на Європу припадає 54,8%, на Америку - 22,5%, на Азіатсько-Тихоокеанський регіон - 17,2%. Рейтинг десяти країн, які мають найбільші надходження від туризму, наведено в табл. 2 [1, с.8-9]. Це засвідчує, що туристична діяльність стає вагомим і стабільним джерелом доходу.

Середньосвітові надходження від одного в’їзного міжнародного туриста на рік у 2003р. склали 757 дол. США, або на 11% більше порівняно з 2002 роком. Найбільші надходження мали США, відповідно 1566 дол. (102,2%), Німеччина - 1250 дол. (118,4%), Велика Британія - 923 (109,0%), Іспанія - 807 (124,9%), Італія - 788 (116,6%), Австрія - 738 (122,6%), Китай - 527 (95,1%), Франція 493 дол. (116,0%). Це вагомий фінансовий ресурс для будь-якої країни світу.

Таблиця 2

Рейтинг країн за найбільшими надходженнями від туризму (млрд. дол. США)
Назва країни Роки
2002 2003 частка у світі,
2003 р., %
  Світ 480,0 523,0 100,0
1. США 66,7 64,5 12,3
2. Іспанія 33,8 41,8 8,0
3. Франція 32,7 37,0 7,1
4. Італія 26,9 31,2 6,0
5. Німеччина 19,0 23,0 4,4
6. Велика Британія 20,5 22,8 4,3
7. Китай 20,4 17,4 3,3
8. Австрія 11,2 14,1 2,7
9. Туреччина 11,9 13,2 2,5
10. Греція 9,7 10,7 2,0

Розраховано за даними [1, с.9]

Світові доходи від туризму перевищили доходи від експорту автомобілів, хімічних продуктів, продуктів харчування, пасиви та інші важливі експортні позиції (рис. 1) [4, с.4].

Доходи від світового експорту товарів та послуг у 2002 р.
Рис. 1. Доходи від світового експорту товарів та послуг у 2002 р. (за даними ВТО, з урахуванням двох показників International Tourism Receipts & International Fare Receipts)

Як бачимо, туризм стає не тільки важливою демократичною, інтернаціональною, комунікабельною, але й високорентабельною сферою соціальної діяльності. За прогнозом ВТО, до 2010р. очікується збільшення туристичних прибуттів до 1006,4 млн. осіб (кожний шостий мешканець планети), а в 2020 р. ця цифра досягне 1561,1 млн. осіб. Прибутки від туризму в 2010 р. становитимуть 922 млрд. дол., а до 2020 р. прогнозується збільшення до 2,0 трлн. дол. США. Витрати туристів на одну подорож зростуть з 675 дол. (2002 р.) до 1248 дол. (у 2020 р.) [4, с.15].

До основних тенденцій розвитку світового туризму на початку XXI століття (слід врахувати і Україну) належать інтенсивний розвиток політичного, культурно-пізнавального, ділового, тематичного та пригодницького туризму і круїзи; посилення конкуренції, що вимагає від туристичної галузі підвищення якості наданих послуг, організації так званих поїздок «без турбот»; концентрації інвестицій і кооперації учасників ринку туристичних послуг; збільшення частки витрат на подорожі в сімейних бюджетах, зростання популярності індивідуального туризму тощо. Світовий туризм все більше і більше ставатиме важливим чинником розвитку людства.

Створенню привабливого для туристів іміджу країни сприяє реклама: публікації у засобах масової інформації, видання рекламно-інформаційних матеріалів, буклетів, туристичних журналів, участь у виставках, ярмарках, конференціях, проведення презентацій тощо. Недарма кажуть: «Той заробляє на туризмі, хто не шкодує на рекламу». Це підтверджують дані про витрати коштів на поліпшення рекламно-пропагандистської роботи в багатьох країнах світу. Наприклад, Японія витрачає на рекламу своєї країни майже 300 млн. дол. США, Австралія - 106 млн. дол., Франція та Туреччина - 65 млн. дол., Нідерланди - майже 50 млн. дол., Австрія - понад 30 млн. дол., Угорщина - 7 млн. дол., Росія - близько 4 млн. дол. В Іспанії, Сінгапурі, Таїланді, Тунісі, Польщі та багатьох інших країнах реклама національного турпродукту провадиться виключно за рахунок держави [4, с.9].

