Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Диссертации Отчеты ВТО Законы Каталог Поиск отелей Реклама Контакты
Теория туризма
Философия туризма
Право и формальности в туризме
Рекреация и курортология
Виды туризма
Агро- и экотуризм
Экскурсионное дело
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Управление качеством в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспортное обеспечение в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
ИТ в туризме
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Туризм в Крыму
Туризм в России
101 Отель - бронирование гостиниц
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, странове-
дение и география туризма
Музееведение
Замки, крепости, дворцы
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Анимация и организация досуга
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Другие

Худо В.В.
Опубліковано: Міжнародний конгрес" Проблеми інформатизації рекреаційної
та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. –
Трускавець, 2000. – 275 с. – С.154-160.

Ефективність інвестиційних проектів в туризмі

У статті розглядаються деякі шляхи реформування та розвитку сучасного підприємництва в Україні (від інвестиційного задуму до отримання прибутку). Аналізуються питання інвестиційних процесів у туризмі. Наводяться приклади ефективності інвестиційних проектів у туризмі.

З різних причин Україна зараз знаходиться обабіч процесів інтеграції та інтернаціоналізації у світовій економіці, що сильно стримує розвиток України як суб‘єкта господарського механізму світу.

В даний час, час переходу до ринкових відносин, необхідно переглянути теоретичні основи і практику функціонування економіки України, і на цій основі шукати шляхи входу молодої держави у світове співтовариство не як сировинного додатку і ринку для третьосортних товарів, а як повноправного учасника, на якого потрібно зважати як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.

Сьогодні Україна переживає важкий час. Головними диспропорціями, що прописались в економіці України, є дефіцит бюджету, спад національного доходу, порушення платіжного та торгівельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом, що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій необхідно вирішувати багато складних питань і виконувати національні та регіональні програми, що потребують високих інтелектуальних та матеріальних витрат.

Перехід України до відкритої економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних високорозвиненим країнам.

Нашій державі також необхідно реалізувати комплекс заходів по розвитку підприємництва, що повинно прискорити процес інтегрування у міжнародний ринок.

Виходячи із ситуації, що склалася, визначаються основні пріоритети сучасної української економічної політики. Це реанімація та стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату, приведення якості продукції (послуг) до рівня, при якому реальним стане вихід на основні світові ринки.

При сучасному постійно прогресуючому рівні інтеграції світової господарчої діяльності інвестиційна активність та, відповідно, економічний ріст у багатьох країнах, причому, не тільки тих, що розвиваються, але й розвинених, підтримується та посилюється участю іноземного інвестиційного капіталу.

В Україні до цього часу основною формою участі іноземного капіталу в економіці були створення спільних підприємств. їх кількість поки що невелика і об'єми реалізації товарів та послуг, що виробляються ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому серйозно впливати на економіку в Україні вони поки що не можуть. Хоча вже існують і досить переконливі приклади їх ефективної та прибуткової діяльності. У цілому ж іноземний капітал в Україні робить поки що дуже обережні кроки.

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження у суспільстві.

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн прикладення прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

Україна дуже зацікавлена у притоці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішній борг (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, залучають вітчизняних підприємців до передового господарчого досвіду.

Але не дивлячись на запрошення керівництва держави і принадність українського ринку, іноземні інвестори з невеликим ентузіазмом вкладають свої капітали в українські підприємства. їхнє небажання пояснюється цілим комплексом проблем, а саме:

- нестабільність економічної і політичної ситуацій;
- недосконале і суперечливе законодавство;
- неясність у визначенні прав власності;
- відсутність реальних пільг і привілеїв для іноземного капіталу;
- нестабільність гривневого простору;
- непередбачуваність змін у податковій системі.

Тому перед нашою державою стоїть складне і достатньо делікатне завдання: залучити в країну іноземний капітал, не позбавляючи його власних стимулів і направляючи його заходами економічного регулювання на досягнення суспільних цілей. Притягуючи іноземний капітал, не можна припускати дискримінації у відношенні національних інвесторів. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, що не мають українські, зайняті у тій ж сфері діяльності. Як показав досвід, такі заходи практично не впливають на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних підприємств фірм із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподатковування.

Потрібно прагнути створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але і для своїх власних. І мова не про те, щоб знайти їм кошти на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і сваволі влади, система страхування от некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

На нашу думку в Україні проблемі інвестицій у туристичну індустрію мало приділяється уваги, а також не достатньо проводиться дослідження та поглиблений аналіз ефективності інвестиційних процесів туристичної індустрії.

При аналізі інвестиційного проекту, в першу чергу потрібно звертати увагу на прийнятність та гнучкість виробництва, суміщення і розвиток життєвих циклів продукту і товару (послуги).

