Крамаренко Д.П., Шкребець М.Є.
Матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф.
«Сучасні тенденції розвитку індустрії туризму
та гостинності: глобальні виклики»
(м. Харків, 15 квітня 2025 р.). Харків:
ХНУМГ імені О.М. Бекетова, 2025. 425 с. С.378-380.

Агротуризм як фактор розвитку сільських територій

Індустрія туризму охоплює основні сектори послуг, включаючи розміщення, харчування, подорожі та транспорт, а також додаткові сектори, такі як страхування, зв’язок, анімаційні послуги, відпочинок і спорт тощо. Функціонування туристичної галузі значною мірою залежить від діяльності суміжних галузей економіки. Тому можна стверджувати, що розвиток туризму потребує комплексної державної стратегії.

Одним із найперспективніших напрямів у розвитку економіки країни є розвиток агротуризму. Агротуризм є відносно новим і перспективним напрямом, який передбачає формування та забезпечення можливостей для туристів щодо проживання, відпочинку, харчування, екскурсійного обслуговування, організації їх дозвілля та спортивної діяльності, риболовлі та полювання, отримання освіти та професійної підготовки, а також заняття активними видами туризму в сільській місцевості.

Основними особливостями агротуризму можна вважати проживання в екологічно чистому середовищі, споживання натуральних продуктів харчування та перебування в сільській місцевості. Це слід розглядати як дієвий інструмент захисту навколишнього середовища, а також як механізм вирішення соціально-економічних проблем на відповідних територіях.

Оскільки Україна вважається аграрною країною, розвиток агротуризму може не вимагати значних фінансових вкладень порівняно з розвитком інших видів туризму. Причина полягає в можливості використання потенціалу вже сформованих сільських територій для розвитку галузі.

Агротуризм може організовуватися в рамках суб’єктів господарювання, що спеціалізуються на місцевому сільськогосподарському обслуговуванні. Він реалізується у формі спокійного відпочинку в сільській місцевості, участі в сільськогосподарських роботах, розвитку місцевої гастрономії, ремесел, а також участі в організованих екскурсіях на особливо охоронюваних природних територіях.

Урізноманітнивши діяльність у сфері агротуризму, з’являється можливість сформувати бренд конкретного села чи селища завдяки розвитку етнотуризму, екотуризму або «зеленого» туризму. Це безпосередньо пов’язано з відповідними діловими, маркетинговими та організаційними стратегіями.

Щодо результатів, яких може досягти розвиток агротуризму, можна виокремити такі:

• по-перше, він спрямований на розвиток регіону, де організовано агротуризм;
• по-друге, сприяє формуванню позитивного іміджу регіону;
• по-третє, підвищує рівень працевлаштування місцевих жителів;
• по-четверте, сприяє збільшенню та формуванню попиту і пропозиції на натуральні продукти;
• по-п’яте, стимулює діяльність місцевого бізнесу.

Основною рушійною силою розвитку агротуризму є зростаючий попит на відпочинок на територіях з природними туристичними об’єктами (природними пам’ятками та ресурсами). Значну частину населення приваблює низька економічна вартість такого відпочинку. Очевидно, що від якості рекреаційного середовища залежить здатність задовольнити цей попит, а разом з тим і успіх розвитку агротуризму.

Розвиток рекреаційного виробництва в сільській місцевості організовується в сільських населених пунктах із добре збереженими природними територіями, наявною інфраструктурою, об’єктами обслуговування та благоустроєм. Сільський спосіб життя, місцеві звичаї та традиції, елементи культурної спадщини можна розглядати як ресурси для розвитку агротуризму.

Передумовами розвитку, поширення та зростання популярності агротуризму є підвищення рівня урбанізації, можливість для багатьох людей відпочити за доступну ціну, можливість харчуватися екологічно чистими та здоровими свіжими продуктами. До основних мотивів вибору споживачами туристичних послуг агротуризму належать:

• відсутність коштів на відпочинок на дорогому курорті чи в пансіонаті;
• близькість до природи та можливість проводити час на свіжому повітрі у природному оточенні;
• можливість споживання екологічно чистих продуктів;
• можливість інтеграції в іншу культурно-звичаєву групу (в місцевих умовах).

Кількісні показники свідчать, що показники ринку праці в сільській місцевості нижчі за середні по країні. У зв’язку з цим існує потенціал для розвитку агротуризму як способу подолання безробіття та дефіциту робочих місць у сільській місцевості [1].

Водночас, незважаючи на певну державну підтримку сільського господарства, існують фактори, які гальмують розвиток сільського туризму як виду бізнесу. Серед них відзначають:

• відсутність належної нормативно-правової бази у сфері підтримки сільського туризму;
• недостатню кількість об’єктів туристичної інфраструктури;
• неготовність мешканців сільських поселень приймати туристів;
• відсутність інформаційної системи про можливість організації відпочинку в сільській місцевості та брак заходів, спрямованих на залучення туристів до сільських населених пунктів тощо.

Список літератури

1. Радіонова О., Радіонов В. Генезис агротуризму в Україні // Економіка та суспільство. 2023. №52.