Стан та основні проблеми розвитку туризму в Україні. За останні роки розвиток туризму в Україні дещо активізувався. Так, в 2003 р. порівняно з 1997 р. кількість обслугованих туристів зросла з 2,2 млн. до 2,9 млн. осіб (ріст 31,2% за п’ять років), у тому числі ін-земних туристів збільшилося з 0,3 до 0,6 млн. осіб. Туристів, охоплених внутрішнім туризмом, відповідно, - з 1,2 млн. до 1,9 млн. осіб, а громадян України, що виїжджали за кордон, зменшилось з 0,6 до 0,3 млн. осіб [5, с.522]. Але за 2004 р. спостерігається деякий спад. Динаміка кількості туристів за категоріями та метою відвідування за даними статистичного щорічника України відображена в табл. 3.

Таблиця 3

Розподіл туристів за категоріями та метою відвідування в Україні (тис. осіб)
Показники Роки Всього обслуговано туристів У тому числі з метою відвідування
службова, ділова, бізнес, навчання дозвілля, відпочинок, спортивно-оздоровчий туризм лікування інші
Кількість туристів 1997 2170 809 1058 87 216
2000 2014 634 1118 91 171
2003 2857 766 1803 142 146
2004 1890 492 1161 136 101
У тому числі іноземні туристи 1997 337 105 200 6 26
2000 378 120 207 22 29
2003 591 161 377 24 29
2004 436 135 242 43 16
Громадяни України, що виїжджали за кордон 1997 631 209 339 8 75
2000 285 85 157 1 42
2003 344 52 255 5 32
2004 442 47 352 4 39
Туристи, охоплені внутрішнім туризмом 1997 1202 495 519 73 115
2000 1351 429 754 68 100
2003 1922 553 1171 113 85
2004 1012 310 567 89 46

Розраховано за даними [5, с.522]

З даних табл. 3 видно, що в 2004 р. відбувся значний спад туристських потоків в Україні. Як за загальною кількістю обслугованих туристів, так і за категоріями та метою відвідування ми не вийшли навіть на рівень 1997 р., за винятком іноземного туризму, в якому був спад, але тільки порівняно з 2003 р.

Слід вказати, що в обліку туристів в Україні є значні розбіжності. Так, за даними окремих авторів, більшість яких посилаються на Держприкордонслужбу та Держтурадміністрацію України, розбіжності суттєві (табл. 4).

Таблиця 4

Облік туристів в Україні різних авторів (млн. осіб)
Показники Роки
2000 2003
Кількість внутрішніх туристів 6,6 7,5
Кількість іноземних туристів, які відвідали Україну 6,4 12,5
Внутрішніх туристів 6,6 7,6
В’їзних (іноземних) туристів 6,4 12,5
Виїзних туристів 13,4 14,8
Обсяг туристичних потоків 11,0 14,8
Іноземних туристів 6,6 7,6
Внутрішніх туристів 4,4 7,2
Всього обслуговано туристів 2,0 1,9
У тому числі іноземних туристів 0,3 0,6
громадян України, що виїжджали за кордон 0,3 0,3
охоплених внутрішнім туризмом 1,4 1,9

Розраховано за даними [4, с.41; 5, с.522; 6, с.11; 7, с.317]

Ще більш разючі розбіжності щодо вартості наданих туристських послуг. Окремі автори називають обсяги туристського споживання за 2003 р. - 28,4 млрд. грн. [4, с.41], за 2004 р. - 35 млрд. грн. [1, с.9]; Україна щорічно від туризму отримує 400 млн. дол. США [1, с.9]. У статистичному щорічнику відзначено, що в 2003 та 2004 рр. туристичні агентства та бюро подорожей реалізували послугу відповідно на 526,7 та 796,7 млн. грн., у тому числі населенню - 248,7 та 421,3 млн. грн. [5, с.314], про прибутки від туризму взагалі дані відсутні. Очевидно, що такі розбіжності мають місце тому, що в Україні під виглядом туризму відбувається значна міжнародна міграція заробітчанства та різних форм контрабанди, і по-друге, туризм в Україні ще не розглядається як суттєве джерело доходу. Тому облік і звітність про суто туристичну діяльність в Україні потребують значного поліпшення, а також необхідне чітке розмежування організованого та приватного туризму.