Вирізняють такі основні показники ефективності інвестиційного проекту:

- комерційна (фінансова) ефективність, враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його учасників;
- бюджетна ефективність, відображає фінансові наслідки проекту для державного, регіонального та місцевого бюджетів;
- народногосподарська ефективність, враховує затрати і результати, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту у вартісному вираженні.

Вибір альтернативи (одного із варіантів інвестиційного проекту) здійснюється шляхом одного або декількох методів. Найкращою слід вважати оцінку інвестиційного проекту за кількома методами. В цьому випадку перевага віддається проекту, значимість результатів якого підтверджена більшою кількістю використовуваних методів. Методи вибору інвестиційного проекту показані на рис.1.

Методи вибору інвестиційного проекту
Рис.1. Методи вибору інвестиційного проекту

Управління проектами здійснюється на основі життєвого циклу продукту, враховуючи фазу в якій він знаходиться:

1) Розробка продукту (починається із знаходження і розробки ідеї нового продукту). Під час розробки нового продукту його продажі знаходяться на нулі, а інвестиції підприємства ростуть.
2) Впровадження - це період повільного зростання продажів, коли продукт вводиться на ринок. Через великих витрат на впровадження продукту на ринок прибутку на цій стадії немає.
3) Зростання - це період швидкого прийняття продукту ринком і зростаючого прибутку.
4) Зрілість - період спаду зростання продажів, так як до цього часу продукт прийнятий більшістю потенційних покупців. Прибуток вирівнюється або знижується через підвищення маркетингових витрат для захисту продукту від конкурентів.
5) Спад – період, коли і продажі і прибуток швидко падають.

Туризм, як одна із перспективних галузей економіки багатьох країн світу розвивається і йде крок в крок з науково-технічним прогресом. Для кращої організації турів чи інших видів діяльності, туристичні фірми намагаються впровадити в своїй діяльності різноманітні новинки для покращання обслуговування, комфорту та швидкості доставки туристів і т.п. Проте, на даний час, не кожна туристична фірма дозволить собі таку розкіш. Тому вони намагаються залучити кошти в зарубіжних і вітчизняних інвесторів, розробляючи різноманітні інвестиційні проекти та програми.

Реалізація інвестиційних програм може бути як на стадії створення фірми, та і після її кількарічної діяльності.

Інвестиційні проекти за видами можна умовно поділити на декілька груп:

- розробка і впровадження продукту інтелектуальної власності;
- розробка і впровадження технічних засобів та елементів «ноу-хау»;
- реконструкція і будівництво;
- підготовка кадрів та інше.

Потенційно можливі інвестиційні проекти по групам представлені на блок-схемі (рис.2).

Приклади інвестиційних проектів в туризмі
Рис.2. Приклади інвестиційних проектів в туризмі

В ряді випадків при диверсифікації діяльності туристичної фірми, предметом інвестиції можуть бути будь-які інші проекти, не пов’язані безпосередньо з туризмом:

- розробка і впровадження малих виробництв;
- організація нетрадиційних форм туризму та інше.

Як правило, інвестиційні проекти, пов’язані з розробкою і впровадженням інтелектуального продукту, реалізується в більшості випадків на початковому етапі функціонування фірми, а більш капіталомісткі проекти - по мірі накопичення фінансових ресурсів.

На даний час державна підтримка туризму в Україні не передбачає цільових бюджетних інвестицій в його розвиток. Більш поширеною формою інвестицій є підтримка його на місцевому або регіональному рівнях за рахунок місцевих бюджетів або спеціального податку.

Цілий ряд інтелектуальних інвестиційних програм фінансується різними зарубіжними фондами і банками: Європейським банком реконструкції і розвитку, фондом підтримки малого і середнього підприємництва, деякими благодійними фондами. В межах цих інвестицій проводиться, в основному, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, проведення спеціалізованих конференцій, симпозіумів, семінарів та ін. Однак цільове фінансування капіталомістких проектів за рахунок даних джерел практично не здійснюється.

В цілому, потенційні джерела фінансування можна розділити на чотири групи:

1) власні засоби;
2) позичкові засоби;
3) цільове бюджетне фінансування;
4) інші джерела (зарубіжні фонди, благодійні засоби та інше). Структура джерел фінансування представлена на рис.3.

Потенційні джерела інвестицій в туризмі
Рис.3. Потенційні джерела інвестицій в туризмі

На даний час Урядом України передбачено цільове інвестування різних програм в рамках підтримки малого підприємництва. Однак отримати такі пільги досить проблематично. Для цього слід підготувати бізнес-план, отримати відповідні висновки експертів - після чого дані матеріали спрямовуються на конкурс інвестиційних проектів з пільговим кредитуванням.

Аналогічні дії слід виконати для участі в зарубіжних інвестиційних конкурсах.

Звичайно ж, найбільш надійним джерелом фінансування являються власні кошти. Але, як показує досвід, капіталомісткі проекти реалізовуються, в основному, на базі позичкових коштів.

Найкращим капіталом для інвестицій є безвідсотковий кредит. Дана форма фінансування може бути реалізована тільки за рахунок позичкових коштів, що належать засновникам по рішенню вищого органу управління - Загальних зборів.

Однією з форм залучення інвестора являється передача йому пакету акцій туристичного підприємства (долі), що відповідає розміру його інвестиційного вкладу.

Залучення інвестора може бути реалізовано також і на інших умовах, що декларуються в інвестиційному договорі:

- долі власності після реалізації проекту;
- відсотка від майбутнього прибутку;
- квоти місць (при будівництві об’єктів розміщення туристів);
- пільгове представлення туристичних послуг та інше.

Найбільш жорсткими умовами фінансування інвестиційного проекту являється банківський кредит, в тому числі кредит під заставу майна, обладнання і т.п. В ряді випадків слід використовувати форму лізингу.

Існує також можливість податкового інвестиційного кредиту у вигляді відтермінування по сплаті податків, обов’язкових платежів і зборів.

Як зазначалося вище, використання інвестицій для технологічних нововведень значно вплинуло на ефективність туристичного бізнесу. Туризм виявився одним із секторів економіки, де сучасні комп’ютерні технології почали приносити великий прибуток. Це системи бронювання і резервування готелів, авіабілетів, білетів на інші транспортні засоби, круїзів і т.д. Сьогодні крупні системи як Amadeus, Gabriel, Sabre та інші мають свої представництва в Інтернеті. Такі системи дозволяють бронювати місця в готелях всього світу, отримувати свіжу інформацію про умови бронювання, ціни, скидки, не виходячи із офісу. Раніше, на це затрачалось значно більше часу і грошей.

Один із прикладів - система ABC Travel Centre, дозволяє бронювати місця в готелях у цілому світу, володіє інформацією про авіакомпанії, віртуальні агентства з продажу білетів, графіки поїздів і схеми метро різних міст світу, а також інформацію про оренду машин, круїзи і багато іншого. Досить часто в подібних системах можна купити путівку або авіабілет на 10-15 % дешевше.

Це призводить до того, що тепер навіть крупні, в останній час стійкі і успішні організації вносять суттєві зміни у філософію довготермінового планування. Йде інтенсивна структуризація ринку туристичних послуг, викликана новою технологічною хвилею. Різко впала вартість звернення. Це дає можливість агентству з 2-3 чоловік користуватися послугами, які раніше були для них недоступні. А це означає, що невеликі турагентства можуть скласти серйозну конкуренцію крупним організаціям. Яскравим прикладом може служити німецька фірма «TISS». В 1997 році 2 чоловіка забезпечили оборот в 140 млн. німецьких марок, що займалися торгівлею авіабілетів. За прогнозами (дані «Herbald Tribun») в наступні роки 90 % білетів буде реалізуватися посередниками типу «TISS» і подібними internet-компаніями. Реалізація інвестиційного проекту в Україні пов’язана із значним ступенем ризику.

Для утримання будь-якого (тим більше пільгового) кредиту, залучення інвестора, а також власної впевненості в правильно вибраній стратегії інвестиції потребується виконати розрахунки комерційного виконання проекту або його техніко-економічного обгрунтування.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту - це математична задача пошуку оптимального рішення в умовах більшого числа невизначеностей, до яких відносяться:

- політична, соціальна і економічна нестабільність;
- високий рівень інфляції;
- непередбачувані зміни цінової структури інвестиційного ринку;
- недостатній правовий захист інтересів інвестора і його капіталу;
- непередбачувані зміни нормативно-правової бази та інше.

В цих умовах реалізація інвестиційного проекту повинна бути з мінімальним терміном окупності, що мінімізує ризик інвестора.

Перше, ніж приступити до оцінки комерційної вартості інвестиційного проекту, виникає потреба провести дослідження динаміки поведінки основних факторів невизначеності на вибраному відрізку часу. Це необхідно для прогнозування ситуації з врахуванням вище перелічених факторів. В кінцевому результаті, методом оцінки чуттєвості факторів визначається одна конкретна залежність при різних варіаціях решти змінних - в даному випадку це зміни інфляції в часі. Цим досягається поступовий вихід із стадії невизначеності для завдань конкретних вихідних даних і умов інвестиційної задачі.