З метою активізації розвитку туризму відповідно до Указу Президента України від 10.08.1999 р. №973 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року», Кабінет Міністрів України розробив і затвердив Державну програму розвитку туризму на 2002 - 2010 рр. (далі Програма). У Програмі акцентується, що туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери, є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, утворення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені.

У 2000 р. чисельність працівників туристичної галузі України становила 113,3, в 2003 р. - вже 174,5 тис. осіб, а з урахуванням тимчасової зайнятості та надання туристичних послуг підприємствами інших галузей економіки - майже 1,86 млн. осіб. В Україні налічується понад 4,5 тис. закладів для розміщення туристів на 620 тис. місць. У модернізацію старих і будівництво нових туристичних закладів вітчизняними та іноземними інвесторами вкладено в 2001 р. всього 378 млн. грн., а консолідований обсяг туристичних послуг склав 0,2 млрд. грн., тобто 1,7 тис. грн. на одного зайнятого в туристичній сфері.

Щоб показати, наскільки це мізерні показники, наведемо дані Німеччини, як однієї з середніх держав щодо розвитку туризму. У Німеччині загальна чисельність працівників, які прямо чи опосередковано залучені до туризму, становила 2,6 млн. осіб, а це у 2,5 раза більше, ніж в будівництві (1155 тис. осіб), в 2,6 раза більше, ніж у сільському господарстві і лісництві (992 тис. осіб), машинобудуванні (935 тис. осіб); у п’ять разів більше, ніж у харчовій промисловості (544 тис. осіб); у 18 разів більше, ніж у видобувній промисловості (140,6 тис. осіб). Кількість різноманітних закладів для розміщення туристів (готелі, гостьові двори, пансіонати, будинки відпочинку, літні будиночки, туристичні бази, санаторії, пансіонати з лікування тощо) становить 54 247 (це в 12 разів більше, ніж в Україні), 2,4 млн. ліжкомісць (в 4 рази більше, ніж в Україні). Надходження від туризму склали 270 млрд. DM, що за офіційним курсом майже втричі більше річного обсягу ВВП України. За рівнем обсягу надходжень туризм у Німеччині посідає друге місце, поступаючись лише автомобільній промисловості. Такі традиційно сильні галузі німецької економіки, як машинобудування, електротехнічна та харчова промисловість, поступаються туризму і посідають 3, 4 і 5-е місця, з обсягами відповідно 264, 255 і 226 млрд. DM [8, c.176-177].

Що гальмує подальший розвиток туризму в Україні? Немає цілісної системи державного управління туризмом у регіонах; заклади, які надають туристичні послуги, як правило, підпорядковані різним відомствам, що ускладнює їх координацію, а головне, дуже повільно зростають обсяги капіталовкладень у розвиток туризму. Наявна матеріальна база: дороги, сервісне обслуговування більшості туристичних закладів, - не відповідає загальним міжнародним стандартам, практично відсутні інноваційні проекти та наукові дослідження з питань розвитку туризму. Потрібне прийняття додаткових законодавчих актів та поліпшення статистичної звітності, яка б охоплювала всі аспекти розвитку туризму. Цей перелік певною мірою компенсується прийнятою Державною та регіональними програмами розвитку туризму на 2002-2010 роки, але їх виконання гальмується відсутністю достатніх інвестицій та уваги з боку державних органів влади. Недостатньо приділяється уваги визнанню туризму як чиннику не тільки соціально-економічного розвитку, але й джерелу «заробляння» іноземної валюти, розвитку міжнародних культурних зв’язків тощо.

Важливою привабливістю для туристів є не тільки музеї, історичні пам’ятки, екзотичні місця, але й унікальні товари, специфічні послуги, національні обряди, високоякісне обслуговування, спеціалізовані центри, спортивні ігри, туристичні маршрути, лікувально-оздоровчі процедури та багато інших послуг і видовищ, включаючи організовані бізнес-тури. Такі види туризму мають майбутнє і для України, це значні резерви розвитку туризму.