Основні вихідні дані:

- фінансові затрати в часі (графік кредитування проекту);
- розміри відсотків по кредиту і графік погашення кредиту;
- прогноз інфляції на весь період реалізації проекту;
- вибір стабільної розрахункової грошової одиниці;
- визначення терміну «життя» проекту;
- визначення величини оборотних засобів на введення вдію проекту;
- потенційно можливі доходи від реалізації проекту;
- сумарні витрати;
- податки, обов’язкові платежі і збори;
- величина резерву фінансових засобів на непередбачувані витрати та інше.

Результат, що вимагається: забезпечення максимального прибутку при мінімальному терміні окупності проекту.

При наявності всіх вихідних даних задача вирішується класичним методом - прогнозування надходжень і видатків грошових коштів в часі. Для цього вибраний термін реалізації проекту розбивається на етапи (місяці, квартали, роки).

Для оцінки визначеності розрахункових величин в часі варто вибрати стабільну розрахункову одиницю (долар, німецька марка та ін.). Вибір такої стабільної одиниці не означає відхід від прогнозування інфляції, тим більше, так званої, внутрішньої інфляції самої ж стабільної грошової одиниці.

Якщо вибраний часовий період розрахунку тривалий (більше року), то можуть вноситись корективи за рахунок переоцінки основних засобів і сум амортизаційних нарахувань.

Оцінку комерційної вартості інвестиційного проекту на вимогу інвестора або кредитора проводять комплексно:

- за ліквідністю (фінансовою вартістю);
- за ефективністю інвестування.

Термін погашення кредиту варто вибирати таким чином, щоб розрахуватися з кредиторами тільки за рахунок власного майбутнього прибутку, не використовуючи нових позик. У протилежному випадку, зростання внутрішньої заборгованості збільшує інвестиційний ризик. Слід відзначити, що такий ризик може додатково обумовлюватися:

- більш високими (у порівнянні з прогнозованими) темпами інфляції;
- збільшенням періоду руху оборотного капіталу;
- більш низькою, ніж прогнозувалось, рентабельністю туристичного продукту або інших послуг;
- збільшенням тривалості інвестиційної фази проекту (будівництва, монтажу обладнання, ведення в експлуатацію та інше);
- збільшення долі амортизаційних відрахувань в поточних затратах та інше.

Як вже зазначалося вище, отримані багатоваріантні розрахунки в стабільній грошовій одиниці слід прив’язати до національної валюти в гривнях за цей же часовий період розрахунку, тобто реалізувати «двохвалютний» розрахунок. Слід також закласти певний запас фінансування (5-10%) для непередбачуваних ситуацій.

Рекомендується варіанти отриманих розрахунків представити на заключения незалежним експертам, збільшить об’єктивність оцінки і довіри до проекту.

Висновки. Сучасна економічна реформа в Україні, яка здійснюється у напрямі ринкових перетворень, докорінно змінює характер, принципи, процес управління, а також поле підприємницької діяльності, де кожне туристичне підприємство бореться за своє місце «під сонцем» різноманітними діями та заходами: введенням нових технологій, ідей, новинок. Але все це без залучення коштів інвесторів майже не можливо. Варто відзначити, що успіх багатьох західних туристичних фірм залежав від розумно використаних коштів інвесторів.

Багатьма країнами, в тому числі й Україною, туризм визнано, як однією із пріоритетних галузей розвитку економіки, тому передумовою розвитку туризму в Україні, досягнення світових стандартів, є створення оптимально сприятливого інвестиційного клімату на державному, регіональному і місцевому рівнях, як для вітчизняних, так і для зарубіжних інвесторів, кошти яких забезпечують ефективну діяльність в туристичному бізнесі. Крім того, залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в українську економіку має метою довгострокові стратегічні цілі створення в Україні цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, що характеризується високою якістю життя населення, в основі якого лежить змішана економіка, що припускає не тільки спільне ефективне функціонування різноманітних форм власності, але й інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і капіталу.

Література

1. В.А. Кварталънов. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления. - М.: «Финансы и статистика», 1999.
2. Ф.Котлер, Д.Боуэн, Д.Мейкенз. Маркетинг. Гостеприимство и туризм. - М.: «ЮНИТИ», 1998.
3. В.В. Шеремет. Управление инвестициями. - М.: «Высшая школа», 1998.
4. В.О. Сизоненко. Підприємництво. - К.: «Вікар», 1999.
5. В.Г. Гуляев. Организация туристической деятелъности. - М.: Нолидж, 1996.







© 2002-2017 Все о туризме - образовательный туристический портал
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.