За 2001-2003 рр. кількість суб’єктів туристичної діяльності в Україні зросла з 2652 до 3864 одиниць (45,7%), а кількість обслугованих туристів відповідно з 2175,1 тис. до 3604,1 тис. осіб, або на 65,7%. Дещо упорядкована нормативно-правова база туристичної діяльності, зокрема прийнято 19 Законів України, одна Постанова Верховної Ради України; видано 12 Указів Президента України, прийнято 4 Декрети та 34 Постанов і Розпоряджень Кабінету Міністрів України, у тому числі «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002 - 2010 роки» від 29.04.2002 р. №583, та 16 інших нормативно-правових документів. Науковим центром Держтурадміністрації України розроблено ряд концепцій і заходів щодо напрямів здійснення Державної програми розвитку туризму на 2002 - 2010 роки.

У кінці 2005 р. Комітетом Верховної Ради з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму було проведено чергові депутатські слухання на тему «Про дотримання вимог законодавства та перспективи в розвитку туристичної галузі». На слуханнях акцентувалося, що практично в Україні втрачається вертикаль управління туристичною галуззю, нанівець зведено фінансування державної підтримки туристичних заходів на міжнародному і загальнодержавному рівнях, що туристичний бізнес фактично втрачає орієнтири державної політики через відсутність дії з боку Державної служби та курортів. До вже прийнятих законодавчих та нормативних документів Комітет Верховної Ради з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму на підставі проведених депутатських слухань ухвалює чергове рішення, в якому передбачено низку пропозицій і серед них знову говориться про розробку загальнодержавної програми розвитку туризму, але вже на 2006-2011 р. [9, с.7]. Як бачимо, програм багато, а діла дуже мало.

Разом з тим велике бажання досягти темпів туристичного розвитку стикається з суттєвими проблемами й незначними можливостями їх здійснення.

По-перше і найголовніше, - слабка матеріальна база для розвитку туризму. Так, наприклад, готельне господарство як основа для проживання туристів абсолютно не відповідає сьогоденним потребам. Їх кількість постійно зменшується. За 1995-2003 рр. кількість готельних підприємств зменшилася з 1396 до 1218 (на 12,8%) і номерів у них відповідно з 62,4 тис. до 50,4 тис. (19,2%). Тільки за 2001-2003 рр. кількість підприємств готельного господарства зменшилася на 90 одиниць [5, c.523]. Із 1218 підприємств готельного господарства - 776 готелів, 23 мотелі, 7 готельно-офісних центрів, 9 кемпінгів, 26 молодіжних турбаз та гірських притулків, 1 клуб з приміщенням для проживання, 279 гуртожитків для приїжджих та 97 інших місць для короткотермінового проживання. У розрізі категорій можна виділити готелі: 117 однозіркових, 82 двозіркових, 76 тризіркових, 16 чотиризіркових і 1 п’ятизірковий. Крім того, ця велика кількість готелів заповнюється всього на 24-30%, а середній час перебування одного гостя в готелях в 2003 р. становив всього 3 доби [4, c.67-69]. Ціна за проживання сягає від 50 до 500 грн. і більше за одну добу, а сервіс обслуговування на два-три порядки нижчий європейських стандартів. Тому, в іноземних туристів українські готелі не користуються попитом, а наші громадяни з низькими грошовими доходами не в змозі активно користуватися готелями і відповідно підтримувати їх розвиток.

По-друге, - вимагає суттєвого поліпшення харчування туристів. На сьогодні в Україні виробляється продовольчих товарів всього на 1,5 грн. на одного мешканця в день та стільки ж непродовольчих товарів. Не вистачає м’яса, молочних продуктів, фруктів, овочів, цитрусових, добротних промислових товарів тощо, а завозити туристів та імпортувати для них споживчі товари нерентабельно.

По-третє, - відсутність якісних доріг і придорожніх мотелів, кафе, ресторанів, розважальних підприємств (як це є в Європі), які б забезпечували комфортне («європейське») проживання та обслуговування туристів.

Для реального та успішного розвитку туризму в Україні необхідні нові підходи і вагомі інвестиції як для будівництва сучасних комфортабельних туристичних баз, так і відповідної туристичної інфраструктури. Для прикладу наведемо деякі дані з новоствореного туркомплексу «Буковель», який розташований біля м. Яремче (Івано-Франківська область). Це гірськолижний курорт, сучасний туристично-відпочинковий комплекс, де завдяки вдалому природному розміщенню та унікальним кліматичним умовам сніг випадає рано та у великій кількості. Це дає можливість забезпечити чудове сніжне покриття, яке зберігається більше 5-місяців, з листопада до середини травня.

За оцінками керівника гірськолижного курорту О. Шевченка, «Буковель» позиціонується як курорт світового значення, і в майбутньому він конкуруватиме з відомими австрійськими, канадськими, німецькими, американськими курортами. Це має бути багатогалузевий найбільший у світі відпочинковий центр площею біля 4 тис. га з багатогранними спектрами послуг. Для здійснення цього грандіозного проекту потрібно до 2-х млрд. євро [10 с. 5].

За останні роки в гірськолижний «Буковель» вже вкладено 0.3млрд. грн. інвестицій. Збудовано 20 км лижних трас, з цих 19,5 км - 100% осніжених. За 3-4 роки планується побудувати ще 100 км трас. Всі вони будуть осніжені, збалансовані, пов'язані. Відповідно до генплану розвитку курорту «Буковель» найближчим часом будуть збудовані фітнес-центр, болінг-клуби, готелі, котеджі, сімейні будиночки, в яких зможуть розміститися до 12 тис. осіб. У найближчій перспективі буде збудовано водолікувальний центр з мінеральними водами, які лікуватимуть шлунок, нирки, підшлункову залозу. Це може бути вагома альтернатива уже існуючим курортам такого типу, як Трускавець, Моршин.

Для обслуговування туристів «Буковелі» вже тепер залучено до 400 осіб, а біля 1 тисячі працюють на будівництві. Інвестують будівництво приватні особи, конкретні банки. Окупність таких проектів 15-17 років [10, c.5]. Щоб мати вагомий дохід від туризму в Україні, необхідно вже зараз щорічно інвестувати по 12-15 млрд. грн. Тільки за таких умов Україна може розраховувати за 10-15 років на «приплив» реальних 10-11 млн. іноземних туристів та чистого доходу 3-4 млрд. євро. А якщо тримати такий темп розвитку туристичної галузі й надалі, то можна чекати, що за 20-25 років Україна зможе увійти в десятку туристично привабливих держав Європи.

Література

1. Охріменко О.О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристське підприємництво). - К.: Міжнародна агенція «Bec Zone», 2005. - 414 с.
2. Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. - К.: Либідь, 1999. - 364 с.
3. Статистичний щорічник України за 1997 рік. - К.: Державний комітет статистики України, 1999. - 623 с.
4. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні за 2003 рік. - К.: Державна турис-тична адміністрація України, Науковий центр розвитку туризму, 2004. - 182 с.
5. Статистичний щорічник України за 2004 рік. - К.: Державний комітет статистики України, 2005. - 588 с.
6. Брижак П.М. Туристична галузь України - стан та напрямки подальшого розвитку // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. - Вип.ІІІ. - Економічні науки. - Чернівці: Чернівецький торговельно-економічний ін-т, 2005. - С.11-14.
7. Міщенкова К.В. Особливості формування інфраструктури туристичної індустрії України в період ринкової трансформації економіки // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. - Вип.ІІІ. - Економічні науки. - Чернівці: Чернівецький торговельно-економічний ін-т, 2005. - С.317.
8. Гайдук А. Туризм у Німеччині: стан і тенденції розвитку // Регіональна економіка. - 2000. - №3. - С.176-177.
9. Самойлик К. Чи потрібен державі туризм // Газета «Голос України». - 2006. - 25 січня. - С.7.
10. Шевченко О. Буковель - курорт світового значення // Газета «Західний Кур’єр». - 2005. - 20 жовтня. - С.5.

В статье рассматриваются тенденции развития мирового туризма, его роль и часть в структуре доходов мирового экспорта товаров и услуг. Проанализировано состояние и основные проблемы развития туризма в Украине. Обращено внимание на проблемы учёта количества тури-стов, обеспеченности их соответствующими помещениями для проживания и обслуживания. Пред-ложен ряд мероприятий и путей дальнейшего развития туризма в Украине.

The article considers the tendencies of the world tourism, its role and its share in the structure of the world’s export goods and services income. It analyses the condition and the main problems of the tourism’s development in Ukraine. The article pays attention to the problems of tourist’s calculation, ensuring them with corresponding buildings and services. The author suggests some ways and measures as to the further development of tourism in Ukraine.

Присоединяйтесь к нам в Контакте, Фейсбуке, Твиттере, Одноклассниках и Google+








© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
TrendStat